Справа № 751/2296/17 Головуючий у 1 інстанції Цибенко І. В.
Провадження № 33/795/269/2017
Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП.
04 липня 2017 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області - суддя Антипець В. М.,
Розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 травня 2017 року,
Цією постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючий, зареєстрований АДРЕСА_2,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави суму судового збору в розмірі 320 грн.
Як установив суд, ОСОБА_1 18 квітня 2017 року о 18 год.56 хв. по вул. І.Мазепи у м. Чернігові керував автомобілем НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. На порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в установленому порядку та продуття приладу «Драгер» відмовився в присутності двох свідків.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, мотивуючи тим, що розгляд справи був проведений без його участі, про день та час судового розгляду він належним чином не повідомлявся, а тому не мав можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, надавати пояснення, подавати докази на спростування своєї вини, заявляти клопотання про виклик додаткових свідків, користуватись юридичною допомогою.
Звертає увагу на те, що суд першої інстанції значно відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду. Наголошує на тому, що він хоча і перебував за кермом вказаного автомобіля, однак в стані алкогольного сп'яніння не перебував. Цього ж дня він звертався до травмопукту з приводу забою ліктьового суглобу, де його було освідувано та ознак сп'яніння не виявлено.
При відсутності його особистих пояснень, суд повинен був безпосередньо дослідити пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3
На апеляційний розгляд справи ОСОБА_1 не з'явився, подав заяву про відкладення розгляду по причині відрядження за кордон, не додавши копії відрядження, білетів про поїздку чи інших документів, які підтверджували б реальну наявність поважності причин його неприбуття на виклик суду.
Заслухавши свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, викликаних апеляційним судом на предмет перевірки доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Явка апелянта на засідання суду апеляційної інстанції є необов'язковою. Подаючи заяву про відкладення апеляційного розгляду у зв'язку з відрядженням до іншої країни, ОСОБА_1 жодних документів не подав, а тому подана заява розцінюється як зловживання особою наданими їй правами.
Положення ч. 2 ст. 268 КУпАП дозволяють суду першої інстанції проводити судовий розгляд у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, якщо є данні про її своєчасне сповіщення про день і час, а також місце проведення розгляду справи, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду.
З матеріалів провадження вбачається, що за місцем реєстрації ОСОБА_1 двічі були направлені судові повідомлення про день та час розгляду справи. Жодна з повісток не повернулася по причині невручення через відсутність адресата за вказаною адресою.
Згідно довідки Олешнянської сільської ради від 22 травня 2017 року за місцем реєстрації ОСОБА_1 проживає його матір ОСОБА_4, яка отримавши судовий виклик могла повідомити сина про те, що його викликають в судове засідання.
Довідка Олешнянської сільської ради вже від 01 червня 2017 року про проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1, ставить під сумнів правдивість тверджень апелянта, що він має інше місце проживання. Сільська рада, яка знаходиться на значній віддаленості від міста Чернігова, не перевіряла фактичного проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою, немає договору оренди чи найму житла, акту обстеження квартири у м. Чернігові.
Названа у довідці адреса свідчить про те, що житло знаходиться за межами повноважень сільської ради, голова якої підписав довідку.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наступного дня після складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 у поліції одержав тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом, копію протоколу про адмінстративне правопорушення, про що власноручно написав заяву.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, що його права були порушені, через обмеження доступу до правосуддя, не відповідають дійсності, він не цікавився розглядом справи щодо нього, не прибув до суду першої інстанції та до апеляційного суду без поважних причин та не подав підтверджуючих документів.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції прийняв до уваги дані протоколу про адміністративне правопорушення, пояснення свідків ОСОБА_2 ОСОБА_3 (а.с.4, 5), які підтвердили, що в їх присутності водій ОСОБА_5 на пропозицію працівників поліції відмовився від проходження освідування на стан сп'яніння, а також від підпису в протоколі про адміністративне правопорушення, надання пояснень та отримання тимчасового дозволу на керування транспортним засобом, що узгоджується, як зі змістом проколу та з відомостями рапорту працівника поліції Зотова О.С. (а.с.7).
Допитані апеляційним судом свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили, що водій ОСОБА_1 на вимогу поліцейського відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, від підпису та пояснень в протоколі, одночасно одержував вказівки по мобільному телефону і розмовляв з поліцейськими.
Твердження апелянта про те, що він не перебував в стані алкогольного сп'яніння, для вирішення питання про притягнення його до відповідальності правового значення не мають.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання водієм передбаченого Правилами дорожнього руху обов'язку, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Наявність довідки з травмпункту про одержання ОСОБА_1 травми в тверезому стані не виключає обов'язку пройти обстеження в установленому законом порядку, так само як і перебування з явними ознаками алкогольного сп'яніння, оскільки про таку довідку тільки є посилання в апеляційній скарзі, апеляційному суду така довідка не надавалася.
Штраф в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів є безальтернативним видом стягненням, передбаченим санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, тому суд позбавлений можливості призначити будь-який інший вид стягнення ніж призначив суд першої інстанції.
З урахуванням характеру правопорушення, яке є навмисним, його підвищеної соціальної шкідливості, також не вбачається підстав для звільнення від адміністративної відповідальності за малозначністю.
Отже, постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і законних підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 23, 33, 245, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 травня 2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін.
Постанова є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Антипець