Справа № 369/8107/15-ц
Провадження № 2/369/1183/17
Іменем України
15.06.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
при секретарі Сохань Ю.М., Дуплій Т.В., Потоцька О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення ради, державного акту, зобов'язання вчинити дії та знесення самочинного будівництв, -
У липні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що вона є власником домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1. За рішенням суду на її земельній ділянці був встановлений сервітут на право проходу та проїзду до домоволодіння під НОМЕР_1 частиною її земельної ділянки площею 109,47 кв.м. Ухвалення такого рішення та порушення як наслідок її прав стало можливим через порушення вимог земельного законодавства на території Горенської сільської ради. За її зверненням була проведена перевірка та встановлено, що на землях загального користування частини проїзду її сусід ОСОБА_2 побудував гараж, що перешкоджає проїзду до будинку НОМЕР_1. Також їй стало відомо, що сільською радою неправомірно прийнято рішення ради від 17 вересня 2002 року про передачу в приватну власність земельну ділянку площею 0,1267га, в тому числі земельну ділянку, по якій проходить проїзд до домоволодіння НОМЕР_1. Для відновлення своїх прав вона звернулась до сільської ради, але рада не скасувала своє рішення щодо передачі земельної ділянки, чим порушила знов її права. Відповідач ОСОБА_2 також відмовився усувати порушення її прав.
Просила суд визнати недійсним рішення Горенської сільської ради від 17 вересня 2022 року про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1267га в АДРЕСА_2; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, виключивши його з реєстру державних актів, кадастровий номер НОМЕР_2; зобов'язати ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки спільного користування, що використовується для проходу та проїзду до її земельної ділянки, будинок НОМЕР_1, що існував до порушених прав шляхом знесення будівлі-гаражу.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представники позовні вимоги підтримали. Суду пояснили, що відповідач захопив та приватизував землі загального користування, чим обмежив доступ до домоволодіння НОМЕР_1. Сільська рада не мала права передавати дану земельну ділянку у власність. У державному акті відповідача є помилки, що виключає правильність видачі даного акту. Вказали, що попередній власник її житлового будинку, не погоджував межу з земельною ділянкою ОСОБА_2, тому його акт є недійсним. Хоч гараж дійсно побудований давно, але він побудований без жодних дозвільних документів, без отримання відповідних рішень, на землях загального користування, тому підлягає знесенню. Враховуючи висновки експерта, просили задоволити позов у повному обсязі.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 проти доводів позову заперечував. Суду пояснив, що він є власником відповідно до укладених договорів дарування. Жодного будівництва гаражу не проводив, прав позивачки не порушував. Державний акт був отриманий у встановленому законом порядку. Просив відмовити в задоволенні позову.
У судове засідання представник Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не з'явився. Направив суду листа про розгляд справи у відсутність його представника та просив вирішити спір відповідно до вимог закону.
У судовому засіданні був також допитаний свідок ОСОБА_3, який суду показав, що він є сусідом та проживає постійно там. За судовим рішенням був встановлений сервітут до його земельної ділянки. Спірний гараж був побудований давно і колишнім власником будинку. Жодних добудов, перебудов відповідач не проводив. Щодо проходу, то він дійсно колись був, але ним користувались лише сімя відповідача. Позивач та колишній власник будинку ніколи не користувалися даним проходом, у них є окремий прохід та проїзд до їх земельної ділянки.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право в тому числі продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. Власники земельних ділянок мають право, в тому числі і на відшкодування збитків у випадках передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
При розгляді справи судом встановлено, що 11 липня 2001 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір дарування 3/5 частин житлового будинку та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
У п.1 договору вказано, що житловий будинок під літ.А - дерев'яний, обкладений цеглою, житловою площею 85,0 кв.м, сарай - Б, гараж - В, огорожа №1-3
03 червня 2003 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1267га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства 0,0497га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд - 0,0770га.
У наданому суду технічному паспорті на житловий будинок відсутні відмітки щодо самочинно побудованого гаражу.
Рішенням Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27 лютого 2004 року затверджено технічну документацію та передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0724га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, які визнаються сторонами доказуванню не потребують.
У судовому засіданні встановлено, що між сусідами по земельним ділянкам НОМЕР_3,НОМЕР_1,НОМЕР_4 існують тривалий час суперечки, в тому числі судові спори, та між сторонами склались неприязні стосунки щодо користування земельними ділянками. Дані пояснення узгоджуються і з письмовими матеріалами справи.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 11 вересня 2014 року позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту задоволено частково. Встановлено постійний і безоплатний земельний сервітут на право проходу та проїзду частиною земельної ділянки площею 109,47 кв.м. кадастровий номер НОМЕР_5 по АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 згідно варіанту № 2 (додаток № 2) висновку експерта КНДІСЕ № 11539/13-41 від 18 квітня 2014 року.
Дане рішення набрало законної сили.
Рішенням Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 04 червня 2015 року затверджено протокол земельно-узгоджувальної комісії Горенської сільської ради від 24 травня 2015 року по заяві ОСОБА_1 щодо виконання ОСОБА_1 судового рішення. При цьому у протоколі вказано, що гараж побудований у 1986 році (не самовільно побудований) та розташований на приватній земельній ділянці ОСОБА_2 в АДРЕСА_2, що не перешкоджає в користуванні проїзду загального користування.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Перелік способів захисту порушених прав визначає ст. 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити порушені права чи інтереси і в інший спосіб, який встановлений договором або законом.
Вказана норма кореспондується із ст. 152 ЗК України, відповідно до якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Також відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частиною 3 статті 152 Земельного Кодексу України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування та шляхом застосування інших, передбачених законом способів.
Статтею 155 ЗК України проголошено, що у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права щодо володіння, користування чи розпорядження належною особі земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувані накази суперечать закону та порушують права позивача.
Частиною другою статті 158 Земельного кодексу України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
З листа Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 10 квітня 2015 року вбачається, що інспекцією за результатами обстеження земельної ділянки з виїздом на місце встановлено, що на землях загального користування частини проїзду побудовано гараж, що перешкоджає проїзду до будинку АДРЕСА_3 (а.с.20-21). Аналогічні висновки про відсутність проїзду до земельної ділянки НОМЕР_1 є у листі інспекції від 04 вересня 2015 року (а.с. 66)
Даний лист суд оцінює критично, так як з даного листа не можливо встановити яким спеціалістом проводився огляд земельної ділянки, якої саме земельної ділянки та які документи були при огляді. Також не вказано чи власники земельних ділянок були при даному обстеження та чи могли надавати відповідні пояснення, правовстановлюючі документи. З даних листів не вбачається які права як власника земельної ділянки ОСОБА_1 порушені як власника земельної ділянки під НОМЕР_3. Висновки інспекції про відсутність погодження спільної межі з суміжними землевласниками, суд до уваги не бере, оскільки не надання їх інспекції не підтверджує їх відсутність взагалі. Дане питання вирішувалось при передачі ОСОБА_8 земельної ділянки у власність, ще в той час коли ОСОБА_1 не була сусідом ОСОБА_2 Чи отримувалась згода колишнього власника інспекцією не перевірялась. Твердження ОСОБА_1, що її сестра, яка була колишнім власником домоволодіння під НОМЕР_3, повідомила перед смертю щодо не погодження меж ОСОБА_2, суд оцінює критично, оскільки дані обставини мають підтверджуватись лише конкретними доказами, а не поясненнями сторін.
За клопотанням позивача судом було проведено експертизу.
Згідно висновку експертів КНДІСЕ за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №18369/15-41/18370/15-43/1185/16-41/1186/16-43 від 24 березня 2017 року: відповідно до даних Технічного паспорту БТІ на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_2 від 07.05.2001 (а.с. 49-42) будівля гаражу літ. «В» має рік побудови 1986, а отже будівля мала бути збудована та розміщена відповідно до будівельних, санітарних та пожежних норм, що діяли у той час. Але в матеріалах справи та додатково наданих документах відсутня будь-яка інформація, щодо прив'язки будівлі гаражу до меж земельної ділянки, а також на дослідження не надано дозвільну, проектну документацію, та рішення і Акт про прийняття до експлуатації. На момент проведення обстеження, гараж під літ. «В» по АДРЕСА_2 розміщено без належного відступу від межі, який необхідний для обслуговування будівлі (мінімальна відстань 1,0 м), та в не повній мірі виконано умову, щодо запобігання стікання атмосферних опадів з покрівлі будівлі на територію суміжної ділянки АДРЕСА_1, що не відповідає вимогам п.3.25** ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень». Можливість та варіанти перебудови (перенесення) гаражу під літ «В» розташованого по АДРЕСА_2 визначаються шляхом проведення спеціальних досліджень та розроблення і погодження в установленому законом порядку відповідної проектно-технічної документації, що не відноситься до завдань судової будівельно-технічної експертизи.
Також експертом вказано, що в наданих на дослідження матеріалах відсутня і додатково не представлена документація із землеустрою, на підставі якої виготовлено державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_6, яким ОСОБА_2 посвідчено право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2. Фактичні площа та межі земельної ділянки по АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_2, не відповідають площі та межам цієї ділянки, визначених державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_6, що детально зображено на малюнку 2 в дослідницькій частині висновку. Гараж під літ. "В" по АДРЕСА_2, станом на момент проведення обстеження розташований в межах земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_6.
По факту з АДРЕСА_1, вздовж південно-західної межі земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1, до південно-західної межі земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2, наявний проїзд, який забезпечує доступ до гаражу літ. В.
Визначити за наявною в матеріалах справи копією генерального плану забудови с. Горенка Києво-Святошинського району Київської області відповідність площі та меж земельної ділянки ОСОБА_2, зазначених в державному акті на право приватної власності на землю серії НОМЕР_6, не вбачається можливим, оскільки згідно листа ДП "Український державний науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва "УкрНДПІцивільбуд" від 16.09.2016 № 468, при складанні Генерального плану с. Горенка в 1973 році була використана умовна система координат, яка не містять прив'язки до Державної геодезичної мережі України. Також вказаний генеральний план не містить деталізованої інформації про межі та площу земельної ділянки по АДРЕСА_2 та даних (прив'язок) щодо розташованих на ділянці будівель і споруд відносно меж.
Разом з тим, згідно листа ДП "Український державний науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва "УкрНДПІцивільбуд" від 27.08.2015 № 469 (а.с. 72) зазначено, що відповідно до генерального плану забудови села Горенка Києво-Святошинського району, що було розроблено на підставі топографічної зйомки, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 вже була забудована та до неї було передбачено проїзд шириною 3 м.
В листі ДП «Український державний науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «УкрНДІПцивільбуд» від 16.09.2016 №468, на викопіюванні з проекту планування та забудови села Горенка Києво- Святошинського району Київської області станом на 1999 рік між земельними ділянками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, в тому числі вздовж південно- східної стіни гаражу під літ. «В», передбачено прохід. Даний прохід, як вбачається з наданих матеріалів, прокладено в глиб кварталу забудови до земельної ділянки АДРЕСА_3.
Отже, згідно викопіювання з проекту планування та забудови села Горенка Києво-Святошинського району Київської області та листа ДП «Український державний науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «УкрНДПІцивільбуд» від 16.09.2016 №468 доступ до земельної ділянки НОМЕР_1 був передбачений з вул. Леніна між земельними ділянками НОМЕР_4 та АДРЕСА_1, в тому числі вздовж південно-східної стіни гаражу під літ. «В».
При цьому, визначити чи є передбачений доступ до земельної ділянки по АДРЕСА_3 між земельними ділянками НОМЕР_4 та АДРЕСА_1 проїздом не вбачається можливим, оскільки згідно листа ДП "Український державний науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва "УкрНДПІцивільбуд" від 27.08.2015 № 469 даний доступ є проїздом, а згідно листа цього ж підприємства від 16.09.2016 №468 - проходом. Згідно листів Держсільгоспінспекції в Київській області від 10.04.2015 № 02-1-09/926 (а.с. 20, 21), від 04.09.2015 № 02-1-09/2204 (а.с. 66-68) та Акту від 11.02.2015 (а.с. 71), складеного депутатом Горенської сільської ради Гурневич М.В., збудований ОСОБА_2 гараж розташований на землях загального користування та перекриває проїзд до будинку АДРЕСА_3.?
Однак визначити межі та площу накладання земельної ділянки НОМЕР_4 по вул. Леніна, що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_6, на землі проходу до земельної ділянки АДРЕСА_3, не вбачається можливим, оскільки при складанні Генерального плану с. Горенка в 1973 році була використана умовна система координат, яка не містять прив'язки до Державної геодезичної мережі України, а також вказаний генеральний план не містить деталізованої інформації про межі та площу земельної ділянки по АДРЕСА_2 та даних (прив'язок) щодо розташованих на ділянці будівель і споруд відносно меж, в тому числі гаражу літ. В.
Відповідно до ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та користувачів, дотримуватись правил добросусідства.
Відповідно до положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, відшкодування заподіяних збитків.
Оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження її позовних вимог, тому в задоволенні позову слід відмовити. Також суд враховує, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з 2003 року, а ОСОБА_1 лише у лютому 2004 року затвердила технічну документацію на свою земельну ділянку. При цьому ні у позовні заяві, ні в судовому засіданні позивачка не вказала які саме її права порушені були у вересні 2002 року при прийнятті сільською радою оскаржуваного рішення та отриманні відповідачем оспорюваного державного акту.
Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила самочинне будівництво, знести за її рахунок.
Позивачем не надано суду доказів того, що відповідачем грубо порушені будівельні норми і правила, або відповідач відмовляється проводити перебудову, тому вимоги про знесення побудованого гаражу не підлягають задоволенню. Крім того, ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що побудований гараж створює їй значні перешкоди в користуванні та володінні її житловим будинком, в освоєнні нею її земельної ділянки, створення затінення, вимивання ґрунту, тощо. Дана обставина також підтверджується і дослідженими фотокартки, що подані як сторонами. Знаходження гаражу на межі земельних ділянок, не підтверджує автоматично порушення лише цим фактом прав позивачки, яка не надала суду доказів щодо неможливості перебудови даної будівлі, оскільки знесення є виключним способом захисту. Тому позовні вимоги про знесення також не можуть бути задоволені.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 19, 38, 39, 152, 155, 158 Земельного Кодексу України, ст.ст. 15, 16, 377 ЦК України, ст.ст. ст.ст.3,6,15,118-120 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення ради, державного акту, зобов'язання вчинити дії та знесення самочинного будівництва відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н.С.Пінкевич