ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
26.06.2017Справа № 910/10266/17
Суддя Літвінова М.Є., розглянувши позовну заяву Першого заступника військового прокурора Київського гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкапіталс»
про стягнення 1 805 189, 63 грн. та зобов'язання вчинити дії,
Перший заступник військового прокурора Київського гарнізону Центрального регіону України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкапіталс» про:
- стягнення 561 614, 55 грн. штрафу та 1 243 575, 075 грн. пені, а разом штрафних санкцій 1 805 189, 63 грн.;
- зобов'язання відповідача виконати умови Договору шляхом передачі Міністерству оборони України (за актом прийому-передачі квартир) 13 квартир загальною площею 732, 7 м.кв. за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Кірова, 9-Б, у стані, який би відповідав вимогам Додатку 4 до Договору.
Подана Першим заступником військового прокурора Київського гарнізону Центрального регіону України позовна заява про стягнення 1 805 186, 63 грн. та зобов'язання вчинити дії не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Так, судовий захист прав суб'єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб'єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому, слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду, зокрема, сплату судового збору.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, практика Європейського суду з прав людини щодо застосування цієї Конвенції не визнають саму по собі необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції, який гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, практику Європейського суду з прав людини (як наведену вище, так і рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі"), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права та має переслідувати законну мету.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір»).
Статтею 2 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.п. 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурором заявлені вимоги про:
- стягнення 561 614, 55 грн. штрафу та 1 243 575, 075 грн. пені, а разом штрафних санкцій 1 805 189, 63 грн.;
- зобов'язання відповідача виконати умови Договору шляхом передачі Міністерству оборони України (за актом прийому-передачі квартир) 13 квартир загальною площею 732, 7 м.кв. за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Кірова, 9-Б, у стані, який би відповідав вимогам Додатку 4 до Договору.
Таким чином, прокурором заявлено дві вимоги майнового характеру, з яких має бути сплачений судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, з аналізу норм чинного в Україні законодавства та положень доктрини юридичної науки вбачається, що майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі.
Натомість, під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 139 ГК України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.
Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.
Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
З урахуванням зазначеного, вимога прокурора про зобов'язання відповідача виконати умови Договору шляхом передачі Міністерству оборони України (за актом прийому-передачі квартир) 13 квартир загальною площею 732, 7 м.кв. за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Кірова, 9-Б, у стані, який би відповідав вимогам Додатку 4 до Договору є майновою вимогою, яка впливає на склад майна позивача, оскільки породжує підстави для змін його майнового стану.
Виходячи з п. 3.1. Договору, ціна Договору, тобто ціна 13 квартир, які відповідач, як Забудовник за Договором зобов'язується передати міністерству оборони України (Пайовику) становить 8 023 065 грн. 00 коп.
Таким чином, за вимогу майнового характеру про зобов'язання відповідача виконати умови Договору шляхом передачі Міністерству оборони України (за актом прийому-передачі квартир) 13 квартир загальною площею 732, 7 м.кв. за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Кірова, 9-Б, у стані, який би відповідав вимогам Додатку 4 до Договору, прокурор повинен сплатити судовий збір у розмірі 120 345, 98 грн. (а всього 147 423, 82 грн.)
Натомість, прокурором до позовної заяви додано платіжне доручення № 517 від 29.05.2017 на суму 28 677, 84 грн., з яких 27 077, 84 грн. за позовною вимогою про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 805 189, 63 грн., та 1 600, 00 грн. за вимогою про зобов'язання відповідача виконати умови Договору шляхом передачі Міністерству оборони України 13 квартир, тобто в меншому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством.
Таким чином, суд дійшов висновку, що прокурором при зверненні з даним позовом до суду порушено приписи чинного законодавства та не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Оскільки судом встановлено ненадання прокурором доказів сплати судового збору за подання даного позову у встановленому порядку та розмірі, позовна заява підлягає поверненню позивачу без розгляду з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Так, відповідно до п. 3.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» наголошено, що недодержання вимог статті 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
Позовну заяву повернути без розгляду.
Звернути увагу прокурора, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до господарського суду міста Києва з позовом.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя М.Є. Літвінова