Україна
18 березня 2009 р. справа № 36616/08/0570
час прийняття постанови: 14-45
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді
при секретарі Куранді Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1, м. Шахтарськ
до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 2 грудня 2008 року № 0000491742/3-1274
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - за дов. від 03.07.2008р.
від відповідача: Демниченко С.Б. - за дов. від 22.01.2009р.
Кір'язєвій О.Ф. - за дов. від 18.03.2009р.
ОСОБА_1 заявлено позов до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 2 грудня 2008 року № 0000491742/3-1274 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (з урахуванням зміни позовних вимог).
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, оскільки він знаходиться на спрощеній системі оподаткування.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
19 травня 2008 року відповідачем був складений акт виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового законодавства та інших законодавчих актів позивачем № 756/17-111-1/3164301897 (надалі - акт перевірки).
За результатами проведеної перевірки та наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 2 грудня 2008 року № 0000491742/3-1274, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 101946 грн. 64 коп.
Як вбачається з акту перевірки, позивачем в порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року № 13-92 (надалі - Декрет) з урахуванням пункту 22.10 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-ІV, підпункту 19.12.1 пункту 19.12 статті 19, підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі - Закон № 889) позивачем у період з 13 липня 2006 року по 30 вересня 2007 року не утримувався та не перераховувався податок з доходів фізичних осіб за доходи, які отримані за види діяльності - за розповсюдження фільмів, прокат та діяльність концертних та театральних залів на суму 139145 грн. у 2006 році та 785600 грн. у 2007 році, які не заявлені у реєстраційній картці (форма 10), заявах про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, звітах суб'єкта підприємництва - платника єдиного податку, свідоцтвах про сплату єдиного податку Г № 301194 від 17 липня 2006 року, Г № 137813 від 22 грудня 2006 року та за які не сплачено єдиний податок, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у розмірі 101946 грн. 64 коп.,у тому числі за 2006 рік в сумі 13566 грн. 64 коп., за 2007 рік в сумі 88380 грн. Донарахування відповідачем проведено згідно роздруківки розрахункового рахунку, договору про співробітництво, договорів оренди залів на території АР Крим, свідоцтва про проведення концертів, податкових розрахунків про проведення гастрольного збору, квитанцій про сплату гастрольного збору, інформації, отриманої від податкових інспекцій АР Крим про суми виторгу отриманої від реалізації квитків за проведені концерти.
На думку відповідача, проблемою даного спору є те, що позивачем не сплачений єдиний податок за види діяльності, які фактично здійснювалися позивачем (відповідач розподілив їх за кодами економічної класифікації), і які позивач не заявив у заявах про право застосування спрощеної системи оподаткування.
Судом встановлено, що у 2006 та 2007 роках позивачем до податкового органу подавалися заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Як вбачається з даних заяв, позивачем була заявлена як вид діяльності «розважальна діяльність», місце здійснення підприємницької діяльності - Україна. Відповідачем за даними заявами були видані свідоцтва про сплату єдиного податку, якими визначений вид діяльності «розважальна діяльність», місце здійснення діяльності - Україна. Знаходження позивача у 2006 та 2007 роках на спрощеній системі оподаткування не є спірною обставиною у справі.
Відповідачем доводиться, що фактично позивачем здійснювалися такі види діяльності, які класифіковані податковим органом за видами економічної діяльності відповідно до Національного класифікатора України, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26 грудня 2005 року № 375, як «інша видовищна-розважальна діяльність», «розповсюдження фільмів, прокат», «діяльність концертних та театральних залів».
Суд зазначає, що відповідачем у свідоцтвах про сплату єдиного податку визначений загальний вид «розважальна діяльність» без визначення коду економічної діяльності, без дотримання визначення виду діяльності за Класифікатором, що унеможливлює встановлення судом КВЕД за тим видом, за яким позивачем сплачувався єдиний податок.
Спрощена система оподаткування запроваджена Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року № 727/98, суть якої полягає в заміні сплати, передбачених звичайною системою оподаткування податків, сплатою єдиного податку.
Відповідно до пункту 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва» для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.
Вищенаведеним пунктом Указу Президента України також передбачено, що орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Судом встановлено, що позивачем за спірні періоди єдиний податок був сплачений, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно із зазначеним пунктом Указу ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Судом встановлено, що на вид діяльності «розважальна діяльність» рішеннями Шахтарської міської ради від 26 червня 2002 року № 100 та від 28 грудня 2006 року № V/5-248 ставка єдиного податку не встановлена окремо. Оскільки позивачем діяльність здійснювалася на території України рішеннями ради була встановлена єдина максимальна ставка єдиного податку в сумі 150 грн. за календарний місяць в незалежності від виду діяльності.
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що ставки єдиного податку за відповідними видами діяльності встановлюють місцеві ради. У спірних правовідносинах Шахтарською міською радою для здійснення підприємницької діяльності на території України встановлена єдина ставка в незалежності від видів діяльності, тобто ставка не пов'язана взагалі з класифікатором кодів економічної класифікації (КВЕД), що спростовує доводи відповідача щодо несплати єдиного податку позивачем за кожним видом діяльності і не обґрунтовує право відповідача на застосування загальної системи оподаткування.
Суд дійшов висновку, що відповідачем не доведений склад правопорушення, за яке ним донарахований податок спірним рішенням. Суд зазначає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищевикладене,суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 2 грудня 2008 року № 0000491742/3-1274 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб задовольнити повністю.
Винати недійсним податкове повідомлення-рішення Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції від 2 грудня 2008 року № 0000491742/3-1274, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 101946 грн. 64 коп.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 березня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 23 березня 2009 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Смагар С.В.