04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" червня 2017 р. Справа№ 910/154/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Зубець Л.П.
Зеленіна В.О.
За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.
представників сторін:
від позивача - Передереєв В.Г., дов. № 7918-К-О від 28.12.16 р.;
від відповідача - Бауман Ю.Т., дов. №01/03/2017-1 від 01.03.17 р.;
Лукінчук Р.А., дов. № 01/03/2017-2 від 01.03.17р.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк»
на рішення Господарського суду Київської області
від 30.03.2017 року
у справі № 910/154/16 (судді Чонгова С.І., Рябцева О.О.,Ярема В.А.)
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк
«Приватбанк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромфінанс-
Безпека»
про стягнення 4 118 518,82 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.03.2017 року по справі № 910/154/16 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2017 року по справі № 910/154/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2017 року по справі № 910/154/16 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.05.2017 року.
30.05.2017 року через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромфінанс-Безпека» надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні 31.05.2017 року було оголошено перерву в розгляді справи до 12.06.2017 року.
12.06.2017 року через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромфінанс-Безпека» надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.
Представник Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2017 року по справі № 910/154/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромфінанс-Безпека» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
01.02.2016 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі - замовник, позивач, ПАТ КБ «Приватбанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромфінанс-Безпека» (далі - охорона, відповідач, ТОВ «Укрпромфінанс-Безпека») був укладений договір на охорону цінних паперів та грошових знаків, що перевозяться уповноваженими на те особами № 01/02/2012-1 (далі - Договір).
За умовами Договору замовник передає, а охорона приймає під охорону грошові кошти та цінні папери (далі - кошти), що перевозяться уповноваженою особою замовника (далі - інкасатор), позначені у специфікації (п. 1 додатку 1 до цього Договору), під час перевезення до зняття охорони уповноваженим представником замовника (далі - представник «замовника») (п. 3 додатку до цього договору).
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору вартість послуг за охорону «коштів», що перевозяться за цим договором, складається з нарахованих валових витрат та прибутку без обмеження рівня рентабельності. Ціна охорони узгоджується протоколом договірної ціни (додаток 2 до договору). Оплата за надані охороною у відповідності до умов договору послуги охорони згідно визначених тарифів замовником щомісячно, на підставі акту виконаних робіт до 10 числа наступного місяця на розрахунковий рахунок охорони. акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії договору.
Згідно з розділом 4.1 Договору до обов'язків охорони віднесено зокрема: здійснення заходів охорони, покладених на неї цим договором у межах своєї компетенції, визначеної чинними законодавчими та нормативними актами; виділяти в установленому порядку наряд співробітників охорони, озброєний зброєю, застосування якої не суперечить діючому законодавству України, оснащений засобами зв'язку, індивідуального захисту та активної оборони, а в разі окремого замовлення - спец. автомобіль; забезпечувати охорону коштів згідно умов договору. При спробі нападу з метою заволодіння «коштами» у межах своєї компетенції здійснювати усі можливі заходи для його відбиття та затримання правопорушників, якщо це не загрожує загальному виконанню покладеного на охорону завдання, інформувати про напад найближчий орган внутрішніх справ та посилити охорону коштів до прибуття оперативно-слідчої групи.
Умовами розділу 4.2 Договору до обов'язків замовника віднесено: забезпечити наявність вільних під'їзних шляхів, входів (виходів) та коридорів від місць, зазначених п. 5 додатку 1 до цього договору; здійснювати оплату та остаточний розрахунок за виконані охороною заходи охорони коштів у сумі, порядку і строки, визначені розділом 2 цього договору; виконувати вимоги охорони щодо здійснення заходів охорони під час знаходження коштів під охороною, згідно з інструкцій; повідомляти охорону про порушення службової дисципліни та недоліки в несенні служби нарядом охорони, що негативно впливають на якість та безпеку, стан забезпечення заходів охорони, для вжиття необхідних заходів; у разі скоєння нападу на «інкасатора», водія, втрати «коштів» (їх частини) залучати до складу комісії по визначенню розмірів збитків уповноваженого представника «охорони».
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що охорона несе матеріальну відповідальність за збиткі спричиненні замовнику сторонніми особами шляхом викрадення, грабежу, розбою, умисного (пошкодження, знищення) коштів, внаслідок неналежного виконання охороною своїх зобов'язань в межах суми прямої дійсної шкоди. Факти неналежного виконання охороною своїх зобов'язань та розмір збитків, що підлягає відшкодуванню нею, встановлюються у визначеному чинним законодавством порядку.
Як передбачено п. 5.2 Договору, при наявності заяви замовника про понесені збитки, уповноважена особа охорони в обов'язковому порядку приймає участь у визначенні розмірів цих збитків. Розмір збитків повинен бути підтверджений відповідними документами та розрахунками вартості викрадених (пошкоджених, знищених) коштів, що складаються за участю уповноважених осіб охорони та звіряються з даними бухгалтерської звітності замовника. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню охороною, включається вартість викрадених (знищених) коштів, розмір знецінення пошкодженого, витрати на відновлення пошкоджених матеріалів цінностей (обмін цінних паперів).
У відповідності до п. 5.3 Договору у разі встановлення охороною своєї вини у допущенні збитків замовнику за підсумками службового розслідування, охорона самостійно відшкодовує заподіяні збитки.
Положеннями п. 5.4 Договору передбачено, що у разі спору про наявність вини охорони у допущенні збитків, їх відшкодування проводиться охороною на підставі вироку (рішення) суду, яким встановлено факт заподіяння майнової шкоди замовнику у строки встановленні чинним законодавством.
Згідно з п. 6.1 Договору охорона звільняється від відповідальності за заподіянні збитки при відсутності її вини в допущенні їх спричинення.
Відповідно до п. 6.2 Договору охорона не несе майнової відповідальності: за збереження особистого майна інкасаторів, замовника; за майнові збитки заподіянні замовнику при масових порушеннях громадського порядку в місцях здійснення договірних зобов'язань;
Пунктами 6.3.5, 6.3.6 Договору передбачено, що охорона не несе відповідальності, якщо збитки замовнику нанесені за умов: порушення інкасатором або замовником вимог інструкції, що стало наслідком їх спричинення; а також у разі спричинення збитків, що заподіянні за умов невиконання інкасатором або водієм вимог старшого наряду служби охорони, щодо вимог інструкції.
Відповідно до п. 8.1 Договору, у разі перевезення «коштів» понад суму 1 000 000,00 грн., з метою посилення охорони коштів, замовник повідомляє про це охорону завчасно.
Пунктом 10.1 Договору визначено, що договір укладається строком на 6 місяців та набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами. Якщо за 10 днів до закінчення строку договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах і на той же строк, без обмеження кількості пролонгацій.
06.11.2015 року приблизно о 21:35, двоє невстановлених слідством осіб, знаходячись за адресою м. Київ, вул. Гарматна, 10 біля входу до відділення ПАТ КБ «Приватбанк» із погрозою застосування вогнепальної зброї, а саме відносно водія-інкасатора гр. ОСОБА_7 та охоронця гр. ОСОБА_8, заволоділи грошовими коштами, які належать ПАТ КБ «Приватбанк», на загальну суму 4 118 518,82 грн. Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зникли. Дані відомості, відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015100090010850, про вищезазначену подію були зареєстровані Солом'янським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві 07.11.2015 року за попередньою правовою кваліфікацією скоєння кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України.
Дана подія відбулась під час здійснення інкасації працівниками замовника, за участю представників охорони, відділення ПАТ КБ «Приватбанк» № 79.
Позивач стверджує, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором, йому були заподіяні збитки у розмірі 4 118 518,82 грн.
На підтвердження розміру збитків позивачем надано довідку від 09.11.2015 року № 42.0.0.0/6-794806 за підписом керівника напрямку Back-Office ГО ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_9
Також представником позивача надано наступні прибутково-видаткові касові ордери, які на його думку підтверджують заявлену суму збитків у розмірі 4 118 518,82 грн.:
- № ATM06B4QDB від 06.11.2015 на суму 350 000,00 грн,
- № ATM06B4RS2 від 06.11.2015 на суму 600 000,00грн,
- № ATM06B4SXD від 06.11.2015 на суму 700 000,00грн,
- № ATM06B4SFM від 06.11.2015 на суму 850 000,00грн,
- № ATM06B4QCS від 06.11.2015 на суму 800 000,00грн,
- № ATM06B4RRY від 06.11.2015 на суму 200 000,00грн,
- № F1107L00T1 від 07.11.2015 на суму 489 000,00грн,
- № F1107L0160 від 07.11.2015 на суму 40 000,00 руб. еквівалент у гривнях 14 464,40грн,
- № F1107L0153 від 07.11.2015 на суму 188,09 грн,
- № F1107L013J від 07.11.2015 на суму 9 080,00 дол. США еквівалент у гривнях 208 163,85грн,
- №BFMBA від 09.11.2015 на суму 131 465,00грн,
- № ATM09BHF04 від 09.11.2015 на суму 400,00 дол. США. еквівалент у гривнях 9 059, 59грн,
- № ATM09BFLCP від 09.11.2015 на суму 187 100,00грн,
- № ATM09BHFJ5 від 09.11.2015 на суму 200,00 дол. США. еквівалент у гривнях 4 529,79грн,
- № ATM09BFLTL від 09.11.2015 на суму 60 270,00грн,
- № ATM09BFM3K від 09.11.2015 на суму 59 810,00грн,
- № ATM0F1109BFJGA від 09.11.2015 на суму 500,00грн,
- № ATM0F1109BFN6B від 09.11.2015 на суму 55 670,00грн,
- № ATM00BPPQ3 від 10.11.2015 на суму 11 800,00грн,
- № ATM06B7HU4 від 16.11.2015 на суму 120,00грн,
- № ATM07B77VT від 07.12.2015 на суму 14 000,00грн.
Договір на охорону цінних паперів та грошових знаків, що перевозяться уповноваженими на те особами від 01.02.2016 року № 01/02/2012-1, за своїм правовим змістом є договором про надання послуг та регулюється положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Тобто, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст.ст. 224 Господарського кодексу України та 22 Цивільного кодексу України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Як зазначено вище, п. 5.1 Договору визначає матеріальну відповідальність за збитки, спричинені ПАТ КБ "ПриватБанк" сторонніми особами шляхом викрадення, грабежу, розбою, умисного знищення (пошкодження) коштів, внаслідок неналежного виконання працівниками охорони своїх зобов'язань в межах суми прямої дійсної шкоди. Факти неналежного виконання своїх зобов'язань та розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, встановлюються у визначеному чинним законодавством порядку.
Охорона звільняється від відповідальності за заподіяні збитки при відсутності її вини в допущені їх спричинення (п.6.1. договору). Охорона не несе матеріальної відповідальності у разі порушення інкасатором або замовником вимог інструкції, що стало наслідком спричинення збитків(п. 6.3.5. договору).
При цьому, колегія суддів зазначає про наступне.
Інструкцією з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 14.02.2007 №45, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2007 за №181/13448, (в редакції чинній на момент скоєння нападу) (далі - Інструкція), передбачено порядок здійснення інкасації коштів та перевезення валютних цінностей в банківських установах в Україні.
Відповідно до п. 5 Інструкції, в ній терміни вживаються у такому значенні:
інкасація коштів - збирання та доставка інкасаторами згідно з укладеними з клієнтами договорами валютних цінностей клієнтів до каси банківської установи та у зворотному напрямку;
інкасатор - особа підрозділу інкасації, яка здійснює інкасацію коштів та перевезення валютних цінностей; інкасатор-водій - особа підрозділу інкасації, яка виконує обов'язки інкасатора та/або водія оперативного автотранспорту.
оперативний автотранспорт - автомобілі, виготовлені на основі серійних та панцеровані не нижче 3 класу захисту відповідно до вимог Державного стандарту України ДСТУ 3975-2000 «Захист панцеровий спеціалізованих автомобілів. Загальні технічні вимоги» (далі - ДСТУ 3975-2000), а також з нанесеними смугами зеленого кольору, що відповідають вимогам Державного стандарту України ДСТУ 3849-99 «Дорожній транспорт. Кольорографічні схеми, розпізнавальні знаки, написи та спеціальні сигнали транспортних засобів оперативних і спеціальних служб. Загальні вимоги». Оперативний автотранспорт обладнується технічними засобами захисту цінностей та системою відстеження рухомих об'єктів з виведенням сигналу тривожного сповіщення до підрозділу банку, який відповідає за безпеку перевезення валютних цінностей, та/або органів Міністерства внутрішніх справ України. Відповідно до специфіки завдань оперативний автотранспорт обладнується інкасаторськими сейфами та спеціалізованими пристроями для зберігання цінностей та/або сейфами тимчасового зберігання цінностей. Оперативний автотранспорт, на якому здійснюється супроводження під час інкасації коштів та перевезення валютних цінностей, може не обладнуватися технічними засобами захисту цінностей.
Відповідності до Додатку № 1 до Інструкції визначено вимоги до технічного оснащення панцерованого оперативного автотранспорту.
Згідно з п. 13 Додатку № 1 до Інструкції, оснащення панцерованого оперативного автотранспорту має містити - наявність звукової, світлової сигналізації незачинених ригельних замків дверей, дверей сейфів.
Таким чином, оперативний автотранспорт банку повинен бути обладнаний відповідно до вимог, визначених у Додатку 1 до Інструкції, сертифікований та відповідати вимогам стандартів і нормативно-правових актів, технічним умовам для виготовлення оперативного автотранспорту та технічних засобів захисту цінностей, що повинно підтверджуватися відповідними документами.
Позивачем на підтвердження відповідності автотранспорту вищезазначеним вимогам, яким здійснювалась інкасація коштів 06.11.2015 року надано сертифікат (т.2 а.с.111).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний сертифікат не підтверджує відповідності автотранспорту зазначеним вище вимогам, оскільки термін його дії закінчився 03.10.2013 року.
Обов'язковий технічний контроль автомобіль «Фольваген транспортер» д.р.н. НОМЕР_1, на якому 06.11.2015 року здійснювалась інкасація коштів, проходив 05.02.2014 року з терміном дії до 05.02.2015 року, що підтверджується:
- листом Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України (т. 2 а.с. 86-88);
- листом Регіонального сервісного центру МВС України у Рівненській області від 02.11.2016 року № 31/17-2709 (т. 2 а.с. 89-90).
Таким чином, станом на 06.11.2015 року транспортний засіб «Фольваген транспортер» д.р.н. НОМЕР_1 обов'язковий технічний контроль не проходив.
Інших належних та достатніх доказів відповідності автотранспорту вимогам законодавства, станом на 06.11.2015 року, суду надано не було.
Пунктом 2 глави 2 розділу 2 Інструкції встановлено, що банк розробляє відповідно до напрямів діяльності, основних завдань і функцій підрозділу інкасації також внутрішнє Положення про порядок інкасації коштів та перевезення валютних цінностей (далі - Положення) з дотриманням вимог цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів Національного банку.
До компетенції банків віднесено визначення порядку перевезення валютних цінностей до власних підрозділів (філій, відділень) та їх вивезення у зворотному напрямку, перевезення валютних цінностей до/від банкоматів, пунктів обміну валют, перевезення валютних цінностей від каси банківської установи до клієнтів банку та між клієнтами банку, проведення інкасації коштів, у тому числі ПТКС, на підставі укладених угод, зберігання та здавання сумок (мішків) з готівкою, що доставлені з маршруту інкасації, виконання інших завдань, передбачених Положенням про підрозділ.
На виконання зазначеної вище норми, 17.02.2015 року директором Розрахункового Центру ПАТ КБ «Приватбанк» було затверджено Положення про напрям перерахунку та інкасації грошових коштів філій Розрахункового Центру ПАТ КБ «Приватбанк» (далі - Положення) (т. 1 а.с. 83-95).
Згідно з п. 4.2.5 Положення, при призначені старшим бригади на співробітника покладаються додаткові обов'язки, зокрема, під час виконання обов'язків водія-інкасатора співробітник відповідає за належний технічний стан автомобіля.
Зазначеним пунктом Положення також встановлено, що при призначенні водієм на співробітника покладаються додаткові обов'язки, в тому числі, перевіряти технічний стан на закріпленому за ним автомобілі, зокрема, системи блокування дверей, та не залишати кабіну автомобіля без дозволу старшого бригади.
Відповідно до журналу № 1598843 від 06.11.2015 року, старшим екіпажу було призначено водія гр. ОСОБА_7, інкасаторами-збирачами - гр. ОСОБА_10, ОСОБА_11, які є співробітниками позивача.
Зазначені особи були ознайомлені з відповідними вимогами щодо виконання їх обов'язків, які передбачені Положенням, що підтверджується їх підписами на витягах з Положення (т. 2 а.с. 40-51).
Згідно з протоколом слідчого експерименту від 10.11.2015 року, було встановлено, що при замиканні водієм (старшим екіпажу/працівник позивача) дверей інкасаторської машини не спрацював механізм замикання дверей, в результаті чого до машини проникли невідомі особи. З показів ОСОБА_8 (працівник охорони відповідача), він не встиг перевірити чи замкнуті двері та вжити інші дії. Крім того, ОСОБА_8 вказав на те, що водій інкасаторської машини заглушив двигун автомобіля, що суперечить вимогам Договору та Інструкції (т. 2 а.с. 113-117).
Колегія також звернула увагу, що у вказаному протоколі, при здійсненні слідчої дії було виявлено, що із п'яти спроб зачинити двері автомобіля через центральний замок двічі двері автотраспорту залишались відчиненими, хоча при цьому було чутно звук спрацювання замикання замка двері.
Згідно з Типовим інструктажем перед початком роботи водія інкасатора, який затверджено директором Розрахункового Центру ПАТ КБ «Приватбанк» (т. 2 а.с. 29-35), старшому бригади по прийому, передачі та перевозці цінностей до виїзду на маршрут необхідно переконатись у технічній справності автомобіля, що підтверджується докладом водія, та в технічній справності дверних замків (пристрою їх блокування), шляхом їх контрольного включення та перевірки працездатності.
Водію в цілях безпеки перевезення цінностей забороняється: при слідуванні по маршруту та під час зупинки тримати у відчиненому та не заблокованому вигляді двері автомобіля (крім виходу членів бригади для інкасації).
Позивачем не надано підтвердження про повідомлення охорони щодо збою в системі блокування замків дверей інкасаторського автомобіля. Таким чином, посилання апелянта на те, що працівниками відповідача також було порушено Інструкцію щодо замикання внутрішніх дверей не спростовує порушення водієм позивача Положення в частині перевірки технічного стану на закріпленому за ним автомобілі щодо системи блокування дверей, а також не здійснення позивачем чергового технічного огляду автомобіля.
Слід також відмітити, що позивачем не надано доказів сповіщення щодо завчасного повідомлення відповідача про перевезення коштів у сумі понад 1 000 000,00 грн., як того вимагає п. 8.1 Договору.
З огляду на зазначене, не підтвердженим є належний технічний стан автомобіля «Фольваген транспортер» д.р.н. НОМЕР_1, що належить позивачу, яким 06.11.2015 року здійснювалась інкасація коштів.
Крім того, відсутні докази належного виконання працівниками позивача покладених на них обов'язків, у т.ч. перевірка системи блокування дверей, сповіщення охорони про обставини незадовільного стану системи блокування дверей автомобіля, як передбачено п. 4.2.5 Договору.
Також відсутнє попередження відповідача щодо перевезення коштів на суму понад 1 000 000,00 грн., як того вимагає п. 8.1 Договору.
Отже, відповідно до затверджених Інструкцій, Положень та умов Договору, позивачем не доведено дій чи бездіяльності охорони, в межах її компетенції, що спричинили збитки позивачу.
Стосовно посилання позивача на те, що при здійсненні охорони у співробітників відповідача була відсутня рушниця Сайга-410К, що є порушенням відповідачем умов договору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 4.1.1 Договору відповідач зобов'язаний здійснювати заходи охорони, покладені на нього цим договором у межах своєї компетенції, визначеної чинними законодавчими та нормативними актами.
Пунктом 4.1.2 Договору передбачено обов'язок відповідача виділяти в установленому порядку наряд співробітників охорони, озброєний зброєю, застосування якої не суперечить діючому законодавству України, оснащений засобами зв'язку, індивідуального захисту та активної оборони, а в разі окремого замовлення - спец. автомобіль.
У додатку № 3 до Договору встановлено перелік озброєння та екіпіровки службового наряду ТОВ «Укрпромфінанс-Безпека».
З огляду на вказані положення Договору, озброєння службового наряду не повинно суперечити діючому законодавству України.
Положеннями ст. 9 Закону України «Про охоронну діяльність» передбачено право відповідача у своїй діяльності придбавати, зберігати та використовувати в установленому законодавством порядку спеціальні засоби, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Переліком спеціальних засобів, придбання, зберігання та використання яких здійснюється суб'єктами охоронної діяльності, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2013 року № 97 до таких спеціальних засобів віднесено: бронежилети, захисні каски, газові балончики з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії, газові пістолети і револьвери та патрони до них калібру 6, 8 і 9 міліметрів, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, гумові кийки, наручники пластикові (текстильні) одноразового використання, електрошокові пристрої, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони.
Згідно з ч.3 ст.6 Цивільного Кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
До визначеного Переліку рушниця Сайга-410К не входить, а отже, положення Договору про її обов'язкову наявність під час здійснення охоронної діяльності не відповідає вимогам законодавства.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що озброєння працівників охорони відповідача вогнепальною зброєю типу Сайга-410К суперечить законодавству, оскільки його використання не передбачено Переліком та Законом України «Про охоронну діяльність».
Слід також звернути увагу, що відповідно до положень Типового інструктажу, травматична зброя, яка є у водія-інкасатора-охоронця використовується у відповідності до «Правил використання травматичної зброї членами громадських формувань». При всіх випадках нападу на бригаду інкасаторів чи на спецавтомобіль водій-інкасатор вмикає світло фар та виконує серію коротких звукових сигналів, а також застосовує зброю без виходу з спец. автомобіля, при цьому не допускаючи його захоплення (т. 2 а.с.33). Проте, як встановлено з матеріалів справи, даних дій водії не вчинив.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено протиправну поведінку та причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою працівників відповідача та спричиненими збитками, а також не можна вважати доведеною вину відповідача у спричинені збитків.
Інші доводи апелянта не спростовують зазначених вище висновків.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Обставини, викладені Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2017 року по справі № 910/154/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2017 року по справі № 910/154/16 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 910/154/16 повернути до Господарського суду Київської області
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді Л.П. Зубець
В.О. Зеленін
Повний текст рішення складено 19.06.2017 року.