Справа: № 826/2921/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
27 червня 2017 року м.Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,
за участю секретаря Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Національної поліції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії №3 Національної поліції України про поновлення на роботі,-
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - Відповідач 1), Національної поліції України (далі - Відповідач 2), Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - Відповідача 3), Центральної атестаційної комісії №3 Національної поліції України (далі - Відповідач 4) про скасування наказу від 29.01.2016 року №68 о/с; поновлення на посаді заступника начальника управління внутрішньої безпеки в Закарпатській області Департаменту внутрішньої поліції; виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року позов задоволено частково:
визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України 29.01.2016 року №68 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника управління внутрішньої безпеки в Закарпатській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України;
стягнуто з Національної поліції України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 118 817,6 грн. Допущено до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді заступника начальника управління внутрішньої безпеки в Закарпатській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України. Допущено до негайного виконання постанову в частині стягнення з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_2 середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 9676,4 грн. У решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, Відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідач 2, заперечення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частковому з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з наказом Національної поліції України від 07.11.2015 року №13 о/с Позивача призначено заступником начальника управління внутрішньої безпеки в Закарпатській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та присвоєно спеціальне звання «полковник поліції».
21.12.2015 року Центральною атестаційною комісією №3 Національної поліції України складено протокол №24/12/15-3, у якому зазначено, що Позивач не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Наказом від 29.01.2016 року №68 о/с Позивача звільнено зі служби в поліції у запас Збройних Сил України за пп.5 (через службову невідповідність) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».
За приписами частини 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (набрав чинності з 07.11.2015 року, далі - Закон №580-VIII) поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Частиною 1 статті 48 Закону №580-VIII встановлено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.
Статтею 47 Закону №580-VIII передбачено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.
Пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII визначено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Відповідно до п.10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Зі змісту наведених правових норм випливає, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом голови Національної поліції України від 07.11.2015 року №13о/с Позивачу присвоєно спеціальне звання «полковник поліції» та призначено на посаду заступником начальника управління внутрішньої безпеки в Закарпатській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Таким чином, Позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII, шляхом видання наказу про призначення за його згодою.
При цьому, вказаний пункт норми Закону №580-VIII не передбачає процедури переатестування (атестування) колишніх працівників міліції щодо відповідності посаді, як під час прийняття, так і після такого прийняття та подальшого проходження служби в поліції.
За приписами ч.1 ст.57 Закону №580-VIII атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Частиною 2 статті 57 Закону №580-VIII встановлено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Наведені у частині 2 статті 57 Закону №580-VIII підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.
Крім того, кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.
Колегія суддів звертає увагу на те, що підставою проведення атестування Позивача не було призначення його на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду, а також відсутні обставини, які б свідчили про невідповідність Позивача займаній посаді, зокрема, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, атестування проведено у порядку атестації усіх поліцейських Національної поліції України з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам відповідно до ч.1 ст.57 Закону №580-VIII.
Слід зазначити, що Законом №580-VIII не передбачено проведення атестування без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону №580-VIII.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що атестацію Позивача проведено безпідставно та протиправно.
Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, визначений Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 № 1465 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 року за №1445/27890 (далі - Інструкція № 1465).
Пунктом 2 розділу І Інструкції №1465 встановлено, що керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.
Згідно з пунктів 3, 11 розділу IV Інструкції №1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники; атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.
Пунктами 7-9 розділу ІV Інструкції №1465 визначено, що керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.
В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.
Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.
Відповідно до пункту 10 розділу ІV Інструкції №1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.
За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.
З атестаційного листа Позивача вбачається, що останній охарактеризований безпосереднім керівником, як такий, що займаній посаді відповідає, дисциплінарних стягнень за період служби не має; за результатами тестування: застосування загальних навичок 22 балів із 60; професійне тестування 32 балів із 60.
Згідно пункту 11 розділу ІV Інструкції №1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які зібрані на поліцейського, який проходить атестування.
Пунктом 12 Розділу ІV Інструкції №1465 встановлено, що за рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.
Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.
Атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (пункт 15 розділу ІV Інструкції №1465).
При цьому, у відповідності до пункту 16 Розділу ІV Інструкції №1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
В додатку до протоколу Центральної атестаційної комісії №3 мотивами прийняття оскаржуваного рішення зазначено наступне: жодної ініціативи, бажання змін відсутнє, не бажання боротьби з корупцією.
Проте зазначені у додатку до протоколу підстави для прийняття оскарженого рішення не відповідають критеріям визначеним пунктом 16 розділу IV Інструкції які повинні враховувати при прийнятті рішення за результатом атестації поліцейського.
Крім того, Відповідачами не надано доказів наявності недоліків у роботі (несенні служби) Позивача, оскільки відповідно до матеріалів справи він до дисциплінарної відповідальності не притягувався та характеризується позитивно.
Натомість, Відповідачем 4 прийнято рішення про те, що Позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Разом з тим, зі змісту висновку Центральної атестаційної комісії №3 від 24.12.2015 року не вбачається, що рішення про службову невідповідність Позивача приймалось не на підставі повного та всебічного розгляду та дослідженням всіх матеріалів, що були надані та не ґрунтується на критеріях визначених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень розуміється як те, що рішення повинне бути прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у Рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У Рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Проте, з матеріалів справи, неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав Позивач, що в сукупності призвело до прийняття рішення про службову невідповідність та, як наслідок, звільнення Позивача з публічної служби.
Щодо визнання протиправним та скасування наказу від 29.01.2016 року №68 о/с Національної поліції України «По особовому складу» в частині звільнення Позивача зі служби у поліції, згідно пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» через службову невідповідність слід зазначити таке.
Звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність на підставі пункту 5 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII можливе лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.
Пунктом 24 Розділу ІV Інструкції №1465 встановлено, що за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.
Пунктом 28 Розділу ІV Інструкції №1465 визначено, що керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.
Таким чином, атестаційний лист, у якому міститься висновок атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді, підлягає обов'язковому виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII (через службову невідповідність).
Крім того, Відповідачем не доведено неможливості залишення Позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладення дисциплінарного стягнення.
При цьому, у матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на невідповідність Позивача займаній посаді, як то, акт відповідного службового розслідування, документи, що характеризують його із негативної сторони або вказують на його низький професійний рівень.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідачем 2 не зазначено наявності підстав, які передбачені ч.2 ст.57 Закону №580-VIII, для проведення атестації Позивача; також, не надано доказів, які б підтверджували його службову невідповідність.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ від 29.01.2016 року №68 о/с, який прийнято на підставі висновку Центральної атестаційної комісії №3 від 24.12.2015 року, є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невід'ємним правом позивача, захист якого гарантований частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
У свою чергу, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт «з» пункту 1). Згідно частини 3 пункту 2 Порядку збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача грошового забезпечення за дні вимушеного прогулу з 02.02.2016 року по 19.01.2017 року (352 календарних дні) у розмірі середньоденного заробітку за кожен день вимушеного прогулу.
Згідно з довідки від 15.02.2016 року №13, виданої Департаментом внутрішніх справ безпеки НП України вбачається, що загальна сума грошового забезпечення за період листопад - грудень 2015 року, січень 2016 року становить 29 029,20 грн, середньоденне грошове забезпечення з розрахунку кількості календарних днів складає 337,55 грн.
Період вимушеного прогулу становить з 02.02.2016 року по 19.01.2017 року, а тому сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який необхідно виплатити Позивачу, складає 118 817,6 грн (при цьому слід провести відрахування відповідних податків та зборів).
Водночас колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо вирішення питання про стягнення з Національної поліції України середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 118 817,6 грн, оскільки Позивача звільнено зі служби з посади заступника начальника управління внутрішньої безпеки в Закарпатській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Дана посада знаходиться у штаті Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, а не Національної поліції України, отже Позивач проходив службу в Департаменті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року №641 утворено Національну поліцію України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.
Згідно з пунктом 14 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877 Національна поліція є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року №887 «Про утворення територіального органу Національної поліції» утворено як юридичну особу публічного права Департамент внутрішньої безпеки як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині вирішення питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 159 КАС України, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено правильне по суті рішення, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - змінити в частині вирішення питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу .
Керуючись ст.ст. 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Національної поліції України задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року змінити в частині вирішення питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та викласти абзац четвертий резолютивної частини у наступній редакції.
«Стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, (01601, м.Київ, вул.Академіка Богомольця, 10, ЄДРПОУ 40116086), на користь ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Мукачево, Закарпатської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 118 817,6 грн.(сто вісімнадцять тисяч вісімсот сімнадцять гривень 60 копійок), відрахувавши відповідні податки та збори.»
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Ухвала складена в повному обсязі 29 червня 2017 року.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.