79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.04.07 Справа№ 5/642-28/89А
14 год 54 хв
За позовом: Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області, м. Миколаїв Львівської області
до відповідача 1: Приватного підприємства “Полімер-Захід», с. Красів Миколаївського району Львівської області
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельно-промисловий союз», м. Київ
про визнання недійсним господарського зобов»язання
Суддя Морозюк А.Я.
Секретар судового засідання
Онишко І.Р.
м. Львів, вул. Личаківська,128,
Зал судового засідання № 302.
Представники сторін
Від позивача: Субота В.І. -старший державний податковий інспектор
Від відповідача 1: не з»явився
Від відповідача 2: не з»явився
Позов заявлено Державною податковою інспекцією у Миколаївському районі Львівської області до Приватного підприємства “Полімер-Захід» та до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельно-промисловий союз» про визнання повністю недійсним господарського зобов»язання між ПП “Полімер-Захід» та ТзОВ “Торговельно-промисловий союз», яке виникло на підставі усної угоди на загальну суму 1 695 910,56 грн на підставі ст.207 Господарського кодексу України, як такого що вчинене за метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та про застосування передбачених ст. 208 Господарського кодексу України правових наслідків як при наявності наміру в однієї сторони - ТзОВ “Торговельно-промисловий союз».
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, позивач просить визнати повністю недійсним господарське зобов'язання між ПП “Полімер-Захід» та ТзОВ “Торговельно-промисловий союз», яке виникло на підставі усної угоди на загальну суму 1 695 910,56 грн на підставі ст.207 Господарського кодексу України, як таке, що вчинене за метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосувати правові наслідки передбачені ст. 208 Господарського кодексу України за наявності наміру в однієї сторони - ТзОВ “Торговельно-промисловий союз» та стягнути в доход держави з ТзОВ “Торговельно-промисловий союз» усе одержане за угодою в сумі 1 360 368,81 грн, стягнути в доход держави з ПП “Полімер-Захід» суму в розмірі 335 541,75 грн.
Відповідач 1 та відповідач 2 явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечили, вимог ухвал суду не виконали. В попередньому судовому засіданні, яке відбулося 03.04.2007 року, представник відповідача 1 проти позову заперечував, а також долучив до матеріалів справи копії квитанцій до прибуткових касових ордерів в підтвердження оплати на адресу ТзОВ “Торговельно-промисловий союз» решти суми заборгованості.
Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів.
В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (накладні та податкові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів, акт перевірки та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Державною податковою інспекцією у Миколаївському районі Львівської області була проведена виїзна комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП “Полімер-Захід» за період з 20.09.2004 року (з часу реєстрації) по 30.06.2005 року, про що складений Акт - 049 від 21.09.05 року № 80-230/33086865. При проведенні перевірки ПП “Полімер-Захід» встановлено, що підприємство мало взаємовідносини з ТзОВ “Торговельно-промисловий союз».
Так, ПП “Полімер-Захід» придбав у ТзОВ “Торговельно-промисловий союз» товар згідно накладних та податкових накладних № 47/1 від 02.10.2004 року на суму 962 881,01 грн, в т.ч.ПДВ 160480,17 грн, № 5 від 01.01.2005 року на суму 4 225,13 грн, в т.ч. ПДВ 704,19 грн, № 15 від 04.02.2005 року на суму 82 500,00 грн, в т.ч. ПДВ 13750,00 грн, № 21 від 01.03.2005 року на суму 80 524,55 грн, в т.ч.ПДВ 13420,76 грн, № 37 від 01.04.2005 року на суму 371 972,72 грн, в т.ч ПДВ 61995,45 грн, № 42 від 02.05.2005 року на суму 193 807,15 грн, в т.ч ПДВ 32301,20 грн, на загальну суму 1 695 910,56 грн, в т.ч.ПДВ 282 651,77 грн.
ПП “Полімер-Захід» відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів ТзОВ “Торговельно-промисловий союз» проведено оплату на суму 1 360 368,81 грн, що підтверджується ДПІ у Миколаївському районі Львівської області в позовній заяві та в акті перевірки від 21.09.05 року № 80-230/33086865, а також долученими ДПІ у Миколаївському районі Львівської області до позовної заяви копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів.
В попередньому судовому засіданні 03.04.2007 року представник відповідача 1 долучив до матеріалів справи копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, якими підтверджується оплата відповідачем 1 на адресу ТзОВ “Торговельно-промисловий союз» решти суми заборгованості. Дані квитанції датовані після 01 липня 2005 року, а перевірка проводилася за період з 20.09.2004 року по 30.06.2005 року.
Таким чином, ПП “Полімер-Захід» повністю розрахувався з ТзОВ “Торговельно-промисловий союз» за отриманий товар по спірному господарському зобов'язанню.
Як вбачається із листів ДПІ у Печерському районі м.Києва від 11.01.2006 року № 217/7/15-10/0, від 15.08.2006 року № 17822/7/15-10/0, від 16.04.2007 року № 8462/7/15-810, ТзОВ “Торговельно-промисловий союз» (код 32982426) зареєстроване у ДПІ 05.07.2004 року за № 32688, підприємство не звітує до ДПІ з 01.01.2005 року, за жовтень 2004 року ТзОВ “Торговельно-промисловий союз» з податку на додану вартість звітувало з нульовими показниками.
Податковий орган вважає, що господарське зобов'язання між ПП “Полімер-Захід» та ТзОВ “Торговельно-промисловий союз» вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та підлягає визнанню недійсним із підстав визначених статтею 207 Господарського кодексу України за наявності наміру в однієї сторони - ТзОВ “Торговельно-промисловий союз», оскільки ТзОВ “Торговельно-промисловий союз» свідомо здійснювало господарську діяльність порушуючи норми чинного законодавства та отримало прибуток, який був прихований від оподаткування.
Відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві від 30.01.2007 року № 12/1-7/148, ТзОВ “Торговельно-промисловий союз» та ПП “Полімер-Захід» значаться в ЄДРПОУ.
При прийнятті постанови суд виходив з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Частиною 1 ст. 179 ГК України, передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Миколаївському районі Львівської області просить визнати недійсним господарське зобов'язання між ПП “Полімер-Захід» та ТзОВ “Торговельно-промисловий союз» та застосувати правові наслідки передбачені ст. 208 Господарського кодексу України, обґрунтовуючи це тим, що ТзОВ “Торговельно-промисловий союз» не подавало податкову звітність, а також з тих підстав, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06.03.2006 року визнано недійсними запис про проведення державної реєстрації ТзОВ “Торговельно-промисловий союз» від 24.06.2004 року за № 40502 з моменту вчинення запису, статут, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ “Торговельно-промисловий союз» від 12 липня 2004 року № 37659801 з дати реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Беручи до уваги рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06.03.2006 року слід зазначити, що на момент вчинення господарського зобов'язання ТзОВ “Торговельно-промисловий союз» було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, а визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства, його свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагент за договором може нести відповідальність лише за наявності вини. ПП “Полімер-Захід» відповідно до квитанцій прибуткових касових ордерів ТзОВ “Торговельно-промисловий союз» проведено оплату за товар згідно спірного господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Санкції, передбачені ч.1 ст. 208 ГК України застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.
Позивачем не доведено, що спірне господарське зобов'язання вчинене відповідачами саме з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, а не з будь-якою іншою метою. Матеріали справи не вказують на те, що спірне господарське зобов'язання містить зобов'язання сторін щодо сплати податків, а тому несплата податків відповідачем 2 (ТзОВ “Торговельно-промисловий союз») у даному випадку не може тягнути за собою недійсності такого господарського зобов'язання.
Чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це ж стосується і перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків. Згідно з Конституцією України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (стаття 19 Конституції України).
Визнання недійсними установчих документів ТзОВ “Торговельно-промисловий союз» та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність господарських зобов'язань, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Рішення Дарницького районного суду м. Києва прийнято 06.03.2006 року, тобто після виписування ТзОВ “Торговельно-промисловий союз» накладних та податкових накладних № 47/1 від 02.10.2004 року на суму 962 881,01 грн, в т.ч.ПДВ 160480,17 грн, № 5 від 01.01.2005 року на суму 4 225,13 грн, в т.ч. ПДВ 704,19 грн, № 15 від 04.02.2005 року на суму 82 500,00 грн, в т.ч. ПДВ 13750,00 грн, № 21 від 01.03.2005 року на суму 80 524,55 грн, в т.ч.ПДВ 13420,76 грн, № 37 від 01.04.2005 року на суму 371 972,72 грн, в т.ч ПДВ 61995,45 грн, № 42 від 02.05.2005 року на суму 193 807,15 грн, в т.ч ПДВ 32301,20 грн, на загальну суму 1 695 910,56 грн, в т.ч.ПДВ 282 651,77 грн. Матеріали справи підтверджують, що на момент вчинення господарського зобов'язання ТзОВ “Торговельно-промисловий союз» перебувало в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво платника ПДВ.
Окрім того, пунктом 1.3 Оглядового листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними» № 01-8/481 від 20.04.2001 року передбачено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним.
При цьому уповноважений податковий орган (за наявності встановлених законом підстав) не позбавлений права донарахувати необхідну суму податку суб'єкту підприємницької діяльності -порушнику податкового законодавства -відповідачу 2 у справі (ТзОВ “Торговельно-промисловий союз»), оскільки статею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.
Окрім цього, ч.1 ст.208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України.
Статею 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Виписування накладних та податкових накладних мало місце за період з 02.10.2004 року по 02.06.2005 року, а отже вказане свідчить про прострочення самих строків можливого застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.208 ГК України, до відповідачів по даному спору.
Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Податковим органом не доведено те, що спірне господарське зобов'язання вчинене саме з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тому суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Суд ухвалив відхилити клопотання позивача про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідачів, оскільки позивач не представив суду докази в підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди прав, свободам та інтересам позивача, неможливості чи ускладнення захисту їх без вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», ст. 203, 215 Цивільного кодексу, ст. ст. 179, 207, 208 ГК України, ст. 67 Конституції України, ст.ст.17, 48, 69-71, 86, 158, 160, 162, 163, 167, п.6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя