Справа № 200/8386/16-ц
Провадження №2/200/2955/16
про залишення позовної заяви без руху
14 липня 2016 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді: Женеску Е.В.,
за участю секретаря: Кравченко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми заподіяних збитків,-
11 травня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення суми заподіяних збитків.
13 травня 2016 року ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська відкрито провадження по справі та призначено до розгляду по суті на 17 жовтня 2016 року 11 годин 00 хвилин.
11 липня 2016 року позивач надала суду клопотання про забезпечення позову, у якій просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2.
В обґрунтування заяви зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому ускладнити або унеможливити виконання рішення суду по даній справі, оскільки відповідач може розпорядитися належним йому рухомим та нерухомим майном, а тому належне відповідачу рухоме та нерухоме майно підлягає арешту до прийняття остаточного рішення по справі.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Пленумом Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4, зазначено що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально - правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження та реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.
Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Суд оглянувши матеріали позовної заяви та заяву про забезпечення позову, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що в заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, але при цьому не зазначає яке маие майно та не підтверджує належність його відповідачу. Крім того із матеріалів справи вбачається, що дане майно не являється предметом спору по даній справі. До того ж, обраний вид забезпечення позову не являється співмірним з позовними вимогами про стягнення суми заподіяних збитків. Оскільки позивач не обґрунтував необхідності такої міри забезпечення позову, до того ж не надано доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по справі, тому суд, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України,-
У задоволенні клопотання позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання ухвали апеляційної скарги.
Суддя Е.В. Женеску