Справа № 815/3544/17
06 липня 2017 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Український науково-дослідний інститут верстатів, інструментів, приладів» до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування повідомлень, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Український науково-дослідний інститут верстатів, інструментів, приладів» до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування повідомлень.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.106 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Відповідно до ч.2 ст. 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
У свою чергу, правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон).
Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (ч.1 ст.3 Закону).
Даний адміністративний позов не відповідає вимогам ч. 3 ст. 106 КАС України, оскільки позивачем не додано до позовної заяви документ про сплату судового збору в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».
При цьому, позивачем в позові заявлено клопотання, в якому позивач просить суд відстрочити йому сплату судового збору до розгляду справи по суті, посилаючись на важке фінансове становище, відсутність грошових коштів на рахунках товариства у банківських установах, значну заборгованість, разом з тим в обґрунтування вказаного клопотання позивачем не надано жодних доказів.
Розглянувши вказане клопотання суд вважає за необхідне зазначити таке.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Європейський суд з прав людини у справах «Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland) від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) від 19 червня 2001 року зазначив, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Тобто, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат, звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
З наведених норм вбачається, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника.
Так, на думку судді, відстрочення заявнику сплату судового збору може мати місце за наявності виняткових обставин та не суперечити приписам чинного законодавства.
Водночас, в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору позивач не надає належних доказів.
Таким чином, можливість оцінити майновий стан позивача у суду відсутня. З аналізу матеріалів адміністративного позову та заявленого клопотання суд не вбачає підстав для відстрочення позивачу сплату судового збору.
Крім цього, прийняття рішення щодо відстрочення сплати судового збору є правом суду. Вказані норми не передбачають обов'язку суду відстрочити особі сплату судового збору у випадку наявності відповідного клопотання.
Зважаючи на те, що такий спосіб участі має винятковий характер, повинні насамперед існувати причини, які ускладнюють або роблять неможливим сплату судового збору.
Крім зазначеного, невмотивоване відстрочення сплати судового збору утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що адміністративний позов подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Український науково-дослідний інститут верстатів, інструментів, приладів» слід залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків.
Виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом сплати судового збору за подання позовної заяви, у розмірі встановленому Законом України «Про судовий збір», направлення до Одеського окружного адміністративного суду квитанції про сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 105, 106, 108, 109 КАС України, суд, -
В задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Український науково-дослідний інститут верстатів, інструментів, приладів» про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Український науково-дослідний інститут верстатів, інструментів, приладів» до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування повідомлень - залишити без руху.
Надати позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява та заява про забезпечення позову будуть вважатись неподаними та будуть повернуті заявникові.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк апеляційної скарги з дня отримання ухвали.
Суддя С.О. Стефанов