номер провадження справи 16/108/15
29.06.2017 Справа № 908/6183/15
За заявою позивача - товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Рікада” (73035, м.Херсон провул.Янтарний, 2, код ЄДРПОУ 36130639)
до відповідача 1 - публічного акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” (03150, м.Київ, вул.Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112)
до відповідача 2 - приватного акціонерного товариства “ОСОБА_1, Інк” (69091, м.Запоріжжя, бульв.Шевченка, 71-а, код ЄДРПОУ 19133330)
про визнання недійсним кредитного договору № 151111К29 від 30.11.2011 між відповідачами
в межах справи № 908/6183/15 про банкрутство приватного акціонерного товариства “ОСОБА_1, Інк” (69091, м.Запоріжжя, бульв.Шевченка, 71-а, код ЄДРПОУ 19133330), ліквідатор арбітражний керуючий ОСОБА_2
Суддя Ніколаєнко Р.А.
Представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача-1 - ОСОБА_3 (дов.№ 010-00/687 від 20.02.2017), ОСОБА_4 (дов.№ 010-00/1674 від 25.04.2017)
від відповідача-2 - ліквідатор арбітражний керуючий ОСОБА_2 (постанова господарського суду Запорізької області від 20.10.2016 у справі № 908/6183/15)
представник арбітражного керуючого ОСОБА_2 - ОСОБА_5 (дов.реєстр.№ 237 від 05.02.2016)
ТОВ “Торговий дім “Рікада” - кредитором у справі про банкрутство № 908/6183/15 подано заяву про визнання недійсним кредитного договору № 151111К29 від 30.11.2011, укладеного між ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України”, який також являється кредитором у справі № 908/6183/15, та ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк” - боржником у цій справі.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 вказану заяву з урахуванням положень ч.4 ст.10 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” прийнято до розгляду в межах справи № 908/6183/15 про банкрутство ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк”, судове засідання призначено на 21.06.2017.
На обґрунтування пред'явлення позову ТОВ “Торговий дім “Рікада” (ТОВ “ТД “Рікада”) заявило, що до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк” включені вимоги ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України” на підставі кредитного договору № 151111К29 від 30.11.2011, який укладено з порушенням вимог матеріального права України, що значним чином впливає на майнові інтереси ТОВ “ТД “Рікада”.
Представник позивача в судовому засіданні 21.06.2017 заявлені вимоги підтримала, на запитання суду підтвердила викладене в заяві про те, що заявлення позову пов'язано з фінансовими інтересами ТОВ “ТД “Рікада”, які порушені внаслідок укладення відповідачами оспорюваного договору.
Крім того, позивачем було заявлено клопотання (вих..№ 2006/2017-2 від 20.06.2017) про витребування доказів від відповідача-1 на підставі ст.38 ГПК України, а також клопотання (вих.№ 2006/2017 від 20.06.2017) про залучення до участі у справі за заявою про визнання кредитного договору недійсним в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору нерезидента - ТОВ “Мармолада Інвестментс Лімітед”, Республіка Кіпр на підставі ст.27 ГПК України.
Відповідачем-2 на засідання 21.06.2017 надано Статут ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк”, довідку про те, що ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України” має вимоги до ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк” в розмірі 1079845837,06 грн., які забезпечені заставою майна ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк” та внесені до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство окремо, а також вимоги в розмірі 2756,00 грн. першої черги задоволення, а також довідку про те, що права за кредитним договором № 151111К29 від 30.11.2011 третім особам не відступалися.
Ліквідатором ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк” арбітражним керуючим ОСОБА_2 було надано відзив на заяву ТОВ “ТД “Рікада”, згідно з яким заявлені вимоги ліквідатором підтримані. Пояснено, що під час процедур банкрутства ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк” Запорізьким відділенням Дніпропетровського НДІ судових експертиз було проведено судове економічне дослідження господарсько-фінансової діяльності ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк” за період 2010 - 2015 років і за висновками експерта було, крім іншого, встановлено перекредитування боржника та його неспроможність з 2012 року погашати та обслуговувати кредитні зобов'язання, які значно перевищували власні кошти підприємства, неспроможність підприємства ще з 2011 року вести беззбиткову діяльність, наявність незадовільної структури балансу, що свідчило про велику ймовірність банкрутства. Підсумовано, що на момент укладення кредитного договору № 151111К29 від 30.11.2011 ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк” було вже фактично неплатоспроможним, не мало реальної можливості повернути кредитні кошти, про що сторони договору були обізнані, а тому метою укладення договору не було початком правовідносин між кредитором та позичальником, які повинні регламентуватися кредитним договором.
Представник відповідача-1 в судове засідання 21.06.2017 не з'явився, витребувані ухвалою від 01.06.2017 матеріали відповідачем-1 надані не були.
Ухвалою від 21.06.2017 розгляд заяви було відкладено до 29.06.2017.
Після того, як засідання 21.06.2017 відбулося, ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України” до суду було подано заву про ознайомлення з матеріалами справи. Того ж дня представнику відповідача-1 матеріали справи за заявою ТОВ “ТД “Рікада” було надано для ознайомлення, а також видано ухвалу про відкладення.
На засідання 29.06.2017 відповідач-1 - ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України” (далі - Банк) надав відзив на заяву ТОВ “ТД “Рікада” із запереченнями на неї, просить в задоволенні вимог про визнання кредитного договору № 151111К29 від 30.11.2011 відмовити.
Також на засідання 29.06.2017 Банк з клопотанням про долучення до матеріалів судової справи доказів (вих.№010-0/674 від 20.06.2017) надав у копіях Статут Банку в редакції на 30.11.2011 (дату укладення спірного кредитного договору) та у чинній редакції, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Банку на 01.06.2017, докази на підтвердження повноважень представника Банку - члена Правління ОСОБА_7 на укладення оспорюваного кредитного договору (нотаріально посвідчену 23.11.2010 за реєстр.№ 6361 довіреність, витяг з протоколу засідання Кредитного комітету Банку від 03.11.2011 № 89/1, витяг з протоколу засідання Правління Банку від 28.11.2011 № 65), рішення директора компанії “Мармолада Інвестментс Лімітед”, кредитний договір № 151111К29 від 30.11.2011 із змінами та доповненнями, договори застави та іпотечний договір, укладені на забезпечення виконання кредитних зобов'язань, договір банківського рахунка від 17.10.2011 з відповідачем-2.
Крім того, Банком подано клопотання від 29.06.2017 про залучення до участі у справі № 908/6183/15 (в межах розгляду заяви ТОВ “ТД “Рікада”) на підставі ст.27 ГПК України органу державної влади - Кабінет Міністрів України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Також в судовому засіданні 29.06.2017 Банком надано клопотання про продовження розгляду справи № 908/6183/15 про банкрутство ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк” колегією у складі трьох суддів.
Відповідачем-2 подано клопотання (вих.№ 347/6183 від 29.06.2017) про витребування певних доказів у відповідача-1.
Крім того, в день судового засідання здано власноручне клопотання представника позивача ОСОБА_8, яка була присутня на попередньому засіданні, про перенесення розгляду справи на іншу дату.
На початку судового засідання 29.06.2017 Банком подано заяву (вих.б/н від 29.06.2017) про відвід судді, в зв'язку з чим в засіданні було оголошено перерву для прийняття мотивованого рішення з цього питання в нарадчій кімнаті.
Винесеною окремо ухвалою від 29.06.2017, оголошеною після продовження судового засідання учасникам, заяву Банку про відвід судді відхилено.
За власною ініціативою господарського суду засідання 29.06.2017 здійснювалося з його фіксацією аудиозаписом за допомогою програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
До того ж та незважаючи на те, після згаданої перерви в судовому засіданні та його продовження представником Банку надано письмове клопотання про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши приведені вище клопотання учасників спору, суд дійшов таких висновків.
Положеннями ст.4-6 ГПК України встановлено, що справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
Надане в засіданні клопотання Банку про продовження розгляду справи № 908/6183/15 про банкрутство ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк” колегією у складі трьох суддів судом відхилено.
По-перше клопотання заявлено під час розгляду спору за заявою ТОВ “ТД “Рікада”, який розглядається в межах справи про банкрутство, але є відокремленим від процедур банкрутства, а пов'язано клопотання вцілому зі справою № 908/6183/15 стосовно процедур банкрутства, матеріали якої в суді наразі відсутні. Таке не є узгодженим.
Підстав для передачі до колегіального розгляду заяви ТОВ “ТД “Рікада” суд не вбачає, враховуючи як категорію, так і складність справи.
Клопотання представника позивача ОСОБА_8 про перенесення судового засідання на іншу дату пояснене терміновим відрядженням представника позивача до Житомирської області.
Однак, будь-яких доказів на підтвердження зазначеного у клопотанні до нього не додано, пояснень щодо надання прерогативи іншим справам не приведено.
У відповідності до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).
Про дату та час судового засідання позивач був обізнаний, ухвала суду про відкладення розгляду заяви направлялася позивачу, представник ОСОБА_8 була присутньою на першому судовому засіданні. Тому мало б бути винесено на вирішення відповідне питання. Безпосередньо керівник позивача не був обмежений права взяти участь у судовому засіданні чи надати довіреність іншим особам з врахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у судовому засіданні. До того ж, позовна заява від імені ТОВ “ТД “Рікада” підписана іншим представником за довіреністю - ОСОБА_9
Клопотання представника позивача щодо відкладення розгляду заяви відхилено в урахуванням при цьому того, що позиція позивача однозначно простежується з наданих ним матеріалів заяви, поданих раніше клопотань, пояснень представника в засіданні 21.06.2017. Додаткових клопотань по суті спору позивачем не подано.
У клопотанні про витребування доказів (вих.№ 2006/2017-2 від 20.06.2017) позивач просить витребувати від відповідача-1 оригінали та копії рішення правління про укладення з відповідачем-2 оспорюваного кредитного договору, документи на підтвердження повноважень представника відповідача-1 ОСОБА_7 на укладення договору, акти перевірок відповідачем-2 цільового використання кредитних коштів, документи кредитної справи щодо фінансової моделі та бізнес-плану, закладених в основу обґрунтування розміру кредитних коштів, аналітичні висновки виконання чи невиконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором в частині повного фінансування відповідно до кредитних зобов'язань та прийнятого бізнес-плану, розгорнуту аналітичну довідку про виконання чи невиконання зобов'язань за кредитним договором відповідачем-2.
Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання. По-перше, певні докази, з урахуванням заявленого позивачем у позовній заяві вже судом витребувалися ухвалами від 01.06.2017 та від 21.06.2017. На цей час докази, про які йдеться в клопотанні, в тому числі і докази на підтвердження повноважень ОСОБА_7, про витребування яких позивач заявляє повторно, витяг з рішення Правління надані Банком надані. У наданні інших доказів щодо цільового використання кредитних коштів, розрахунків за договором, тощо суд не знаходить необхідності та вважає, що їх отримання не вплине на вирішення спору, виходячи з підстав та предмету заявлених вимог. Клопотання відхилено.
Відповідач-2 у клопотанні (вих..№ 347/6183 від 29.06.2017) щодо витребування доказів від відповідача-1 просить витребувати в останнього кредитну справу відповідача-2, інформаційні повідомлення про розрахунок процентів та інших плат за кредитом ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк” за весь період, акти за результатами проведення перевірки цільового використання кредитних коштів.
Клопотання відповідача-2, яке підписане ліквідатором останнього, відхилено по тих же мотивах, що і клопотання позивача про витребування аналогічних доказів, а також з огляду на те, що клопотання не узгоджується зі ст.38 ГПК України, оскільки не надано доказів отримання документів самостійно, зокрема доказів звернення ліквідатора на правах керівника до Банку та ухилення Банку від надання інформації та документів.
Підстав для задоволення клопотання позивача (вих.№ 2006/2017 від 20.06.2017) про залучення до розгляду заяви ТОВ “Мармолада Інвестментс Лімітед” суд також не вбачає.
Згідно зі ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін.
Обґрунтовуючи клопотання, заявник послався на те, що нерезидент ТОВ “Мармолада Інвестментс Лімітед” на момент укладення спірного договору являвся одноосібним акціонером ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк”, але будь-як не обґрунтував, яким саме чином рішення з господарського спору про визнання договору недійсним може вплинути на права чи обов'язки ТОВ “Мармолада Інвестментс Лімітед”, які виходять з корпоративних відносин. Клопотання відхилено.
Клопотання Банку про залучення третьою особою без самостійних вимог на предмет спору Кабінету Міністрів України суд не знаходить таким, що підлягає задоволенню. Клопотання пояснюється тим, що Банк, Статут якого затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.2000 № 1250, являється державним банком, 100% статутного капіталу якого належить державі, та ґрунтується на положеннях ст.27 ГПК України, згідно з якими у справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Згідно з положеннями Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
За положеннями ст.2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
В даному випадку спір стосується дійсності кредитного договору, укладеного банком, але не майна господарської організації, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави.
Заявлення Банком про застосування відповідних положень ст.27 ГПК України, незалежно від форми власності банку, є хибним. Клопотання відхилено.
Крім згаданих вище письмових клопотань в судовому засіданні представник Банку в усній формі неодноразово та наполегливо заявляв про відкладення розгляду заяви. Пояснював це неявкою представника позивача та одночасною необхідністю поставлення до нього певних питань, зокрема стосовно того, як на його думку вплине дослідження розрахунків по оспорюваному договору та цільового використання кредитних коштів, чому, за твердженням представника Банку вже надана оцінка під час визнання судом вимог Банку, до чого залучення третьою особою ТОВ “Мармолада Інвестментс Лімітед”, чим порушені права позивача при укладенні оспорюваного договору.
Насамперед зазначається, що думка позивача по вказаних питаннях ясно викладена в позовній заяві, клопотанні про залучення третьої особи.
Клопотання представника Банку відхилено, підстав для наступного відкладення розгляду заяви по заявлених представником Банку обґрунтуваннях суд не вбачає з огляду, крім того, на таке.
За приписами ст.ст.32, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відкладення розгляду в даному випадку призведе лише до необґрунтованого затягування судового процесу та оголошення судового рішення по спірних відносинах, що має ознаки порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно зі ст.6 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку.
Виходячи із суті спірних відносин, суд знаходить, що наявні у справі в частині заяви ТОВ “ТД “Рікада” матеріали є вичерпно достатніми для встановлення необхідних обставин та прийняття рішення.
29.06.2017 спір за заявою ТОВ “ТД “Рікада” вирішено.
Вивчивши матеріали справи, надавши оцінку обставинам справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні, судом встановлено наступне.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.01.2016 порушено провадження у справі № 908/6183/15 про банкрутство боржника - ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк” (відповідача-2 за заявою ТОВ “ТД “Рікада”).
Ухвалою від 11.05.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк”.
ТОВ “ТД “Рікада” виступає конкурсним кредитором у справі про банкрутство з вимогами до боржника в розмірі 4367783,00 грн. четвертої черги задоволення.
Банк являється забезпеченим кредитором з вимогами в розмірі 1079845837,06 грн., з яких вимоги в сумі 949328254,72 грн. були окремо включені до реєстру вимог кредиторів за підсумками попереднього засідання у справі про банкрутство.
Вимоги Банку виникли з укладеного з ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк” кредитного договору № 151111К29 від 30.11.2011 (далі - ОСОБА_10), який наразі оспорюється ТОВ “ТД “Рікада”.
Позивач із зазначенням про те, що до реєстру вимог кредиторів вимоги Банку включені на підставі Договору, який укладений з порушенням норм матеріального права, що значним чином впливає на майнові інтереси ТОВ “ТД “Рікада” просить визнати цей ОСОБА_10 недійсним. За твердженням позивача ОСОБА_10 з боку ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк” підписано з перевищенням повноважень - за відсутністю згоди загальних зборів акціонерів з цього приводу; з боку Банку ОСОБА_10 підписано членом Правління ОСОБА_7 за відсутності у неї таких повноважень; ОСОБА_10 завідомо укладений на невигідних умовах; на момент укладення Договору відповідач-2 - позичальник вже фактично був неплатоспроможний та не спроможний здійснювати подальшу беззбиткову господарську діяльність, а тому ОСОБА_10 було укладено без наміру створення наслідків, що обумовлені ним, зокрема за відсутності реальної можливості повернення кредитних коштів у майбутньому; встановлений в Договорі розмір пені не відповідає вимогам законодавства.
Банк у відзиві на заяву стверджує, що укладення та підписання Договору відбулося в межах наданих повноважень як з боку позичальника, так і з боку Банку, на підтвердження чого надав згадані в описовій частині ухвали документи. Зазначає, що твердження позивача про укладення Договору на невигідних умовах не підтверджено жодними аргументованими доказами, ОСОБА_10 укладався на принципах вільного волевиявлення сторін, ОСОБА_10 відповідає вимогам до правочинів такого роду та загальним правилам укладення договорів, був спрямований на реальне виконання і права позивача з укладенням Договору не могли бути порушеними.
Суд знаходить заяву ТОВ “ТД “Рікада” необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню внаслідок таких правових підстав.
Виходячи з положень ст.20 Господарського кодексу України, ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа може звернутися за захистом своїх прав та інтересів. При цьому з метою можливого отримання бажаних позитивних результатів вимоги мають бути заявлені у порядку та у спосіб, визначені законодавством.
Згідно зі ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
За ст.21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Ст.203 ЦК України визначені загальні вимоги, держання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч.1-5).
У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Ч.3 ст.215 ЦК України передбачено, що в разі якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Не заперечується, що особа, яка не являється стороною оспорюваного нею правочину ,може заявити вимогу про його недійсність, але при цьому має бути доведено та виходити з закону порушення прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи вчиненням такого правочину.
Ст.204 ЦК України унормовано презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Позивач зазначає про порушення неправомірно вчиненим, за його твердженням, правочином його фінансових інтересів, що пов'язано з конкуренцією задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство відповідача-2 - позичальника за Договором.
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що підкріплено в ст.627 ЦК України.
Цивільне та господарське законодавство виходить з принципів недопущення втручання у господарську діяльність суб'єктів господарювання сторонніх осіб.
Ст.3 ГК України господарською діяльністю визначає діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Ст.42 ГК України визначено зміст підприємництва: це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
За положеннями ст.43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Правовідносини ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк” з ТОВ “ТД “Рікада” та правовідносини ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк” з Банком є окремими одні від одних та не є пов'язаними. Матеріалами справи та поясненнями це не спростовується.
Таким чином, вступаючи у правовідносини з ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк”, ТОВ “ТД “Рікада” на загальних засадах несло ризик неоплатності, неплатоспроможності, банкрутства контрагента, але це не є підставою для заявлення про визнання недійсними угод, укладених цим контрагентом з іншими особами.
Суб'єкти господарювання є вільними у господарській діяльності та обранні її напрямків.
Таким чином, не можна визнати правомірним та обґрунтованим заявлення позивачем про визнання недійсним Договору, який було укладено поза межами правовідносин з ним та його будь-як не стосувалося, спираючись при цьому на порушення після того у майбутньому справи про банкрутство сторони Договору та одночасно свого контрагента у господарських відносинах та наявність як визнаних власних кредиторських вимог до нього, так і визнаних вимог іншої сторони Договору.
Оскільки позивач веде мову про укладення Договору на невигідних умовах та взагалі порушення інтересів пов'язується позивачем зі справою про банкрутство, судом зазначається, що ч.1 ст.20 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон “Про відновлення платоспроможності…”) передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Таким чином, можливість подання заяв конкурсних кредиторів про визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником до порушення справи про банкрутство, обмежено річним строком, що передує порушенню провадження.
Спірний ОСОБА_10 укладено 30.11.2011, тобто заздалегідь до перебігу встановленого строку, тому підстав для застосування приведеної норми Закону “Про відновлення платоспроможності…” немає.
Також звертається на увагу, що реєстр вимог кредиторів ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк” затверджено господарським судом ухвалою попереднього засідання від 11.05.2016.
У попередньому засіданні судом розглянуто та остаточно вирішено питання щодо забезпечених вимог Банку, які ґрунтувалися на Договорі, що оспорюється позивачем, та визнано вимоги в розмірі 949328254,72 грн. як такі, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо з віднесенням до вимог, погашення яких здійснюється за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, в позачерговому порядку.
Кредиторські вимоги ТОВ “ТД “Рікада” до боржника в розмірі 4367783,00 грн. четвертої черги задоволення були визнані судом окремо винесеною ухвалою від 11.02.2016 у справі № 908/6183/15, тобто заздалегідь до затвердження реєстру вимог кредиторів.
Ч.6 ст.23 Закону “Про відновлення платоспроможності…” передбачено, що кредитор, вимоги якого визнані боржником чи господарським судом, має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та розпорядником майна. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.
Заперечення щодо кредиторських вимог Банку, в тому числі і шляхом апеляційного оскарження, з боку ТОВ “ТД “Рікада” не висувалися.
Ухвала від 11.05.2016 у справі № 908/6183/15 набрала законної сили.
Лише за спливом року після затвердження реєстру ТОВ “ТД “Рікада” вирішено оспорити правомірність вимог Банку та Договору, на яких вимоги ґрунтуються, незважаючи на визнання такої правомірності судом, але обраний спосіб захисту є хибним.
Стосовно фінансового інтересу ТОВ “ТД “Рікада” у процедурі задоволення вимог кредиторів доцільно додатково звернути увагу на те, що Банк в переважній більшості вимог являється забезпеченим кредитором у справі в той час як ТОВ “ТД “Рікада” є кредитором четвертої черги.
За правилами ч.4 ст.42 Закону “Про відновлення платоспроможності…” майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.
Ч.9 ст.45 Закону “Про відновлення платоспроможності…” закріплено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.
Відтак, задоволення вимог забезпеченого кредитора відбувається поза межами задоволення вимог незабезпечених кредиторів.
Натомість, ч.4 ст.45 Закону “Про відновлення платоспроможності…” також передбачено, що кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.
Відтак, після задоволення забезпечених вимог існує ймовірність розподілу залишку коштів серед незабезпечених кредиторів.
За таких викладених вище обставин у їх сукупності, в зв'язку з відсутністю доказів порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок укладення більш як за п'ять років до порушення справи про банкрутство ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк” оспорюваного Договору відповідачами, слід визнати, що є відсутніми підстави для визнання Договору недійсним.
Враховуючи змісти наданих учасниками спору пояснень, клопотань та матеріалів, судом відзначається, що у відповідності до ст.34 ГПК України судом надано оцінку тим доказам та обставинам, які мають значення для вирішення спору.
В задоволенні заяви ТОВ “ТД “Рікада” про визнання Договору недійсним відмовляється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 9, 10 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 4-1, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви ТОВ “Торговий дім “Рікада” про визнання недійсним кредитного договору № 151111К29 від 30.11.2011, укладеного між ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України” та ОСОБА_6 “ОСОБА_1, Інк” відмовити.
Копії даної ухвали направити сторонам спору, ліквідатору відповідача-2 арбітражному керуючому ОСОБА_2
Суддя Р.А.Ніколаєнко