10.2.4
Іменем України
04 липня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/210/17
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період з 01.12.2016 по 31.01.2017 у розмірі 2685,63 грн.,-
31 січня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - позивач) до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах за списком № 1 та списком № 2.
В обґрунтування уточнених позовних вимог позивачем зазначено, що заборгованість відповідача перед Пенсійним фондом України по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах за списком № 1 за період 01.12.2016 по 31.01.2017 склала 2685,63 грн (а.с. 64, 67). Відповідачу надсилались листи про направлення розрахунків заборгованості.
У зв'язку з тим, що відповідач повністю не сплатив заборгованість, позивач просить стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах за списком № 1 за період з 01.12.2016 по 31.01.2017 у розмірі 2685,63 грн.
Позивач участь свого представника у судовому засіданні не забезпечів, просив розглянути справу за відсутності представника (а.с. 73).
Відповідач адміністративний позов не визнав, подав заперечення (а.с. 37), в обґрунтування яких зазначив, що сплатив витрати на виплату і доставку пенсій за списками № 1 за період з 01.12.2016 по 31.12.2017 платіжними дорученнями від 19.12.2016 № 2580 та 20.01.2017 № 2975 таким чином зазначає, що виконав свої обов'язки щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до п. “а”, “б”-“з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за період грудень 2016 року по січень 2017 року. В додаткових поясненнях (а.с. 85-86) відповідач зазначив, що незалежно від наявності заборгованості за минулі періоди позивач не мав права зараховувати здійснені платежі не за призначенням та посилався на правові висновки Верховного Суду України в постанові від 02.06.2015 у справі № 21-166а15.
Представник відповідача надав клопотання про розгляд справи в письмовому проваджені (а.с. 118).
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи положення пункту 6 статті 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив наступне.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” (далі - ПАТ “Луганськгаз”) (ідентифікаційний код 05451150) є юридичною особою, зареєстрований за адресою: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 87. (а.с. 38-48).
Судом встановлено, що з грудня 2016 року по січень 2017 року позивач сплачував та доставляв пенсіонерам відповідача пільгові пенсії за списком № 1, що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (а.с. 7-12). Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій отримані посадовою собою відповідача.
За вказаними розрахунками за грудень 2016 року - січень 2017 року у ПАТ “Луганськгаз” виникли зобов'язання з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 на загальну суму 3034,66 грн.
Згідно платіжних доручень від 19.12.2016 № НОМЕР_1 “Луганськгаз” перераховано на користь Позивача в рахунок відшкодування пільгових пенсій згідно списку № 1 за грудень 2016 року у розмірі 1517,33 грн та від 20.01.2017 № НОМЕР_2 “Луганськгаз” перераховано на користь Позивача в рахунок відшкодування пільгових пенсій згідно списку № 1 за січень 2017 року у розмірі 1517,33 грн (а.с. 49-50).
Згідно інформації, зазначеної у витязі з картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на оплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 зараховано кошти у сумі 3034,66 грн (а.с. 82).
Таким чином, до вирішення спору по суті відповідач у добровільному порядку сплатив заборгованість за спірний в цій справі період - з 01.12.2016 по 31.01.2017 у повному обсязі.
Витягом з картки особового рахунку платника ПАТ “Луганськгаз” підтверджено, що станом на 21.06.2017 за відповідачем обліковується заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 у загальному розмірі 6069,32 грн (а.с. 82).
При цьому, дані щодо часу виникнення вказаної заборгованості позивачем не надані, а у розрахунку ціни позову є посилання на передачу заборгованості ПАТ “Луганськгаз” за списком № 1 у сумі 7237,62 грн від іншого територіального управління Пенсійного фонду України без деталізації вказаної заборгованості (а.с. 5).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1, передбачена діючим законодавством.
Процедуру відшкодування платниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначає Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1).
Згідно з пунктом 6.1 Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України ), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 6.4 Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 “Прикінцевих положень” Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (пункт 6.5 Інструкції № 21-1).
Згідно з пунктом 6.7 Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.
Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 “Прикінцевих положень” Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Пунктом 5.4 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 988/18283, передбачено, що операції здійснюються в картках особових рахунків платників у хронологічному порядку. Облік надходження сум платежів у картках особових рахунків платників здійснюється в порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів.
При цьому, суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду України у постанові від 02.06.2015 № 21-166а15, за якими “аналіз наведених положень законів №№ 1788-ХІІ, 2464-VI, 1058-IV та Інструкції дає підстави дійти висновку, що право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню ПФУ лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею. Отже, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про наявність в управління ПФУ правових підстав для зарахування коштів, сплачених Товариством на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, на інші платежі не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права”.
Таким чином, незалежно від наявності у відповідача заборгованості за минулі періоди, на момент вирішення справи по суті у позивача відсутні підстави для стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період з 01.12.2016 по 31.01.2017 у розмірі 2685,63 грн, оскільки відповідач добровільно сплатив витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за грудень 2016 року та січень 2017 року, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями.
Факт перерахування відповідачем коштів в оплату заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за грудень 2016 року та січень 2017 року позивачем не заперечується.
Крім того, згідно пункту 1.30 статті 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, платіжне доручення це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Отже, враховуючи викладене, суд звертає увагу, що право самостійно визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, натомість органи пенсійного фонду не наділені правом чи обов'язком змінювати будь-яким чином призначення платежу, якщо таке встановлено платником.
Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх добровільним виконанням відповідачем до вирішення справи по суті.
Розподіл судових витрат судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні уточнених позовних вимог управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період з 01.12.2016 по 31.01.2017 у розмірі 2685,63 грн відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя ОСОБА_1