Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 липня 2017 р. Справа №805/1976/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови: 15:15 год.
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Кочанова П.В. секретар судового засідання: Притула С.С. розглянувши у судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання надмірно сплаченою до бюджету суми та зобов'язання вчинити певні дії, -
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явилися
від відповідача - не з'явилися
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку Головного територіального управління юстиції в Донецькій області про:
- визнання надмірно сплаченою до бюджету суму 5 050,00 гривень виконавчого збору та 40,00 гривень виконавчих витрат, разом 5 090,00 гривень, сплачену 01 квітня 2016 року стягувачем у виконавчому провадженні ВП № 37356592;
- зобов'язання відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку Головного територіального управління юстиції в Донецькій області надати подання до Головного управління Державної казначейської служби на повернення надміру зарахованої до бюджету суми 5 050,00 гривень виконавчого збору та 40,00 гривень виконавчих витрат, разом 5 090,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
У провадженні Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку були виконавчі провадження ВП № 37356511 зі стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ВП № 37356592 зі стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1. Стягнути кошти на користь позивачки державні виконавці не змогли, ніяких виконавчих дій не проводили. У 2012 році боржник написав на користь позивачки заповіт, де заповідав їй частину свого майна, що влаштовує її в якості компенсації суми боргу.
09 липня 2016 року ОСОБА_2 помер. Позивачка звернулась до Першої Краматорської контори з заявою про прийняття спадщини. Однак, на все нерухоме майно спадкодавця накладено арешт.
22 вересня 2016 року звернулась до відповідача з вимогою зняти арешт. Листом від 27 вересня 2016 року відповідачем було відмовлено у знятті арешту, посилаючись на п. 4 ст. 47 та статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», що не мають відношення до спірних правовідносин.
Це перешкоджає позивачу реалізувати своє право власності.
Позивач 03 листопада 2016 року звернулась до відділу державної виконавчої служби з заявою про відмову від стягнення боргу та затвердження цієї заяви судом. Відділ державної виконавчої служби відмовив в передачі відмови до суду посилаючись на те, що виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-8361-08 від 16 грудня 2010 року виданого Кіровським районним судом м. Донецька на примусовому виконанні не перебуває. Вказують, що завершити виконавче провадження визнанням відмови від стягнення неможливо.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 березня 2017 року затверджено заяву про відмову від стягнення боргу та зобов'язано скасувати арешт всього нерухомого майна. На момент звернення до суду арешт з нерухомого майна знято.
Позивач для зняття арешту, реалізації права власності сплатила 5 050,00 гривень виконавчого збору та 40,00 гривень виконавчих витрат, разом 5 090,00 гривень. Вважає сплачені кошти в сумі 5 090,00 гривень надмірно сплаченими до бюджету, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.
Позивач - ОСОБА_1 до суду не з'явилась. Засобами електронного зв'язку надала клопотання про розгляд справи без участі позивача (а.с. 84-85).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
16 грудня 2010 року Кіровським районним судом м. Донецька на виконання рішення суду по справі № 2-8631-08 видано два виконавчих листа про стягнення боргу в розмірі 50 500,00 гривень з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, позивача у даній справі, що підтверджується копією виконавчих листів (а.с. 7-8).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначений Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, що діяв на момент вчинення виконавчих дій.
Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Виконавчі листи знаходились на виконанні відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, що не заперечується сторонами та не є спірною обставиною.
Боржниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у 2012 році складено заповіт відповідно до якого заповідали ОСОБА_1 частину майна, в рахунок погашення заборгованості за виконавчими листами № 2-8631-08, що влаштовувало ОСОБА_1.
25 червня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку винесено постанову ВП № 37356511 про повернення виконавчого документа стягувачеві про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь позивача борг в сумі 50 500,00 гривень на підставі п. 4 ч. 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у якій зазначено, що стягував не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, хоча був попереджений про повернення йому виконавчого документу, листом № 1489/21 від 23 травня 2013 року (а.с. 9).
25 червня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку винесено постанову ВП № 37356592 про повернення виконавчого документа стягувачеві про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь позивача борг в сумі 50 500,00 гривень на підставі п. 4 ч. 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у якій зазначено, що стягував не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, хоча був попереджений про повернення йому виконавчого документу, листом № 1490/21 від 23 травня 2013 року (а.с. 10).
За вказівкою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» основним завданням відділу є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
В постановах від 25 червня 2013 року про повернення виконавчого документу стягувачеві зазначено: «припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення».
В матеріалах справи відсутня інформація про оскарження позивачем вказаних постанов про повернення виконавчого документу стягувачеві.
21 листопада 2014 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 26 листопада 2014 року № 798224 серія І-НО (а.с. 11), яка відповідно до виконавчого листа від 16 грудня 2010 року є боржником по справі № 2-8631-08 про стягнення заборгованості на користь позивача.
Позивач звернувся з заявою про прийняття спадщини до Першої сєвєродонецької державної нотаріальної контори та видачу свідоцтва на спадщину відповідно до заповіту ОСОБА_3, який посвідчено 09 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстраційним № 3361 та на підставі якої заведена спадкова справа за № 319/2012, що підтверджується листом від 24 березня 2016 року № 217/01-16 який підписаний державним нотаріусом ОСОБА_5 (а.с. 17) та дізналася про існування арешту на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3.
20 жовтня 2015 року позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку з заявою у якій просив привести відомості у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна у відповідність відомостям зазначеним у постанові ВП № 37356592 про повернення виконавчого документу стягувачеві від 25 червня 2013 року та видалити відомості про арешт нерухомого майна з реєстру обтяжень (а.с. 12).
Листом від 06 листопада 2015 року № 1310,1311 відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку повідомив позивача, що 25 червня 2013 року винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 4 ч. 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606- XIV за виконавчим листом № 2-8631-08 виданим Кіровським районним судом м. Донецька 16 грудня 2010 року про стягнення суми боргу у розмірі 50 500,00 гривень з ОСОБА_3. Зазначив, що за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, на виконанні у відділі перебуває відкрите виконавче провадження відносно ОСОБА_3, у зв'язку з чим зняти арешт з майна боржника та закінчити виконавче провадження на даний час неможливо (а.с. 13-14).
При цьому у вказаному листі зазначено про наявність постанови від 25 червня 2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с. 13).
Також, вказаним листом повідомлено, що доступ до матеріалів виконавчих проваджень відсутній (а.с. 14).
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606- XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Згідно статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» № 606- XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
02 грудня 2016 року позивач подала до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області скаргу на бездіяльність державного виконавця у якій просила зобов'язати начальника відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку привести відомості у Державному реєстрі обтяжень майна згідно до постанови ВП № 37356592 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 25 червня 2013 року а саме: припинити арешт майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення (а.с. 15, зв.бік 15).
Листом від 14 січня 2016 року № К-354-0011 управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області повідомило, що згідно даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень кошти на виконання рішення суду, виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій є не стягнутими, що позбавляє права та не наділяє обов'язком державного виконавця знімати арешт з майна боржника (а.с. 16, зв.бік 16).
Позивач після отримання відповіді управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом для захисту своїх порушених прав у якому просила відповідача зобов'язати привести відомості у державному реєстрі обтяжень майна згідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві (без виконання) від 25 червня 2013 року а саме: припинити арешт майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року по справі № 805/287/16-а позивачу відмовлено у задоволенні позову. Постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.
Як зазначає позивач, вичерпавши всі механізми захисту порушеного права 01 квітня 2016 року для реалізації права власності вимушена була сплатити виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 5 090,00 гривень, що підтверджується квитанцією № 8291701 від 01 квітня 2016 року на суму 5 090,00 гривень в призначені платежу зазначено оплата виконавчого збору 5 050,00 гривень та витрати на проведення виконавчих дій 40,00 гривень, платником зазначено - ОСОБА_1 (а.с. 18). Однак в квитанції не зазначено за яким саме виконавчим провадженням сплачується виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій.
Крім того, в матеріалах справи відсутні постанови про стягнення виконавчого збору з позивача або боржників - ОСОБА_2, ОСОБА_3.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
В матеріалах справи відсутні відомості про оскарження постанови про стягнення виконавчого збору.
Згідно виконавчого листа №2-8361-08 від 16 грудня 2010 року виданого Кіровським районним судом м. Донецька, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в розмірі 50 500,00 гривень. Відповідно до заповіту від 09 жовтня 2009 року ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповідав позивачу належні йому земельні ділянки, які розташовані за адресою: м. Донецьк, колишнє КСП Широкий Ленінського району, пай 1, площею 0,5544 га та 3,5522 га. Постановою державного виконавця від 25 червня 2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача борг в розмірі 50 500,00 гривень, повернуто стягувачеві у зв'язку з тим, що стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, хоча був попереджений про повернення йому виконавчого документу листом № 1489/21 від 23 травня 2013 року. Пунктом другим даної постанови припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
09 липня 2016 року ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 27 липня 2016 року № 955098 серія І-НО (а.с. 19). Першою Краматорською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу 28 липня 2016 року. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів від 12 вересня 2016 року на майно ОСОБА_2 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 08 серпня 2011 року накладено арешт на все нерухоме майно (а.с 20).
22 вересня 2016 року позивач звернулась з заявою до відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку у якій просив прийняти постанову про закриття виконавчого провадження ВП № 37356592 та зняття арешту з нерухомого майна яке належить ОСОБА_2, зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку зареєструвати відомості про зняття арешту нерухомого майна зареєстрованого у єдиному державному реєстрі заборон за № 11474765 від 08 серпня 2016 року (а.с. 21-22).
Краматорський міський відділ державної виконавчої служби повідомив, що на примусовому виконанні в Ленінському районному відділі державної виконавчої служби перебував виконавчий лист № 2-8631-08 від 16 грудня 2010 року виданий Кіровським районним судом м. Донецьк про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача боргу в сумі 50 500,00 гривень. 25 червня 2013 року винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, яка не є підставою для звільнення майна з-під арешту та зазначив, що відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (а.с. 23).
03 листопада 2016 року позивач звернулась до відділу державної виконавчої служби з заявою про відмову позивача від примусового виконання рішення Кіровського районного суду м. Донецьк у справі № 2-8631-08. Просила, відповідно до статті 372 ЦПК України, передати цю відмову від примусового виконання рішення у триденний строк до суду за місцем виконання рішення для визнання (а.с. 24).
Листом від 10 листопада 2016 року № 14.53-124-151 відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку повідомив про те, що відповідно до ч. 1 статті 372 ЦПК України мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання. До відкриття виконавчого провадження мирова угода подається сторонами до суду, який ухвалив рішення, для визнання. Відповідно до відомостей єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, виконавче провадження по виконання виконавчого листа № 2-8361-08 від 16 грудня 2010 року виданого Кіровським районним судом м. Донецьк на примусовому виконанні в відділі не перебуває. У зв'язку з чим, завершити виконавче провадження, керуючись п. 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», ураховуючи особливості ч.1 статті 372 ЦПК України, неможливо (а.с. 25).
Отримавши відповідь відповідача від 10 листопада 2016 року № 14.53-124-151 позивач звернулась до суду з позовом за захистом своїх прав, в якому просила зобов'язати надати відомості з Державного реєстру виконавчих проваджень про стан виконавчого провадження № 37356511; зобов'язати вчинити дії необхідні для закриття виконавчого провадження у встановлений законом спосіб; прийняти постанову про закриття виконавчого провадження № 37356511 у встановлений законом спосіб: одночасно прийняти постанову про зняття арешту з майна ОСОБА_6 зареєстрованого в реєстрі заборон на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження 15-3029 від 03 серпня 2011 року; зобов'язати зареєструвати відомості про зняття арешту з майна у єдиному державному реєстрі заборон.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року по справі № 805/4439/16-а позивачу відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі та роз'яснено право на звернення до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області в порядку цивільного судочинства з даним позовом (а.с. 26-27).
Після чого позивач звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку про зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 березня 2017 року по справі № 2/235/162/17 затверджено заяву позивача про відмову від стягнення боргу та зобов'язано відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Донецька Головного територіального управління юстиції в Донецькій області скасувати арешт всього нерухомого майна ОСОБА_2 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 15-3029 від 03 серпня 2011 року за виконавчим листом № 2-8631-08 від 16 грудня 2010 року виданого Кіровським районним судом м. Донецька (а.с. 28-29).
Стаття 60 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV зазначає, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня постанова державного виконавця про зняття арешту на нерухоме майно, однак на момент звернення до суду з даним позовом арешт на майно знято, що підтверджується інформаційною довідкою від 10 квітня 2017 року № 846220223 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (а.с. 30).
У зв'язку з чим, позивач вважає, що через «оману або не компетентність» відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку Головного територіального управління юстиції в Донецькій області на їх вимогу для реалізації права власності сплатила виконавчий збір платником за яким не може бути стягувач, чим зазнала збитки (а.с 6).
У зв'язку з чим, позивач звернулась до суду з позовом про:
- визнання надмірно сплаченою до бюджету суму 5 050,00 гривень виконавчого збору та 40,00 гривень виконавчих витрат, разом 5 090,00 гривень, сплачену 01 квітня 2016 року стягувачем у виконавчому провадженні ВП № 37356592;
- зобов'язання відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку Головного територіального управління юстиції в Донецькій області надати подання до Головного управління Державної казначейської служби на повернення надміру зарахованої до бюджету суми 5 050,00 гривень виконавчого збору та 40,00 гривень виконавчих витрат, разом 5 090,00 гривень.
01 квітня 2016 року позивач для реалізації права власності сплатив виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 5 090,00 гривень, що підтверджується квитанцією № 8291701 від 01 квітня 2016 року на суму 5 090,00 гривень в призначені платежу зазначено оплата виконавчого збору 5 050,00 гривень та витрати на проведення виконавчих дій 40,00 гривень, платником зазначено - ОСОБА_1 (а.с. 18). Однак в квитанції не зазначено за яким саме виконавчим провадженням сплачується виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій.
В матеріалах справи відсутні докази про звернення позивача до відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку з заявою про повернення надміру сплачених коштів до бюджету відповідно до порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів.
Згідно із частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03 вересня 2013 року № 787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182 (далі - Порядок № 787).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім'я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв'язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, зокрема, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
У разі потреби в поверненні помилково або надміру зарахованих коштів у готівковій формі фізичним особам, які не мають рахунків у банках (більше ніж одному одержувачу), органом, що контролює справляння надходжень бюджету, в доповнення до подання до відповідного органу Казначейства подається реєстр одержувачів коштів, в якому зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові одержувача, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума, що підлягає поверненню, у двох примірниках.
Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
Заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.
Аналіз наведеного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення особі помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів:
- заяви платника;
- подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету;
- платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.
Як вбачається з матеріалів справи позивач в установленому порядку не звертався до відповідача із заявою про повернення помилково сплачених ним коштів, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги передчасними.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, доводи позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання надмірно сплаченою до бюджету суму 5050 гривень виконавчого збору та 40 гривень виконавчих витрат, разом 5090 гривень, сплачену 01.04.2016 року стягувачем у виконавчому провадженні ВП №37356592; зобов'язання відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, Головного територіального управління юстиції в Донецькій області надати подання до Головного управління Державної казначейської служби на повернення надміру зарахованої до бюджету суми 5050 гривень виконавчого збору та 40 гривень виконавчих витрат, разом 5090 гривень - відмовити повністю.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті 03 липня 2017 року.
Постанова у повному обсязі складена та підписана 06 липня 2017 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Кочанова П.В.