05 липня 2017 рокусправа № 185/1893/17(2-а/185/202/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В. Гімона М.М.
секретар судового засідання: Лащенко Р.В.
за участі представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.04.2017 р. у справі № 185/1893/17 за позовом ОСОБА_2 до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі - УПФУ) про визнання протиправними дій з відмови у призначенні з 17.02.2017 р. пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч. 2 ст. 40 цього Закону щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України, за три календарних роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком; зобов'язання призначити пенсію за віком з 17.02.2017 р. відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч. 2 ст. 40 цього Закону із застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.04.2017 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі позивач просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Вважає необґрунтованим висновок суду, що заява про призначення пенсії за віком є заявою про переведення з одного виду пенсії на іншій, цей висновок суперечить нормам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та правовій позиції Верховного Суду України з цього питання.
До судового засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутністю позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 24.12.2003 р. отримує пенсію за віком на пільгових умовах, призначену відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зі зниженням пенсійного віку, з 01.01.2004 р. яка обчислена за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У зв'язку з досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», 17.02.2017 р. позивачем подана до УПФУ заява про призначення пенсії за віком на загальних підставах.
Рішенням відповідача від 24.02.2017 р. № 151 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з посиланням на те, що позивач вже отримує пенсію за віком.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини щодо права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах та пенсію за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані тими самими законодавчими актами, у відповідача відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком, оскільки позивач вже отримує цей вид пенсії.
Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з 24.12.2003 р. ОСОБА_2 отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У зв'язку з досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», 17.02.2017 р. позивачем подана до УПФУ заява про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в якій, зокрема, позивачем поставлено питання про застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за останні три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням комісії щодо розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідного до чинного законодавства УПФУ № 151 від 24.02.2017 р. відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач вже отримує такий саме вид пенсії.
Відповідно до частин 1, 2 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
З 24.12.2003 р. позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, позивачем реалізоване право на призначення пенсії.
В подальшому, після призначення пенсії, позивач має право звернутись до органу Пенсійного фонду із заявою про переведення його на інший вид пенсії.
Приписами статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Тобто, законодавець надав вичерпний перелік видів пенсій, які можуть бути призначені особі відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
За приписами ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.
Пенсія за віком на загальних підставах та пенсія за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку розраховується відповідно до Закону № 1058, а Закон України «Про пенсійне забезпечення» визначає лише право особи на пільгову пенсію.
Статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено такі види пенсій: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
З аналізу наведених норм випливає, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміною виду пенсії, що визначені статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У справі, що розглядається, у позивача відсутні підстави та він не виявив бажання перейти з одного виду пенсії на інший, оскільки він претендує на пенсію в межах одного виду - пенсію за віком, а отже і відсутні підстави здійснювати призначення вже раніше призначеної пенсії та всі пов'язані з призначенням пенсії нарахування.
Крім того, частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що визначена частиною 2 статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовується лише у випадку переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Оскільки позивач з 24.12.2003 р. отримує пенсію за віком на пільгових умовах, яка є різновидом пенсії за віком, підстави для призначення чи переведення позивача на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в порядку, визначеному статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують поданню заяви від 17.02.2017 р., відсутні.
За таких обставин колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.
Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.
Щодо посилання на неврахування судом першої інстанції правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 31.03.2015 р. в справі № 21-612а14, колегія суддів вказує на наступне.
В постанові від 31.03.2015 р. в справі № 21-612а14 Верховний Суд України дійшов наступного правового висновку: частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, однак у випадку із заявою в розглядуваному питанні мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом. Особі було призначено пенсію відповідно до Закону
№ 2262-ХІІ, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV він звернувся вперше. Крім того, після звільнення з органів внутрішніх справ позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Правовідносини, які виникли в даному випадку, є відмінними, ніж розглянуті Верховним Судом України та щодо яких викладено правовий висновок, оскільки в справі, що розглядалась Верховним Судом України, особі була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а за призначенням пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» така особа звернулась вперше, тобто особа отримувала інший вид пенсії.
В даному же випадку, як зазначено вище, позивачу вже призначена пенсія за віком, тому застосування вказаної правової позиції Верховного Суду України є неможливим.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.04.2017 р. у справі № 185/1893/17 залишити без задоволення.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.04.2017 р. у справі № 185/1893/17 за позовом ОСОБА_2 до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.
Повний текст ухвали складений 06.07.2017 р.
Головуючий: В.А. Шальєва
Суддя: С.В. Білак
Суддя: М.М.Гімон