29 червня 2017 року м. Київ К/800/21376/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши дотримання ст.ст.17, 20, 210, 211, 212 КАС України та відповідність вимогам ст.213 КАС України касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального відділу Антимонопольного комітету України про визнання акта і дій неправомірними, стягнення моральної шкоди,
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на вказані судові рішення.
Згідно ч.2 ст.212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Враховуючи приписи ст.ст.212,254 КАС України, перебіг строку на касаційне оскарження ухвали суду апеляційної інстанції, постановленої в письмовому провадженні, починається по закінченню п'яти днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Оскаржувана ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постановлена в письмовому провадженні 22 березня 2017 року; касаційну ж скаргу позивачем подано 24 червня 2017 року (згідно дати штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті).
Порушуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, ОСОБА_1 зазначав, що не був присутній при прийнятті судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення й копію останнього отримав в суді першої інстанції на підставі поданої ним заяви лише 21.06.2017р., однак, при цьому, будь-яких документів в підтвердження невиконання судом апеляційної інстанції передбаченого ч.3 ст.167 КАС України обов'язку з надіслання особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії судового рішення протягом трьох днів з дня його ухвалення чи складення у повному обсязі не надав.
Водночас, на підставі даних Єдиного державного реєстру судових рішень та комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", судом встановлено, що ОСОБА_1 вже звертався з касаційною скаргою на ці ж судові рішення й ухвалами Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2017 року та від 15 травня 2017 року останню було залишено без руху (в зв'язку з недоданням до неї документа про сплату судового збору) та в подальшому - повернуто позивачу з огляду на неусунення ним зазначеного недоліку; при цьому в ухвалах суду касаційної інстанції відсутня вказівка на неподання ОСОБА_1 разом з касаційною скаргою копій постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2016р. та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017р.
Крім того, в результаті вивчення касаційної скарги встановлено її невідповідність вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема частини 5 цієї статті, за змістом якої до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
Проте, позивачем до скарги документа про сплату судового збору в розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір", додано не було, разом з тим, заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Аналогічне правило закріплене й в ст.8 Закону України "Про судовий збір".
Положення наведених правових норм покликані забезпечити безперешкодний доступ особи до правосуддя незважаючи на її майновий стан, а також гарантувати право на судовий захист усіх осіб, які такого потребують, але через певні фінансові (матеріальні) фактори, складнощі постійного або тимчасового характеру не можуть оплатити судові витрати повністю або частково у строк та в обсязі, встановлених законодавством.
Разом з тим, названі правові норми Закону України "Про судовий збір" і Кодексу адміністративного судочинства України не мають безумовного, абсолютного характеру і встановлюють певні умови, за наявності яких особа, яка звертається до суду з відповідною заявою чи скаргою, може скористатись пільгами, встановленими цими статтями щодо сплати судового збору.
При цьому, підставою для звільнення сторони у справі від сплати судового збору є відсутність у неї доходу або його наявність у розмірі, що не перевищує мінімальні соціальні стандарти, встановлені законодавством для відповідної категорії громадян, а також за інших обставин, які не дають можливості здійснити оплату судових витрат.
Натомість, розмір ставки судового збору може бути зменшений судом або розстрочений таким чином, щоб не допустити ситуації, в якій особа може залишитись без засобів для існування, проте в усіх випадках з урахуванням мінімальних соціальних гарантій у розмірах, встановлених для відповідних категорій громадян Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.
Також, особі, яка звертається з клопотанням в порядку вищевказаних правових норм Закону України "Про судовий збір" і Кодексу адміністративного судочинства України необхідно врахувати і те, що воно має бути вмотивованим, а наведені в ньому доводи - підтверджені відповідними доказами.
В заявленому клопотанні про звільнення від сплати судового збору позивач посилався на скрутне матеріальне становище, обґрунтовуючи його розміром отримуваної ним пенсії, що становить 1191,64грн., однак, таке посилання саме по собі (за умови непідтвердження жодними доказами) не може бути розцінене як беззаперечна причина неможливості сплати судового збору в розумінні наведених приписів ст.8 Закону України "Про судовий збір" і ст.88 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з підпунктами 1, 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, а немайнового характеру, який подано фізичною особою, - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати; розмір же ставки судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
ОСОБА_1 з позовом у даній справі звернувся в жовтні 2016 року, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при визначенні розміру належного до сплати ним судового збору має враховуватись розмір мінімальної заробітної плати, встановлений станом на 1 січня 2016 року, - 1378,00 грн.
Судовий збір сплачується за реквізитами: Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі, рахунок отримувача: 31210255700007, код ЄДРПОУ: 38004897, Код банку отримувача: 820019, Банк отримувач ГУ ДКСУ у м.Києві, Код класифікації доходу бюджету: 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075), символ звітності: 255".
Відповідно до частини 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Згідно ж із частиною 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку..
Керуючись статтями 88, 108, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального відділу Антимонопольного комітету України про визнання акта і дій неправомірними, стягнення моральної шкоди залишити без руху.
Позивачу протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали усунути зазначені недоліки.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С.