ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
27 червня 2017 року Справа № 813/1757/17
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кузана Р.І.,
секретар судового засідання Тронка О.В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1З.) звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - відповідач, ГУМВС України у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 1036 о/с від 11.04.2017 «Про звільнення» з посади старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей ГУМВС України у Львівській області з 07.11.2015;
- поновити позивача на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей ГУМВС України у Львівській області з 11.04.2017;
- стягнути встановлений судом розмір середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 по справі № 813/6493/15 наказом № 1027 від 11.04.2017 позивача поновлено на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей ГУМВС України у Львівській області з 06.11.2015. Водночас, того ж дня оскаржуваним наказом від 11.04.2017 №1036 о/с позивача повторно звільнено з займаної посади з 06.11.2015 у зв'язку із скороченням штату працівників. Позивач зазначає, що його не було попереджено про скорочення та про наступне звільнення у встановлений законодавством строк, не було запропоновано іншу посаду для проходження публічної служби та не повідомлено державну службу зайнятості про наступне вивільнення працівників із зазначенням професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці. Крім цього, в наказі відповідач протиправно вказав дату звільнення з 06.11.2015. Тому, позивач вважає протиправним оскаржуваний наказ та просить скасувати такий. У зв'язку з незаконним звільненням, позивач також просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та поновити його на раніше займаній посаді.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив такий задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання, не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, свого відношення до позову не висловив. Надіслав на адресу суду копії матеріалів особової справи ОСОБА_1
За таких обставин суд, на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України, ухвалив розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке:
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 30.10.1996.
Станом на 06.11.2015 позивач перебував на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей ГУМВС України у Львівській області.
Наказом № 809 о/с від 06.11.2015 ОСОБА_1 звільнений з займаної посади.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016, визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України у Львівській області № 809 о/с від 06.11.2015, в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України в запас за п. 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей ГУМВС України у Львівській області з 06.01.2015. Стягнуто з Приймальника-розподільника для дітей ГУМВС України у Львівській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 12890,86 грн. без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків.
Наказом ГУМВС України у Львівській області від 11.04.2017 №1027 скасовано наказ 809 о/с, та поновлено позивача на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей ГУМВС України у Львівській області з 06.11.2015.
Водночас, наказом від 11.04.2017 №1036 о/с ОСОБА_1 повторно звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил за п.64 “г” (через скорочення штатів).
Не погодившись з таким рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано такі обставини справи та норми чинного законодавства.
Абзацом першим пункту 9 розділу ХІ Закону України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 №580-VIII, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
В абзаці другому цього ж пункту зазначено, що посади, які пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Як передбачено абзацом першим пункту 10 цього ж розділу, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Згідно з абзацом другим цього пункту указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
При цьому, слід зазначити, що наведені пункти набрали чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону України “Про Національну поліцію” (опублікований 06.08.2015 у Газеті “Голос України” №141-142).
Зі змісту оскаржуваного наказу випливає, що відповідач при звільненні позивача керувався підпунктом “г” пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114, з наступними змінами та доповненнями.
Так, у відповідності до наведеного підпункту особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Дана норма також кореспондується з порядком, визначеним у пункті 9 розділу ХІ Закону України “Про Національну поліцію”, а саме “призначення за згодою”, “пропозиція посад” та “проходження конкурсу”.
Відтак, звільнення зі служби допускається за умови відсутності можливості подальшого використання на службі позивача, шляхом пропозиції посад або проходження конкурсу.
Судом встановлено, що відповідачем не дотримано вищевказаних вимог закону при винесені оскаржуваного наказу.
Судом також взято до уваги позицію Європейського суду у справіYvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обгрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Отже, якщо держава задекларувала певні правила поведінки при звільненні працівників поліції (зокрема, встановлення вичерпного переліку підстав у зв'язку з якими забороняється звільнення працівника), то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За правилами, встановленими статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не надав жодних доказів того, що позивач відмовився від подальшого проходження служби в поліції, а також доказів того, що позивачу було запропоновано в подальшому проходити службу в органах поліції. Лише за умови дослідження таких обставин при звільненні позивача на підставі підпункту “г” пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, процедура звільнення буде відповідати критерію обґрунтованості (пункт 3 частини 3 статті 2 КАС України).
Враховуючи те, що позивачем не було дотримано критерію обґрунтованості при прийнятті оскаржуваного наказу, суд вважає його протиправним.
Додатково слід зазначити, що звільнення працівника з дати, що передує дню прийняття наказу не відповідає вимогам законодавства. В даному випадку наказом від 11.04.2017 позивача звільнено з 07.11.2015.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що наказ ГУМВС України у Львівській області № 1036 о/с від 11.04.2017 «Про звільнення» ОСОБА_1 з посади старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей ГУМВС України у Львівській області з 07.11.2015 є протиправним та підлягає скасуванню.
У відповідності до положень частини 1 статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Тому, позивач підлягає поновленню на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей ГУМВС України у Львівській області.
Також, враховуючи положення абзацу другого пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, позивача належить поновити з 12.04.2017.
Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
При визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд враховує постанову Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (зі змінами і доповненнями), якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати та наказ МВС України від 31.12.2007 № 499, яким затверджено Інструкцію про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
В період з 12.04.2017 по 27.06.2017 (день винесення судом рішення про поновлення позивача на посаді) позивач перебував у вимушеному прогулі у зв'язку з незаконним звільненням.
Середньоденний заробіток ОСОБА_1 станом на дату звільнення становив 92,74 грн. (саме з такої суми виходив Львівській окружний адміністративний суд у своєму рішенні про поновлення позивача на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу від 31.05.2016). Виходячи з наведеного, враховуючи кількість робочих днів (50), середній заробіток за період з 12.04.2017 по 27.06.2017 становить (50*92,74) = 4637 грн., який і підлягає до стягнення з відповідача в користь позивача, оскільки саме ГУМВС України у Львівській області прийнято оскаржуваний наказ.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір зі сторін не стягується.
Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 1036 о/с від 11.04.2017 «Про звільнення» ОСОБА_1 з посади старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей ГУМВС України у Львівській області з 07.11.2015.
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей ГУМВС України у Львівській області з 12 квітня 2017 року.
Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м.Львів, пл. Григоренка, 3, ЄДРПОУ 08592247) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 81110, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 4637 (чотири тисячі шістсот тридцять сім) гривень 00 копійок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1994 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто чотири) гривні 09 копійок звернути до негайного виконання.
Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Р.І. Кузан
Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.07.2017