04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"27" червня 2017 р. Справа№ 910/1831/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Алданової С.О.
Зубець Л.П.
при секретарі Романовій Ю.М.
за участю представників
від позивача: не з»явились
від відповідача: Соболєва М.В. за дов. № б/н від 26.12.2016р.
від третьої особи: Ткаченко О.В. за дов. № 9063 від 01.04.2017р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
Михайловича
на рішення Господарського суду міста Києва
від 20.04.2017 р.
у справі № 910/1831/17 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
Михайловича
до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей Колект"
про визнання недійсною додаткової угоди до кредитного
договору
Постанова приймається 27.06.2017р. у зв»язку з оголошенням в судовому засіданні 06.06.2017р. перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 02.07.2008р. до кредитного договору № 11288017000 від 24.01.2008р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним додаткової угоди №1 від 02.07.2008р. до кредитного договору №11288017000 від 24.01.2008р., заявник посилався на те, що в екземплярі боржника наведено, що позичальник зобов'язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти, комісії, штрафи та інші платежі згідно умов договору на рахунки: в Доларах США (USD) - на рахунок НОМЕР_1 в банку, код банку (МФО) 351005; в Українській гривні (UAH) - на рахунок НОМЕР_1 в банку, код банку (МФО) 351005, тоді як в примірнику банку вказано замість рахунка в Доларах США (USD) - на рахунок НОМЕР_1 рахунок НОМЕР_2 в банку, код банку (МФО) 351005. З огляду на наведене, за твердженнями заявника, останній був позбавлений можливості реалізовувати свої права та обов'язки, визначені договором, в тому числі, щодо погашення кредитної заборгованості, що призвело до нарахування банком пені, штрафів та підвищених процентів. Наведене, за твердженнями Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, вказує на те, що відповідач навмисно ввів в оману боржника щодо умов додаткової угоди, які мають істотне значення. Отже, виходячи з наведеного, позивач і звернувся до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 02.07.2008р. до договору №11288017000 від 24.01.2008р. на підставі приписів ст.ст.203, 215, 230 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2017р. у справі № 910/1831/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2017р. у справ № 910/1831/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017р. апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.06.2017р.
31.05.2017р. через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2017р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні 06.06.2017р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 27.06.2017р.
22.06.2017р. через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло письмове пояснення по справі.
26.06.2017р. через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання в якому просить суд відкласти розгляд справи у зв»язку хворобою його представника.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його відмову в задоволенні, з огляду на наступне.
Згідно пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Водночас, неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у разі неможливості прийняти участь у судовому засіданні, відповідач та третя особа мали можливість вжити інші заходи щодо забезпечення свого правового захисту в судовому засіданні, а саме: направити в судове засідання іншого представника.
Крім того, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Однак, це є правом суду, а не його обов'язком.
Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, враховуючи предмет спору, подані докази, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника позивача.
Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували та просили суд відмовити в її задоволенні.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
24.01.2008р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") (банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (позичальник) було укладено кредитний договір №11288017000, відповідно до п.1.1 якого банк зобов'язується надавати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі не поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України на суму ліміту кредитної лінії, що дорівнює 454 500 грн., у порядку та на умовах, визначених цим договором.
За умовами п.1.2 договору №11288017000 від 24.01.2008р. надання кредиту здійснюється з 24.01.2008р.; позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в термін, не пізніше 24.01.2011р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору. Позичальник зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов договору на рахунок №37396111288017 в АКБ "УкрСиббанк". Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений в цьому пункті рахунок банку.
Згідно п.1.3.1, 1.3.2 договору №11288017000 від 24.01.2008р. за користування кредитними коштами за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 14% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору. За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк, процентна ставка встановлюється в розмірі 28% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором. Нарахування та облік процентів банк здійснює відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства, зокрема, нормативних актів Національного Банку України.
У п.2.1 вказаного правочину зазначено, що в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним договором банком прийнято в заставу нерухомість, а саме нежиле приміщення загальною площею 265,4 кв.м, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул.Федорова І., будинок 10, ринковою вартістю 2 272 500 грн., згідно договору іпотеки №13134 від 24.01.2008р.
Строк дії договору встановлюється з дати його укладання і до повного погашення суми кредиту, плати за кредит та пені, у разі її нарахування (п.9.5 договору №11288017000 від 24.01.2008р.).
У додатку №1 до договору №11288017000 від 24.01.2008р. сторонами було визначено графік погашення кредиту.
Як свідчать матеріали справи, Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 02.07.2008р. було укладено додаткову угоду №1 до договору №11288017000 від 24.01.2008р., в якій сторонами було погоджено, що у зв'язку зі зміною виду кредитування, для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер договору, зазначений при його укладанні, а саме №11288017000 від 24.01.2008р., так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме №11367565000 від 02.07.2008р.
У вказаній додатковій угоді сторони домовились, що терміни у кредитному договорі використовуються у наступній редакції: база нарахування процентів - вся сума або частина кредитних коштів, наданих позичальнику за договором, на яку банк нараховує проценти за користування кредитом згідно умов договору; законодавство України - чинне законодавство України, в тому числі нормативно-правові акти Національного банку України; комісія або комісії" - комісійна винагорода банку; кредитна лінія форма надання кредиту, яка передбачає надання кредиту позичальнику в майбутньому одним траншем або декількома траншами, але. будь-якому випадку в межах встановленого ліміту кредитної лінії та в межах встановленого строку (термінів кредитування),, як це встановлено цим договором. При цьому, по мірі повернення раніше наданих коштів (грантів) ліміт кредитної. лінії поновлюється; ліміт кредитної лінії - гранично припустима сума заборгованості позичальника перед банком за загальною сумою виданих траншів у базовій валюті договору (без обліку процентів і комісій) в день подання заяви на отримання чергового траншу та/або в день зниження ліміту кредитної лінії згідно з умовами договору; національна валюта - національна валюта України; прострочена сума основного боргу - сума кредиту, що надана позичальнику за договором та станом на дату повернення кредиту, встановлену п.1.2.2. договору та/або на дату, встановлену графіком зниження ліміту кредитної лінії (додаток №2 до договору) не повернена позичальником до банку. Прострочена сума основного: боргу в кожній із валют договору розраховується шляхом помноження пропорційної частки фактичної заборгованості за основним боргом в кожній з валют у загальному обсязі заборгованості за основним боргом на прострочену суму основного боргу. Для цього заборгованість за основним боргом в кожній із валют, загальна заборгованість за основним боргом та прострочена сума основного боргу перераховуються в базову валюту Договору (перерахування в базову валюту здійснюється шляхом помноження суми в валюті траншу на поточний курс гривні Національного банку України до такої валюти, та ділення на поточний курс гривні Національного банку України до базової валюти); прострочені комісії - комісії, при сплаті яких позичальником порушено передбачені договором терміни їх сплати; прострочені проценти - проценти за користування кредитом, що не сплачені у передбачені договором терміни їх погашення; строкова сума основного боргу - сума кредиту, що надана позичальнику за договором і при поверненні банку або користуванні якою станом на певну дату позичальником не порушено терміни її погашення згідно умов договору; строкові комісії - комісії, при сплаті яких позичальником не порушено передбачені договором; строкові проценти - проценти за користування кредитом, при сплаті яких не порушено передбачені договором терміни погашення таких процентів; транш - сума кредиту повністю або частка суми кредиту, що надається позичальнику в межах встановленого ліміту кредитної лінії під процентну ставку та на строк, встановлені цим договором.
У п.2 додаткової угоди №1 від 02.07.2008р. погоджено внесення змін до п.1.1 договору №11288017000 від 24.01.2008р., зокрема, викладено останній у наступній редакції: "Банк зобов'язується надавати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у валютах, вказаних в цьому договорі, у формі не поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 454 500 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, у порядку і на умовах, зазначених у даному договорі. Кредитування позичальника здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів (траншів) в будь-якій валюті, що передбачена ним договором, в межах ліміту кредитної лінії. Сторони погодити, що з метою отримання траншу в доларах США позичальник надає до банку письмову заяву (за формою згідно додатку №1 до договору), в якій зазначає бажану суму траншу (в межах ліміту кредитної лінії) та бажану дату його отримання. Надання траншів в національній валюті здійснюється на підставі окремих додаткових угод до договору, укладених між банком та позичальником. Ліміт кредитної лінії розраховується в базовій валюті незалежно від валюти траншів, що видаватимуться. Валютою кредиту (траншу) можуть бути: долар США (USD), та/або гривня України (UAH).
Базовою валютою за цим договором є гривня. Під базовою валютою за договором розуміється валюта, в яку перераховуються суми наданих та/або запитаних до отримання кредитів (траншів) в різних валютах договору, для розрахунку ліміту кредитної лінії та заборгованості позичальника.
Загальна сума заборгованості за всіма позичковими рахунками (за якими обліковуються всі видані за цим договором транші) розраховується шляхом складання сум виданих траншів в кожній з валют даного договору, помножених на курс гривні Національного Банку України до такої валюти, та поділених на курс гривні Національного Банку України до базової валюти на день надання заявки на видачу чергового траншу.
Загальна сума заборгованості за всіма траншами (частинами) кредитів на день подання заяви на видачу чергового траншу та/або на дату зниження ліміту кредитної лінії, не може перевищувати встановленого п.1.1. договору та/або графіком зниження ліміту кредитної лінії, наведеного в додатку до договору, ліміту кредитної лінії незалежно від виду валюти наданих траншів (частин) кредиту.".
Крім того, означеною додатковою угодою контрагентами також погоджено внесення змін до кредитного договору в частині визначення розміру процентної ставки за користування кредитом.
З представленого заявником до матеріалів справи примірника додаткової угоди №1 від 02.07.2008р. вбачається погодження сторонами внесення змін до п.1.2.2 договору №11288017000 від 24.01.2008р. та викладення його у наступній редакції: "Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше "24" січня 2011 року, якщо тільки : не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов договору. Позичальник зобов'язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти, комісії, штрафи та інші платежі згідно умов договору на рахунки: в Доларах СШ А (USD) - на рахунок НОМЕР_1 в банку, код банку (МФО) 351005; в Українській гривні (UAH) - на рахунок НОМЕР_1 в банку, код банку (МФО) 351005; Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок Банку. Повернення кредиту повинно бути здійснено в тій самій валюті, в якій було отримано відповідний транш."
Одночасно, у примірнику додаткової угоди №1 від 02.07.2008р., яку представлено до матеріалів справи відповідачем вказано, що позичальник зобов'язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти, комісії, штрафи та інші платежі згідно умов договору на рахунки: в Доларах США (USD) - на рахунок НОМЕР_2 в банку, код банку (МФО) 351005; в Українській гривні (UAH) - на рахунок НОМЕР_1 в банку, код банку (МФО) 351005.
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України).
За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частинами 1 та 2 ст.230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
У п.3.10 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вказано, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі, в тому числі, ст. 230 - 233 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.
На підтвердження наявності вини відповідача, заявником представлено до матеріалів справи ухвалу від 26.07.2016р. Печерського районного суду міста Києва по справі №757/14693/16-к, в якій встановлено, що ОСОБА_6, якою з боку відповідача підписано оспорюваний правочин, перебуваючи на посаді начальника відділення, будучи службовою особою, перебуваючи в службовому кабінеті, розташованому в приміщенні АКІБ "УкрСиббанк", діючи всупереч своїй посадовій інструкції начальника відділення категорії "А"/"Б", затвердженої начальником Другого Київського управління Київського регіонального департаменту АКІБ "УкрСиббанк" ОСОБА_7, під час підписання додаткової угоди №1 до кредитного договору №11288017000 від 24.01.2008 року внесла до банківського екземпляру додаткової угоди № 1, що є офіційним документом, завідомо неправдиві відомості, а саме зазначила невірний номер рахунку в доларах США замість рахунку НОМЕР_1 вказала номер рахунку НОМЕР_2, що в подальшому унеможливило виконання боржником умов договору по поверненню кредитних коштів.
Але, наведений судовий акт не встановлює обставин умисного введення в оману Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 при укладанні оспорюваної додаткової угоди щодо обставин, які мають істотне значення для правовідносин сторін за кредитним договором №11288017000 від 24.01.2008р., а засвідчують лише обставини невірного зазначення в одному з примірників додаткової угоди номеру рахунку, на який здійснюється повернення кредиту.
При цьому, суд наголошує, що у даному випадку позивачем повинно бути доведено обставини умисного введення в оману щодо обставин договору, а не саме по собі внесення до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей.
Також враховано, що заявником підписано обидва примірники додаткової угоди №1 до кредитного договору №11288017000 від 24.01.2008р., тобто, останній при вчиненні означених дій був не позбавлений права та можливості перевірити всі дані, в тому числі, номери рахунків для погашення кредитної заборгованості, які були внесені до примірників угод, а невчинення означених дій лише вказує на необачність та недбальство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним (п.19 Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
Тобто, у даному випадку зазначення представником відповідача в екземплярі спірної додаткової угоди боржника замість рахунка НОМЕР_1 рахунку НОМЕР_2 може вказувати на помилку працівника, а ніяким чином не вчинення останнім дій, направлених на введення контрагента в оману щодо істотних умов зобов'язання. Виключає виключає можливість стверджувати про укладання договору під впливом помилки у розумінні ст.229 Цивільного кодексу України чи під впливом обману у відповідності до ст.230 вказаного нормативно-правового акту.
Судом також прийнято до уваги, що Господарським судом Харківської області розглядалась справа №5023/3088/11 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про розірвання кредитного договору №11288017000 від 24.01.2008р., укладеного між ним та відповідачем - Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк",; скасування додатку № 1 до вказаного кредитного договору; визнання недійсними всіх листів, розрахунків, довідок, які банк надавав, з використанням №11367565000 від 02.07.2008р.; розірвання Додаткової угоди № 1 від 02.07.2008р. до кредитного договору № 11288017000 від 24.01.2008р.; розірвання договору іпотеки №13134 від 24.01.2008р., укладеного між тими ж сторонами; заборону відповідачу звертати стягнення на предмет застави до прийняття рішення судом по суті.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.07.2011р. по справі №5023/3088/11 у задоволенні позову було відмовлено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2011р. апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 було задоволено частково: рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2011 року у справі № 5023/3088/11 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 задоволено частково; розірвано кредитний договір №112888017000 від 24.01.2008р. укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2011р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" було задоволено; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2011р. було скасовано, а рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2011р. по справі №5023/3088/11 було залишено в силі.
Ухвалою від 26.12.2011р. Господарського суду Харківської області у задоволенні заяви Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2011 року по справі №5023/3088/11 відмовлено. Рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2011 року по справі № 5023/3088/11 залишено без змін.
Ухвалою від 03.02.2012р. Вищим господарським судом України Фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 повернуто заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10.11.2011р. у справі №5023/3088/11.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.
Отже, рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2011р. по справі №5023/3088/11, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.
Наразі, у вказаному судовому акті встановлено, що банком було виконано зобов'язання, передбачені умовами кредитного договору №112888017000 від 24.01.2008р., а саме, видано позичальнику наступні транші: 20.02.2008р. - 50000,00 грн.; 11.03.2008р. - 75264,00 грн.; 11.04.2008р. - 10110,00 грн.; 04.07.2008р. - 25000,00 дол.США; 08.07.2008р. - 25000,00 дол.США.
Факт отримання коштів за договором та вчинення в подальшому дій по його виконанню з боку позивача (погашення боргу) свідчать про визнання та схвалення позивачем укладеного кредитного договору та додаткової угоди №1 до нього.
Одночасно, посилання заявника на не укладення останнім кредитної угоди №11367581000 від 02.07.2008р. та висловлені на обґрунтування цього пояснення, ніяким чином не вказують на наявність підстав для визнання недійною додаткової угоди №1 до кредитного договору №11288017000 від 24.01.2008р.
При цьому, суд також звертає увагу заявника на те, що за приписами чинного господарського процесуального законодавства, суд при вирішенні спору по суті обмежений предметом та підставами позовних вимог, що визначені позивачем та не може спонукати до їх уточнення.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що інших підстав позовних вимог, як те, що відповідач навмисно ввів в оману боржника щодо умов додаткової угоди, які мають істотне значення шляхом зазначення в екземплярі боржника замість рахунка НОМЕР_1 рахунку НОМЕР_2, заявником не наведено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про залишення без задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 02.07.2008р. до кредитного договору № 11288017000 від 24.01.2008р.
Твердження представника відповідача про те, що Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (клієнт) з огляду на укладення між вказаним учасником судового процесу та третьою особою (фактор) договору факторингу, згідно умов якого клієнт зобов'язується передати у власність фактору, а фактор - прийняти права вимоги, в тому числі за договором №11367565000 від 02.07.2008р., та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених договором, є неналежним відповідачем, судом до уваги не приймається з урахуванням наступного.
За змістом ст.18 Господарського процесуального кодексу України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст.1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідачем слід вважати особу, яка залучається до участі у справі за вказівкою позивача чи з ініціативи суду, внаслідок припущення, що вона порушила чи оспорює права позивача. Зазвичай відповідачем є особа, яка знаходиться з позивачем у матеріальних правовідносинах.
З системного аналізу ст.ст.1, 21, 24, 65 Господарського процесуального кодексу України слідує, що набуття особою процесуального статусу відповідача закон пов'язує не з дійсною наявністю матеріальних правовідносин сторін.
Як було встановлено судом, оспорюваний правочин було укладено саме Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.
Зі змісту п.2.10 Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у справах про визнання договорів недійсними відповідачами, як правило, є сторони за правочином (договором).
У даному випадку, продаж права вимоги за кредитним договором ніяким чином не може вказувати на заміну сторони в основному договорі, а отже, свідчить про належність визначеного позивачем відповідача.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволені позовних вимог.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2017р. у справі № 910/1831/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2017р. у справі № 910/1831/17 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/1831/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді С.О. Алданова
Л.П. Зубець