16 червня 2017 року м. Київ К/800/20004/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Швед Е.Ю., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року
у справі № 523/14171/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі
про визнання дій неправомірними,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Суворовського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в м. Одесі, в якому просив визнати неправомірною відмову відповідача у переведенні його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років та скасувати рішення відповідача від 30 серпня 2016 року № 85; зобов'язати відповідача перевести його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років, призначити, нарахувати та виплачувати йому пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII в редакції Закону № 2663-III від 12 липня 2001 року, починаючи з 25 серпня 2016 року у розмірі 90 % від його середнього заробітку, без обмеження граничного розміру на підставі наданих документів та довідки прокуратури Одеської області від 25 серпня 2016 року № 548 про розмір його місячного заробітку, який становить 11218 грн. 86 коп.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2017 року позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача, в якій він, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року в редакції, що діяла до липня 2011 року.
Як видно з оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, з 25 грудня 1990 року по 16 лютого 1995 року позивач працював та з 15 жовтня 2002 року по теперішній час працює в органах прокуратури Одеської області, що підтверджується трудовою книжкою та довідкою прокуратури Одеської області від 12 вересня 2016 року.
Також, позивач має другу групу інвалідності загального захворювання, яка встановлена відповідно до довідки МСЕК від 23 травня 2016 року серія № 10 ААВ №799015, та йому призначена пенсія по інвалідності другої групи.
25 серпня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років з призначенням та розрахунком йому пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ в редакції Закону № 2663-ІП від 12 липня 2001 року в розмірі 90% від середнього заробітку на підставі довідки прокуратури Одеської області від 25 серпня 2016 року № 548.
Рішенням відповідача від 30 серпня 2016 року № 85 позивачу відмовлено у задоволенні заяви від 25 серпня 2016 року у переведенні його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років.
Відмовляючи в задоволені позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Згідно з ч. 2 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XIII розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
З набранням 15 липня 2015 року чинності Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, Закон України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XIII визнано таким, що втратив чинність крім, п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), ст. 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, ст. 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також ст. 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втратила чинність з 15 грудня 2015 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.
Судами попередніх інстанцій встановлено те, що позивач не мав права на пенсійне забезпечення за вислугою років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, так як вислуга років позивача становить лише 20 років та 8 місяців.
Крім того, 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, п. 5 Прикінцевих положень якого передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закон України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XIII.
Оскільки Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII чинний, а до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XIII.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обгрунтованого висновку про те, що у відповідача відсутні законні підстави для переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року.
Доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення щодо того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Оскільки доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку з ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі № 523/14171/16-а.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Е.Ю. Швед