Справа №705/6431/16-а
2-а/705/70/17
26 червня 2017 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючої-судді Мазуренко Ю.В.
при секретарі Щербаковій Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до т.в.о. начальника Уманського ВП ГУНП у Черкаській області Якимчука А.Ю., про виконання невчиненої дії, -
В жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до т.в.о. начальника Уманського ВП ГУНП у Черкаській області Школенка В.А., про виконання невчиненої дії. В позовній заяві позивач дослівно вказує, що «… З заявою про адміністративне правопорушення за ознаками ст. 173 дрібне хуліганство в цинічній формі КУпАП звернувся до Уманського ВП за ЖЄО-9558 від 22.09.2016року. Заява була направлена на непотрібну перевірку дільничним поліцейським на відповідність вимогам КПК України і Закону України «Про звернення громадян». Повністю проігноровані принципи КУпАП, що обмежило мої права і відноситься до зловживання службовим становищем правоохоронців…».
Прохальна частина позовної заяви містить наступні питання:
«…1) визнати як безпринципність відмову Уманського ВП в розгляді адміністративного правопорушення згідно КУпАП;
2) зобовязати Уманський ВП прийняти контміри для відкриття адміністративного провадження відповідно до КУпАП заяви ЖЄО -9558 від 22.09.2016 року…».
12 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Уманського міськрайонного суду з адміністративним позовом до т.в.о. начальника Уманського ВП ГУНП Черкаської області Школенка В.А., про виконання невчиненої дії.
13 жовтня 2016 року ухвалою Уманського міськрайонного суду ОСОБА_2 було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до т.в.о. начальника Уманського ВП ГУНП Черкаської області Школенка В.А., про виконання невчиненої дії.
20.10.2016 року ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу на ухвалу Уманського міськрайонного суду від 13.10.2016 року
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2- задоволено частково. Ухвалу Уманського міськрайонного суду від 13.10.2016 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому, у вищевказаній ухвалі вказано, що «… зі змісту позовної заяви неможливо зробити однозначний висновок про предмет оскарження…» та дано чітку вказівку: «…залишити позовну заяву без руху та запропонувати позивачеві уточнити свої позовні вимоги щодо предмета оскарження…».
Пред'явлений адміністративний позов ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 листопада 2016 року був залишений без руху, оскільки поданий з порушенням вимог ст. 106 КАС України.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06.12.2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до т.в.о. начальника Уманського ВП ГУНП Черкаської області Школенка В.А., про виконання невчиненої дії визнано неподаною та повернуто позивачеві.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2- задоволено частково. Ухвалу Уманського міськрайонного суду від 06.12.2016року скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.02.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.04.2017 року у вказаній справі замінено первісного відповідача - т.в.о. начальника Уманського ВП ГУНП Черкаської області Школенка В.А. , належним відповідачем - т.в.о. начальника Уманського ВП ГУНП Черкаської області Якимчука А.Ю., оскільки, починаючи з березня 2017 року він призначений на вказану посаду.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні адміністративний позов підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача Уманського ВП ГУНП у Черкаської області, будучи належним чином повідомлений про дату, місце і час проведення судового засідання, - в судове засідання не з'явився і про причини неявки суд не повідомив. Позивач вказував на можливість проведення судового розгляду у відсутність представника відповідача на підставі наявних матеріалів, з врахуванням відповідних положень ч.4 ст. 128 КАС України.
Суд, вислухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що у задоволені позову необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі адміністративна справа) це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінський функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно з положеннями підп. 2 та підп. 3 ч. 3 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства та про накладення адміністративних стягнень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
В заяві вказано, що спірні правовідносини мають місце у зв'язку з тим, що службові особи Уманського ВП ГУНП Черкаської області при розгляді заяви ОСОБА_2 не вчинили необхідні дії, відповідно до діючого законодавства.
06.10.2016 року за вих..№ 12682/01/11-2016 Уманським ВП ГУНП в Черкаській області на адресу ОСОБА_2 було надіслано листа, в якому вказувалося, що звернення від 22.09.2016 року з приводу вчинення неправомірних дій, було зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Уманського ВП ГУНП за № 9558 від 22.09.2016 року. Перевірка була проведена відповідно до вимог ЗУ «Про звернення громадян». Однак, у реєстрації до ЄРДР було відмовлено за відсутності кримінального правопорушення. Крім того, у листі роз'яснювалося право заявника на оскарження даного рішення на підставі ст. 303 КПК України (а.с.27).
Як вбачається з позовної заяви, відповідачем у даному позові зазначена посадова особа відділу поліції, тобто, суб'єкт владних повноважень.
Разом з тим, зі змісту позовної заяви неможливо зробити однозначний висновок про предмет оскарження.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони в т.ч.:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано;
3) з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення;
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія).
Компетенція адміністративних судів, згідно з положеннями ст. 17 ч. 2 підп. 1 поширюється на спори фізичних і юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ( нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій і бездіяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1,2 ст. 106 КАС України у позовній заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;
4) зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;
6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, згідно з ч. 4 ст. 105 КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло. При цьому, не допустимо обмежувати право позивача на самостійний вибір визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу.
Відповідно до частини 3 ст. 11 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
25 листопада 2016 року ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху до усунення недоліків, які перешкоджають розгляду позовної заяви і вирішенню справи по суті, в якій зазначено, що зі змісту адміністративного позову та долучених до позовної заяви документів неможливо встановити, що саме оскаржує позивач - предмет оскарження.
З матеріалів справи вбачається, що 02 грудня 2016 року до Уманського міськрайонного суду Черкаської області надійшла особлива думка позивача до ухвали від 25 листопада 2016 року, в якій останній конкретизував предмет оскарження: усунути адміністративні бар'єри, встановлені відділом поліції в особі Школенка В.А., що призвели до ухилення від порядку розгляду по КУпАП заяви ОСОБА_2 ЖЄО-9558 від 22 вересня 2016 року про адміністративне правопорушення, а висновок поліції - скасувати.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Частиною 2 ст. 107 КАС України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до ч. 1ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У своїй позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що він звернувся до Уманського відділу поліції із заявою «про адміністративне правопорушення за ознаками ст.173 дрібне хуліганство в цинічній формі КУпАП», але його заява була направлена на «непотрібну перевірку дільничним поліцейським на відповідність вимогам КПК України і ЗУ «Про звернення громадян», чим були обмежені його права.
Дрібне хуліганство за диспозицією ст. 173 КУпАП трактується як: нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян (формальний склад).
Словесне хуліганство не загрожує життю та здоров'ю людей, проте використання нецензурних слів виявляє, перш за все, грубе образливе ставлення до оточуючих. Воно, знижуючи рівень людського спілкування, завдає морального зиску суспільству, шкоду духовному самопочуттю людей, затьмарює настрій та ображає їх людську гідність, породжує зневаження етикою та мораллю.
Якщо таке порушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, його необхідно кваліфікувати як дрібне хуліганство за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП). За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або такс, яке особа тривалий час уперто не припиняла. Хуліганством, яке супроводжувалось винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані, та ін.
Діючим законодавством України визначено, що є правопорушення, за яке передбачена як адміністративна, так і кримінальна відповідальність. Дрібним хуліганством є нецензурна лайка у громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Іншими словами, дрібним хуліганством визнаються дії, що не мають ознак кримінально караного хуліганства. Це правопорушення передбачено ст. 173 Кодексу про адміністративні правопорушення.
Кримінальна відповідальність за хуліганство передбачена ст. 296 Кримінального кодексу, згідно з якою хуліганством є грубе порушення громадського порядку через явну неповагу до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Це може бути завдання тілесних ушкоджень, пошкодження чужого майна, тривале і наполегливе перешкоджання нормальній роботі громадських закладів.
Важливими ознаками хуліганства є місце, час і обстановка його вчинення. Кримінально караним є грубе порушення громадського порядку, про грубості такого порушення можуть свідчити тривалість незаконних дій, кількість потерпілих, їхній вік, ступінь порушення їхніх прав і законних інтересів. Важливою ознакою хуліганства є мотив його скоєння. Хуліганством є дії, вчинені виключно з мотивів явної неповаги до суспільства (прагнення показати свою зневагу до правил і норм поведінки в суспільстві, самоствердитися за рахунок приниження інших осіб). Наявність неповаги до суспільства виражається в його очевидності і безсумнівності як для винуватця, так і для очевидців його дій.
В матеріалах справи не має доказів і в судовому засіданні позивач не довів порушень будь-яких своїх прав, свобод або інтересів у зв'язку з прийнятим рішенням з діями чи бездіяльністю посадових осіб Уманського ВП ГУНП у Черкаській області, стосовно поданої ним заяви.
Таким чином, права, свободи та інтереси ОСОБА_2 в сфері публічно-правових відносин у даному випадку не порушені, тому у позивача немає підстав для звернення за судовим захистом. Тому суд вважає, що підстав для задоволення вимог позивача не має.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 11, 17, 69, 71, 105-107, 162,167,185,186 КАС України,- суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до т.в.о. начальника Уманського ВП ГУНП у Черкаській області Якимчука А.Ю., про виконання невчиненої дії, - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Уманський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя Ю.В. Мазуренко