12 грудня 2016 року № 810/3049/16
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області, третя особа: ОСОБА_2, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області, третя особа: ОСОБА_2, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала на протиправність дій відповідача, які полягали у неналежному розгляді звернення її представника, яке було зареєстроване 15.08.2016 за № О-399/0/5-16. У зв'язку із порушенням її прав, з метою їх захисту просила суд зобов'язати відповідача вчинити дії із внесення до Державного земельного кадастру України (Публічної кадастрової карти України) відповідні зміни з метою припинення відображення у Державному земельному кадастрі України (Публічній кадастровій карті України) інформації щодо розташування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 на місці розташування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 Також, під час розгляду справи було заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правову допомогу в розмірі 2000, 00 грн.
Про дату та місце розгляду справи сторони та особи, які беруть участь у справі, повідомлені належним чином, у судове засідання не з'явилися з невідомих причин.
Від представника відповідача до суду надійшли письмові заперечення на позов, в яких останній просив суд закрити провадження у справі з підстав, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а має бути розглянутий в межах цивільної юрисдикції.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАСУ суд здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке:
в силу вимог ч. 2 ст. 11 КАСУ, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Під час судового розгляду встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, реєстр. № 9 від 29.02.2016, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного територіального округу Київської області Кузьміченком А.П., позивачка ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 0, 9 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована у садовому товаристві «Острів» Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області.
У липні 2016 року, в Публічній кадастровій карті України з'явилася інформація, з якої вбачається, що належна позивачці земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 розташована на місці, що збігається з місцезнаходженням земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1. Вказана земельна ділянка на праві власності належить третій особі ОСОБА_2, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_3
Наявні розбіжності зумовили позивачку через уповноваженого представника ОСОБА_4 15.08.2016 звернутися, в порядку Закону України «Про звернення громадян» до відповідача, яке останнім було прийнято та зареєстровано 15.08.2016 за № О-399/0/5-16.
У відповідь на подане звернення відповідачем, 06.09.2016, за № О-399/0-565/6-16 була надана відповідь зі змісту якої вбачається, що в архіві управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області перебуває на зберіганні другий примірник державного акту від 26.05.2005 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 гр. ОСОБА_5 урочище «Княже» на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області. Земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 на Публічній кадастровій карті розташована не вірно. На виконання окремого доручення Голови Держгеокадастру ОСОБА_6 від 11.01.2016 № 6/3-16-0.212, щодо відкриття Поземельних книг, в автоматизованому порядку відбулося перенесення даних щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1.
Можливо існувало дублювання кадастрового номера або інша помилка, яка призвела до невірного зазначення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1. В управлінні Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області відсутні фактичні координати земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 урочище «Княже» Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, а тому для виправлення помилки на Публічній кадастровій карті необхідно провести комплекс топографо-геодезичних робіт.
Вищевикладена відповідь і зумовила звернення позивачки до суду з даним позовом.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого: питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, а також забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення врегульовано положеннями Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР).
Відповідно до ст. 3 Закону № 393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Статтею 7 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Відповідно до ст. 14 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
В силу вимог ст. 15 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
На підставі ст. 18 Закону № 393/96-ВР, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Статтею 19 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (ст. 20 Закону № 393/96-ВР).
Аналізуючи відповідь, надану Управлінням Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області листом від 06.09.2016 за № О-399/0-565/6-16 на звернення від 15.08.2016 за № О-399/0/5-16, суд приходить до висновку, що відповідь надано своєчасно, обґрунтовано, змістовно та в повному обсязі, що виключає протиправність дій відповідача під час розгляду звернення позивачки та не свідчить про неналежний розгляд її звернення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 3 ст. 2 КАСУ, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАСУ, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії із внесення до Державного земельного кадастру України (Публічної кадастрової карти України) відповідних змін з метою припинення відображення у Державному земельному кадастрі України (Публічній кадастровій карті України) інформації щодо розташування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 на місці розташування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, суд дійшов висновку, що вказана вимога не підлягає задоволенню з огляду на її спрямованість на майбутнє, відсутності підстав вважати, що відповідач буде в подальшому уникати дій щодо внесення до ДЗК України певних змін з метою виправлення невірного відображення в Публічній кадастровій карті України інформації щодо розташування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 на місці розташування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, враховуючи висновки суду, та є втручанням у дискреційні повноваження управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області.
Окрім того суд звертає увагу, що в силу вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр», внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі в силу вимог ст. 9 Закону № 3613-VІ. В свою чергу, відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону № 3613-VІ, втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.
Статтею 11 КАСУ встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Надані суду заперечення відповідача на позов є необгрунтованими, оскільки підстав для закриття провадження у даній справі в силу вимог ст. 157 КАСУ не встанволено.
Згідно зі ст. 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Наведені в позовній заяви доводи позивачки про протиправність дій відповідача під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження та будь-якими належними та допустимими доказами не підтверджені. Крім того, в ході судового розгляду справи не встановлено будь-якого порушення права позивачки зазначеною нею невідповідністю у Публічній кадастровій карті України щодо розташування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 на місці розташування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що позивачкою не доведено неправомірності дій відповідача під час розгляду звернення від 15.08.2016 за № О-399/0/5-16, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити. Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, підстав для стягнення витрат на правову допомогу на користь позивачки не вбачається.
Згідно з ч. 2 ст. 94 КАСУ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь з позивачки судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд
у задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Брагіна О.Є.