Справа № 200/8386/16-ц
Провадження № 2/200/2955/16
"22" травня 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.
за участю секретаря: Санжаровської Я.В.
представника позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми заподіяних збитків, -
В травні 2016 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми заподіяних збитків внаслідок ДТП.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 19 вересня 2015 року о 17-40 у м. Дніпропетровську на перехресті вул. Яснополянської та вул. Старокодацької сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Деу Нубіра» державний № АЕ 6089АР під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Honda Civic» державний № ВІ 3172ВТ під керуванням водія ОСОБА_4. В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль «Honda Civic» державний № ВІ 3172ВТ, що належить ОСОБА_3 на підставі генеральної довіреності на представництво як власника транспортного засобу перед третіми особами від 16.09.2015 року. Окрім цього, ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження. 22 вересня 2015 року відбувся огляд пошкодженого автомобіля «Honda Civic» державний № ВІ 3172ВТ та відповідно до висновку судового експерта-товарознавця ОСОБА_5, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, склала 70506,58 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 144033,44 грн. Окрім цього, було сплачено: вартість послуги проведеного авто товарознавчого дослідження - 1400,00 грн.; послуги технічного обслуговування - діагностування розвалу/сходження - 285,12 грн. За постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2015 року винним у скоєнні ДТП визнано відповідача. З огляду на те, що наданий відповідачем ОСОБА_6 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/5688472 за даними Моторного (транспортного) страхового бюро України не внесений до Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, отримати страхове відшкодування заподіяної в результаті ДТП шкоди не виявляється можливим. Крім того, відповідач наніс позивачу моральну шкоду, яку вона оцінює в 10000 грн., та яка виразилася у виникненні психотравматичних факторів, що стали для позивача джерелом негативних емоцій та переживань, привели до погіршення здоров'я та необхідності лікуватися.
В подальшому позивач неодноразово уточнювала до доповнювала позовні вимоги.
З урахуванням уточненої позовної заяви, яка надійшла до суду 24 жовтня 2016 року, позивачпросить стягнути з відповідача заподіяну майнову шкоду - вартість фактичних затрат по ремонту автомобіля у розмірі 148947,08 грн., вартість послуги проведеного автотоварознавчого дослідження - 1400,00 грн.; суму інфляційних витрат з 01.10.2015 року по 01.10.2016 року, що становить 10629,54 грн.; суму 3% річних, що складає 4658,70 грн.; витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.; та судовий збір, що сплачений при зверненні позивача до суду.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та наступних уточнених заявах та просила задовольнити вимоги позивача в повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначив, що в скоєнні ДТП його провини не було, а винуватцем ДТП була ОСОБА_3, однак з не відомих йому причин протокол про адміністративне правопорушення склали у відношенні його, а так як в протоколі була вказана адреса його місця проживання, яка не відповідала дійсності він був позбавлений можливості з'явитися на виклик до суду та викласти свої пояснення та заперечення щодо зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення. У зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Судом встановлено, що 19 вересня 2015 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Деу» № АЕ 6089АР на перехресті вул. Яснополянської та вул. Старокойдацької у м. Дніпропетровську, перед початком руху не переконався в безпеці та скоїв зіткнення з автомобілем «Хонда» № ВІ 3172ВТ, під керуванням водія ОСОБА_4
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2015 року винним у ДТП визнано ОСОБА_2 та притягнуто до відповідальності по статті 124 КУпАП.
За приписами п. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, які мали місце ці дії та вчиненні вони цією особою.
ОСОБА_6 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/5688472, виданий ОСОБА_2, за даними Моторного (транспортного) страхового бюро України не внесений до Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, що підтверджується листом начальника департаменту МТСБУ ОСОБА_7
Згідно довіреності від 16.09.2015 року, посвідченої приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_9 уповноважив ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_3, кожен з яких діє окремо, вчиняти від його імені всі не заборонені законодавством правочини та інші юридичні дії щодо належного йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки Honda моделі Civic, реєстраційний номер ВІ 3172ВТ, для чого надав їм право представляти його інтереси як власника транспортного засобу в органах нотаріату, комісійних магазинах, станціях технічного обслуговування та ремонту тощо, використовувати (експлуатувати) ТЗ за призначенням та інше.
Згідно висновку № 2890 від 05.10.2015 року експерта ОСОБА_5, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Honda Civic» реєстраційний № ВІ 3172ВТ, склала 70506,58 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 144033,44 грн.
За послуги проведеного автотоварознавчого дослідження сплачено ОСОБА_11 1400,00 грн., що підтверджується квитанцією № 2890 до прибуткового касового ордеру.
Фактичні затрати на ремонт автомобіля «Honda Civic» реєстраційний № ВІ 3172ВТ склали 148 947,08 грн., що підтверджується:
- актом виконаних робіт № 7234 від 22.09.2015 року ТОВ «Дніпромотор» на суму 285,12 грн.,
- актом виконаних робіт № 7956 від 16.02.2016 року ТОВ «Дніпромотор» на суму 4815,60 грн.,
- актом АМ 14488 від 19.10.2015 року ТОВ фірма «ОСОБА_12 ЛТД» на суму 18291,56 грн.;
- замовлення-наряд № 14488 від 06.10.2015 року ТОВ фірма «ОСОБА_12 ЛТД» на суму 18291,56 грн.;
- рахунок № АМ 14488 від 23.09.2015 року ТОВ фірма «ОСОБА_12 ЛТД» на суму 20303,52 грн.;
- акт надання послуг від 19.10.2015 року ТОВ фірма «ОСОБА_12 ЛТД» та квитанція про оплату суми 18291,56 грн.;
- акт виконаних робіт № 739 від 02.10.2015 року ФОП ОСОБА_13 на суму 142,56 грн. та квитанцією до прибуткового ордеру № 711 від 02.10.2015 року;
- видаткова накладна № 1002 від 08.10.2015 року ФОП ОСОБА_13 на суму 9869,52 грн. та квитанція до прибуткового ордеру № 727 від 08.10.2015 року;
- акт виконаних робіт № 788 від 20.10.2015 року ФОП ОСОБА_13 на суму 285,12 грн. та квитанція до прибуткового ордеру № 760 від 20.10.2015 року;
- видаткова накладна № 75 від 16.02.2016 року ФОП ОСОБА_13 на суму 115257,60 грн. та квитанція до прибуткового ордеру № 67 від 16.02.2016 року.
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
На підставі п. 1. ч. 1. ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зробленим навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.
Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 370-7 ЦПК України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Постановою Верховного суду України від 20 січня 2016 року №2-2808цс 15 встановлено, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
З огляду на зазначене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення шкоди з відповідача.
Наданими позивачем документами (акти виконаних робіт, квитанції) підтверджено фактичні витрати на ремонт автомобіля у розмірі 148 947,08 грн.
Крім того, матеріалами справи підтверджено здійснення позивачем додаткових витрат, а саме: судовому експерту ОСОБА_5 1400,00 грн.за послуги проведеного автотоварознавчого дослідження.
Таким чином, всього до стягнення з відповідача підлягає майнова шкода у розмірі 150347,08 грн. (148 947,08 грн. +1400,00 грн.)
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат та суми 3% річних.
За розрахунками позивача, розмір інфляційних втрат становить 10629,54 грн., розмір 3% річних - 4658,70 грн.
Судом перевірено розрахунок позивача та визнано вірним.
Відповідач не надав заперечень чи спростувань щодо розміру інфляційних витрати та трьох процентів річних, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави не приймати розрахунок позивача.
Стосовно вимог позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно із ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Така особа має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.
У пунктах 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
З матеріалів справи вбачається, що 24 грудня 2015 року між адвокатом ОСОБА_1 та позивачем укладено договір про надання правових послуг.
Згідно п.2.1 договору оплата за надані правові послуги проводиться відповідно до Додатку № 1, який є частиною цього договору.
В матеріалах справи наявне свідоцтво № 2711 від 29.10.2012 року, з якого вбачається, що відповідно до Закону України «Про адвокатуру» ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно Додатку № 1 до договору від 24.12.2015 року та акту прийому-передачі грошової суми в рахунок оплати за надані послуги, 25 січня 2017 року клієнт ОСОБА_3 надала, а адвокат ОСОБА_1 прийняла грошову суму в розмірі 10000,00 грн. в рахунок оплати за надані правові послуги
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правову допомогу, в розмірі 10000,00 грн..
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивачем сплачено судовий збір за подачу до суду зазначеного позову, згідно з квитанціями від 07.05.2016 року у розмірі 1457,19 грн., та від 20.10.2016 року у розмірі 551,21 грн., а всього 2008,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57 - 61, 76, 88, 169, 209, 212 - 215, 218, 224 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми заподіяних збитків - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_2) заподіяну майнову шкоду - вартість фактичних затрат по ремонту автомобіля у розмірі 148947 грн. 08 коп., вартість послуги проведеного автотоварознавчого дослідження - 1400,00 грн., всього - 150347 грн. 08 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_2) суму інфляційних витрат з 01.10.2015 року по 01.10.2016 року, що становить 10629 грн. 54 коп.; суму 3% річних, що складає 4658 грн. 70 коп., а всього 15288 грн. 24 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_2) витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_2) судовий збір, що сплачений при зверненні позивача до суду, у розмірі 2008 грн. 40 грн. .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Е.В. Женеску