8.3.2
Іменем України
05 липня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/465/17
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Смішливої Т.В.,
при секретарі судового засідання: Бутенко К.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 02.04.2015,
від відповідача - ОСОБА_2, дов № 359/9/12.32.10.00.29 від 28.03.2017
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС України у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.03.2017 № НОМЕР_1,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3Ю, позивач) у якому зазначено, що позивачем отримано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.03.2017 № НОМЕР_1 Головного управління ДФС у Луганській області, винесене на підставі акту камеральної перевірки від 24.02.2017 № 8/12-32-13-01/НОМЕР_2, та відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на загальну суму 54911,49 грн.
Позивач вважає дане податкове повідомлення -рішення протиправним з огляду на те, що податковим органом збільшено податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з урахуванням додаткової угоди № 2 від 08.12.2009 до договору від 29.11.2006 № 040641900436.
Суть розбіжностей полягає у тому на яку суму нормативно грошової оцінки та який коефіцієнт слід застосовувати при обчисленні суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності - 4,5% за 2014 рік та 5% за 2015 рік від нормативної грошової оцінки (точка зору податкового органу, що базується на змісті не зареєстрованої додаткової угоди 2 від 08.12.2009 до договору № 040641900436 від 29.11.2006 ) чи 3,0 % від нормативної грошової оцінки, вказаної у договорі № 040641900436 від 29.11.2006 (точка зору ОСОБА_3, що базується на вимогах пп.288.5.1 ст. 288 ПКУ № 2755-УІ від 02.12.2010 року).
При цьому, в первісній редакції договору № 040641900436 від 29.11.2006 коефіцієнт орендної плати встановлено у розмірі 1,25 %.
Позивач вважає, що додаткова угода № 2 від 08.12.2009, на котру посилається податковий орган в акті перевірки, до договору № 040641900436 від 29.11.2006 змін не внесла, оскільки дана додаткова угода не пройшла процедури державної реєстрації. Також позивач зазначив, що земельна ділянка, щодо якої укладено договір оренди, знаходиться в зоні АТО, а тому ОСОБА_3 була частково звільнена від сплати за користування земельними ділянками державної або комунальної власності. З урахуванням вищенаведеного, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Луганській області № 001621301 від 10 березня 2017 року.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення (а.с. 42-44, 113-114), в обґрунтування яких зазначив, що Головним управлінням ДФС у Луганській області, на підставі акту камеральної перевірки № 8/12-32-13-01/НОМЕР_2 від 24.02.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.03.2017 № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у сумі 43929,00 грн та визначено штрафні (фінансові ) санкції в сумі 10982,30 грн. Під час перевірки встановлено, що між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (орендарі) укладено договір оренди землі від 29.11.2006 № 040641900436, а 08.12.2009 укладено додаткову угоду № 2 до вищевказаного договору оренди землі. Згідно з п. 1 додаткової угоди № 2 від 08.12.2009 збільшено нормативно грошову оцінку земельної ділянки, яка становить 771700,00 грн. Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошові формі у розмірі 27009,50 грн за рік, що складає 3,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до пункту 3 зазначеної додаткової угоди вона є невід'ємною частиною договору і діє з моменту її підписання. З огляду на, що відповідач вважає встановлені порушення під час камеральної перевірки правомірними. Щодо посилання позивача на те, що додаткова угода № 2 від 08.12.2009 не зареєстрована відповідач зазначив, що вона підписана двома сторонами та зміни щодо основного договору є досягнутими, а Закон України «Про оренду землі» не передбачає державної реєстрації змін до договору. Також, відповідач зазначив, що позивач не надав до податкового органу сертифікат Торгово-промислової палати України, а статтею 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не визначено порядок звільнення від сплати за використання земельними ділянками. Зазначив, що у поданих звітних та уточнюючих деклараціях позивач не визначив податкову пільгу та не надав документів, підтверджуючих її існування. З огляду на, що просив відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) з 07.05.1997 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця та перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 127-128), а також не заперечують сторони у справі.
Податковим органом на підставі п.п. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 у порядку статті 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності по орендній платі за земельні ділянки держаної або комунальної власності ОСОБА_3 за 2013, 2014, 2015, 2016 роки. За результатами вказаної перевірки складено акт від 24.02.2017 № 8/12-32-13-01/НОМЕР_2 (а.с. 14-17).
Згідно з висновками контролюючого органу, останнім виявлено, що ОСОБА_3 розраховано суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності без врахування останніх змін до договору № 040641900436 від 29.11.2006, а саме додаткової угоди № 2 від 08.12.2009, в результаті чого сума заниження об'єкта оподаткування склала 43929,19 грн чим порушено п.288.1, п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.
На підставі акту перевірки від 24.02.2017 № 8/12-32-13-01/НОМЕР_2 відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 10.03.2017 на суму 43929,19 грн. - за податковими зобов'язаннями, та 10982,30 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 12-13).
Матеріалами справи підтверджено, що між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець),а також ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (орендарі) укладено договір оренди землі від 29.11.2006 № 040641900436, у відповідності до п. 1 якого на підставі рішення виконкому міської ради за № 444 від 26.10.2006, в оренду передається земельна ділянка площею 0,2500 га, яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 2, мікрорайон 73 (а.с. 8-10).
У пункті 5 Договору зазначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 651500,00 грн. Пунктом 19 передбачено, що земельна ділянка передається у 3-х денний строк після державної реєстрації за актом її приймання-передачі. Згідно з пункту 35 Договору зміна договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін.
На останньому аркуші Договору засвідчено факт державної реєстрації договору оренди землі Сєвєродонецьким міським реєстраційним офісом Луганської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті по земельним ресурсам за № 040641900436 від 05 грудня 2006 року.
У подальшому, 08.12.2009 між орендодавцем - Сєвєродонецькою міською радою та орендарями - ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено додаткову угоду № 2 від 08.12.2009 до договору оренди землі № 040641900436 від 29.11.2006, якою в п. 5 розділу «Об'єкти оренди» змінено на: «нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 771700,00 гривень», у розділі “Орендна плата” п. 9 та 11 змінено на: «орендна плата вноситься “Орендарем” самостійно у грошовій формі в розмірі 27009,50 гривень на рік, що складає 3,50% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі 2250,79 гривень протягом 30 календарних днів наступним за останнім календарним днем звітного місяця;. У пункті 3 додатковї угоди зазначено, що вона є невід'ємною частиною договору і діє з моменту її підписання. Угода укладена в трьох примірниках, з яких перша зберігається у «Орендодавця», друга у «Орендаря» третя в Управлінні Держкомзему у м. Сєвєродонецьку Луганської області (а.с. 11).
Додаткова угода має письмову форму, не містить відміток нотаріального посвідчення чи державної реєстрації.
Листом головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 22.05.2016 підтверджено, що державним кадастровим реєстратором Управління Держкомзему у м. Сєвєродонецьку була проведена державна реєстрація додаткової угоди б/н від 07.09.2011 до договору оренди землі № 040641900436 від 29.11.2006. Інформація про будь-які інші додаткові угоди відсутня (а.с. 112).
Що стосується додаткової угоди б/н від 07.09.2011 до договору оренди землі № 040641900436 від 29.11.2006 (а.с. 85), то матеріалами справи підтверджено, що рішенням господарського суду Луганської області від 08.06.2015 у справі № 913/107/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2015, визнано недійсною з моменту укладання додаткову угоду з державною реєстрацією від 23.11.2011 за № 441290004000413 до договору оренди землі № 040641900436 від 29.11.2006, підписану між Сєвєродонецькою міською радою Луганською області, ідент. код 26204220 та приватними підприємцями ОСОБА_3, АДРЕСА_1 та ОСОБА_5, АДРЕСА_2, а також припинено дію цієї додаткової угоди на майбутнє (а.с. 86-92).
Також судом встановлено, що Позивачем подано до податкового органу звітні податкові декларацій з плати за землю - земельний податок та/або орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності а саме: звітна за 2013 рік від 28.01.2013, якою ОСОБА_3 задекларовано податкові зобов'язання за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 у загальній сумі 41250,50 грн на рік з визначенням щомісячної суми (а.с. 115-119), уточнююча за 2013 рік від 18.08.2015 № НОМЕР_3, відповідно до якої ОСОБА_3 задекларовано податкові зобов'язання за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 щомісячній по 1021,25 грн, та зменшено податкове зобов'язання з орендної плати за землю за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 на суму 2416,31 грн щомісячно (а.с. 62-64), звітна за 2014 рік від 18.02.2015, якою ОСОБА_3 задекларовано податкові зобов'язання за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 у загальній сумі 64402,35 грн на рік з визначенням щомісячної суми (а.с. 120-126), уточнююча за 2014 рік від 18.08.2015 № НОМЕР_4, відповідно до якої ОСОБА_3 задекларовано податкові зобов'язання за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 щомісячно по 1021,25 грн, та зменшено податкове зобов'язання з орендної плати за землю за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на суму 2846,12 грн щомісячно (а.с. 59-61), уточнююча за 2014 рік від 16.12.2016 № НОМЕР_5, відповідно до якої ОСОБА_3 зменшено податкове зобов'язання з орендної плати за землю за період з 14.04.2014 по 31.12.2014 на суму 8748, 71 грн (а.с. 57-58), звітна за 2015 від 18.02.2015 № НОМЕР_6, відповідно до якої ОСОБА_3 задекларовано податкові зобов'язання за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 у загальному розмірі 64402,35 грн, у тому числі щомісячно 5366,86 грн (а.с. 54-56), уточнююча за 2015 рік від 03.09.2015 № НОМЕР_7, відповідно до якої ОСОБА_3 задекларовано податкові зобов'язання за період з 01.01.2015 по 31.12.2018 щомісячно по 1275,54 грн грудень 1275,56 грн, та зменшено податкове зобов'язання з орендної плати за землю за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 на суму 4091,32 грн щомісячно (а.с. 51-53), уточнююча за 2015 рік від 16.12.2016 № НОМЕР_8, якою ОСОБА_3 знято всі раніше задекларовані податкові зобов'язання за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 (а.с. 49-50), звітна за 2016 від 04.02.2016 № НОМЕР_9, якою ОСОБА_3 задекларовано податкові зобов'язання за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 щомісячно по 1828,41 грн (а.с. 47-48), уточнююча за 2016 рік від 16.12.2016 № НОМЕР_10, відповідно до якої ОСОБА_3 задекларовано податкові зобов'язання за червень 2016 у сумі 1401,85 грн, з липня по грудень 2016 у сумі по 1828,41 грн щомісячно, та знято податкове зобов'язання з орендної плати за землю за період з 01.01.2016 по 31.05.2016 повністю, за червень 2016 року зменшено на суму 426,56 грн (а.с. 45-46).
Розраховуючи суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю позивач застосовував коефіцієнт 3,0% від нормативно грошової оцінки орендованої земельної ділянки відповідно до умов договору № 040641900436 від 29.11.2006 та вимог п.п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України.
При цьому, Головне управління ДФС у Луганській області приймаючи рішення у відношенні позивача та збільшуючи податкові зобов'язання з орендної плати за землю прийняв до уваги відомості з додаткової угоди № 2 від 08.12.2009 до договору оренди № 040641900436 від 29.11.2006.
Тобто, спірним у даній справі є правомірність врахування відповідачем додаткової угоди № 2 від 08.12.2009 до договору оренди № 040641900436 від 29.11.2006.
Згідно п. 288.1 ст. 288 ПК України, в редакції станом до 30.09.2015, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.
Таким чином, ПК України вказував на необхідність державної реєстрації договору оренди землі.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття. зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 1952-IV однією із загальних засад державної реєстрації прав є обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.
Частиною третьою цієї ж статті визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, роли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.
Статтею 4 цього ж Закону чітко визначено, що право оренди (суборенди) земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
Пунктом 14 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Згідно ст. 20 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV “Про оренду землі” (далі - Закон № 161-XIV) (в редакції до 31.12.2011, тобто, в редакції, що діяла на момент укладення додаткової угоди № 2) укладений договір оренди підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.
Згідно з ч.1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Частиною першою статті 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до норми, що передбачена ч.2 ст.203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Системний аналіз п. 288.1 ст. 288 ПК України, ч. 5 ст. 6 Закону України “Про оренду землі”, ст. 654 Цивільного кодексу України та ст.ст. 2, 3,4, 27 Закону № 1952-ІV доводить, що станом на момент складання податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення, підлягало державній реєстрації як право оренди земельної ділянки, так і внесення змін до договору, на підставі якого виникло дане право.
Таким чином, як цивільне та земельне законодавство України, так і спеціальне законодавство, що регулює державну реєстрацію права власності та інших речових прав, зокрема, оренди землі, однозначно вимагало та вимагає обов'язковості державної реєстрації правочинів, що встановлюють, змінюють або припиняють істотні умови права оренди земельної ділянки.
Тобто, додаткова угода № 2 від 08.12.2009 до договору № 040641900436 від 29.11.2006., є чинною за умови проведення державної реєстрації.
Оскільки доказів державної реєстрації додаткової угоди № 2 від 08.12.2009 до договору № 040641900436 від 29.11.2006 під час розгляду справи сторонами не надано, а судом не встановлено, з урахуванням даних, зазначених в листі головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 22.05.2016 (а.с. 112), суд приходить до висновку, що вищевказана додаткова угода не може вважатися вчиненою, укладеною, а тому у податкового органу не було законних підстав для її врахування при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення.
Щодо неврахування податковим органом уточнюючих податкових декларації з плати заземлю за 2014 - 2016 роки, якими позивачем знято з себе зобов'язання з орендної плати за період з 14.04.2014 до 07.06.2016 включно суд виходить з такого.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон №1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.
Згідно з ч. 3 ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
За результатами аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.
Крім того, Закон № 1669 прийнято у часі пізніше ніж Податковий кодекс України.
Статтею 6 Закону № 1669 (в редакції чинній до 08.06.2016) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Відповідно до п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/2014 від 14.04.2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення.
Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (Закон № 1669-VII) був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до вказаного Додатку в розділі "Луганська область" зокрема, зазначено: м. Сєвєродонецьк.
Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053" зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".
Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 року № 1275-р, "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до Додатку в розділі "Луганська область", зокрема, зазначено: м. Сєвєродонецьк.
Пунктом 3 визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053".
Таким чином, м. Сєвєродонецьк є населеним пунктом, на території якого здійснювалась антитерористична операція, а відтак, позивач користується правом, встановленим статтею 6 Закону № 1669, щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
За приписами ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Однак, статтею 6 Закону № 1669, не вимагається отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення від плати за землю.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування" (набув чинності 08.06.2016) внесено зміни до ст. 6 Закону № 1669, а саме текст статті 6 викладено в такій редакції: "Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону".
Отже, статтею 6 Закону № 1669 (в редакції від 08.06.2016) звільнено суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, де зазначено, що Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення” м. Сєвєродонецьк не зазначено.
Таким чином, відповідно до положень Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 по 07.06.2016.
Зазначена підстава відносно позивача встановлена судом при розгляді даної справи, тому суд приходить до висновку, що в силу Закону № 1669 ОСОБА_3 протягом часу з 14.04.2014 по 07.06.2016 звільнено від сплати орендної плати за землю в м. Сєвєродонецьк
Право платника податків в разі самостійного виявлення помилки подати уточнюючу декларацію закріплено в ст. 50 Податкового кодексу України.
Отже, задекларовані в уточнюючих деклараціях позивача нульові показники зобов'язання з орендної плати за землю протягом періоду з травня 2014 року по травень 2016 року, а також зменшення зобов'язань за квітень 2014 року з розрахунку за 17 днів та за червень 2016 року з розрахунку за 7 днів відповідають вимогам Закону № 1669 і свідчать про реалізацію позивачем зазначеного права.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 10.03.2017.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 1600,00 грн. (а.с. 2).
Зважаючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача в сумі 1600,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Р” Головного управління ДФС у Луганській області від 10.03.2017 № НОМЕР_1 щодо збільшення грошового зобов'язання ОСОБА_3 за платежем орендна плата за землю з фізичних осіб на загальну суму 54911,49 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72, код ЄДРПОУ 39591445) судові витрати на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2 (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сосюри, 13) у сумі 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову складено та підписано судом у повному обсязі 05 липня 2017 року.
Суддя ОСОБА_6