Справа № 761/6483/17
Провадження № 2/761/5789/2017
Іменем України
22 червня 2017 року Суддя Шевченківського районного суду м. Києва Притула Н.Г. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій незаконними, -
22.02.2017 року до Шевченківського районного суду м.Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 про визнання дій незаконними.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.02.2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та роз'яснено позивачу, що він має право звернутися з вказаною позовною заявою в порядку, передбаченому КАС України.
Не погодившись з ухвалою суду від 27.02.2017 року позивач подав апеляційну скаргу, а справу було передано до Апеляційного суду м.Києва для її розгляду.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08.06.2017 року скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27.02.2017 року та передано її на новий розгляд.
Вивчивши матеріали позовної заяви, проаналізувавши ухвалу Апеляційного суду м.Києва, суд приходить до висновку, що в ній міститься ряд недоліків.
Статтею 15 ЦПК України визначено компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ, а саме щодо:
1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;
3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Суди розглядають справи про оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів, про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу.
Частина 2 статті 17 КАС України визначає юрисдикцію адміністративних судів, яка поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за виключенням спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.
Проаналізувавши вказані норми закону та викладені в позовній заяві обставини, суду не зрозуміло яким є характер спірних правовідносин із яких виник спір.
В ухвалі суду судді апеляційної інстанції зазначили, що із змісту позовної заяви не можливо зробити висновок за захистом якого саме порушеного звернувся позивач, з яких правовідносин виник спір, у порядку якого провадження позивач просить його вирішити.
Стаття 119 ЦПК України визначає вимоги до позовної заяви, а саме:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі;
3) зміст позовних вимог;
4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
7) перелік документів, що додаються до заяви.
Разом з тим, суду не зрозуміло, які саме дії відповідача порушують право позивача, оскільки ніяких доказів на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві позивач не надає, лише висловлює свою думку з приводу певних подій.
Відповідно до п.1 ст.120 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, супровідним листом від 27.02.2017 року Вих. № 761/6483/17/12395/2017/2/761/3957/2017/п-28 на адресу ОСОБА_1 було направлено копію ухвали судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27.02.2017 року разом з позовною заявою та додатками до неї. (а.с.11).
Крім того, відповідно до п.5 ст.119 ЦПК України до позовної заяви додаються документи про сплату судового збору.
Відповідно до п.п. 1,2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору із позовних заяв, які подаються до суду фізичною особою, не майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640,00 грн.).
З урахуванням всього вищевикладеного, суд просить привести позовну заяву відповідно до вимог ст. 119, ч.1 ст.120 ЦПК України, томупозовна заява має бути залишена без руху з наданням заявникові строку для усунення недоліків заяви.
Керуючись ст.ст.119, 120 та ч. 1 ст.121 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій незаконними - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання копії ухвали та попередити що у разі невиконання ухвали у визначений термін, позовна заява буде вважатися неподаною.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя : Н.Г.Притула