20 червня 2017 року м. Київ К/800/47075/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській областіна постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 рокута ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 рокуу справі №2а-948/12/1370 (108845/12/9104)за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівська книжкова фабрика «Атлас» (надалі - ПрАТ «Львівська книжкова фабрика «Атлас»)
до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (надалі - ДПІ у Личаківському районі м. Львова)
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановив:
ПрАТ «Львівська книжкова фабрика «Атлас» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 04.10.2011 року №0003122320/23129.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 року, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «Львівська книжкова фабрика «Атлас» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, про що складено акт від 16.09.2011 року №565/23-2/02470141.
За наслідками здійсненої перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на прибуток за 2010 рік у розмірі 263966,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ у Личаківському районі м. Львова посилалась на непідтвердження реального характеру господарських операцій з виконання ПрАТ «Львівська книжкова фабрика «Атлас» поліграфічних робіт для Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутелектротехніка» з огляду на наявну в нього податкову інформацію (акт від 09.03.2011 року №717/23-5/24136939 про результати позапланової перевірки контрагента позивача з питань правильності визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.04.2010 року по 31.01.2011 року), де вказано, що правочини, укладені від імені ТОВ «Побутелектротехніка», не спричиняють реального настання правових наслідків і суперечать інтересам держави та суспільства.
З огляду на зазначене, контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем валового доходу за операціями з використання поліграфічної продукції (результатів спірних робіт) не в господарській діяльності (безоплатної її передачі невстановленим юридичним або фізичним особам), а також безпідставне віднесення ним собівартості цієї продукції до складу валових витрат.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.10.2011 року №0003122320/23129, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 263966,00 грн. за основним платежем та 65991,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За наслідками адміністративного оскарження, назване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги товариства - без задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.
За правилами пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
За правилами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
При цьому згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Таким чином, правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на формування даних податкового обліку, є реальне здійснення господарських операцій, як з придбання, так і з реалізації товарів, послуг, робіт.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені ПрАТ «Львівська книжкова фабрика «Атлас» до матеріалів справи належним чином оформлені копії документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: актів виконаних робі; накладних; видаткових накладних; калькуляцій витрат паперу, картону і палітурних матеріалів на замовлення №179-10, №180-10-1, №180-10-2, №180-10-3, №178-10-1, №178-10-2, №178-10-3, №178-10-4, №181-10, №187-10, №189-10; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; акта зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 28.12.2010 року; товарно-транспортної накладної від 24.11.2010 року №12ААА.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження можливої фіктивності позивача або його контрагента.
На момент здійснення спірних господарських операцій ПрАТ «Львівська книжкова фабрика «Атлас» та його покупець були належним чином зареєстровані як юридичні особи, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про доведеність позивачем реального характеру розглядуваних господарських операцій.
При цьому судові інстанції правильно відхилили посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію (результати контрольного заходу щодо ТОВ «Побутелектротехніка») як на підставу для висновку про правомірність здійсненого донарахування, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-постачальника від дотримання його покупцем податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.
Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправним й скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.12.2015 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, сума несплаченого судового збору підлягає стягненню.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року - залишити без змін.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області судовий збір у сумі 2575,20 грн. (дві тисячі п'ятсот сімдесят п'ять гривень 20 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ Л.І. Бившева
___________________ Т.М. Шипуліна