04 липня 2017 року Житомир справа № 806/1526/17
категорія 11.5
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Капинос О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними та скасування постанови,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати неправомірними дії (бездіяльність) Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині невиконання постанови Житомирського та постановлення безпідставного рішення від окружного адміністративного суду від 26.01.2017 .у справі №806145/17 та постановлення безпідставного рішення від 27.04.2017 про закінчення виконавчого провадження ВП№53566918.
- скасувати постанову від 27.04.2017 про закінчення виконавчого провадження ВП №53566918 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 та відновити виконавче провадження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 20.02.2017, виданого у справі №806/145/17, оскільки постанова суду фактично не виконана. Зазначає, що у спірній постанові державний виконавець посилається на лист боржника від 10.03.2017 №31/4827, який йому не відомий та на скаргу ОСОБА_3 з невідповідною датою. Вказує, що державний виконавець не перевірив виконання боржником постанови суду та порушив вимоги ст.18,19 Закону України "Про виконавче провадження". Тому просить скасувати спірну постанову та відновити виконавче провадження.
Позивач в судове засідання не з"явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача до суду прибув, позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях. Подав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження. В обґрунтування заперечень зазначив, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 20.02.2017, виданого Житомирським окружним адміністративним судом у справі №806/145/17 відкрито 16.03.2017, копію постанови направлено сторонам для відома та виконання, боржнику надано 10 робочих днів для виконання рішення суду. 04.04.2017 на адресу відділу надійшов лист від боржника, з якого вбачається, що рішення суду фактично виконано. Боржником надано копію листа від 10.03.2016. З огляду на ці обставини, державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Отже, дії державного виконавця вважає правомірними та просить відмовити у позові за безпідставністю.
У відповідності до ст.128 КАС України суд вважає за можливе справу розглянути у порядку письмового провадження, на підставі наявних доказів.
Встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 у справі №806/145/17 зобов'язано Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України письмово повідомити ОСОБА_1 про результати перевірки скарги ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 від 19.12.2016 року в частині, яка стосується неправомірних дій посадових осіб Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України і суті прийнятого рішення. В решті позовних вимог відмовити.
Судом встановлено, що 16.03.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53566918 на виконання виконавчого листа №806/145/17, виданого 20.02.2017 Житомирським окружним адміністративним судом у справі №806/145/17.
Копія вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження була направлена сторонам, одночасно боржнику було встановлено 10 денний термін для виконання судового рішення.
27.04.2017 відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №53566918 з примусового виконання виконавчого листа №806/145/17, виданого 20.02.2017 Житомирським окружним адміністративним судом у справі №806/145/17.
Відповідно до постанови, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було встановлено фактичне виконання виконавчого документа боржником ще до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому вказане виконавче провадження було закінчено.
Позивач, вважаючи таку постанову протиправною, звернувся до суду.
Перевіряючи рішення відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.2 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Так, ч.2 цієї статті передбачено, що виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.
Згідно ч.5 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
В контексті наведеного суд відмічає, що лише у разі фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, державний виконавець приймає рішення про закінчення виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи 27.04.2017 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №53566918 з примусового виконання виконавчого листа №806/145/17, виданого 20.02.2017 Житомирським окружним адміністративним судом у справі №806/145/17.
При цьому підставою для винесення такої постанови стало те, що виконавчий документ виконано фактично та в повному обсязі до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується наданими боржником документами, а саме: листом Головного сервісного центру МВ України від 10.03.2017 №31/4827, яким стягувача повідомлено про результати перевірки скарги ОСОБА_3
На підтвердження виконання боржником постанови суду, представником відповідача надано до матеріалів справи лист Головного сервісного центру МВС України від 10.03.2017 №31/4827, адресований ОСОБА_1, з якого вбачається, що у межах компетенції розглянуто скаргу від 19.12.2016, про результати розгляду якої ОСОБА_4 повідомлено.
Тобто постанову суду у справі №806/145/17 Головним сервісним центром МВС України виконано у повному обсязі, ще до відкриття виконавчого провадження, про що листом від 29.03.2017 №31/5291 повідомлено Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України.
Факт виконання постанови суду також підтверджується долученими до справи копіями матеріалів виконавчого провадження.
Що стосується доводів позивача на посилання державного виконавця у постанові про закінчення виконавчого провадження на скаргу ОСОБА_3 з невідповідною датою "19.12.206.", суд зазначає, що пропущена цифра у даті є технічною помилкою, яка не свідчить про неправомірність дій державного виконавця при вчиненні виконавчих дій та не може бути підставою для скасування спірної постанови.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Відповідачем до матеріалів справи надано достатню кількість доказів на підтвердження правомірності спірної постанови.
Враховуючи те, що державним виконавцем правомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №53566918 з примусового виконання виконавчого листа №806/145/17, виданого 20.02.2017 Житомирським окружним адміністративним судом у справі №806/145/17, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 86,128,158-163,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України ,
постановив:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Капинос