Справа: № 2а-246/11 Головуючий у 1-й інстанції: Гончаренко Т.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
27 червня 2017 року м.Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,
за участю секретаря Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 04 травня 2017 року за заявою ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 звернулась до Звенигородського районного суду Черкаської області із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 04 травня 2017 року заяву задоволено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні заяви відмовити повністю.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не визнана обов'язковою, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України вважає можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.
Згідно з ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Звенигородського районного суду від 10 січня 2011 року в адміністративній справі № 2-а/246/11 позов ОСОБА_3 задоволено: визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області щодо виплати ОСОБА_3 підвищення до пенсії, як дитині війни, в меншому розмірі, ніж це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 21.06.2010 року неправомірними; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та визначеного законом прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, починаючи з 21.06.2010 року.
На виконання зазначеної постанови Звенигородським районним судом було видано виконавчий лист №2а-246/2011, який Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції Черкаської області прийнято до обліку та включено до першої черги задоволення вимог.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Звенигородського районного управління юстиції у Черкаській області 10 листопада 2015 року.
З матеріалів справи вбачається, що заявниця перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_3 з 14 квітня 1979 року та подружжя проживало у АДРЕСА_1.
Відповідно до заповіту від 20.07.2015 року, зареєстрованого у реєстрі за №3037, засвідченого приватним нотаріусом Звенигороського районного нотаріального округу Бедратої-Скляр Н.М., заявницю ОСОБА_2 призначено спадкоємцем на випадок смерті спадкодавця на належне ОСОБА_3 усе його майно, що буде належати йому, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, а також все те, на що останній за законом буде мати право.
З метою заміни сторони у виконавчому провадженні ОСОБА_2, яка є дружиною ОСОБА_3 та спадкоємцем першої черги, звернулась до суд з відповідною заявою.
Відповідно до статті 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Так, процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії адміністративного процесу - під час розгляду справи у суді першої інстанції, в суді апеляційної інстанції, в суді касаційної інстанції, під час перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами.
За приписами частини 1 статті 264 КАС України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Положеннями статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.
За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.
За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Водночас, згідно з частиною 1 статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до частини 1 статті 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язкiв або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримiнального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий i вiдкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним i безстороннiм судом, встановленим законом.
У рішення Європейського Суду України з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Півень про України» визначено, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обовязкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишаться невиконаними, завдаючи шкоди одній стороні.
Зважаючи на те, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження і неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а відповідні кошти померлий ОСОБА_3 не отримав за життя з незалежних від нього причин, то колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження підлягає задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст.201, 202 КАС України.
Судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги не встановлено підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст 41, 199, 200, 205, 206, 212, 264 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області залишити без задоволення, а ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 04 травня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Ухвала складена в повному обсязі 30 червня 2017 року.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Троян Н.М.
Костюк Л.О.