Постанова від 23.06.2017 по справі 902/121/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2017 р. Справа № 902/121/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

суддів Дужич С.П.

суддів Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Саган І.О.

розглянувши апеляційні скарги кредитора ПАТ "ВТБ Банк" та боржника ВАТ "Вінніфрут" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 11.05.17 р.

у справі № 902/121/17 (суддя Міліціанов Р.В. )

за заявою Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк"

до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут"

про банкрутство

за участю представників сторін:

від кредиторів - ОСОБА_1 (ПАТ "ВТБ Банк"), ОСОБА_2 (ПАТ "РВС Банк");

від боржника - не з'явився;

арбітражний керуючий - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 11.05.2017 року у справі № 902/121/17 заяву ПАТ "ВТБ Банк" від 09.03.2017р. (вх. канц. № 06-55/57/17 від 14.03.2017р.) задоволено частково. Визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (код 14359319) до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (22400, вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівський р-н, Вінницька обл.; код 30807701) у справі № 902/121/17 у розмірі: 949 768 556,47 грн., як такі, що забезпечені майном боржника; 3 200, 00 грн. судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів. Зобов'язано розпорядника майно внести окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави. У задоволенні грошових вимог Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (код 14359319) в сумі 248 284 611,97 грн. - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, ПАТ "ВТБ Банк" та ВАТ "Вінніфрут" звернулися до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нову ухвалу, якою визнати грошові вимоги ПАТ "ВТБ Банк" до ВАТ "Вінніфрут" в розмірі 199 409 716,60 грн., як такі, що забезпечені майном боржника; 750 358 839,87 грн. - вимоги, що підлягають включенню до четвертої черги; 738 157 659,21 грн.; 12 201 180,66 грн. - вимоги, що підлягають включенню до шостої черги.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянти посилаються на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого суду, обставинам справи.

Зокрема, апелянти зазначають, що судом першої інстанції при визначенні вартості забезпеченого майна помилково застосовано статті 524 та 533 ЦК України. При цьому вказують на те, що вартість предмету застави та іпотеки визначена в договорах в гривнях, тоді як місцевий господарський суд при визначенні грошових вимог ПАТ "ВТБ Банк", які забезпечені майном боржника, визначив вартість предметів застави та іпотеки в доларовому еквіваленті.

Арбітражний керуючий ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні представник ПАТ «ВТБ Банк» повністю підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Інші учасники провадження у справі в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника ПАТ «ВТБ Банк», розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційних скарг слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.02.2017 року порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ Вінніфрут", введено процедуру розпорядження майном боржника на 115 календарних днів, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_4, призначено попереднє засідання по справі на 30.03.2017 р..

З метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, 13.02.2017 року за № 40318 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ Вінніфрут" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Пунктом 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобовязані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Згідно п. 4 ст. 23 Закону про банкрутство особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

14.03.2017 року до місцевого господарського суду надійшла заява ПАТ "ВТБ Банк" б/н від 09.03.2017р. (вх. № 06-54/57/17 від 14.03.2017р.) про визнання грошових вимог до ВАТ "Вінніфрут" в розмірі 199 470 195,99 грн. (забезпечені вимоги), в розмірі 1 197 965 008,46 грн. (конкурсні вимоги), в розмірі 91 359,98 грн. (державне мито, судовий збір, витрати на ІТЗ) та включення до реєстру вимог кредиторів у справі №902/121/17 (т.5, а.с. 1-247, т.6, а.с. 1-165).

Вказана заява обгрунтована тим, що 31.05.2006 року між ЗАТ "Внешторгбанк (Україна)", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", та ВАТ "Вінніфрут" був укладений договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/205 к (далі - кредитний договір, т.5, а.с. 21-28), відповідно до п.1.1 якого предметом кредитного договору є надання ЗАТ "Внешторгбанк (Україна)" ВАТ "Вінніфрут" грошових коштів (кредиту) у тимчасове користування.

Надання кредиту було здійснено в межах максимального ліміту заборгованості 6 747 170,90 доларів США 90 центів та 132 688,05 євро 05 євроцентів, окремими частинами- траншами, зі зменшенням максимального ліміту заборгованості, згідно з графіком, передбаченим п.1.1.1. кредитного договору, та кінцевим терміном повернення заборгованості - до 28.05.2010 року.

За користування кредитом ВАТ "Вінніфрут" зобов'язався сплачувати ЗАТ "Внешторгбанк (Україна)" проценти в розмірі 14 процентів річних та в Євро 14,8 процентів річних в доларах США.

Згідно п.п. 3.3.5, 3.3.6, 3.3.7 кредитного договору ВАТ "Вінніфрут" прийняв зобов'язання повернути ЗАТ "Внешторгбанк (Україна)", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом в повному обсязі, в строки та в порядку встановленими кредитним договором.

Проценти за користування кредитом сплачуються ВАТ "Вінніфрут" у валюті траншів в наступному порядку:

- щомісячно з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця включно- проценти, нараховані за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число включно поточного місяця;

- в день повернення заборгованості за кредитом.

Згідно п.4.2 договору у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, а також прострочення строків повернення кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період невиконання зобов'язань за цим договором.

Пунктом 4.3. кредитного договору сторони погодили, що у випадку порушення позичальником вимог п.п. 3.3.2. - 3.3.9., 3.3.16., 3.3.17. договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 0,05 % від суми кредиту, визначеної п.1.1. договору за кожний випадок.

У разі ж порушення позичальником вимог п.п. 3.3.10. - 3.3.15, 3.3.18., 3.3.19. укладеного договору сторони обумовили, що відповідач зобов'язаний сплатити ЗАТ "Внешторгбанк (Україна)" штраф у розмірі 1 000,00 грн. за кожний випадок.

В подальшому між сторонами було укладено ряд договорів про внесення змін до кредитного договору, а саме, договір № 1 від 04.07.2006 року, договір № 2 від 19.05.2008 року, договір №3 від 23.06.2008 року, договір № 4 від 25.06.2008 року, договір № 5 від 27.06.2008 року, договір № 6 від 07.10.2008 року та договір № 7 від 30.10.2008 року, якими сторонами змінювався розмір ліміту кредитування, розмір відсотків за користування кредитними коштами та графік сплати відсотків.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/205к від 31.05.2006 року, між ПАТ «ВТБ Банк» та Відкритим акціонерним товариством «Вінніфрут» укладено:

- іпотечний договір №б/н від 31 травня 2006 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 3745, за умовами якого боржником передано в іпотеку: будівлю складу, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Калинівський район, с. Черепашинці, вул.Лісовий Масив другої групи в кварталах 29, 34, 35 за № 3 Козятинського лісництва Хмельницького держлісгоспу, що складається з складу негорючих матеріалів в негорючій упаковці літ. Н загальною площею 3437,0 кв.м.; будівлю складу, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Калинівський район, село Черепашинці, вул.. Лісовий Масив другої групи в кварталах 29, 34, 35 за № 2 Козятинського лісництва Хмельницького держлісгоспу, що складається з складу негорючих матеріалів в негорючій упаковці літ. М. загальною площею 2577,8 кв.м.; виробничі будівлі, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Калинівський район, село Черепашинці, вул.. Лісовий Масив другої групи в кварталах 29, 34, 35 Козятинського лісництва Хмельницького держлісгоспу, що складається з прохідної літ. А загальною площею 89,0 кв.м., складу літ. Б з прибудовами літ. Б1, Б2, Б3, аг. площею 281,3 кв.м., ангару утепленого літ В аг. площею 96,2 кв.м. вуглекислотної станції та дизельної підстанції літ Ж заг. площею 195,7кв.м., трансформаторної підстанції літ. ТП, насосної станції літі, ангару літ К заг. площею 643,8 кв.м., ангару літ. Л заг. площею 584,0 кв.м., огорож № 1, артезіанських свердловин №2, № 3, № 5, №6, водонапірної вежі № 4, вбиральні літ. О; земельна ділянка, площею 2,6500 га, кадастровій номер 052:1688800:04:000:0001, цільове призначення: для промислових потреб, що знаходяться за адресою: Вінницька область, Калинівський район, Черепашинецька сільська рада; технологічне та виробниче обладнання;

- договір застави майнових прав № 10-0604/206з від 31 травня 2006 року, за умови якого боржником передано в заставу майнові права інтелектуальної власності. Предметом застави є право інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг, які підтверджуються Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 57904 від 16.01.2006 року, виданий Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки;

- договір застави майнових прав № 10-0604/206з від 31 травня 2006 року, за умови якого боржником передано в заставу майнові права інтелектуальної власності. Предметом застави є право інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг, які підтверджуються Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 21197, № 17911, № 36061, № 40784, № 44573, № 28824 видані Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки.

Також 01.07.2008р. між відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" та відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" був укладений кредитний договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/184к-08 (далі - договір, т.5, а.с. 8-20).

Відповідно до п.1.1.1 договору, надання кредиту буде здійснюватися в межах максимального ліміту заборгованості 8000000 дол. США окремими частинами (траншами), зі зменшенням максимального ліміту заборгованості визначеним Договором, згідно графіку та кінцевим терміном повернення заборгованості 30.12.2009р.

Згідно із п. 1.1.2 договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитору процентів розмірі 13,5% процентів річних.

Відповідно до п.1.1.2.1 договору, за користування кредитом позичальник сплачує щорічну комісію в розмірі 1% від встановленого п.1.1.1 Договору максимального ліміту заборгованості за перший рік кредитування, що становить 80000 доларів США та 0,5 % процентів від встановленого п. 1.1.1 максимального ліміту заборгованості за другий рік кредитування, що становить 40000 дол. США.

У разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3.21 договору, процентна ставка за користування кредитом збільшується на 1% річних, починаючи з 15 календарного дня від дати укладання відповідного іпотечного договору, зазначеного в п. 1.3.1.1 договору і встановлюється до дати виконання умов щодо страхування, передбачених п. 3.3.21.1 договору (п. 1.1.2.3 договору).

Відповідно до п. 1.1.2.4 договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3.22 договору, починаючи з 07 робочого дня місяця, наступного за місяцем невиконання або неналежного виконання позичальником зазначеного зобов'язання і до дати належного виконання позичальником зазначеного зобов'язання, процентна ставка за користування кредитом збільшується на 1% і зменшується до встановленого рівня з 07 робочого дня місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виконання зобов'язання, визначеного п.3.3.22 договору. При цьому зміна розміру відсоткової ставки на умовах, визначених п.п. 1.1.2.2-1.1.2.4 договору, здійснюється кредитором в односторонньому порядку і позичальник погоджується із цим, та не потребує укладення додаткових угод або договорів про внесення змін до договору.

Кредит надається позичальнику на наступні цілі: поповнення обігових коштів та рефінансування заборгованості перед ЗАТ "Сведбанк Інвест" у сумі 1927441,88 (ОСОБА_2 мільйон дев'ятсот двадцять сім тисяч чотириста сорок один) доларів США 88 центів (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, у разі порушення позичальником умов цільового використання кредиту, визначеного п. 1.2 договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 25 процентів від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням.

Згідно із п. 4.2 договору у разі прострочення позичальником строків сплати процентів визначених Договором, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1., 2.11.3, 3.2.7, 4.4., 4.6, 5.4 договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла у період невиконання зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 4.3 договору у разі порушення позичальником вимог п.п. 3.3.2. - 3.3.10, 3.3.17, 3.3.18. договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 10000 гривень за кожний випадок. У разі порушення позичальником вимог п. п. 3.3.11 - 3.3.16, 3.3.19, 3.3.20, 3.3.23 договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок.

Згідно із п. 4.4 договору у разі невиконання позичальником протягом більше 15 днів з моменту направлення позичальнику кредитором письмового повідомлення зобов'язань, визначених п.п. 3.3.2, 3.3.4 - 3.3.7, 3.3.9 - 3.3.20 договору та/чи порушення позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобов'язань за кредитом, умов договорів, визначених п.1.3 договору, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити Кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, та нараховані штрафні санкції та/або кредитор залишає за собою право переглянути умови кредитування визначені в договорі. Після повного погашення заборгованості позичальника за Договором дія Договору припиняється.

Відповідно до п. 4.5 договору у разі порушення строку перерахування кредитних коштів, передбаченого пунктом 3.1.1 договору, з вини кредитора, кредитор сплачує позичальнику пеню в розмірі 0,05 процента від несвоєчасно перерахованої суми кредитних коштів за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/184к-08 від 01.07.2008 року, між ПАТ “ВТБ Банк” та ВАТ “Вінніфрут” укладено:

- іпотечний договір від 01 липня 2008 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 3864, за умовами якого боржником передано в іпотеку: будівлю складу, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Калинівський район, село Черепашинці, вул.. Лісовий Масив другої групи в кварталах 29, 34, 35 за № 3 Козятинського лісництва Хмельницького держлісгоспу, що складається з складу негорючих матеріалів в негорючій упаковці літ. Н. загальною площею 3437,0 кв.м; будівля складу, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Калинівський район, село Черепашинці, вул. Лісовий Масив другої групи в кварталах 29, 34, 35 за № 2 Козятинського лісництва Хмельницького держлісгоспу, що складається з складу негорючих матеріалів в негорючій упаковці літ. М. загальною площею 2577,8 кв.м; виробничі будівлі, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Калинівський район, село Черепашинці, вул. Лісовий Масив другої групи в кварталах 29, 34, 35 Козятинського лісництва Хмельницького держлісгоспу, що складається з прохідної літ. А загальною площею 89,0 кв.м, складу літ. Б з прибудовами літ. Б1, Б2, Б3, аг. площею 281,3 кв.м., ангару утепленого літ В аг. площею 96,2 кв.м вуглекислотної станції та дизельної підстанції літ Ж заг. площею 195,7кв.м., трансформаторної підстанції літ. ТП, насосної станції літі, ангару літ К заг. площею 643,8 кв.м, ангару літ. Л заг. площею 584,0 кв.м, огорож № 1, артезіанських свердловин №2, № 3, № 5, №6, водонапірної вежі № 4, вбиральні літ. О; земельна ділянка, площею 2,6500 га, кадастровій номер 052:1688800:04:000:0001, цільове призначення: для промислових потреб, що знаходяться за адресою: Вінницька область, Калинівський район, Черепашинецька сільська рада;

- договір застави майнових прав № 100.2.3.-01/185з-08 від 01 липня 2008 року, за умови якого боржником передано в заставу майнові права інтелектуальної власності. Предметом застави є право інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг, які підтверджуються Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 57904 від 16.01.2006 року, виданий Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки;

- договір застави № 100.2.3-01/231з-08 від 14 серпня 2008 року, за умови якого боржником передано в заставу виробниче, допоміжне обладнання та устаткування відповідно до Додатку № 1; Договір застави № 100.2.3-01/187з-08 від 01 липня 2008 року за умовами якого боржником передано в заставу виробниче, допоміжне обладнання та устаткування відповідно до Додатку № 1;

- договір застави майнових прав № 100.2.3-01/186з-08 від 01 липня 2008 року, за умовами якого боржником передано в заставу майнові права інтелектуальної власності. Предметом інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг, які підтверджуються Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 21197, № 17911, № 36061, № 40784, № 44573, № 28824 видані Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки.

Банком належним чином виконано умови вищевказаних договорів, в той час як, боржник взяті на себе зобов'язання не виконав, що було встановлено під час розгляду справ №12/99-09 та №12/100-09, а тому згідно з приписами ст.35 ГПК України не потребує доказування.

Зокрема, рішенням господарського суду Вінницької області від 30.11.2011 року у справі №12/99-09 позов Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" про стягнення 62281002,59 грн. задоволено частково. Присуджено до стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" простроченої заборгованості по кредиту - 58 493 265,31 грн., простроченої заборгованості по сплаті процентів в сумі 27 670 041,79 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів - 329 008,18 грн. грн., пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 695 508,97 грн., три проценти річних за весь час прострочення сплати процентів - 1 201 152,37 грн., три проценти річних за весь час прострочення сплати кредиту в сумі 3 841 938,84 грн., 23 930,46 грн. державного мита та 293,27 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено. (т.5, а.с.163-171).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 09.10.2012 року у справі №12/100-09 позов публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" про стягнення 112498553 грн. 51 коп. задоволено. Присуджено до стягнення з відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на користь публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" 8000000 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 63919200 грн.) заборгованості по кредиту; 4257111,12 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 34013892,14 грн.) заборгованості по сплаті відсотків; 40000 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 313740 грн.) простроченої заборгованості по сплаті щорічної комісії; 298834,17 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 2387655,13 грн.) пені за несвоєчасну сплаті відсотків; 617753,42 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 4935788 грн. 05 коп.) пені за несвоєчасну сплату кредиту; 213304,02 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 1704277грн. 79 коп.) 3% річних за весь час прострочення сплати відсотків; 596000 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 4761980 грн. 40 коп.) 3% річних за весь час прострочення сплати кредиту; 462000 грн. штрафу; 25 500 грн. витрат зі сплати державного мита; 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 38567 грн. 75 коп. витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 38567 грн. 75 коп. (т.6, а.с.1-10).

Як вбачається з матеріалів справи, боржником не заперечувалось прострочення виконання зобов'язань зі своєчасного проведення розрахунку за кредитними договорами, лише зауважено на пропуску строку позовної давності звернення до суду із даними грошовими вимогами (т.8, а.с. 86-100).

Таким чином, враховуючи, що боржником ні в добровільному, ні в примусовому порядку вищезазначені рішення суду виконані не були, місцевий господарський суд вірно зазначив в оскаржуваній ухвалі про доведення факту порушення вимог ПАТ “Комерційний Банк “Надра” в частині сплати ВАТ "Вінніфрут" заборгованості:

- за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/205 к від 31.05.2006 року станом на 30.10.2011 року в сумі 297 302,37 Євро за кредитом, заборгованості по сплаті процентів в сумі 27 670 041,79 грн. (еквівалент 3 198 665,45 доларам США + 198 249,46 Євро), три проценти річних за весь час прострочення сплати процентів - 1 201 152,37 грн., три проценти річних за весь час прострочення сплати кредиту в сумі 3 841 938,84 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 1 988 097,08 грн. за період з 01.05.11 р. по 30.10.11 р. (що за офіційним курсом гривні до долара США та Євро становить 229 794,68 доларів США + 14 266,52 Євро), пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 4 545 647,88 грн. (що за офіційним курсом гривні до долара США та Євро становить 524 338,36 доларів США + 33 415,56 Євро) та 540 000,00 грн. штрафу за невиконання умов кредитного договору, 23 930,46 грн. державного мита та 293,27 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, яка визначена в рішенні господарського суду Вінницької області від 30 листопада 2011 р. у справі №12/99-09 та залишилась непогашеною;

- за кредитним договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/184к-08 від 01.07.2008 року станом на 28.04.2012 року в сумі 8000000 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 63919200 грн.) заборгованості по кредиту; 4257111,12 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 34013892,14 грн.) заборгованості по сплаті відсотків; 40000 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 313740 грн.) простроченої заборгованості по сплаті щорічної комісії; 298834,17 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 2387655,13 грн.) пені за несвоєчасну сплаті відсотків; 617753,42 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 4935788 грн. 05 коп.) пені за несвоєчасну сплату кредиту; 213304,02 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 1704277грн. 79 коп.) 3% річних за весь час прострочення сплати відсотків; 596000 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 4761980 грн. 40 коп.) 3% річних за весь час прострочення сплати кредиту; 462000 грн. штрафу; 25 500 грн. витрат зі сплати державного мита; 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 38567 грн. 75 коп. витрат зі сплати судового збору, яка визначена в рішенні господарського суду Вінницької області від 09.10.2012 року у справі №12/100-09 та залишилась непогашеною.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника та вимог, забезпечених заставою майна боржника, визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами, оскільки відповідно до статті 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують. Забезпечені кредитори також зазначають відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням їх кредиторських вимог. У розпорядника майна існує обов'язок включити до реєстру вимоги до боржника, забезпечені заставою його майна згідно з даними обліку боржника, а також внести до реєстру окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Зобов'язання боржника-позичальника перед банком виникло на підставі кредитного договору та не припинилося його належним виконанням в ході виконавчого провадження на момент порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство.

Рішення суду про стягнення з боржника на користь банку певної грошової суми на виконання кредитного договору (зокрема, про його дострокове виконання) не припиняє кредитного зобов'язання і не виключає стягнення процентів, пені та інших штрафних санкцій, до повного розрахунку за цим договором, тобто його виконання, проведеного належним чином.

Тобто, судові рішення є лише одним із доказів існування заборгованості боржника перед кредитором і не впливають на обов'язок ВАТ “Вінніфрут” виконати грошові зобов'язання, які виникли та обліковуються в іноземній валюті.

Щодо заяви боржника про застосування строку позовної давності до грошових вимог ПАТ «ВТБ Банк», то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого Господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 №10, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі впливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 31.10.2011 року у справі №10/44/2011/5003 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" у порядку ст.ст. 1, 3-11,12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013р., далі - Закон про банкрутство) введено мораторій на задоволення вимог кредиторів цього боржника.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.06.2015 (суддя Тісецький С.С.) за результатами підготовчого засідання продовжено строк процедури розпорядження майном, визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Топ" до боржника в сумі 432 880, 28 грн. та інше. З метою виявлення всіх кредиторів боржника ухвалено здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

23.06.2015 року за № 19397 з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи № 10/44/2011/5003 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (код ЄДРПОУ 30807701, 24000, м. Калинівка, Вінницька область, вул. Фрунзе, 45) на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 скасовано ухвалу підготовчого засідання від 17.06.2015, провадження у справі про банкрутство ВАТ "Вінніфрут" припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 ухвалу господарського суду Вінницької області від 17.06.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 у справі №10/44/2011/5003 скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду на стадію підготовчого засідання в іншому складі суду.

В ході здійснення касаційного провадження Вищим господарським судом України було встановлено дотримання судами попередніх інстанцій вимог ст. ст. 10, 15 Закону про банкрутство при порушенні провадження у справі про банкрутство. Разом з тим, встановлено порушення положень ст. ст. 11, 14, 15 Закону про банкрутство, щодо порядку здійснення публікації про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.11.2016 року (суддя Міліціанов Р.В.) за результатами проведення підготовчого засідання відмовлено у задоволені заяви боржника про припинення провадження у справі та у визнанні грошових вимог ініціюючого кредитора - ТОВ "Агро-Топ", визнано безспірні грошові вимоги ПАТ "Альфа-банк" в сумі 19 705 820 грн.

19.11.2016р. в газеті "Голос України" № 221 опубліковано оголошення про порушення господарським судом Вінницької області провадження у справі № 10/44/2011/5003 про банкрутство ВАТ "Вінніфрут".

Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2017 р. задоволено касаційну скаргу ВАТ "Вінніфрут", ухвалу Господарського суду Вінницької області від 02.11.2016р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2016р. у справі №10/44/2011/5003 скасовано, прийнято нове рішення (ухвалу), резолютивну частину якого викладено в наступній редакції: "1. Відмовити публічному акціонерному товариству "Альфа-банк" в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут". 2. Припинити провадження у справі №10/44/2011/5003 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут".

Таким чином, ухвала господарського суду Вінницької області від 31.10.2011 року у справі №10/44/2011/5003, якою введено мораторій на задоволення конкурсних вимог кредиторів ВАТ "Вінніфрут", що виникли до її винесення, була не скасованою та чинною до 11.01.2017 року.

Згідно абз. 24 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції закону від 22.09.2011 р. - станом на дату введення мораторію), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію

Частинами 4-7 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

В силу п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство", за змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим.

Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство (п.13 Постанови).

Таким чином, чинність мораторію на задоволення вимог кредиторів за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції закону від 22.09.2011 р.) поширювалася виключно на вимоги конкурсних кредиторів.

Отже, протягом періоду часу з 31.10.2011 року до 11.01.2017 року діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ "Вінніфрут" за грошовими зобов'язаннями строк виконання яких настав до 30.10.2011 року включно.

Водночас, поточні кредитори (за грошовими зобов'язаннями котрі виникли після 30.10.2011 року) могли захистити своє порушене право шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом положень статті 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями статей 263, 264 ЦК передбачено обставини, за яких перебіг позовної давності переривається та зупиняється.

Перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

На підставі п.1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду Українивід від 29 травня 2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", позовна давність застосовується у розгляді вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у провадженні зі справ про банкрутство.

Відповідно до статей 1, 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції, чинній до 19 січня 2013 року) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Верховним Судом України у постанові від 27 квітня 2016 року по справі №3-269гс16 віднесено введений в рамках провадження у справі про банкрутство мораторій до переліку підстав зупинення перебігу позовної давності.

Відповідно до п.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

З огляду на фактичні обставини справи №10/44/2011/5003 про банкрутство ВАТ "Вінніфрут", яка перебувала у провадженні суду в період з 31.10.2011 року до 11.01.2017 року, суд враховує, що після порушення провадження у справі та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів 31.10.2011 року провадження у справі №10/44/2011/5003 було зупинено починаючи з 28.11.2011 року (періодично поновлювалось та зупинялось ухвалами господарського суду Вінницької області від 15.04.2014 року та 20.11.2014 року) до 17.06.2015 року (ухвала господарського суду Вінницької області про поновлення провадження).

Особливістю захисту прав конкурсного кредитора у справі про банкрутство, порушеної за правилами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції, чинній до 19 січня 2013 року) є та обставина, що відлік строку на заявлення таких вимог розпочинається після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство (ч.1 ст.14 Закону про банкрутство).

Вперше в рамках справи № 10/44/2011/5003 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" - 23.06.2015 р. за № 19397 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

20.07.2015 року до канцелярії господарського суду Вінницької області надійшла заява ПАТ "ВТБ Банк" б/н від 14.07.2015 року про визнання кредиторських вимог та включення до реєстру вимог кредиторів у справі № 10/44/2011/5003.

Після направлення справи на новий судовий розгляд судом касаційної інстанції, вдруге офіційно оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" розміщено - 19.11.2016р. в газеті "Голос України" № 221.

12.01.2017р. на адресу суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання кредиторських вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Вінніфрут" у справі №10/44/2011/5003.

Таким чином, кредитором вжито передбачених Законом про банкрутство заходів направлених на прийняття судом до провадження, розгляд та визнання конкурсних грошових вимог.

Тому, такі обставини як:

визначений Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції, чинній до 19 січня 2013 року) порядок звернення до суду з конкурсними грошовими вимогами, який встановлював початок обчислення такого строку з дати офіційного оприлюднення інформації про порушення справи про банкрутство;

зупинення провадження у справі № 10/44/2011/5003 протягом тривалого часу;

пріоритетність норм Закону про банкрутство, які регламентують спеціальний до позовного провадження, порядок звернення до суду конкурсних кредиторів,

відсутність прямої норми в Закону про банкрутство, яка б врегульовувала описані правовідносини,

істотно утруднювали своєчасне пред'явлення ПАТ “ВТБ Банк” вимог до ВАТ "Вінніфрут", які виникли станом на 30.10.2011 року.

З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно не взято до уваги доводи боржника щодо можливості пред'явлення позову за конкурсними вимогами і у період дії мораторію, оскільки кредитор самостійно обирає спосіб захисту порушеного права, а наявність обставин, які утруднюють подачу позову (а не лише існування таких, що унеможливлюють його подачу) є самостійною правовою підставою для визнання судом поважними причин пропуску даного строку.

Оскільки, за кредитним договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/184к-08 від 01.07.2008 року заборгованість станом на 28.04.2012 року в сумі 8 000 000 дол. США (за кредитом); 4 257 111,12 дол. США (відсотки); 4 0000 дол. США (прострочена заборгованість по сплаті щорічної комісії); 213304,02 дол. США (3% річних за весь час прострочення сплати відсотків); 596000 дол. США (3% річних за весь час прострочення сплати кредиту), визначена в рішенні господарського суду Вінницької області від 09.10.2012 року у справі №12/100-09, то дана обставина свідчить про використання заявником права на позов, отже відсутні підстави для застосування позовної давності до вказаної суми боргу.

Водночас, дане судове рішення не може бути враховане в якості доказів правомірності нарахування пені за несвоєчасну сплаті відсотків; пені за несвоєчасну сплату кредиту; штрафу в період з 31.10.2011 року по 28.04.2012 року, оскільки це прямо суперечить правовій позиції Верховного Суду України у справі №3-27гс13 (постанова від 01.10.2013 року), згідно якої за абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції закону до 19.01.2013 р.), боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

В силу ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, рішення суду має преюдиціальне, доказове значення виключно з приводу встановлених фактичних обставин, а не застосування норм матеріального права, які застосовуються безпосередньо судом в рамках кожної справи, мотивувальна частина рішення господарського суду Вінницької області від 09.10.2012 року у справі №12/100-09 не містить обґрунтувань не застосування мораторію, застосованого з 30.10.2011 року у справі №10/44/2011/5003.

Таким чином, врахуванню підлягають визначені у рішенні суми заборгованості зі сплати пені за несвоєчасну сплаті відсотків; пені за несвоєчасну сплату кредиту; штрафу за період з 01.01.2009 року по 30.10.2011 року.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають вимоги ПАТ “ВТБ Банк” в наступному розмірі:

- за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/205 к від 31.05.2006 року в сумі:

429 990,42 Євро (1 530 000,00 - 1 100 009,58 - борг за кредитом (т.5, а.с.51-55));

203 982,67 Євро (198 249,46 Євро - прострочена заборгованість зі сплати процентів з 24.12.2008 року по 30.10.2011 року (визначені у судовому рішенні) + 5 733,21 Євро - строкова заборгованість по сплаті процентів (розрахунок від 11.05.2017 року);

209 644,22 Євро (2 675,50 + 206 968,72 - відсотки за період з 07.02.2014 року по 07.02.2017 року - в межах трирічного строку позовної давності (розрахунок від 26.04.2017 року);

6 747 170,90 доларів США (борг за кредитом - розрахунок (том.5 а.с.51-55));

3 293 125,84 доларів США (3 198 665,45 доларів США (відсотки починаючи з первісного прострочення - 24.12.2008 року по 30.10.2011 року (визначені у судовому рішенні) + 94 460,39 доларів США строкова заборгованість по сплаті процентів (розрахунок від 11.05.2017 року);

3 454 101,61 долари США (44 081,52 + 3 410 020,09 - відсотки за період з 07.02.2014 року по 07.02.2017 року - в межах трирічного строку позовної давності (розрахунок від 26.04.2017 року).

При цьому, суд першої інстанції правомірно відмовив у визнанні відсотків за період з 31.10.2011 року по 06.02.2014 року в розмірі 158 618,69 Євро (572 245,58 - 203 982,67 - 209 644,22 Євро) та 2 613 404,12 доларів США (9 360 631,57 - 3 293 125,84 - 3 454 101,61), оскільки їх нараховано та заявлено поза межами строку позовної давності.

Також, визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають вимоги ПАТ “ВТБ Банк” за кредитним договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/184к-08 від 01.07.2008 року в наступному розмірі:

8 000 000,00 доларів США (борг за кредитом - розрахунок (т.5 а.с.172-173));

40 000 доларів США (заборгованість по сплаті щорічної комісії);

4 257 111,12 доларів США (відсотки починаючи з первісного прострочення - 24.12.2008 року по - 28.04.2012 року (сума визначена у судовому рішенні - стягнення судом відсотків за період з 30.10.2011 по 28.04.2012 р.р. свідчить про переривання строку позовної давності за даний період);

48 222,22 + 3 730 333,35 = 3 778 555,57 доларів США (відсотки за період з 07.02.2014 року по 07.02.2017 року - в межах трирічного строку позовної давності (розрахунок від 26.04.2011 року);

При цьому, суд першої інстанції правомірно відмовив у визнанні відсотків за період з 29.04.2012 року по 06.02.2014 року в розмірі 2 238 888,90 доларів США (10 274 555,59 - 4 257 111,12 - 3 778 555,57), оскільки їх нараховано та заявлено поза межами строку позовної давності.

Також, визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають вимоги ПАТ “ВТБ” в сумі понесених витрат на стягнення заборгованості за кредитними договорами:

- за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/205 к від 31.05.2006 року: 23 930,46 грн. державного мита та 293,27 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, яка визначена в мотивувальній частині рішення господарського суду Вінницької області від 30 листопада 2011 р. у справі №12/99-09, всього 24 223,73 грн.;

- за кредитним договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/184к-08 від 01.07.2008 року: 25 500,00 грн. витрат зі сплати державного мита; 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 38 567,75 грн. витрат зі сплати судового збору, яка визначена в Рішенні Господарського суду Вінницької області від 09.10.2012 року у справі №12/100-09, всього 64 380,25 грн.

Витрати по сплаті судового збору за подачу кредиторської заяви у даній справи в сумі 3200,00 грн. підпадають під дію п.1 ч.1 ст.45 Закону про банкрутство, тому включаються судом до першої черги реєстру кредиторських вимог.

Крім того, як вбачається, ПАТ "ВТБ Банк" також заявлено про визнання вимог за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/205к від 31.05.2006 року (т.5, а.с.59) та за кредитним договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/184к-08 від 01.07.2008 року (т.5, а.с.178) зі сплати пені, яка нарахована за період з 09.08.2016 року по 07.02.2017 р.р. При цьому слід зазначити, що визначена заборгованість зі сплати пені згідно рішення господарського суду Вінницької області від 30.11.2011 р. у справі №12/99-09 та рішення господарського суду Вінницької області від 09.10.2012 року у справі №12/100-09 не включена до розрахунку суми боргу ВАТ “Вінніфрут” перед ПАТ “ВТБ Банк”.

При вирішенні питання про включення даної суми до реєстру вимог кредиторів суд враховує правову позицію Верховного Суду України у справі №3-27гс13 (постанова від 01.10.2013 року), згідно якої за абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції закону до 19.01.2013 р.), протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржникові, стосовно якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи зі змісту Закону, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Оскільки, заявлена ПАТ "ВТБ Банк" пеня нарахована за період з 09.08.2016 року по 11.01.2017 року, тобто протягом дії мораторію у справі №10/44/2011/5003, то місцевий господарський суд вірно зазначив в оскаржуваній ухвалі, що її нарахування суперечить вимогам ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції закону до 19.01.2013 р.). При цьому, вимоги з включення до реєстру кредиторів нарахованої пені за період з 12.01.2017 року по 07.02.2017 року є законними та обґрунтованими, оскільки зобов'язання виникло після завершення дії мораторію у справі №10/44/2011/5003.

За таких обставин, за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/205к від 31.05.2006 року вимоги в сумі 11 868,82 Євро (8 767,83 (13590,13 / 31 х 20) + 3100,99 (01.02.2017 по 07.02.2017 р.р.)) зі сплати пені за прострочення сплати процентів, 191 469,88 доларів США (141 441,28 (219233,99 / 31 х 20) + 50028,60 (01.02.2017 по 07.02.2017 р.р.)) зі сплати пені за прострочення сплати процентів;

За кредитним договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/184к-08 від 01.07.2008 року слід визнати пеню за прострочення сплати процентів в розмірі 213 092,01 доларів США (157 415,31 (243993,73 / 31 х 20) + 55676,70 (01.02.2017 по 07.02.2017 р.р.)).

При цьому, слід відмовити у задоволенні вимог за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/205к від 31.05.2006 року щодо включення пені в сумі 69 461,74 Євро (81 330,56 - 11 868,82) та 1 120 306,87 доларів США (1 311 776,75 - 191 469,88); за кредитним договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/184к-08 від 01.07.2008 року - щодо включення пені в сумі 1 246 957,06 доларів США (1 460 049,07 - 213 092,01).

Крім того, слід визнати вимоги по сплаті штрафів за кредитним договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/184к-08 від 01.07.2008 року в сумі 415 000,00 грн. (станом на 30.10.2011 року - розрахунок від 11.05.2017 року) та 11 000, 00 грн. (10 000,00 (не сплата процентів січень 2017 року) + 1000,00 грн. (не надання довідки про стан заборгованості не пізніше 5-го числа місяця), всього 426 000,00 грн.

Тобто, за даним договором слід відмовити у визнанні: 1 200 000,00 - 426 000,00 = 774 000,00 грн.

Також, слід визнати вимоги по сплаті штрафів за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/205к від 31.05.2006 року в сумі 520 000,00 грн. (станом на 30.10.2011 року - розрахунок від 11.05.2017 року) та 10 000,00 (не сплата процентів січень 2017 року), всього 530 000,00 грн.

Тобто, за даним договором слід відмовити у визнанні: 1 241 000,00 - 530 000,00 = 711 000,00 грн.

Також, слід визнати правомірним нарахування 3% річних, оскільки даний вид вимог віднесено не до штрафних санкцій, а до відповідальності боржника і за своєю юридичною природою дана вимога є договірним розміром збільшених відсотків відповідальності за порушення грошового зобов'язання (ч.2 ст.625 ЦК України).

З розрахунків ПАТ "ВТБ Банк" судами обох інстанцій встановлено, що 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за кредитом нараховано у період з 01.10.2008 року по 07.02.2017 року, а відтак визнанню підлягають наступні суми 3% річних:

- за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/205к від 31.05.2006 року в сумі:

36 082,94 Євро (3% річних за прострочення повернення кредиту починаючи з 01.10.2008 року по 30.10.2011 року (розрахунок від 11.05.2017 року);

39 308,29 Євро (3% річних за прострочення повернення кредиту за період з 07.02.2014 по 07.02.2017 року (розрахунок від 26.04.2017 року);

8 460,81 Євро (3% річних за прострочення повернення процентів починаючи з прострочення - 01.01.2009 року по 30.10.2011 року (розрахунок від 11.05.2017 року);

42 351,90 Євро - (3% річних за прострочення повернення процентів за період з 07.02.2014 по 07.02.2017 року (розрахунок від 26.04.2017 року);

426 022,76 долари США (3% річних за прострочення повернення кредиту починаючи з 01.10.2008 року по 30.10.2011 року (розрахунок від 11.05.2017 року);

616 803,87 доларів США (3% річних за прострочення повернення кредиту за період з 07.02.2014 по 07.02.2017 (розрахунок від 26.04.2017 року);

136 746,00 доларів США (3% річних за прострочення повернення процентів починаючи з прострочення - 01.10.2008 року по 30.10.2011 року (розрахунок від 11.05.2017 року);

691 601,99 доларів США (3% річних за прострочення сплати процентів за період з 07.02.2014 року по 07.02.2017 (розрахунок від 26.04.2017 року).

При цьому, суд першої інстанції правомірно відмовив у визнанні 3% річних за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/205к від 31.05.2006 року за період з 31.10.2011 року по 06.02.2014 року в сумі 49 837,20 Євро та 787 724,24 доларів США, оскільки їх заявлено поза межами строку позовної давності.

- за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/184к-08 від 01.07.2008 року підлягають визнанню наступні суми 3% річних:

596 000,00 доларів США (3% річних за прострочення повернення кредиту починаючи з 01.01.2009 року по 30.10.2011 року (сума визначена у судовому рішенні станом на 28.04.2012 року);

731 333,33 долари США (3% річних за прострочення сплати кредиту за період з 07.02.2014 року по 07.02.2017 (розрахунок від 26.04.2017 року);

213 304,02 доларів США (3% річних за прострочення повернення процентів починаючи з 01.01.2009 року по 30.10.2011 року (сума визначена у судовому рішенні станом на 28.04.2012 року);

759 734,00 доларів США (3% річних за прострочення сплати кредиту за період з 07.02.2014 року по 07.02.2017 (розрахунок від 26.04.2017 року);

2 688,33 доларів США (3% річних за прострочення сплати комісії станом на 30.10.2011 року (розрахунок від 11.05.2017 року);

3 656,67 доларів США (3% річних за прострочення сплати комісії за період з 07.02.2014 року по 07.02.2017 (розрахунок від 26.04.2017 року)

При цьому, суд першої інстанції правомірно відмовив у визнанні 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/205 к від 31.05.2006 року за період з 31.10.2011 року по 06.02.2014 року в сумі 433 333,34 долари США, 285 893,78 долари США та 2 766,67 доларів США, оскільки їх заявлено поза межами строку позовної давності.

Враховуючи те, що чинність мораторію у справі №10/44/2011/5003 поширювалася виключно на конкурсні вимоги, заявник мав право звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав, проте таким правом не скористався; причини, які унеможливлювали або утруднювали пред'явлення позову за вимогами, що виникли після 30.10.2011 року суду не повідомив, з огляду на що не розуміння кредитором нормативного порядку задоволення грошових вимог не може бути підставою для зупинення чи переривання строку позовної давності.

Оскільки, ПАТ «ВТБ Банк» не надано належних та допустимих, в розуміння ст.ст. 32-34 ГПК України, доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, місцевий господарський суд вірно зазначив в оскаржуваній ухвалі, що право вимоги щодо стягнення відсотків, 3% річних, які розраховується по кожному платежу з 31.10.2011 року по 06.02.2014 року, сплинуло починаючи з 31.10.2014 року по 06.02.2017 року.

Таким чином, за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/205 к від 31.05.2006 року слід визнати вимоги ПАТ "ВТБ Банк" в сумі:

429 990,42 Євро (кредит) + 203 982,67 Євро (проценти) + 209 644,22 Євро (проценти) + 36 082,94 Євро (3% річних) + 39 308,29 Євро (3% річних) + 8 460,81 Євро (3% річних) + 42 351,90 Євро (3% річних), а також 11 868,82 Євро - пені;

6 747 170,90 доларів США (кредит) + 3 293 125,84 доларів США (проценти) + 3 454 101,61 долари США (проценти) + 426 022,76 долари США (3% річних) + 616 803,87 доларів США (3% річних) + 136 746,00 доларів США (3% річних) + 691 601,99 доларів США (3% річних), а також 191 469,88 доларів США - пені.

Також, за кредитним договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/184к-08 від 01.07.2008 року слід визнати:

8 000 000,00 доларів США (кредит) + 40 000,00 доларів США (комісія) + 4 257 111,12 доларів США (відсотки) + 3 778 555,57 долари США (відсотки) + 596 000,00 доларів США (3% річних) + 731 333,33 долари США (3% річних) + 213 304,02 доларів США (3% річних) + 759 734,00 доларів США (3% річних) + 2 688,33 доларів США (3% річних) + 3 656,67 доларів США (3% річних), а також 213 092,01 доларів США - пені.

Відповідно до ч.2 ст.23 Закону про банкрутство, склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Оскільки, ПАТ "ВТБ Банк" звернулось до суду 09.03.2017 року, курс гривні до 1 долара США становив 26,959467 грн., курс Євро - 28,512332 грн., то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що визнанню підлягає сума вимог в розмірі 949 768 556,47 грн.:

за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/205к від 31.05.2006 року визнанню підлягає сума вимог в розмірі 447 929 856,53 грн., а саме:

27 651 865,46 грн. (з яких 12 260 029,61 грн. (тіло кредиту), 5 816 021,61 грн. (проценти), 5 977 445,60 грн. (проценти), 1 028 808,77 грн. (3% річних), 1 120 771,02 грн. (3% річних), 241 237,42 грн. (3% річних), 1 207 551,43 грн. (3% річних), а також 338 407,74 грн. (пеня) та 530 000,00 грн. (штраф);

414 247 657,42 грн. (з яких 181 900 131,22 грн. (тіло кредиту), 88 780 917,41 грн. (проценти), 93 120 738,37 грн. (проценти), 11 485 346,54 грн. (3% річних), 16 628 703,58 грн. (3% річних), 3 686 599,27 грн. (3% річних) + 18 645 221,03 грн. (3% річних), а також 5 161 925,91 грн. (пеня);

за кредитним договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/184к-08 від 01.07.2008 року визнанню підлягає сума вимог в розмірі 501 750 095,96 грн., а саме:

495 579 248,95 грн. (з яких 215 675 736,00 грн. (тіло кредиту), 1 078 378,68 грн. (комісія), 114 769 446,76 грн. (відсотки), 101 867 844,20 грн. (відсотки), 16 067 842,33 грн. (3% річних), 19 716 356,78 грн. (3% річних), 5 750 562,69 грн. (3% річних), 20 482 023,70 грн. (3% річних), 72 475,94 грн. (3% річних), 98 581,87 грн. (3% річних), а також 5 744 847,01 грн. (пеня) та 426 000,00 грн. (штраф).

При цьому, місцевим господарським судом правомірно визнано вимоги в сумі 949 771 756,47 грн. (949 768 556,47 + 3200,00), тоді як в частині визнання вимог в сумі 248 284 611,97 грн. відмовлено, оскільки в резолютивній частині заяви ПАТ “ВТБ Банк” зазначено про визнання вимог в сумі 1 198 056 368,44 грн. (91 359,98 грн. + 1 197 965 008,46 грн.), відомості про забезпечені вимоги в сумі 199 470 195,90 грн. лише відображено без окремого визначення конкурсних вимог, які не є забезпеченими, при цьому ПАТ “ВТБ Банк” не надавались заяви про відмову від частини вимог або їх зміну, лише виконувались вимоги суду першої інстанції щодо надання розрахунків. Слід також зазначити, що частина вимог банку є необґрунтованою в зв'язку з невірним обчисленням боргу згідно курсу іноземної валюти до гривні, вартість якої знизилась станом на 09.03.2017 року, порівняно з 08.02.2017 року, що призвело до відмови у задоволенні частини вимог.

Щодо розміру вимог кредитора, які є забезпеченими, слід зазначити наступне.

На підставі ч.8 ст.23 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує (ч.4 ст.42 Закону про банкрутство).

Згідно п.21 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року №01-06/606/2013 “Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)” у визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).

Судом встановлено, що сторонами підписано:

1) на забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/205к від 31.05.2006 року:

- іпотечний договір від 31 травня 2006 року №3745, погоджена сторонами заставна вартість предмета іпотеки становить 76 599 317,00 гривень, що еквівалентно 15 797 256,49 доларів США;

- договір застави майнових прав №10-0604/206з від 31.05.2006 року, вартість предмета застави становить 758 734,00 доларів США, що складає 3 831 606,70 грн.;

- договір застави майнових прав №10-0604/207з від 31.05.2006 року, укладений між кредитором та ОСОБА_6 (майновий поручитель), вартість предмета застави становить 2 529 114 доларів США, що складає 12 772 025,70 грн.;

2) на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/184к-08 від 01.07.2008 року

- іпотечний договір від 01.07.2008 року №3864, погоджена сторонами заставна вартість предмета іпотеки складає 33 339 811,00 гривень, що складає 6 875 747,28 доларів США;

- договір застави майнових прав №100.2.3-01/185з-08 від 01.07.2008 року, вартість предмета застави становить 3 831 606,70 грн., що складає 790 201 доларів США;

- договір застави №100.2.3-01/231з-08з від 14.08.2008 року, вартість предмета застави становить 13 004 297,10 грн., що складає 2 684 620,00 доларів США;

- договір застави № 100.2.3-01/187з-08з від 01 липня 2008 року, з урахуванням Договору №1 про внесення змін від 28.11.2008 року, вартість предмета застави становить 43 259 506,00 грн., що складає 8 291 509,00 доларів США;

- договір застави майнових прав №100.2.3-01/186з-08 від 01.07.2008 року, укладений між кредитором та ОСОБА_6 (майновий поручитель), вартість предмета застави становить 12 772 025,70 грн.

При цьому, ПАТ “ВТБ Банк” надано докази передачі предметів застави з договорами укладеними з ОСОБА_6 у власність ВАТ “Вінніфрут” (витяги з реєстру прав на знаки для товарів та послуг), що не заперечується боржником, зміни до договір застави не внесено, суму забезпечених вимог банку не змінено, а тому суду доведено, що усі вище перелічені договори забезпечують вимоги ПАТ “ВТБ Банк” за грошовими зобов'язаннями боржника - ВАТ “Вінніфрут”.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, посилаючись на ст.23 Закону про банкрутство та ч.2 ст.533 ЦК України, прийшов до висновку, що погоджена сторонами вартість предметів забезпечення становить:

- згідно договору про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/205к від 31.05.2006 року - 19 085 104,49 (15 797 256,49 + 758 734,00 + 2 529 114,00) доларів США, що станом на 09.03.2017 року становить 514 524 244,69 грн.;

- згідно кредитного договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/184к-08 від 01.07.2008 року - 18 642 077,28 (6 875 747,28 + 790 201,00 + 2 684 620,00 + 8 291 509,00) доларів США, що станом на 09.03.2017 року становить 502 580 467,25 грн. + 12 772 025,70 грн. = 515 352 492,95 грн.,

тоді як грошові вимоги ПАТ «ВТБ Банк» становлять 447 954 080,26 грн. та 501 814 476,21 грн. відповідно, а відтак повністю забезпечені майном боржника, з огляду на що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів позачергово.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Статтею 572 та частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про заставу" (частини 2 статті 589 Цивільного кодексу України) за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Виходячи з вимог частини 1 статті 7 та частини 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, виражений у грошовій формі розмір зобов'язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на момент визначення зобов'язань, які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), з врахуванням обсягу поруки за умовами забезпечувального договору (поруки, іпотеки). Оцінка предмета забезпечення (майна) на момент укладення договору поруки (іпотеки) не впливає на визначення розміру забезпечувального зобов'язання. На момент припинення забезпечувального зобов'язання юридичне значення має вартість фактичної реалізації предмета застави (іпотеки), за наслідком проведення якої припиняється зобов'язання з майнової поруки на певну суму.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Частинами 1, 2, 6, 8 статті 23 Закону про банкрутство передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Отже, вимоги забезпечених кредиторів, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, повинні визначатися у розмірі на час порушення справи про банкрутство з врахуванням положень цивільного законодавства, які регулюють виникнення зобов'язань застави (іпотеки), зокрема, статей 572, 575, 589 Цивільного кодексу України, статті 19 Закону України "Про заставу", статей 7, 11 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Згідно з частиною 9 статті 45 Закону про банкрутство погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог забезпеченого кредитора до боржника та наявність у боржника предмета забезпечення, перевіряє суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок заставного кредитора у випадку подання ним заяви з грошовими вимогами полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами. Також, у розпорядника майна існує обов'язок включити до реєстру вимоги до боржника, забезпечені заставою його майна згідно з даними обліку боржника, які виражаються у грошовій формі та випливають із розміру цивільних зобов'язань, за якими боржник здійснив забезпечення, а також внести до реєстру окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Відтак, законодавство про банкрутство не пов'язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення, як єдиного критерію визначення розміру забезпечених заставою вимог. Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов'язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави. Якщо кредитор-заставодержатель вважає, що реалізаційна вартість предметів застави буде відмінною від визначеної договором застави вартості, то дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідком продажу предмета застави, після чого вимоги, які не забезпечені заставою, переходять до 4 черги вимог кредиторів, якщо боржник у справі про банкрутство отримував кредит чи надав фінансову поруку і вона не припинилася, або погашаються (припиняються), якщо боржник у справі є тільки майновим поручителем третьої особи, яка отримувала кредит. Отже, у процедурі розпорядження майном визнання та включення до реєстру вимог кредитора-заставодержателя окремо, як таких що задовольняються позачергово згідно частини 9 статті 45 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22 грудня 2011 року, повинно враховувати як саме визначив ці вимоги кредитор-заставодержатель, згідно поданої ним заяви та реальний розмір заборгованості по кредитному договору, існуючої на момент подання заяви кредитора та з огляду на час порушення справи про банкрутство.

З правовою позицією про солідарну відповідальність перед кредитодавцем боржника за кредитним договором та його майнового поручителя (в межах вартості предмета застави), а також необхідність визначення розміру вимог банку, як грошових за своєю правовою природою, та таких, що випливають з основного зобов'язання (кредитного договору), погодився Верховний Суд України у Постанові №14/030 від 03 червня 2014 року у справі №25/5005/6641/2012. Також, Верховний Суд України у Постанові №14/056 від 26 серпня 2014 року у справі №5024/948/2012 зазначив, що заставодержатель, як кредитор, має право вимагати виконання основного зобов'язання, як від боржника і його майнового поручителя разом, так від будь-кого з них окремо.

Про таке застосування норм цивільного права та законодавства про банкрутство зазначено в постановах Вищого господарського суду України від 15.11.2016 року у справі №910/22788/15, від 06.12.2016 року у справі №918/168/16, від 10.01.2017 року у справі №918/362/16.

Таким чином, вимоги ПАТ "ВТБ Банк" підлягають включенню до реєстру кредиторів в розмірі 949 768 556,47 грн. (вимоги забезпечені заставою майна боржника) та 3200,00 грн. (судові витрати).

Відповідно абз. 6 п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» до Так само не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, та зважаючи на те, що помилка місцевого господарського суду не вплинула на правильність судового висновку, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду з огляду на положення п.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 (зі змінами і доповненнями) вважає, що підстави для скасування чи зміни ухвали господарського суду Вінницької області від 11.05.2017 року у справі №902/121/17 відсутні, а зазначені в апеляційних скаргах доводи апелянтів не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ПАТ "ВТБ Банк" та ВАТ "Вінніфрут" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 11.05.2017 року року у справі №902/121/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Коломис В.В.