22 травня 2017 року № 810/1416/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.03.2017 року ВП №52020687.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно, оскільки державний виконавець не перевірив виконання у повному обсязі виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 №810/5854/15, ухвали Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 №810/5854/15 при проведенні примусового виконання у виконавчому провадженні ВП №52050687.
22.05.2017 представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 22.05.2017 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи тим, що повістка ним отримана лише 19.05.17.
Суд не знаходить підстав для визнання причини неприбуття представника відповідача у судове засідання поважними, оскільки поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі дій. Водночас, відповідачем взагалі не вказано поважних причин неприбуття у судове засідання представника, як і не надано належних доказів. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за клопотанням відповідача судове засідання, що було призначене на 25 квітня 2017 року вже відкладалось для надання можливості представнику належним чином підготуватись до розгляду справи. Судову повістку на судове засідання 22.05.2017 року відповідачем було отримано завчасно, про що свідчить відмітка уповноваженої особи від 16.05.2017 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Відтак, неможливість прибуття у судове засідання представника відповідача, з невизначених причин, не є підставою для відкладення розгляду справи.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Таким чином, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року по справі № 810/5854/15 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації у наданні ОСОБА_1 статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та зобов'язано Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо надання їй статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року по справі № 810/5854/15 про роз'яснення судового рішення, заяву задоволено, роз'яснено, що при виконанні постанови Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року по справі № 810/5854/15 відповідач повинен виходити з того, що позивач має право на отримання посвідчення категорії 1 серії А, оскільки він є інвалідом з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, а причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою встановлено відповідним експертним висновком. Вказане право доведено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Крім того підстави відмови відповідачем позивачу у наданні їй статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 викладені у листі № 05-59-1467 від 13.07.2015р. є протиправними.
05 липня 2016 року Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 810/5854/15, в якому зобов'язано Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо надання їй статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Вказаний виконавчий лист разом з копіями постанови Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 року № 810/5854/15 та ухвали Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 року № 810/5854/15 про роз'яснення судового рішення було направлено для примусового виконання до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
25 серпня 2016 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Башіловим В.О. відкрито виконавче провадження ВП №52020687 з виконання виконавчого листа № 810/5854/15, виданого 05.07.2016р. та зобов'язано Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо надання їй статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Крім того, згідно даної постанови боржника зобов'язано самостійно виконати рішення суду в семиденний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Після отримання боржником копії постанови Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року № 810/5854/15 та копії ухвали Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року № 810/5854/15 про роз'яснення судового рішення ці документи були надані для розгляду на засіданні тимчасової консультативно-дорадчої комісії з розгляду судових рішень, що набрали законної сили, з питань соціального захисту населення Київської області.
Комісія, розглянувши вказані рішення суду на своєму засіданні від 16.06.2016, вирішила відмовити у визначенні статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії ОСОБА_1, оскільки відсутні документи, визначені п. «Положення про порядок та критерії встановлення груп інвалідності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009.
Вказані дії боржника на думку представника позивача свідчать про ухилення від виконання рішення суду.
В листі Департаменту соціального захисту населення від 02.03.2017 №05-59-478 про розгляд звернення ОСОБА_1 щодо встановлення статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 зазначено, що департаментом було передано матеріали справи на розгляд тимчасової консультативно-дорадчої комісії з розгляду судових рішень, що набрали законної сили, з питань соціального захисту населення Київської області, яка була утворена розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 17.02.2016 року та діяла до 01.09.2016 року. За результатами розгляду комісії (протоколи №2 від 21.04.2016 та № 3 від 16.06.2016) відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51, ОСОБА_1 відмовлено у визначені статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії 1 та видачі відповідного посвідчення. Крім того, в даному листі зазначено, що рішенням суду від 18.02.2016 в справі №810/5854/15 та ухвали суду від 21.03.2016 про роз'яснення судового рішення жодним чином не зобов'язує Департамент встановити ОСОБА_1 статус постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та не є підставою для видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до абз.3 п.10 Порядку, п.4 ст.65 Закону видача відповідних посвідчень провадиться зокрема обласними державними адміністраціями.
20 березня 2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башіловим В.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №52020687.
Не погодившись із діями державного виконавця щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникла між сторонами, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV, чинний на момент відкриття виконавчого провадження.
Статтею 1 Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 11 Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
З 05.10.2016 набув чинності в новій редакції Закон України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження».
Відповідно до пунктів 6, 7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Таким чином, з моменту набрання чинності Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати дії щодо виконання відкритого виконавчого провадження в межах наданих йому вказаними Законом повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 63 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Як вбачається зі змісту виконавчого документу, Київським окружним адміністративним судом було зобов'язано Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо надання їй статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Відповідно до ухвали про роз'яснення судового рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 роз'яснив, що при виконанні постанови Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року по справі № 810/5854/15 відповідач повинен виходити з того, що позивач має право на отримання посвідчення категорії 1 серії А, оскільки він є інвалідом з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, а причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою встановлено відповідним експертним висновком. Вказане право доведено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Крім того підстави відмови відповідачем позивачу у наданні їй статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 викладені у листі № 05-59-1467 від 13.07.2015р. є протиправними.
Однак, згідно листа Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 02.03.2017 року № 05-59-478, адресованого ОСОБА_1, Департаментом було передано матеріали справи на розгляд тимчасової консультативно-дорадчої комісії з розгляду судових рішень, що набрали законної сили, з питань соціального захисту населення Київської області, яка була утворена розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 17.02.2016 року та діяла до 01.09.2016. Вказаною Комісією відмовлено у визначенні ОСОБА_1 статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.
Суд зазначає, що Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації у своєму листі від 02.03.2017 року № 05-59-478 повністю продублював рішення вказаної комісії. Проте, як встановлено судом, відповідно до письмових пояснень представника стягувача, дана комісія утворена відповідно до розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 17.02.2016 № 43, утворена як консультативно-дорадчий орган на певний період, який не має права приймати рішення.
Як встановлено постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016р. № 810/5854/15 визначення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та видача відповідного посвідчення є виключно дискреційними повноваженнями Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, який згідно абз. 2 пп. 34 п. 5 Положення про департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 05.02.2013р., організовує та координує роботу, пов'язану з визначенням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідів війни та осіб, на яких поширюється чинність законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви фашистських переслідувань».
Твердження Департаменту соціального захисту про те, що рішення суду від 18.02.2016 в справі № 810/5854/15 та ухвала суду від 21.03.2016 про роз'яснення судового рішення жодним чином не зобов'язує Департамент встановити статус постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та не є підставою для видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, протирічить постанові Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2016р. № 810/5854/15, якою встановлено, що позивач має право на отримання посвідчення категорії 1 серії А, оскільки він є інвалідом з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, а причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою встановлено відповідним експертним висновком. Це свідчить про пряме ухиляння Департаменту соціального захисту від виконання судового рішення.
Суд зазначає, що ігнорування Департаментом соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1, постанови Київського окружного адміністративного суду від 18.02. 2016 року по справі № 810/5854/15 та ухвали Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 року № 810/5854/15 призвело до невиконання боржником в повному обсязі покладених на нього вказаними судовими рішеннями та постановою про відкриття виконавчого провадження зобов'язань.
Державний виконавець зобов'язаний відповідно до чч. 1,2 ст. 18 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та у порядку, які передбачені виконавчим документом і цим Законом.
Також відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, повинен перевірити виконання рішення боржником.
Державний виконавець мав право, в межах наданих йому ч. 3 ст. 18 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» повноважень, витребувати у боржника документи необхідні для підтвердження виконання в повному обсязі виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 № 810/5854/15, однак, вказані дії не здійснив.
У рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, право доступу до суду, що гарантується статтею 6 §1, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи. Так як у разі невиконання рішення концепція «захисту прав судом» не працює. Право за судовий захист, яке гарантується статтею 6 § 1 може стати недіючим, якщо національне законодавство держави-учасниці Конвенції дозволяє, щоб остаточне обов'язкове судове рішення залишалось не виконуваним на шкоду однієї із сторін. Євросуд зазначив, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Таким чином, державний виконавець не перевірив виконання у повному обсязі виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 № 810/5854/15, ухвали Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 року № 810/5854/15 при проведенні примусового виконання у виконавчому провадженні ВП №52020687.
Відтак, враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерствам юстиції України в порушення вимог Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» передчасно, за відсутності підстав, передбачених Закону України "Про виконавче провадження" та без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №52020687, за виконавчим листом Київського окружного адміністративного суду №810/5854/15 від 05.07.2016, а отже постанова про закінчення виконавчого провадження від 20.03.2017 ВП №52020687 підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 20 березня 2017 року ВП № 52020687.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1) судові витрати у сумі 640 (шістсот сорок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Василенко Г.Ю.