04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" червня 2017 р. Справа№ 911/4080/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання: Каніковського А.О.
представників:
від позивача: Гачак І.О. (на підставі довіреності)
від відповідача: Опаріна А.Л. (на підставі довіреності)
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
від третьої особи-3: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Димерське лісове господарство»
на рішення господарського суду Київської області від 28.02.2017
у справі №911/4080/16 (суддя Колесник Р.М.)
за позовом публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від імені якого діє Регіональна філія «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»
до Державного підприємства «Димерське лісове господарство»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1)Львівська митниця Державної фіскальної служби України
2) Чернівецька митниця Державної фіскальної служби України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Жидачівське відділення поліції Стрийського відділу ГУНП у Львівській області
про стягнення 68462,80 гривень
Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (далі - залізниця) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Димерське лісове господарство» (далі - ДП «Димерське лісове господарство») про стягнення 68462,80 гривень.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що за затримку вагонів №№ 60605326, 67166447, 67913137, 67858530 на станціях Ходорів, Скнилів та Вадул-Сірет, відповідач має відшкодувати витрати, нараховані залізницею, згідно з актами загальної форми № 186, 190, 191, 192, 793 на загальну суму 68462,80 гривень.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2016 залучено в якості третіх осіб, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Львівську митницю Державної фіскальної служби України та Чернівецьку митницю Державної фіскальної служби України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.02.2017 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Жидачівське відділення поліції Стрийського відділу ГУНП у Львівській області.
Рішенням господарського суду Київської області від 28.02.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з ДП «Димерське лісове господарство» на користь ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» нарахованих платежів за час затримки вагонів в сумі - 68462,80 гривень та 1450,00 гривень судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом та вимогами саме до відповідача, адже останній має право розраховувати на отримання плати за користування вагонами за весь час їх фактичного використання, включаючи час затримки, та проведення за дорученнями компетентних органів дій (розвантаження, навантаження, маневрові роботи т т.і.), за виключенням лише тих випадків коли така затримка чи необхідність проведення додаткових робіт обумовлені діями чи обставинами, відповідальність за які несе сама залізниця.
Крім того, судом першої інстанції зауважено, що визначальним для суду є факт правомірності дій самого позивача, який не припустився таких порушень, що позбавляли б його права на отримання відповідних платежів, а також те, що понесення відповідних витрат по оплаті додаткових витрат залізниці за затримку вагонів не є мірою відповідальності, а несе лише компенсаторну функцію витрат залізниці по затверджених тарифах.
Стосовно застосування строку позовної давності, господарський місцевий суд відмітив, що в контексті розглядуваних правовідносин має застосовуватися дев'ятимісячний строк позовної давності за правилами ст. 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), а не шестимісячний - за правилами ст. 137 Статуту залізниць України та ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим прийшов до висновку, що позивачем не пропущено строку позовної давності при зверненні до суду із даним позовом, відтак задовольнив його в повному обсязі.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ДП «Димерське лісове господарство» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 28.02.2017 у справі №911/4080/16 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Зокрема, скаржник, посилаючись на ст. 388 Митного кодексу України, вважає, що належним відповідачем у даній справі є Жидачівське відділення поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, оскільки на підставі листів останнього були зупинені залізничні вагони №6166447, №67913137, №67858530 для здійснення митного огляду вантажу. На думку відповідача, висновок суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин дев'ятимісячного строку позовної давності за правилами ст. 31 Угоди про міжнародне залізничне сполучення є помилковим, так як до даних правовідносин підлягають застосуванню положення національного законодавства - ч. 5 ст. 315 ГК України та ст. 137 Статуту залізниць України. За відсутності доказів проведення Львівською митницею Державної фіскальної служби України огляду вантажу, який переміщувався залізничним вагоном №60605326, з урахуванням того, що посадові особи Львівської та Чернівецької митниць Державної фіскальної служби України протиправно і безпідставно затримали залізничні вагони з вантажем, з порушенням визначеної законом процедури, вчинили дії щодо проведення огляду (переогляду) вантажу, який переміщувався залізничними вагонами №67166447, №67912127 та №67858530 відповідачем, вбачається висновок про відсутність у позивача законних підстав для нарахування та заявлення до відшкодування витрат, пов'язаних зі здійсненням митного контролю вантажу.
Згідно розпорядження Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 у справі №911/4080/16 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу якого справу №911/4080/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 20.06.2017 прийнято апеляційну скаргу ДП «Димерське лісове господарство» на рішення господарського суду Київської області від 28.02.2017 у справі №911/4080/16 до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 20.06.2017.
Від третьої особи-2 надійшов відзив, в якому останній не погодився з доводами, викладеними в апеляційній скарзі та вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права. Відзив третьої особи-2 мотивований тим, що скаржник помилково вважає, що кошти повинні стягуватись на підставі ст. 338 Митного кодексу України, оскільки дані кошти підлягають стягненню на підставі ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України, згідно якої, розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб. На думку третьої особи-2, доводи скаржника щодо оцінки дій митного органу при проведенні огляду є безпідставними та надуманим, оскільки жодним документом чи судовим рішенням не встановлено будь-яких порушень зі сторони посадових осіб митного органу.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів апеляційної скарги відповідача, з огляду на те, що місцевим господарським судом вірно встановлено, що матеріали справи містять акти, що підтверджують розмір додаткових витрат залізниці через затримку вагонів №60605326, №67166447, №67913137, №67858530 у зв'язку із здійсненням митних формальностей. На думку позивача, він вчинив дії щодо процедури митного огляду та взаємодії з посадовими особами митниці у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак протиправної затримки вагонів не здійснював. Стосовно посилання відповідача на ч. 5 ст. 315 ГК України та ст. 137 Статуту залізниць України, позивач зазначив, що дані статті не поширюються на перевезення вантажів у міжнародному сполученні, які регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення.
23.05.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній наполягав на тому, що до спірних правовідносин слід застосувати шестимісячний строк позовної давності, який позивачем пропущено, що є підставою для відмови у позові. Крім того, відповідач зазначав про порушення позивачем приписів наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 23.03.2009 №317 при оформленні розрахунків до актів загальної форми від 25.05.2016 №186, від 28.05.2016 №190, від 28.05.2016 №191. від 28.05.2016 №192, від 28.05.2016 №1484, від 07.06.2016 №793.
Позивач, в своїх письмових пояснення від 22.05.2017 №НЮ-819 та 26.05.2017 №НЮ863 наполягав на тому, що спірних правовідносин слід застосовувати Угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Конвенцію про міжнародні залізничні перевезення та стверджував, що залізниця строк позовної давності не пропустила.
Представники третіх осіб в судове засідання 20.06.2017 не з'явились, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
16.06.2017 третя особа-2 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) подала клопотання з проханням проводити розгляду справи без участі представника Чернівецької митниці ДФС з урахуванням позиції, висловленої у відзиві.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Крім того, згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників третіх осіб.
Представник відповідача, в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.06.2017, підтримав доводи, викладенні в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, виходячи з вимог чинного законодавства, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.01.2015 між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця» (далі - залізниця) та ДП «Димерське лісове господарство» (далі - вантажовласник) укладено договір №6324596 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надання залізницею послуги (далі - Договір), згідно п. 1.1. якого предметом цього Договору є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за ці послуги.
13.05.2016 ДП «Димерське лісове господарство» зі станції Бородянка Південно-Західної залізниці відправило вагони №60605326, №67166447, №67913137 та №67858530 з вантажем «технологічна сировина хвойних порід (сосна)», одержувач «SC PROLISOK» S.R.L. Romania.
Як вбачається з акту загальної форми №162 від 18.05.2016 на станції Ходорів Львівської залізниці зазначені вагони були затримані на вимогу правоохоронних органів та громадських активістів до з'ясування всіх питань.
19.05.2016 Львівська митниця ДФС України листом №7400/13-70-20/10/38, який позивачем отримано 24.05.2016, повідомила останнього про те, що у зв'язку з надходженням листа УСБУ у Львівській області від 18.05.2016 №62/8/1-780 з метою проведення переогляду, для забезпечення перевірки викладеної інформації у вказаному листі, просить забезпечити виведення вагонів, зокрема №60605326, у безпечне місце для здійснення вивантаження та встановлення фактичної наявності, у відповідності до ТСД переміщуваного товару, який знаходиться у вагонах.
Ухвалами слідчого судді Жидачівського районного суду Львівської області Сидорак Б.Г. від 20.05.2016 та 21.05.2016 у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016140200000489 від 18 травня 2016 року, за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України, надано тимчасовий доступ та вилучення оригіналів, чи належним чином завірених копій документів, а саме оригіналів товарно-супровідних документів на лісопродукцію, а також тимчасовий доступ до лісопродукції, яка розміщена у вантажних відсіках 55 залізничних вагонів, які перебувають в пасажирському парку залізничної станції «Ходорів» у м. Ходорів Жидачівського району Львівської області, зокрема у вагонах: №67166447, №60605326, №67913137 та №67858530.
25.05.2016 позивачем на підставі листа Львівсьої митниці ДФС України №7400/13-70-20/10/38 від 19.05.2016 вагон №60605326 направлено на станцію Скнилів.
25.05.2016 позивачем на станції Ходорів було складено акт загальної форми №186, відповідно до якого нарахований збір за користування вагоном №60605326, за зберігання вантажу, за телеграфне повідомлення, за маневрову роботу на загальну суму 10932,20 гривень.
25.05.2016 позивачем на станції Скнилів складено акти загальної форми:
- №1445, відповідно до якого, вагон №60605326 прибув для проведення комісійного вивантаження, у відповідності до листа Львівської митниці №7659/13-70-20/10/38 від 24.05.2016, та відставлений на 15 колію вантажного двору для очікування представників митниці для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт;
- № 1449, відповідно до якого, на підставі листа Львівської митниці №7659/13-70-20/10/38 від 24.05.2016, проведено вивантаження вантажу із вагону №60605326, проведено комісійний огляд та огляд спеціалістами НЛТУ України щодо встановлення фактичної наявності вантажу; прийнято рішення про завантаження вантажу у вагони та подальше зберігання до надання висновку спеціалістами НЛТУ України;
- №1458, відповідно до якого, після вивантаження вантажу з вагону та його комісійного огляду, вантаж завантажено назад у вагон №60605326.
28.05.2016 прийнято рішення про випуск зазначеного вагону та він прослідував за призначенням.
28.05.2016 позивачем на станції Скнилів складено акт загальної форми №1484, відповідно до якого, за затримку вагону №60605326, простій вагона, зберігання вантажу у вагоні, маневрову роботу, повідомлення, участь представника у митному огляді та вантажно-розвантажувальні роботи нараховано платежів на загальну суму 9582,60 гривень.
28.05.2016 позивачем, на підставі листа Жидачівського відділення поліції №3142/60/05-2016 від 27.05.2016, вагони №67166447, №67913137, №67858530 відправлено на станцію Вадул-Сірет Львіської залізниці для ретельного митного огляду із залученням відповідних спеціалістів, з метою встановлення відповідності вантажу до товарно-супровідних документів, а також виявлення інших порушень законодавства при транспортуванні вищевказаного товару залізничним транспортом, а в разі не виявлення порушень до адресата вказаному у товарно-транспортних документах.
28.05.2016 позивачем складено акти загальної форми №190, №191 та №192 за затримку на станції Ходорів вагонів №№67166447, 67913137, 67858530 та нараховано платежі на загальну суму 41415,70 гривень.
Як вбачається з акту загальної форми №769 від 06.06.2016, складеній на станції Вадул-Сірет, вагони №№67166447, 67913137, 67858530 затримані митною службою для поглибленого огляду; початок затримки 05.06.2016.
Чернівецька митниця ДФС України листом від 06.06.2016 №24-70-20/03 звернулася до начальника станції Вадул-Сірет із проханням забезпечити розвантаження вагонів для проведення ретельного митного органу лісоматеріалів, зокрема у вагонах №№67166447, 67913137, 67858530.
За результатами огляду Чернівецькою митницею ДФС складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 07.06.2016 № 408020205/2016/000021, з якого вбачається, що за результатами проведеного догляду товари відповідають заявленим у ЕМЦ та ТСД; порушень митних правил не виявлено.
07.06.2016 на станції Вадул-Сірет позивачем складено акти загальної форми № 793, відповідно до якого, проведено митний огляд вагонів; вагони можуть слідувати до станції призначення; закінчено затримку 07.06.2016 та нараховано плату за користування вагоном №67913137 та зберігання вантажу у вагоні 1906,10 гривень, за користування вагоном №67858530 та зберігання вантажу у вагоні 1915,30 гривень, за користування вагоном № 67166447 та зберігання вантажу у вагоні, маневрові роботи та телеграфний збір 2710,90 гривень.
Загалом на станціях Ходорів, Скнилів та Вадул-Сірет залізницею згідно з актами загальної форми №186, 190, 191, 192, 793 за затримку вагонів №№60605326, 67166447, 67913137, 67858530 нараховано платежів на загальну суму 68462,80 гривень.
На підставі відповідних актів, позивачем заявлена до стягнення сума заборгованості.
Згідно ст. 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Одночасно, частиною 1 ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 № 273/96-ВР, ст. 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
У відповідності до ст. 119 Статуту залізниць України та п. 2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (далі за текстом Правила та/або Правила користування вагонами і контейнерами), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.
Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000, визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що вантажі, які прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно з положеннями Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 за № 317 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, встановлені розміри зборів за зберігання вантажів, тобто збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.
Відповідно до п.п. 3, 8 Правил користування вагонам і контейнерами затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 №113, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Згідно п.п. 10, 12, 13 вказаних Правил станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Внесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085.
Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Митні процедури не являються підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами. Митні процедури не входять до цього переліку.
На підставі п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.
Пунктом 2.10 названих Правил передбачено, що усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.
Відповідно до п. 5.15 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.
Так матеріалами справи документально підтверджено факт затримки вагонів, розрахунок суми за простій вагонів оформлених актами загальної форми.
Відтак, місцевий господарський суд прийшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.
Крім того, згідно § 2 ст. 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) перевірка вантажу на шляху перевезення може здійснюватися за умовами, передбаченими митними правилами.
Приписами ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 325 Митного кодексу України за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.
Частиною п'ятою статті 338 названого вище Кодексу встановлено, що, зокрема, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.
Однак, згідно ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.
З аналізу вказаних положень Митного кодексу України вбачається, що ст.ст. 325, 338 Митного кодексу України, включені у глави 47 Організація митного контролю та 48 Зони митного контролю відповідно, які містять загальні принципи та норми проходження процедури митного контролюю та здійснення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, тоді як ст. 218 Митного кодексу України включена у главу 32 Митні формальності на залізничному транспорті, яка містить спеціальні норми проведення митних процедур саме на залізничному транспорті та підлягає застосуванню в даному випадку до спірних правовідносин сторін, як спеціальна норма права.
Відповідно до наявного в матеріалах справи договору №6324596 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надання залізницею послуги, укладеного 08.01.2015 між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця» та ДП «Димерське лісове господарство», вбачається, що останній є вантажовласником, якому залізниця надає послуги, передбачені Статутом залізниць України.
Таким чином, дії щодо здійснення Львівською та Чернівецькою митницями ДФС України митного огляду після митного оформлення є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст. 218 Митного кодексу України.
Отже, обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, визначений положеннями чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 908/356/14 від 11.12.2014.
Згідно ст. 119 Статуту плата вноситься за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.
Ані судом першої ані судом апеляційної інстанцій, не встановлено наявності передбачених законодавством підстав, у спірних правовідносинах, для звільнення вантажовласника (відповідача) від плати за користування вагонами.
Відповідно до п. 9 Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т. ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Положеннями ч. 5 ст. 307 ГК України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно ч. 2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Положеннями ст. 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
У відповідності до § 1 статті 11 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) відправник повинен додати до накладної супровідні документи, необхідні для здійснення митних та інших правил на всьому шляху прямування вантажу.
Позивачем, на підставі наведених вище актів загальної форми, які складено відповідно до приписів чинного законодавства, що регулюють вказані правовідносини, було розраховано плату за користування вагонами, збір за зберігання вантажу, збір за телеграфне повідомлення про затримку, плата за маневрову роботу, плата за розвантажувальні роботи, які були виконані залізницею через затримку спірних вагонів.
Відтак, заперечення відповідача щодо неправомірності дій Львівської та Чернівецької митниць ДФС України не приймаються до уваги колегією суддів з огляду на те, що, як вірно зазначив суд першої інстанції, вчинення зазначеними митними органами митних процедур, дотримання ними вимог Митного кодексу України та інших нормативних актів безпосередньо не впливає на висновки суду по цій справі, адже перевірка зазначених обставин до безпосереднього предмету доказування не входить.
Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача 68462, 80 грн.
Крім того, щодо застосування строків позовної давності, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Згідно ч. 5 ст. 315 ГК України та ст. 137 Статуту залізниць України для позовів перевізника до вантажоодержувача чи вантажовідправника, що випливають з перевезення встановлено шестимісячній строк позовної давності.
Одночасно приписами ст. 926 ЦК України та ч. 6 ст. 315 ГК України встановлено, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному або міждержавному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).
Пунктом 4.7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» встановлено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів у прямому міжнародному сполученні, слід враховувати приписи статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) та статті 58 Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ).
Відповідно до ст. 31 УМВС претензії та позови відправника або одержувача до залізниць по договору перевезення, а також вимоги та позови залізниць до відправників та одержувачів про сплату провізних платежів, штрафів та про відшкодування шкоди можуть бути заявлені протягом 9 місяців.
Відтак, місцевий господарський суд вірно встановив, що до даних правовідносин має застосовуватися дев'ятимісячний строк позовної давності за правилами ст. 31 УМВС, а не шестимісячний - за правилами ст. 137 Статуту залізниць України та ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим правильно дійшов висновку, що позивачем не пропущено строку позовної давності.
З огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Київської області від 28.02.2017 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Димерське лісове господарство» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 28.02.2017 у справі №911/4080/16 - без змін.
2. Матеріали справи №911/4080/16 повернути до господарського суду Київської області.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді К.В. Тарасенко
О.В. Тищенко