ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 червня 2017 року № 826/15471/16
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.06.2016р.,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №5153-13 від 30.06.2016 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель MULTIVAN, не може бути ні базою, ні об'єктом оподаткування за 2016 рік відповідно до вимог підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, з огляду на те, що податок на майно, до якого входить транспортний податок, є місцевим податком, а відповідне рішення Київської місткої ради № 103/103 було прийнято лише 11.02.2016 року, тобто не підлягало застосуванню в 2016 році. Також позивач посилається на те, що відповідно до даних Міністерства економічного розвитку і торгівлі України середньоринкова вартість транспортного засобу, яким він володіє складає 769 115,25 грн.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити адміністративний позов.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмові заперечення в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що оскільки, у власності позивача перебуває транспортний засіб з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість якого становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01.01.2016 року, то у відповідності до норм чинного законодавства було прийнято податкове повідомлення - рішення №5153-13 від 30.06.2016 року.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, з огляду на що розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки VOLKSVAGEN, 2014 року випуску, модель MULTIVAN, тип загальний легковий універсал-В, номер шасі НОМЕР_1, об'єм двигуна 1968 куб. см.
30.06.2016 року ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" за №5153-13, яким ОСОБА_1, відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб (код платежу " 18011001") у розмірі 25 000 грн. Дане податкове повідомлення-рішення було отримано позивачем.
Зазначене податкове повідомлення - рішення прийнято у зв'язку із тим, що на думку контролюючого органу позивач є власником транспортного засобу, який є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.
Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та іншими нормативно-правовими актами.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" з 01.01.2015 введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України "Транспортний податок" та Законом України № 909-VIII від 24.12.2015 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", який набрав чинності 01.01.2016 викладено в новій редакції підпункт 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України та пункт 267.6 статті 267 Податкового кодексу України доповнено підпунктами 267.6.7 - 267.6.10.
Відповідно до пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 01.01.2016 ), встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній з 01.01.2016) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Відповідно до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з приписами підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
З аналізу наведених норм убачається, що легкові автомобілі є об'єктом оподаткування транспортним податком у випадку, якщо з року їх випуску минуло не більше 5 років та їх середньоринкова вартість становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до статей 10 та 265 Податкового кодексу України транспортний податок є місцевим податком
Пунктом 4.4 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України встановлено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Рішенням Київської міської ради №58/923 від 28.01.2015 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629" внесені зміни до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 а саме, встановлений в м. Києві новий податок на майно - транспортний податок, та затверджено положення про транспортний податок та рішенням Київської міської ради № 103/103 від 11.02.2016 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку" внесення змін до додатка 2 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" (в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року N 58/923)" та викладено пункт 2.1 розділу 2 викласти в такій редакції: "2.1. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті", а також доповнено розділу 6 новими пунктами 6.7 - 6.10.
Зазначені норми Податкового кодексу України, крім підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, який з 01.01.2016 викладено в новій редакції в частині визначення критеріїв яким має відповідати об'єкт оподаткування, а саме, замість вимоги щодо об'єму циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. викладено вимогу щодо розміру середньоринкової вартості понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, введені в дію з 01.01.2015 року.
Аналогічні зміни рішенням Київської міської ради № 103/103 від 11.02.2016 року було внесені до додатка 2 до рішення Київської міської ради 242/5629 від 23.06.2011 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві", в редакції рішення Київської міської ради № 58/823 від 28.01.2015 року, яким було встановлено в м. Києві новий податок на майно - транспортний податок.
Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року
Статтею 5 Податкового кодексу України визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме: для регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.
Відповідно до частини третьої статті 27 Бюджетного кодексу України, закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що обов'язок з нарахування транспортного податку виникає у контролюючого органу з 2016 року, а тому доводи позивача стосовно того, що право оподаткування транспортним податком виникає у контролюючого органу не раніше наступного бюджетного періоду, а саме з 2017 року, судом відхиляються.
З матеріалів справи видно, що відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №5153-13 від 30.06.2016 року, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік.
Надаючи оцінку правомірності нарахування позивачеві транспортного податку за 2016 рік, суд звертає увагу на наступне.
Аналіз приписів підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України дає підстави дійти висновку, що об'єктом оподаткування транспортного податку є легкові автомобілі, які одночасно відповідають двом критеріям, а саме: 1) з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно); 2) середньоринкова вартість становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно підпункту 14.1.220 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень, тобто середньоринкова вартість легкового автомобіля на 1 січня 2016 року, яка підпадає під об'єкт оподаткування, має становити не менше 1 033 500,00 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі за текстом - Методика), якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 (Офіційний вісник України, 2013 року, №44, сторінка 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Згідно із пунктом 4 Методики, інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку.
Згідно п. 13 Методики Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Судом встановлено, що на виконання п. 13 Методики Мінекономрозвитку надано ДФС України інформацію щодо автомобілів з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом на 01 січня 2016 року.
Судом проаналізовано надану відповідачем інформацію та інформацію з веб-сайту Мінекономрозвитку щодо розрахунку середньоринкової вартості транспортних засобів (легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) для цілей оподаткування та встановлено, що середньоринкова вартість авто визначається виходячи з типу, марки, моделі, року випуску та пробігу автомобіля.
Зазначені критерії для визначення середньоринкової вартості є обов'язковими, відсутність будь-якої інформації по вказаним критеріям унеможливлює визначення середньоринокової вартості автомобіля.
Проте, судом встановлено, що податковим органом інформація щодо пробігу авто належного позивачу не встановлювалась, що унеможливлює розрахунок середньоринкової вартості належного позивачу транспортного засобу, отже доводи податкового органу, що автомобіль належний позивачу коштує понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" на думку суду є безпідставним, що вказує на необґрунтованість та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та є підставою для його скасування.
Водночас, суд зазначає, що згідно додатку 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 Нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів складає 27000 км.
У відповідності до абзацу третього пункту 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459, вказане Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує зокрема, формування та реалізує державну політику економічного розвитку.
На офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України розміщена інформація про середньоринкову вартість легкових автомобілів.
Так, згідно сформованого на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (http://www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA) розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, рік 2014, моделі MULTIVAN, середньоринкова вартість транспортного засобу позивача становить 769 115,25 грн., тобто менше 1 033 500,00 грн., а тому такий автомобіль у 2016 році не належав до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 41,69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві №5153-13 від 30.06.2016 року.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.Г. Вєкуа