20 квітня 2017 р. Справа № 804/2130/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Спецтхніка» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
28.03.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-Спецтхніка» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 12.10.2016 року № НОМЕР_1.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при проведенні перевірки протиправно встановлено нереальність господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпром-Інвест» у липень 2016 року, оскільки контролюючим органом в акті перевірки використано необґрунтовані дані, а також суб'єктивні припущення.
Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити, підтримав позицію викладену у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити, з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу №368 від 12.09.2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Спецтхніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпром-Інвест» за період з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року.
За результатами перевірки 28.09.2016 року складений акт №186/84-17-140/35728656, у висновку якого зазначено, що встановлено порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. В результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2016 року на загальну суму 410203 грн..
Такий висновок податковим органом здійснено, у зв'язку із тим, що при проведенні перевірки встановлено нереальність господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпром-Інвест» у липні 2016 року.
В обґрунтування висновку про нереальність господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпром-Інвест» податковим органом зазначено наступне:
- в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутній номер реєстрації документу;
- реквізити довіреностей (серія та номер) на отримання товарів в товарно-транспортних накладних не зазначені та до перевірки не надані;
- згідно з ЄРПН Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпром-Інвест» від початку заснування жодного разу не здійснювало закупівлю товарів реалізованих Товариству з обмеженою відповідальністю «Союз-Спецтхніка»;
- на придбану у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпром-Інвест» металопродукцію до перевірки надано сертифікати якості де виробниками зазначені підприємства, які не значаться серед постачальників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпром-Інвест» згідно ЄРПН.
На підставі акта перевірки 12.10.2016 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1.
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржував його в адміністративному порядку, однак скарги позивач були залишені без задоволення.
Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.
З наведеного слідує, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).
Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
Крім того, пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.
Суд вважає, що висновки викладені в акті перевірки є хибними, а реальність виконання господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпром-Інвест» підтверджується з огляду на наступне.
29.06.2016 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпром-Інвест» було укладено договір поставки № 179, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити товар визначений у специфікаціях, а покупець прийняти і оплатити товар.
01.07.2016 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпром-Інвест» було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки від 29.06.2016 року № 179, яким внесено зміни до пункту 4.2 договору.
На підтвердження поставки товару позивачем надані документи: специфікації від 04.07.2016 року № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 та № 6; видаткові накладні від 29.07.2016 року № 483, № 484, № 485, № 486, № 487, 488; податкові накладні від 29.07.2016 року № 487, № 486, № 485, 484, № 483, № 488; договір на перевезення вантажів від 29.06.2016 року № 187, товарно-транспортні накладні від 29.07.2016 року б/н у кількості 6 шт.; прибуткові накладні від 29.07.2016 року № 1761, № 1762, № 1763, № 1772, № 1765, від 28.07.2016 року № 1906.
На підтвердження оплати за поставлений товар позивачем надані платіжні доручення від 11.08.2016 року № 5792, від 12.08.2016 року № 5818, № 5817, № 5820, від 16.08.2016 року № 5908, від 18.08.2016 року № 6002, від 29.08.2016 року № 6194, від 30.08.2016 року № 6238, від 13.09.2016 року № 6459, від 15.09.2016 року № 6516, № 6515, від 16.09.2016 року № 6555, від 25.10.2016 року № 7128, від 27.10.2016 року № 7218, від 01.11.2016 року № 7281, № 7280, від 23.11.2016 року № 7588, № 7587.
На підтвердження використання придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпром-Інвест» у виробництві надані накладні вимоги від 01.08.2016 року № 5890, № 5893, № 5892, № 5895, № 5896, від 02.08.2016 року № 5897, від 17.08.2016 року № 5901, № 5902, № 5899, від 18.08.2016 року № 5903№ 5905.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо непідтвердження спірних операцій, суд зазначає, що вони ґрунтуються на тому, що:
- в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутній номер реєстрації документу;
- реквізити довіреностей (серія та номер) на отримання товарів в товарно-транспортних накладних не зазначені та до перевірки не надані;
- згідно з ЄРПН Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпром-Інвест» від початку заснування жодного разу не здійснювало закупівлю товарів реалізованих Товариству з обмеженою відповідальністю «Союз-Спецтхніка»;
- на придбану у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпром-Інвест» металопродукцію до перевірки надано сертифікати якості де виробниками зазначені підприємства, які не значаться серед постачальників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпром-Інвест» згідно ЄРПН.
Факт порушення контрагентами своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.
Окрім того, Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 02.06.2011р. №742/11/13-11 висловив позицію з приводу того, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні лише відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Щодо недоліків заповнення ТТН зазначених в акті перевірки, суд зазначає, що помилки у оформлені документів не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Суд зазначає, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Разом з тим, спрямованість господарських операцій позивача на реальне настання правових наслідків підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства.
А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та спрямованість його дій на отримання реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.
За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 12.10.2016 року № НОМЕР_1.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Спецтхніка» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 12.10.2016 року № НОМЕР_1.
Стягнути з Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Спецтхніка» судовий збір в сумі 7691,31 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 25 квітня 2017 року
Суддя ОСОБА_1