Справа № 668/14669/15-ц
н/п 2/766/1649/17
22 червня 2017 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Майдан С.І.
при секретарі Кліментовській О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог КП «Таврійський» про стягнення боргу за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання розмірі 10500,98 гривень за період з березня 2010 року по жовтень 2015 року, а також понесені судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1218 грн. Вимоги обґрунтовані тим, що позивач надає відповідачеві послуги з ЦО та ГВП, а відповідач протягом тривалого часу не вносить плату за надані йому послуги, в результаті чого утворилася заборгованість у зазначеному вище розмірі.
В ході розгляду справи представником позивача уточнювалися позовні вимоги, остаточно просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за послуги з центрального опалення за період з 01.03.2010 року по 01.10.2016 року у розмірі 15167,39 грн., а також понесені судові витрати у зазначеному розмірі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, належеним чином повідомлений про розгляд справи. На адресу суду надійшла заява представника позивача, в якій він просить про розгляд справи у його відсутність та задоволення його вимог у повному обсязі з врахуванням уточнень до позовних вимог.
Відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про розгляд справи. Від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність та відмову у задоволенні вимог позивача у повному обсязі з врахуванням його заперечень. З заперечень відповідача вбачається, що з березня 2010 року по жовтень 2015 року споживання теплової енергії у його квартирі не мало місця у силу технічних обставин, так як з вересня 2010 року у будинку проводилася заміна стояків системи опалення та усі батареї були від'єднанні, а по завершенню робіт у його квартирі батареї підключені не були, що повністю унеможливило подачу тепла до квартири. Зазначена обставина була підтверджена актом ЖЄК від 01.10.2010 року та встановлена рішенням суду від 16.11.2010 року, а тому ці обставини вже не підлягають доведенню за даною справою. Також зазначив, що борг, який виник за період з березня 2010 року по жовтень 2012 року з урахуванням дати звернення до суду не підлягає задоволенню у зв'язку з закінченням строку позовної давності, про застосування якого він заявляє. Також відповідач вказав на те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за період з жовтня 2014 року по 01.10.2016 року заявлені без дотримання порядку, встановленого ст. ч.3 ст.118 ЦПК України. Нарахування розміру послуг за центральне опалення є невірним, оскільки згідно технічного паспорту на квартиру та свідоцтва про право власності загальна площа квартири становить 65,05 кв.м., а позивач нараховує платежі з площі 65,12 кв.м. Ще однією підставою для відмови у задоволенні позову відповідач зазначив, що тарифи, за якими обрахована позивачем заборгованість, встановлені рішенням нелегітимного органу. Відповідач також просив стягнути з позивача понесені ним судові витрати на правову допомогу у сумі 800 грн. за складання заперечень та заяви про застосування строку позовної давності (а.с. 21-22,63,75-76,78).
Після отримання заперечень відповідача представником позивача надані суду письмові пояснення, які він просив враховувати при вирішенні спору. Зазначивши, що відключення квартири відповідача від системи центрального опалення відбулося самовільно, без дотримання встановленого законодавством порядку, підстави для ненарахування плати за послуги ЦО відсутні. Щодо невідповідності опалювальною площі у квартирі відповідача технічному паспорту, то останній не звертався з заявою до Херсонської ТЕЦ. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Витрати відповідача на правову допомоги вважав такими, що не підлягають задоволенню, так як не надано доказів надання таких послуг особою, що є фахівцем у галузі права і має надавати таку допомогу, а також не надано перелік робіт, їх вартість, кількість годин, що затрачено на надання такої допомоги особою, яка їх надала, а тому вартість цих витрат є необґрунтованою. До письмових пояснень представника позивача надано розрахунок заборгованості відповідача за послуги ЦО з опалювальної площі 61,73 кв.м, проте заяви про зменшення розміру позовних вимог не надійшло.
Ухвалою суду від 22.06.2017 року залишені без розгляду позовні вимоги за період 01.10.2014 року по 01.10.2016 року в сумі 7441,71 гривень.
Представник третьої особи КП "Таврійський" в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (божник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитору) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною другою цієї статті зазначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до ч.3 ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 28, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні, органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічного обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до п.20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 визначено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункові книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Суворовським райсудом м. Херсона було винесено судовий наказ від 20.11.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» за період з березня 2010 року по вересень 2014 року заборгованість за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання у розмірі 8056,61 та судові витрати - 121,80 грн. Зазначений судовий наказ було скасовано ухвалою суду від 22.01.2015 року з врахуванням наявності спору про право (а.с.6).
З розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви вбачається, що відповідачу позивачем нарахована заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 10500,98 грн. за період з березня 2010 року по жовтень 2015 року, які надаються позивачем до квартири АДРЕСА_1 з розрахунку, що опалювальна площа у квартирі становить 65,12 кв. м., а кількість зареєстрованих у ній осіб-1 (а.с.7 - 8, 9 -11, 57-58).
З довідки, наданої Адресно-довідковим підрозділом ГУДМС, УДМС України вбачається, що відповідач з 04.11.1994 року зареєстрований у вищезазначеній квартирі.
Згідно наданих позивачем документів будинок, в якому знаходиться квартира відповідача, обслуговується ПАТ « Херсонська електроцентраль» з надання послуг по теплозабезпеченню та гарячому водопостачанню.
З викладених письмово заперечень відповідача вбачається, що він не заперечує ту обставину, що є споживачем послуг, які надають у квартиру АДРЕСА_1. Крім того, надав акт про стан опалення ОСОБА_1, проживаючого за адресою: м.Херсон, просп.200 років Херсона, 18, кв.117, члена ОСББ «Херсон-18» (а.с.68).
Згідно технічного паспорту на квартиру №117 в будинку №18 по просп.200 років Херсона загальна площа зазначеної квартири становить 65,05 кв.м. (а.с.65-66).
Згідно акту технічного дослідження системи центрального опалення житлового будинку №18 по пр.200 річчя Херсона у м. Херсоні від 01.10.2010 року вбачається, що комісією ЖЕД-4 Комунального підприємства «Таврійський» при огляді квартири №117 в зазначеному вище будинку встановлено відключення радіаторів від стояків центрального опалення ( а.с.24).
З акту ОСББ « Херсон-18» від 10.11.2016 року вбачається, що квартира АДРЕСА_2, в якій проживає ОСОБА_1, не отримує теплоносія від Херсонської ТЕЦ у зв'язку з відключенням радіаторів від стояка центрального опалення, труби опалення, які проходять через квартиру, заізольовані.
З ухвали апеляційного суду Херсонської області від 26.11.2011 року, на яку посилається відповідач, вбачається, що рішення Суворовського райсуду м. Херсона від 16.11. 2010 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Херсонська ТЕЦ» 3321,50 грн. заборгованості за надані послуги з теплопостачання, залишено без змін. Зазначеним рішенням встановлено, що відключення квартири відповідача від центрального опалення відбулося в порушення встановленого порядку, без відповідного дозволу та дотримання відповідної процедури, а тому не може бути підставою для зняття з обліку та припинення відповідних нарахувань.
З розрахунку, доданого позивачем до письмових пояснень від 07.04.2017 року, вбачається, що відповідачу позивачем нарахована заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 14378,43 гривень за період з 01.03.2010 року по 01.10.2016 року, які надаються позивачем до квартири АДРЕСА_3 з розрахунку, що опалювальна площа у квартирі становить 61,73 кв.м., а кількість зареєстрованих у ній осіб-1 (а.с.105-107).
Розрахунок тарифу суд вважає правомірно визначений позивачем згідно з рішеннями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг України.
Крім того, відповідно до ст.ст.256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Судом встановлено, що позивач надає, а відповідач отримує послуги з теплопостачання, але в порушення вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» належним чином не оплачує спожиті послуги, порушене право позивача на отримання належної плати за надані послуги підлягає судовому захисту.
Враховуючи, що ПАТ «Херсонська ТЕЦ» 20.11.2014 року видано судом судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 8056,61 гривень в рахунок погашення заборгованості за період з березня 2010 року по вересень 2014 року, суд дійшов переконання, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість в межах строку позовної давності за період з 20.11.2011 року по 19.11.2014 року з врахуванням розрахунку заборгованості за централізоване опалення, виходячи з опалювальної площі 61,73 кв.м., що становить 2061,36 гривень (7637,24 гривень - 5575,88 гривень). У задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.
Зарахування платежу у вересні 2009 року у розмірі 3321,50 гривень суд не враховує як вчинення відповідачем дії, яка перериває строк позовної давності, оскільки зазначений розмір заборгованості був стягнений з відповідача в рахунок погашення заборгованості за період з 2009-2010 років, що вбачається з ухвали суду апеляційної інстанції (а.с.69-70).
Крім цього, у відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачені та документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
З урахуванням вимог ч.1 ст.88 ЦПК України, а також того, що судом задоволено заявлені позовні вимоги в сумі 2061,36 гривень, що складає 25,59% від заявленої позивачем суми заборгованості, у відповідності до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України, суд дійшов переконання, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 311,69 гривень, що відповідає 25,59% від сплаченої позивачем суми судового збору під час звернення до суду - 1218,00 гривень.
Доводи відповідача щодо відключення від системи централізованого опалення суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
В п.25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року (з наступними змінами) вказано, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
При цьому вказано на те, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2002 року №4.
З урахуванням викладеного, наданий відповідачем акт про відключення не відповідає вимогам чинного законодавства, а відключення є самовільним, а тому підстав для припинення позивачем відповідних нарахувань не має.
Щодо вимоги відповідача на відшкодування йому за рахунок позивача понесених ним судових витрат на правову допомогу у сумі 800 грн. за складання заперечень та заяви про застосування строку позовної давності судом встановлено наступне.
За змістом ст. 12, 56 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом. Правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 1, 2, ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Згідно зі ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Ч. 1 ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
За змістом пункту 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад: складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів і т.д.). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
ОСОБА_1 не надав суду доказів про особу, що здійснювала правову допомогу, не довів, що остання є фахівцем в галузі права і має право надавати таку допомогу, також не надав доказів про перелік робіт, їх вартість, кількість годин, які затрачено для надання правової допомоги по справі. У зв'язку з викладеним, вимога відповідача про відшкодування понесених ним судових витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, заявлені ПАТ «Херсонська ТЕЦ» позовні вимоги підлягають задоволенню частково в загальній сумі 2061,36 гривеньв межах позовної давності з 20.11.2011 року по 19.11.2014 року. В решті позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.12, 56, 58, 60, 84, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст.509, 526 ЦК України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог КП «Таврійський» ЖЕД 4 про стягнення боргу за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, прож.: м.Херсон, просп..200 річчя Херсона, 18, кв.117, ІН: не встановлено) на користь Публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» заборгованість за спожиту теплову енергію в межах строку позовної давності за період з 20.11.2011 року по 19.11.2014 року в сумі 2061,36 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, прож.: м.Херсон, просп..200 річчя Херсона, 18, кв.117, ІН: не встановлено) на користь Публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 311,69 гривень.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області через Херсонський міський суд Херсонської області, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня оголошення рішення суду.
Суддя С.І.Майдан