20 червня 2017 року м. Київ К/800/6929/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
при секретарі: Бруй О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступника Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області)
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року
у справі №813/2753/15 (876/10566/15)
за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ДПІ у Личаківському районі м. Львова)
до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (надалі - ЛМКП «Львівводоканал»)
про стягнення податкового боргу,-
встановив:
ДПІ у Личаківському районі м. Львова звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з рахунків у банках, що обслуговують ЛМКП «Львівводоканал», до бюджету кошти за податковим боргом у сумі 417758,06 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 року позовні вимоги задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у позові відмовлено.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ЛМКП «Львівводоканал» зазначає, що рішення суду другої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом 14.08.2007 року складено акт №24/15-3 про порушення податкового законодавства, яким зафіксовано порушення позивачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» внаслідок несвоєчасного подання платіжних доручень на перерахування належного до сплати збору за геологорозвідувальні роботи за другий квартал 2006 року з терміном сплати до 21.08.2006 року.
На підставі зазначеного акта позивачем 14.08.2007 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000391531/0/14758, згідно з яким за затримку на 283 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в сумі 835516,00 грн. визначено штраф в розмірі 50% в сумі 417758,06 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось ЛМКП «Львівводоканал» в адміністративному та судовому порядку.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2012 року у справі №12/91А відмовлено в задоволені позову ЛМКП «Львівводоканал» про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2007 року № 0000391531/0/14758 та податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами адміністративного оскарження цього рішення.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання платником податкового обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призвело до виникнення в нього податкового боргу, який підлягає стягненню в примусовому порядку.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні даного позову колегія суддів апеляційної інстанції цілком правильно та обґрунтовано виходила з наступного.
Правовідносини щодо погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств регулюються спеціальними нормами, зокрема, статтею 96 Податкового кодексу України, що зумовлено особливою метою створення таких підприємств, які у більшості випадків, пов'язані із здійсненням соціальних функцій (комунальні підприємства) та із захистом загальнодержавних інтересів (казенні підприємства).
Пунктом 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.
Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення (п. 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України).
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно (абз. 2 п. 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України).
Виходячи з наведених норм статті 96 Податкового кодексу України, обов'язок органу державної податкової служби на звернення із поданням в порядку пункту 96.2 статті 96 Податкового кодексу України до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків боржника, виникає виключно після продажу внесеного в податкову заставу майна такого підприємства і лише за умови недостатності суми коштів, отриманих від такого продажу для покриття податкового боргу.
Під час вирішення даного спору судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що ним були вчинені всі дії, передбачені даної нормою, щодо стягнення податкового боргу комунального підприємства, зокрема, докази внесення в податкову заставу майна боржника та продажу такого заставного майна, отримання недостатньої суми грошових коштів від продажу внесеного в податкову заставу майна або відсутність у відповідача майна, що може бути внесено в податкову заставу та відчужено тощо.
З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року - залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ Л.І. Бившева
___________________ Т.М. Шипуліна