21 червня 2017 р. м. Чернівці Справа № 824/185/17-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді : Дембіцький П.Д.,
за участю:
секретаря судового засідання: Кіщук О.І.,
позивача: ОСОБА_3.,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: не з'явилась;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо звільнення його зі служби в Національній поліції України, поновити його на роботі на посаді яку він займав до звільнення зі служби та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, розмір якого складає 47811,00 грн. допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині виплати середнього заробітку за один місяць.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України № 38 о/с від 13.02.2017 року позивача звільнено зі служби в поліції за підпунктом 4 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації ) частини 1 статті 77 ЗУ «Про національну поліцію».
Позивач вважає наказ про своє звільнення № 38 о/с від 13.02.2017 року незаконним, оскільки відповідач звільнив позивача без надання йому гарантій щодо права громадянина на працю. На час звільнення позивача у відповідача була можливість використати ОСОБА_3 на службі в органах Національної поліції шляхом переведення на іншу посаду, оскільки був у наявності цілий ряд вакантних посад, однак відповідач не запропонував позивачеві переведення на іншу вакантну посаду.
За таких обставин позивач вважає, що його звільнення відбулось з порушенням норм чинного законодавства та просить задовольнити позовні вимоги.
Позивач, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, надавши пояснення за змістом обставин які викладені у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначив, що підставою для видання оскаржуваного наказу став наказ Національної поліції України від 24.11.2016 № 1214 «Про організаційно-штатні зміни в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України", яким затверджено перелік змін у штатах Департаменту внутрішньої безпеки та скорочено посаду, яку обіймав позивач, а саме посаду - заступника начальника управління - начальника відділу оперативного забезпечення управління внутрішньої безпеки в Чернівецькій області.
Згідно частини 1-3 статті 68 Закону України «Про Національну поліцію» у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Враховуючи, що статтею 68 Закону України «Про Національну поліцію» обов'язковою передумовою звільнення у зв'язку зі скороченням штатів вказує персональне письмове повідомлення, тому підполковника поліції ОСОБА_3 було попереджено про його наступне звільнення у зв'язку з організаційно - штатними змінами згідно з наказом Голови Національної поліції України від 24.11.2016 № 1214 «Про організаційно - штатні зміни в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України», яким скорочено його посаду.
Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
Пунктом 4 частина 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Отже, виходячи із положень статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» відповідач повинен був діяти в межах приписів цієї статті, а саме повинен був звільнити ОСОБА_3. із займаної посади в зв'язку із скороченням штатів.
У судовому засіданні представник відповідача з урахуванням заперечень та письмових доказів у задоволенні позову просив суд відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_3, який народився 21 серпня 1981 року, проходив службу в органах внутрішніх справ УМВС України Чернівецької області, а в подальшому в Головному Управлінні Національної поліції в Чернівецькій області
Відповідно до наказу № 1 від 07.11.2015 року ОСОБА_3 прийнятий на службу в Національну поліцію України. (а.с.12).
Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції від 15.06.2016 року № 79-ос позивача призначено на посаду заступника начальника відділу оперативного забезпечення Управління внутрішньої безпеки в Чернівецькій області. (а.с.124).
Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції від 02.08.2016 року № 101-ос підполковника ОСОБА_3 призначено на посаду заступника начальника управління - начальника відділу оперативного забезпечення Управління внутрішньої безпеки в Чернівецькій області. (а.с.125).
Наказом Національної поліції України від 24.11.2016 № 1214 «Про організаційно-штатні зміни в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України" затверджено перелік змін у штатах Департаменту внутрішньої безпеки та скорочено посаду заступника начальника управління - начальника відділу оперативного забезпечення управління внутрішньої безпеки в Чернівецькій області. (а.с.130-133).
На виконання наказу Національної поліції України від 24.11.2016 року № 1214 «Про організаційно-штатні зміни в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України" 01.12.2016 року підполковника поліції ОСОБА_3 попереджено про наступне звільнення. (а.с.126).
13.02.2017 року наказом начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України № 38 о/с від 13.02.2017 року підполковника національної поліції ОСОБА_3 заступника начальника управління - начальника відділу оперативного забезпечення Управління внутрішньої безпеки в Чернівецькій області з 16 лютого 2017 року звільнено зі служби в поліції за підпунктом 4 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації ) частини 1 статті 77 ЗУ «Про національну поліцію». (а.с. 127).
Не погодившись з вказаними рішеннями позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Крім того, у ході розгляду справи встановлено, що стосовно позивача Військовою прокуратурою Західного регіону України порушено, ряд кримінальних проваджень по яким позивач притягується до кримінальної відповідальності.
Судом з метою з'ясування обставин справи, було зобов'язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог. З урахуванням матеріалів справи, розгляд справи відкладався, у справі оголошувалася перерва, а також зупинявся розгляд справи у зв'язку з необхідністю витребування письмових доказів щодо підтвердження обставин правомірності прийнятого рішення.
Оскільки позивачем на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. ч. 4,5 ст. 11 КАС України зобов'язував позивача, відповідача надати суду письмові докази, які б вказували на підстави прийняття спірного рішення та інші документи, які мали значення для розгляду справи.
Частиною 1 ст. 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Водночас, судом у порядку п. 4-5 ст. 11, ст. ст.69, 71 КАС України витребувано у відповідача, матеріали щодо проведення перевірки та рішення з цього приводу.
Дослідженням письмових доказів встановлено, що 11.10.2016 року у Єдиному реєстрі досудових розслідувань на підставі заяви від 11 жовтня 2016 року військовою прокуратурою Західного регіону України зареєстровано кримінальне провадження № 42016140400000116 за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України згідно матеріалів якого видно, що службові особи правоохоронного органу України, які займають відповідальне становище, діючи за попередньою змовою групою осіб, вимагають неправомірну вигоду у великому розмірі за вчинення в інтересах того хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданої їм влади чи службового становища для третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави поєднане з вимаганням такої вигоди. (а.с. 75).
11.10.2016 року у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 42016140400000116 за частиною 3 статті 369-2 Кримінального кодексу України стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1 згідно матеріалів якого видно, що позивач прийняв пропозицію неправомірної вигоди для третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави поєднане з вимаганням такої вигоди (а.с.63-64).
11.10.2016 року у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 42016140400000116 за частиною 3 статті 369 Кримінального кодексу України стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1 згідно матеріалів якого видно, що позивач діючи за попередньою змовою групою осіб, пропонують службовій особі, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду за вчинення в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду та в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади чи службового становища. (а.с.63-65).
04.11.2016 року слідчим в ОВС слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури Західного регіону України затримано підполковника поліції ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 42016140400000116 за підозрою у вчиненні вказаних вище злочинів. (а.с. 66-68).
04.11.2016 року слідчим з ОВС слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури Західного регіону України підполковнику поліції ОСОБА_3 оголошено про підозру в одержанні неправомірної вигоди для третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави поєднане з вимаганням такої вигоди у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України; та у наданні службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України. (а.с.69-72).
05.11.2016 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід утримання під вартою та визначено заставу у розмірі 116000,00 грн. (а.с. 78-80, 83).
14.11.2016 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова підозрюваного ОСОБА_3 відсторонено від посади заступника начальника управління - начальника відділу оперативного забезпечення Управління внутрішньої безпеки в Чернівецькій області. (а.с. 81-85).
04.11.2016 року начальником Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України прийнято наказ № 352 від 04.11.2016 року «Про призначення та проведення службового розслідування» стосовно заступника начальника управління - начальника відділу оперативного забезпечення Управління внутрішньої безпеки в Чернівецькій області ОСОБА_3 та інших. (а.с. 193).
Працівниками УМА ДВБ НП України проведено службове розслідування за результатами якого складено висновок службового розслідування від 27.09.2016 року за фактом відкриття кримінального провадження № № 42016140400000116 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368, ч.3 статті 369, частини 3 статті 369-2 КК України стосовно заступника начальника управління - начальника відділу оперативного забезпечення Управління внутрішньої безпеки в Чернівецькій області ОСОБА_3 та інших. (а.с. 205-210)
За наслідками службового розслідування складено висновок, який затверджено 03 січня 2017 року. З урахуванням службового розслідування, комісією встановлено, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування є такими, що підтвердились.
За порушення вимог статей 18,64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ Затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-ІV, що призвело до надзвичайної події, яка набула суспільного резонансу, відкриття кримінального провадження та оголошення про підозру заступнику начальника УВБ в Чернівецькій області підполковнику поліції ОСОБА_3, останній підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності, але враховуючи, що наказом Національної поліції України від 24.11. 2016 року № 1214 «Про організаційно - штатні зміни в департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України» цю посаду скорочено обмежитись цим. (а.с. 134-136).
05.01.2017 року т.в.о. начальника департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України видано Наказ № 3 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УВБ в Чернівецькій області", яким за порушення вимог статей 18,64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ Затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-ІV, що призвело до надзвичайної події, яка набула суспільного резонансу, відкриття кримінального провадження та оголошення про підозру заступнику начальника УВБ в Чернівецькій області підполковнику поліції ОСОБА_3, останній підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності, але враховуючи, що наказом Національної поліції України від 24.11. 2016 року № 1214 «Про організаційно - штатні зміни в департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України» цю посаду скорочено обмежитись цим (а.с. 137).
Крім того з матеріалів справи № 824/43/17 видно, що ОСОБА_6 проходив службу в органах внутрішніх справ УМВС України Чернівецької області та Національній поліції України. Капітан поліції ОСОБА_6 з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року проходив службу на посаді начальника слідчого відділення Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції ГУ Національної поліції в Чернівецькій області.
27.08.2016 року у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження № 42016260220000084 за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України стосовно отримання начальником слідчого відділення Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області неправомірної вигоди у розмірі 500 Євро за повернення гр.ОСОБА_7 транспортного засобу - мікроавтобуса «Опель Віваро», який було вилучено працівниками Глибоцького ВП Сторожинецького ВП ГУНП України у Чернівецькій області. (а.с.34-39).
17.09.2016 року Прокурором військової прокуратури Чернівецького гарнізону ОСОБА_6 оголошено про підозру в одержанні службовою особою, що займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України (а.с.50).
Із змісту протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 04 листопада 2016 року видно ним через адвоката було передано для ОСОБА_3, та ОСОБА_5 та прокурора Чернівецького гарнізону кошти в сумі 11000 доларів США (а.с. 91-94).
Із змісту протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 11 жовтня 2016 року видно, що ОСОБА_3, ОСОБА_5, запропонували неправомірну вигоду у вигляді отримання 10000 доларів США за зміну правової кваліфікації дії підозрюваного ОСОБА_6 (а.с. 86-90).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 2 липня 2015 року.
Відповідно до частини 1 статті 3 вказаного Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Пунктами 1, 3, 4 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Згідно частини 1 статті 60 Закону України "Про Національну поліцію" проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 9 розділу II Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" № 901-VIII від 23.12.2015 року, (який набрав чинності з 28.12.2015 року), встановлено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" № 3460-IV від 22.02.2006 року.
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Відповідно до частини 1 статті 1, частин 1, 2 статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна-дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Дисциплінарний проступок-невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 8 Дисциплінарного статуту передбачено, що начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.
Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку
колективу та громадськості.
Начальник зобов'язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником.
Старші за званням та посадою в усіх випадках зобов'язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема, правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.
Згідно частин 1, 2, 4 статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Використовуючи свої повноваження, встановлені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, МВС України своїм наказом № 230 від 12.03.2013 року затвердило Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.
Інструкція № 230 зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 541/23073.
Відповідно до пункту 1, підпунктів 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 пункту 2.2, пунктів 2.5, 2.6 Інструкції № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі:
- невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю;
- реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення;
- повідомлення особі РНС про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення.
Підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.
Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.
Судом встановлено, що 11.10.2016 року у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 42016140400000116 за частиною 3 статті 368, частиною 3 статті 369, частиною 3 статті 369-2 Кримінального кодексу України стосовно ОСОБА_3 згідно матеріалів якого видно, що позивач прийняв пропозицію неправомірної вигоди для третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави поєднане з вимаганням такої вигоди (а.с.63-64).
04.11.2016 року слідчим з ОВС слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_3 оголошено про підозру в одержанні неправомірної вигоди для третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави поєднане з вимаганням такої вигоди у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України; та у наданні службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України. (а.с.69).
За наслідками службового розслідування складено висновок, який затверджено 03 січня 2017 року. З урахуванням службового розслідування, комісією встановлено, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, такими, що підтвердились.
За порушення вимог статей 18,64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ Затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-ІV, що призвело до надзвичайної події, яка набула суспільного резонансу, відкриття кримінального провадження та оголошення про підозру заступнику начальника УВБ в Чернівецькій області підполковнику поліції ОСОБА_3, останній підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності, але враховуючи, що наказом Національної поліції України від 24.11. 2016 року № 1214 «Про організаційно - штатні зміни в департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України» цю посаду скорочено обмежитись цим (а.с. 134-136).
05.01.2017 року т.в.о. начальника департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України видано Наказ № 3 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УВБ в Чернівецькій області", яким за порушення вимог статей 18,64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ Затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-ІV, що призвело до надзвичайної події, яка набула суспільного резонансу, відкриття кримінального провадження та оголошення про підозру заступнику начальника УВБ в Чернівецькій області підполковнику поліції ОСОБА_3, останній підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності, але враховуючи, що наказом Національної поліції України від 24.11. 2016 року № 1214 «Про організаційно - штатні зміни в департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України» цю посаду скорочено обмежитись цим (а.с. 137).
Відповідно до частин 5, 6, 8, 9, 10, 15 статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Згідно пункту 5.4 Інструкції № 230 якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.
Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
Як встановлено судом, та підтверджено матеріалами справи - матеріалами службового розслідування про те, що порушення допущені позивачем знайшли своє підтвердження за що останній підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Згідно пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Суд при вирішенні спору приходить до висновку, що відповідач при прийняті рішення не врахував тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяну шкоду, попередню поведінку позивача, його ставлення до виконання службових обов'язків, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 18 цього ж Закону поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про запобігання корупції" загальні вимоги до поведінки осіб, зазначених у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, якими вони зобов'язані керуватися під час виконання своїх службових чи представницьких повноважень, підстави та порядок притягнення до відповідальності за порушення цих вимог встановлюються цим Законом, який є правовою
основою для кодексів чи стандартів професійної етики.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про запобігання корупції" особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, під час виконання своїх службових повноважень зобов'язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки.
Згідно підпункту з) пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", суб'єктами на яких поширюються дія цього Закону є поліцейські.
Наказом МВС України № 326 від 28.04.2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за № 778/28908 затверджено Правила етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС.
Згідно частини 2 розділу 1 Правил № 326 встановлено, що ці Правила як зібрання основних професійно-етичних норм визначають для працівників МВС принципи етики, якими є: служіння державі і суспільству; гідна поведінка; доброчесність; лояльність; політична нейтральність; прозорість і підзвітність; сумлінність.
Згідно частин 2, 3 розділу 2 Правил № 326 встановлено, що гідна поведінка: повага до гідності інших осіб; ввічливість та дотримання високої культури спілкування; доброзичливість і запобігання виникненню конфліктів у стосунках з громадянами; недопущення, у тому числі поза роботою, дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників МВС.
Доброчесність: спрямованість дій на захист публічних інтересів, пріоритет загального блага громадян над особистими, приватними або корпоративними інтересами; неприпустимість використання державного майна в особистих цілях; недопущення конфлікту між публічними й особистими інтересами; нерозголошення та невикористання інформації, що стала відома у зв'язку з виконанням працівниками МВС своїх обов'язків, у тому числі після припинення своєї діяльності (крім випадків, установлених законом); недопущення надання будь-яких переваг і виявлення прихильності до окремих фізичних та юридичних осіб, політичних партій, громадських і релігійних організацій.
Дослідження змісту наведених норм Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Закону України "Про запобігання корупції", Правил етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, співставлення висновків за результатами такого дослідження із матеріалами та висновком службового розслідування за фактом відкриття кримінального провадження за частиною 3 статті 368, частини 3 статті 369, частини 3 статті 369-2 Кримінального кодексу України дає суду підстави вважати, що позивач своїми діями, які встановлені та зафіксовані матеріалами службового розслідування дискредитував діяльність поліції, підірвав її авторитет у суспільстві, грубо порушив вимоги вищевказаних Законів та нормативних актів.
У ході судового розгляду справи ОСОБА_3 не довів факт, що його дії, як заступника начальника управління - начальника відділу оперативного забезпечення Управління внутрішньої безпеки в Чернівецькій області у вчиненні правопорушень відповідали вимогам присяги, мали наявність дотримання вимог Статуту, Закону України "Про національну поліцію" та інших Законів, нормативно правових актів.
Позивач, представник позивача в судовому засіданні не навели та не надали достатніх доказів на підставі яких можна було би зробити висновок про неправомірність висновку службового розслідування.
Невідповідність частини 3 статті 368, частини 3 статті 369, частини 3 статті 369-2 КК України вказаної у висновку службового розслідування, та у повідомленні про підозру від 04 листопада 2016 року, врученого позивачу, не може слугувати підставою для визнання такого висновку неправомірним та таким, що не відповідає дійсним обставинам надзвичайної події, яка стала предметом службового розслідування.
З цього приводу суд зазначає, що порушення допущене заступником начальника управління - начальника відділу оперативного забезпечення Управління внутрішньої безпеки в Чернівецькій області підполковником поліції ОСОБА_3 підтверджуються матеріалами справи, зокрема: матеріалами наданими Військовою прокуратурою Західного регіону України - копією витягу з ЄРДР від 04.11.2016 року про внесення до ЄРДР заяви повідомлення щодо правопорушення № 42016140400000116 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368, ч. 3 статті 369, частини 3 статті 369-2 КК України, показами свідків, матеріалами службового розслідування та іншими.
З цього приводу суд зазначає, що відповідач при прийняті оскаржуваного наказу № 38 о/с від 13.02.2017 року не повністю врахував всі обставини події, встановлені при проведені службового розслідування, наявність кримінального провадження та врученого письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обрання запобіжного заходу, відсторонення від посади позивача.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування наказу № 38 о/с від 13.02.2017 року про звільнення підполковника поліції ОСОБА_3
Також, суд зазначає, що відповідно в похідному порядку не підлягають задоволенню позовні вимоги в яких позивач просить поновити його на роботі на посаді, яку займав до звільнення - заступника начальника управління - начальника відділу оперативного забезпечення Управління внутрішньої безпеки в Чернівецькій області та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Суд при вирішенні спору не бере до уваги пояснення позивача і його представника про те, що відповідач при прийняті наказу про його звільнення допустив порушення, оскільки висновком службового розслідування встановлені дії позивача, свідчать про грубе порушення ним службової дисципліни, внаслідок чого настали негативні наслідки.
Водночас суд зазначає, що вчинення позивачем правопорушення насить довготривалий характер, починаючи з 11 жовтня 2016 року, а 04 листопада 2016 року позивача затримано, оголошено про підозру, обрано запобіжний захід, відсторонено від посади. А в подальшому з 24.11.2016 року відбулися зміни в організації роботи управління про, що повідомлено позивача. Вказані обставини встановлені в ході службового розслідування не спростовані позивачем у ході судового розгляду справи.
З урахуванням вищевикладених обставин, оцінюючи в сукупності обставини справи, письмові докази, суд приходить до висновку, що позов необґрунтований та недоведений. Позиція позивача, спростована у ході розгляду справи письмовими доказами, а тому в задоволені позову необхідно відмовити.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім проявам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач довів правомірність своїх дій.
Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Між тим, і частина 1 статті 71 КАС України також покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, не встановивши в судовому засіданні факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд не вбачає правових підстав для задоволення заявленого адміністративного позову.
Відтак, адміністративний позов ОСОБА_3 визнання протиправним та скасування наказу начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України № 38 о/с від 13.02.2017 року яким позивача звільнено зі служби в поліції за підпунктом 4 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації ) частини 1 статті 77 ЗУ «Про національну поліцію» , є таким, що не підлягає задоволенню.
Із врахуванням наведеного повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази по справі, суд робить висновок, про відмову в задоволенні позовних вимог.
Крім того, дослідивши матеріали службового розслідування, судом встановлено, що висновком службового розслідування встановлено порушенням позивачем службової дисципліни, що підтверджено матеріалами перевірки.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Судом встановлено, що при визначенні позивачу дисциплінарного стягнення відповідачем було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно позивачем, попередня поведінка позивача та невизнання ним своєї вини, а також шкоду завдану авторитету органів поліції.
Частиною 1 статті 77 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Суд зазначає, що відповідачем згідно статті 14 Дисциплінарного статуту було організовано та проведено службове розслідування та за його наслідками складено висновок, натомість невірно вказана підстава звільнення позивача.
Згідно із частиною 2 статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, суд зобов'язує відповідача змінити підстави звільнення позивача, а саме: за пунктом 4 частини 1 (у зв'язку з скороченням штатів або проведенням реорганізації) змінити на: за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) в наказі від 13.02.2017 року № 38 о/с із внесенням відповідних змін до наказу про звільнення підполковника поліції ОСОБА_3.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частиною 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність своїх рішень, а тому позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69 - 71, 86, 94, 158, 160 - 167 КАС України, суд,-
1.У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Зобов'язати відповідача - Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України змінити підстави звільнення позивача - підполковника поліції ОСОБА_3 (0064889) - заступника начальника управління - начальника відділу оперативного забезпечення управління внутрішньої безпеки в Чернівецькій області , а саме: за пунктом 4 частини 1 (у зв'язку з скороченням штатів або проведення реорганізації) змінити на: - за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) в наказі від 13.02.2017 року "38 о/с (по особовому складу) із внесенням відповідних змін до наказу про звільнення підполковника поліції ОСОБА_3 (0064889).
Порядок оскарження передбачено ст.ст. 185-186 КАС України. Порядок набрання судовим рішенням законної сили передбачено статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя П.Д. Дембіцький
Постанова в повному обсязі складена 29 червня 2017 р. на протязі п'яти робочих днів із врахуванням вихідних та святкових днів.