03 липня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/4632/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Клочка К.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Крутько О.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідачів - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, Новосанжарського відділення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень -
В листопаді 2015 року ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - Полтавська ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач), Новосанжарського відділення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.11.2015 року №0011361701 та №0011371701.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.04.2017 рішення попередніх судових інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 справу № 816/4632/15 прийнято до провадження з призначенням її до розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність та безпідставність висновків документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності подання декларації про отримані доходи та майновий стан за 2014 рік, визначення податкових зобов'язань із сплати податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік, викладених у акті від 22.10.2015 №142/17.2-1982716711, про порушення платником податку вимог пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України щодо неподання декларації про отримані доходи та майновий стан за 2014 рік і вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України щодо не включення до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу у вигляді додаткового блага - суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Зазначав, що він не отримував жодних рішень чи повідомлень АТ "УкрСиббанк" про прощення (анулювання) заборгованості за кредитним договором від 20.05.2008 №11347687000. Звертав увагу на те, що ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 16.09.2014 у справі №1601/13724/2012 (провадження №22-ц/786/2858/14) встановлено факт погашення ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором з АТ "УкрСиббанк".
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.
Представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові пояснення (а.с75-77 т.2) та посилаючись на те, що у період з 01.07.2014 по 30.09.2014 АТ "УкрСиббанк" анульовано борг ОСОБА_3 та включено суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку (звіт 1ДФ) за підсумками ІІІ кварталу 2014 року (ознака доходу 126), а тому позивач зобов'язаний самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у податковій декларації про отримані доходи та майновий стан за 2014 рік.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно з частиною п'ятою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.04.2017 висновки суду касаційної інстанції наступні (а.с.30-33 т.2).
Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі. Скасована банком пеня та штрафи не є доходом, отриманим як додаткове благо.
Крім того зазначено, у процесі розгляду даної справи судам попередніх інстанцій, серед іншого, необхідно встановити правовий статус усієї суми прощеної заборгованості за кредитом, з огляду на те, що вказана сума може включати в себе, як основну суму кредиту, відсотки за користування кредитом, неустойки, та комісії, пеню, що, відповідно, зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, у період з 12.10.2015 по 15.10.2015 Полтавською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) щодо своєчасності подання декларації про отримані доходи та майновий стан за 2014 рік, визначення податкових зобов'язань із сплати податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік.
Підстави та порядок проведення перевірки позивачем на оспорюються.
За результатами перевірки складено акт від 22.10.2015 №142/17.2-1982716711, в якому вказано на порушення платником податків вимог пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України щодо неподання декларації про отримані доходи та майновий стан за 2014 рік і вимог абз. "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України щодо не включення до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу у вигляді додаткового блага - суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності (а.с. 11-12).
На підставі зазначених висновків акта перевірки Полтавською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області 06.11.2015 сформовано податкові повідомлення-рішення:
- №0011361701, яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 543354,04 грн (у т.ч., за основним платежем - 434683,23 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 108670,81 грн) (а.с. 8);
- №0011371701, яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн (а.с. 9).
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 06.11.2015 №0011361701, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України цей кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Згідно пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (пункт 164.1 статті 164 Податкового кодексу України).
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (підпункт 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України).
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені пунктом 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
Так, абз. "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
В розумінні підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
В свою чергу, в силу підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Із аналізу вищевказаних положень випливає, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.
Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.
Матеріали справи свідчать, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та гр. ОСОБА_3 20.05.2008 укладено договір про надання споживчого кредиту №11347687000, за умовами якого Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 195000,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 984750,00 грн за курсом НБУ на день укладення договору, а Позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі (а.с. 105-111 т.1).
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення є доводи контролюючого органу про отримання позивачем у 2014 році доходу у вигляді додаткового блага, а саме - прощеної (анульованої) кредитором /АТ "УкрСиббанк"/ суми боргу за договором про надання споживчого кредиту від 20.05.2008 №11347687000 (а.с. 53-56 т.1) та, як наслідок, наявність у ОСОБА_3 обов'язку самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у податковій декларації про отримані доходи та майновий стан за 2014 рік.
Мотивуючи наведені твердження, відповідач посилався на те, що АТ "УкрСиббанк" включило суму анульованого (прощеного) боргу ОСОБА_3 у розмірі 2558393,12 грн до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку (звіт 1ДФ) за підсумками ІІІ кварталу 2014 року (ознака доходу 126), що підтверджено листами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС від 09.11.2015 вих. №4239/7/28-09-43-16 та АТ "УкрСиббанк" від 24.04.2015 (а.с. 36-37).
Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.2014 АТ "УкрСиббанк" прийнято рішення про анулювання боргу (в порядку пп. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України), згідно якого повідомлено про те, що на підставі кредитного договору від 20.05.2008 №11347687000 станом на 11.09.2014 за ОСОБА_3 обліковується кредитна заборгованість у сумі 246914,95 доларів США, що складає 3197982,50 грн по курсу НБУ станом на 11.09.2014. АТ "УкрСиббанк", як кредитор, з метою виконання вимог абз. "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, повідомив ОСОБА_3, як платника податку на доходи фізичних осіб-боржника, що АТ "УкрСиббанк" прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості, що станом на 11.09.2014 становить 197531,95 доларів США, що складає 2558393,12 грн по курсу НБУ станом на 11.09.2014. Крім того роз'яснено, що відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, та про необхідність самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб (а.с. 145 т.1).
Вказане повідомлення отримане позивачем 11.09.2014, про що свідчить особистий підпис на повідомленні про анулювання боргу від 11.09.2014 (а.с. 145 т.1).
З огляду на викладене, суд відхиляє як необґрунтовані наведені у позовній заяві твердження позивача про те, що йому не вручено повідомлення про анулювання боргу.
Згідно абз. "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 165.1.49 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
При цьому, до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (підпункт 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України).
Таким чином, сума відсотків, нарахована за користування кредитними коштами та списана (прощена) банком, не є додатковим благом, на вартість якого згідно із нормами Податкового кодексу України збільшується оподатковуваний доход.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 01.03.2016 у справі № К/800/5293/15, від 01.03.2017 у справі № К/800/23496/16 та від 18.04.2017 у справі № 800/16971/16.
Враховуючи вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.04.2017, суд зобов'язав ПАТ "УкрСиббанк" надати інформацію стосовно структури прощеного боргу позивача.
Листом від 22.06.2017 вих.№13-3-5/644 (а.с.136 т.2) ПАТ "УкрСиббанк" повідомив, що 11.09.2014 анульовано заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором від 20.05.2008 №11347687000 в загальному розмірі 197531,95 доларів США, з них 100032,01 доларів США складають відсотки за користування кредитними коштами.
Водночас, податковим органом при визначенні об'єкта оподаткування було взято загальну суму анульованого боргу - 197531,95 доларів США, без виключення із її складу відсотків в розмірі 100032,01 доларів США, тоді як сума відсотків, нарахована позивачу за користування кредитними коштами та списана (прощена) банком, не є додатковим благом, на вартість якого згідно із нормами ПК збільшується оподатковуваний доход.
За викладених обставин сума основного боргу анульованого банком кредиту становить 97499,94 доларів США, що еквівалентно 1265217,53 грн (за курсом НБУ станом на 11.09.2014).
Анульована (прощена) банком сума тіла кредиту за кредитним договором від 20.05.2008 №11347687000, як зазначалося судом, є доходом, в розумінні абз. "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, з якого належить сплачувати податок на доходи фізичних осіб.
Розрахунок податкового зобов'язання платника податку з доходів фізичних осіб здійснюється відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України.
Так, розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2014 становив 1218,00 грн.
Розрахунок бази оподаткування за ставкою 15% становить 1218,00 х 10 = 12180,00 грн; 12180,00 х 15%=1827,00 грн.
Розрахунок бази оподаткування за ставкою 17% здійснюється таким чином: 1265217,53 - 12180,00 = 1253037,53 грн; 1253037,53 х 17% = 213016,38 грн.
Загальна сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб складає 213016,38 + 1827,00 = 214843,38 грн.
Таким чином, сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_3, що повинна сплачуватися за результатом річного декларування за 2014 рік становить 214843,38 грн, а сума штрафної (фінансової) санкції складає 53710,85 грн (214843,38 х 25%).
За таких обставин, нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за анульованою сумою відсотків за кредитним договором, які не є доходом в розумінні абз. "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є неправомірним, а відтак податкове повідомлення-рішення Полтавської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 06.11.2015 №0011361701 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 274799,81 грн, у тому числі основного платежу в сумі 213839,85 грн та штрафної (фінансової) санкції в сумі 54959,96 грн є протиправним і підлягає скасуванню.
Суд відхиляє посилання позивача на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 16.09.2014 у справі №1601/13724/2012 (а.с.76т.1), якою прийнято відмову ПАТ "УкрСиббанк" від апеляційної скарги на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.08.2013 у зв'язку з погашенням ОСОБА_3 боргу за кредитним договором від 20.05.2008 №11347687000 та закрито апеляційне провадження у вказаній справі, оскільки у ході розгляду даної справи встановлено факт погашення такого боргу саме шляхом його анулювання банком.
Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню Полтавської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 06.11.2015 №0011371701, суд виходить з наступного.
Згідно до пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Так, згідно з підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Судовим розглядом встановлено, що позивач особисто (11.09.2014) отримав повідомлення про анулювання боргу (в порядку пп. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України). У зазначеному повідомленні позивачу роз'яснено, що відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, та про необхідність самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб (а.с. 145 т.1).
Отже, ОСОБА_3 отримавши дохід у вигляді додаткового блага, повинен був задекларувати його вартість, однак, позивач вимоги закону не виконав, річну податкову декларацію до контролюючого органу не подав.
Враховуючи, що позивач самостійно у встановлений законом строк не задекларував дохід, отриманий як додаткове благо, шляхом подачі до контролюючих органів декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік, відповідач правомірно застосував штрафну санкцію у розмірі 170,00 грн.
Таким чином, у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Полтавської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 06.11.2015 №0011371701.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Матеріалами справи підтверджується, що при звернені з позовом до суду позивачем за вимогу майнового характеру про скасування податкових повідомлень-рішень сплачено судовий збір у загальному розмірі 5435,24 грн, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с.3-4 т.1).
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а податкове повідомлення - рішення Полтавської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 06.11.2015 №0011361701 скасуванню в частині основного платежу в сумі 213839,85 грн та (фінансової) санкції в сумі 54959,96 грн, судові витрати, що підлягають стягненню на користь позивача складають 2748,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (Новосанжарське відділення) від 06.11.2015 №0011361701 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 274799,81 грн., у тому числі: 213839,85 грн - за основним платежем та 54959,96 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2748,00 (дві тисячі сімсот сорок вісім гривень).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 05 липня 2017 року.
Суддя К.І. Клочко