ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
27 червня 2017 року №826/13778/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1
додержавної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
проскасування податкових повідомлень-рішень від 12.02.2015 №0002791701 та №0002801701,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.02.2015 №0002791701 та №0002801701.
Позовні вимоги мотивовано тим, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, посилаючись на ведення позивачем підприємницької діяльності з дотриманням вимог законодавства; оформлення договірних відносин позивача з контрагентами належним чином; відсутності підстав для визнання правочинів фіктивними та безтоварними.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 занижено дохід на загальну суму 109200,34 грн., у зв'язку з не включенням платником до обсягу доходів кошти, отримані у 2011 році, що призвело до нарахування податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість.
Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві, правонаступником якої наразі є державна податкова інспекція у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві, проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 за результатами чого складено акт від 15.12.2014 №913/26-57-17-01/НОМЕР_1.
У вказаному акті перевірки контролюючим органом зазначено про порушення позивачем таких положень:
п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: неналежне ведення обліку доходів та витрат у вигляді заниження оподатковуваного доходу по податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 562, 36 грн., а саме: за 2011 рік у розмірі 562,36 грн. та за 2013 рік у розмірі 0,05 грн.;
п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України у вигляді заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 162 580,00 грн.
Так, контролюючим органом наголошено, що в порушення вимог пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України платник занизив валовий дохід на загальну суму 109 200,34 грн. у зв'язку з невключенням до валового доходу коштів, отриманих у 2011 році.
До перевірки платником надано документи на підтвердження витрат, а саме: виписки з банку про оплату, видаткові накладні, акти виконаних робіт за відповідний період; за період, що перевіряється, перевіркою зараховано валові витрати за 2011 рік в розмірі 105 451, 29 грн., тобто, оподатковуваний прибуток за 2011 рік становить 3748, 71 грн.; 15% становить 562, 31 грн. Вказана сума не сплачена у зв'язку з тим, що платником занижено валовий дохід за 2011 рік та не задекларовано його.
За 2013 рік платником задекларовано дохід у розмірі 609 399,00 грн., витрати в розмірі 536 399,00 грн., тобто, платником отримано 73 000,34 грн. прибутку; 15% становить 10 950,05 грн.; сума задекларованого та сплаченого податку становить 10 950,00 грн. Тобто, платником не сплачено 0,05 грн. податку.
Зокрема, в ході проведення перевірки встановлено, що фактично за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 платник здійснював продаж модульних будівель; отримав дохід в розмірі 503 500,00 грн., що підтверджується наданими до перевірки документами.
Платником податку на додану вартість станом на 31.12.2013 позивач не зареєстрований.
В порушення вимог п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, платник протягом останніх 12 календарних місяців отримував дохід, що сукупно перевищує 300 000 грн. (без урахування податку на додану вартість) та не зареєструвався платником податку на додану вартість; сума перевищення у розмірі 300 154,08 грн. встановлена згідно наданих до перевірки документів.
В порушення вимог п. 183.2, п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України платник не подав реєстраційну заяву до контролюючого органу до 10.10.2012 та несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником ПДВ.
За період з 01.01.2011 по 31.12.2013 платником не задекларовано податкові зобов'язання по податку на додану вартість у зв'язку з тим, що не був зареєстрованим.
В порушення вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України перевіркою встановлено заниження платником податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 162 580,00 грн. у зв'язку з невизначенням податкових зобов'язань з доходів, отриманих за виконані роботи та надані послуги (арк. 10-13 акту перевірки).
За результатами перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 12.02.2015 №0002791701 про донарахування податку з фізичних осіб на суму 562,36 грн. та штрафу у розмірі 140,59 грн., а також №0002801701 про донарахування 162 580.00 грн. податку на додану вартість та штрафу у розмірі 40 645,00 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Згідно п.п. 177.1-177.3 ст. 177 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.
В даному випадку під час перевірки встановлено, що платником не сплачено податок з доходів фізичних осіб за 2011 рік у розмірі 562, 31 грн., оскільки задекларована відсутність доходу не відповідає дійсності, тоді як різниця між фактично отриманим доходом та витратами за 2011 рік (109 200 грн. - 105 451, 29 грн.) підтверджується наданими під час перевірки первинними документами.
Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, податок з прибутку в розмірі 3748,71 грн. становить 562,31 грн. за ставкою 15%.
Позивач щодо необґрунтованості вказаного висновку пояснень не надав.
За таких обставин у суду відсутні підстави ставити під сумнів вказаний висновок контролюючого органу та визначену суму податкового зобов'язання в розмірі 562,31 грн.
У той же час, суд зазначає, що під час визначення розміру податкового зобов'язання за 2013 рік контролюючим органом не застосовано ставку 17 відсотків до суми перевищення бази оподаткування у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2013 року (1147,00 грн.), що становить 11470 грн., тоді як розмір прибутку становить 73000,34 грн.
Оскільки донарахований розмір податку в розмірі 0,05 грн. зменшує, а не перевищує суму податкового зобов'язання, це не є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2015 №0002791701 в цій частині.
Згідно п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Розрахована сума штрафу у розмірі 140,59 грн. відповідає вказаним вимогам.
За таких обставин у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2015 р. №0002791701.
Згідно пп. 2 п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
В даному випадку згідно даних перевірки платник за період 2012 року отримав та задекларував дохід в розмірі 503 500,00 грн., а у 2013 році - 609 399,00 грн., що підтверджується наданими до перевірки документами. Також платник за період, що перевірявся, не отримував свідоцтва про сплату єдиного податку та не перебував на спрощеній системі оподаткування.
Таким чином, згідно вимог п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України, платник мав подати реєстраційну заяву до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181цього Кодексу.
Станом на 31.12.2013 позивач не зареєстрований платником податку на додану вартість.
Згідно викладеного в акті перевірки розрахунку, за період перевищення граничної суми 300 000,00 грн. позивач отримав дохід у розмірі 812 899 грн. (203 500,00 грн. - IV квартал 2012 року, 68200 грн. - І квартал 2013 року, 176470 грн. - ІІ квартал 2013 року, 269730 грн. - ІІІ квартал 2013 року, 94999 грн. - IV квартал 2013 року.
Таким чином, позивачем порушено вимоги законодавства щодо обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 Податкового кодексу України.
Згідно п. 183.10 ст. 187 Податкового кодексу України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
У відповідності до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 17 відсотків; б) 0 відсотків (п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України).
Операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною (п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України).
Тобто, у позивача обов'язок нараховувати і сплачувати податкове зобов'язання з податку на додану вартість виникло з наступного дня після закінчення 10 календарних днів, відведених для подання відповідної заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість.
Оскільки станом на період, що перевірявся (01.01.2011 по 31.12.2013), ставка податку дорівнювала 17%, відтак, розрахунок несплаченого податку на додану вартість мав здійснюватися контролюючим органом саме за ставкою 17%, тоді як в даному випадку, згідно акту перевірки, розрахунок податкового зобов'язання у розмірі 162 580 грн. від 812 899 грн. здійснене з розрахунку 20% отриманого доходу, тобто, за збільшеною у 2014 році ставкою.
Суд зазначає, що вказаний розрахунок не може бути визнаний обґрунтованим, оскільки розмір податкової ставки має визначатися згідно законодавства, що діяло станом на час проведення господарських операцій, щодо яких встановлено порушення законодавства, а не за ставкою, що діяла станом на час проведення перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно, розмір донарахованого податку на додану вартість з суми 812 899 грн. має становити 138 192, 83 грн., що дорівнює 17%.
Саме з такої суми має розраховуватися і розмір штрафних санкцій згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України - в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, що становить 34 548, 21 грн.
За таких обставин податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС України у м. Києві від 12.02.2015 №0002801701 підлягає визнанню протиправним та скасуванню частково - в розмірі 24 387,17 грн. щодо основного зобов'язання та в розмірі 6096,79 грн. щодо нарахованих штрафних санкцій.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 12.02.2015 №0002801701 в частині 24 387, 7 грн. щодо основного зобов'язання та у розмірі 6096, 79 грн. щодо штрафних санкцій.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.