13 червня 2017 року м. Київ К/800/14068/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Бившевої Л.І., Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2015 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року
у справі №826/5017/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айпром-Стайл» (надалі - ТОВ «Айпром-Стайл»)
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві)
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ТОВ «Айпром-Стайл» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило: визнати протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо невизнання як податкової звітності декларацій позивача з податку на додану вартість за грудень 2014 року та січень 2015 року; зобов'язати відповідача прийняти податкові декларації ТОВ «Айпром-Стайл» як податкову звітність за грудень 2014 року з 19.01.2015 року та за січень 2015 року з 18.02.2015 року; зобов'язати контролюючий орган відобразити показники декларацій позивача за грудень 2014 року та січень 2015 року в обліковій картці платника податку на додану вартість.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо невизнання як податкової звітності декларацій ТОВ «Айпром-Стайл» з податку на додану вартість за грудень 2014 року та січень 2015 року. Зобов'язано відповідача прийняти податкові декларації позивача за грудень 2014 року та січень 2015 року як податкову звітність датою їх фактичного отримання - 19.01.2015 року та 18.02.2015 року відповідно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.01.2015 року та 18.02.2015 року позивачем засобами електронного зв'язку направлено до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року та січень 2015 року відповідно, що підтверджується квитанціями №2.
Крім того, декларація з податку на додану вартість за грудень 2014 року додатково скеровувалась ТОВ «Айпром-Стайл» до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві 26.01.2015 року, 27.01.2015 року, 29.01.2015 року, 09.02.2015 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи відповідні квитанції №2.
Листами від 18.02.2015 року №833/26-50-15-01-10, від 19.02.2015 року №847/26-50-15-01-10, від 27.01.2015 року №459/1/26-50-15-01-10 відповідачем повідомлено позивача про те, що подані ним податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року та січень 2015 року зареєстровані, але відповідно до ст. 48 Податкового кодексу України не визнані як податкова звітність, оскільки ТОВ «Айпром-Стайл» невірно зазначено найменування контролюючого органу, а саме - ДПІ у Голосіївському районі м. Києві замість ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.
Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Згідно з п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
За правилами п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку-фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Таким чином, прийняття податкової декларації органом державної фіскальної служби є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник контролюючого органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. В свою чергу, підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.
Однак, за наслідками безпосереднього дослідження спірних податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2014 року та січень 2015 року судами встановлено їх відповідність наведеним формальним вимогам у частині заповнення обов'язкових реквізитів, зокрема, з поданої позивачем податкової звітності вбачається до якого саме органу вона скеровується.
З огляду на викладене, невизнання відповідачем податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за грудень 2014 року та січень 2015 року лише з причини некоректного заповнення ним найменування контролюючого органу та зазначення скороченої, а не повної назви товариства, на що ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві посилається в касаційній скарзі, є проявом надмірного формалізму.
Отже, оцінюючі зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року в частині задоволення позову - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ Л.І. Бившева
___________________ Ю.І. Цвіркун