Справа №442/2688/17
Провадження №2/442/1327/2017
12 червня 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Кучаковського Ю.С.,
за участю секретаря судового засідання Антоненко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підбузької селищної ради Дрогобицького району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно за законом, -
До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до Підбузької селищної ради Дрогобицького району про визнання за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_2, права власності на житловий будинок - загальна площа якого складає 104,1 кв.м, житлова площа складає - 57,6 кв.м, з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та якому за життя належав житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1. За життя померлий заповіту не склав. Звернувшись в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, позивач отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки неї не був поданий правовстановлюючий документ на вказаний житловий будинок з господарськими спорудами. Просить ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на спадкове майно.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.
Відповідач надіслав суду заяву, в якій просив слухання справи проводити без його участі, щодо задоволення позову поклався на думку суду.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, в судовому засіданні встановлено, що житловий будинок (1978 року забудови) - загальна площа якого складає 104,1 кв.м, житлова площа складає - 57,6 кв.м, з господарськими будівлями (сарай 1973 року забудови) відсутні будь-які правовстановлюючі документи.
Згідно довідки КП ЛОР „Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 05.04.2017 № 591 по домоволодіння в АДРЕСА_1 дані про власність відсутні.
Відповідно до довідки Підбузької селищної ради Дрогобицького району Львівської області від 02.03.2017 № 708 згідно погосподарської книги власником будинку АДРЕСА_1 рахувався ОСОБА_2, який до дня смерті проживав і був зареєстрований по вищевказаній адресі. Будинок побудований в 1978 році.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 18.01.2017.
Згідно з вимогами ст. 1223 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.
Як встановлено в судовому засіданні, заповіту щодо розпорядження майном на випадок своєї смерті ОСОБА_2 складено не було.
Згідно положень ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Судом встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом після померлого ОСОБА_2 є ОСОБА_1, яка є його дочкою, що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 від 06.02.1982 та копією Свідоцтва про одруження Серії НОМЕР_3, та ОСОБА_7, яка є його дочкою, що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 від 26.05.1973 та копією Свідоцтва про укладення шлюбу Серії НОМЕР_5.
Дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_6 від 12.02.2002.
При цьому, положеннями ч. 3 ст. 1268 та ч. 1 ст. 1270 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як встановлено судом, позивач з 10.12.1998 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, і після смерті ОСОБА_2 нею було подано заяву до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Лютик Р.В. про прийняття спадщини за законом в строк передбачений ст. 1270 ЦК України.
Разом з тим, ОСОБА_5 подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини в порядку ст. 1273 ЦК України.
Разом з тим, листом від 05.04.2017 № 139/02-14 приватним нотаріусом Дрогобицького РНО Лютик Р.В. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1.
В абз. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 № 7 роз'яснено, що при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Судом встановлено, що спадкова справа була заведена та на вимоги ухвали суду від 29.05.2017 приватним нотаріусом було надано її копію.
Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України „Про нотаріат" від 02.09.1993 № 3425-XII, в редакції Закону України від 01.10.2008 № 614-VI, на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Як встановлено судом нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії листом на усне звернення позивача. Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріусом не виносилася.
Відповідно до ч. 1 ст. 105 ЦК УРСР громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).
Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) та з моменту його прийняття до експлуатації і з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Оскільки позивачем не було надано суду дозвільних документів на будівництво житлового будинку з господарськими будівлями, а також документів, що б підтверджували право померлого на земельну ділянку під цим житловим будинком з господарськими будівлями, то суд приходить до висновку, що за відсутності документів, що підтверджують право власності на спадкове майно, записів про державну реєстрацію права власності на вищезазначене майно, дозвільних документів на будівництво, документів, що підтверджують відведення земельної ділянки померлому для здійснення будівництва, то житловий будинок з господарськими будівлями слід вважати самочинним будівництвом, а отже у померлого не виникло на них права власності.
Таким чином, оскільки суду в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, позивачем не надано акт про прийняття будинку, завершеного будівництвом, до експлуатації, та докази його державної реєстрації, то в суду відсутні підстави визнавати на такий житловий будинок з господарськими будівлями право власності. Вимог про визнання права власності на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, нею не заявлялись.
Виходячи із наведеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв'язку із тим, що спірне майно (житловий будинок з господарськими будівлями) в розумінні ст.ст. 181, 182, ч. 1 ст. 331, ст.ст. 380, 381, 1218 ЦК України не є об'єктом спадкування як нерухоме майно, так як в установленому законом порядку житловий будинок з господарськими будівлями не прийнято в експлуатацію й не зареєстровано за спадкодавцем на праві власності.
До такого ж висновку дійшов і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалах від 23.10.2015 № 6-31688ск15 та від 29.02.2016 № 6-33141ск15.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 64, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -
Відмовити в позові повністю.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасували, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ю.С. Кучаковський