ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.06.2017Справа №910/6944/17
За позовом Приватного акціонерного товариства "ОТІС"
до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва"
про стягнення 26 500,84 грн.
Суддя Якименко М.М
Представники сторін:
від позивача: Мацюк В.В. - за довіреністю №10 від 30.01.2017 року;
від відповідача: Стукалов А.В. - за довіреністю №05-юр від 03.01.2017 року.
Приватне акціонерне товариство "ОТІС" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" про стягнення 26 500,84 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати вартості виконаних позивачем робіт згідно умов Договору D24T 408 на виконання ремонту ліфта від 19.10.2016 року.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь: 25 283,90 грн. - основного боргу, 1 261,94 грн. - пені, 1 600,00 грн. - судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2017 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 06.06.2016 року.
02.06.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з відповідача 1 261,94 грн. (пені) та 1 600,00 грн.(судового збору).
06.06.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник відповідача подав клопотання про скасування або зменшення розміру штрафних санкцій.
В судовому засіданні 06.06.2017 року представник позивача позовні (зменшені) вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача зменшені позовну вимоги визнав, однак просив суд скасувати або зменшити суму штрафних санкцій.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 06.06.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
19.10.2016 року між Приватним акціонерним товариством «ОТІС» (далі по тексту - підрядник, позивач, ПрАТ «ОТІС») та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (далі по тексту - замовник, відповідач) укладено Договір D24T 408 на виконання ремонту ліфта (далі по тексту - Договір), за умовою якого (п. 1.1. Договору) ЗАМОВНИК доручає, а ПІДРЯДНИК забезпечує виконання робіт з ремонту 1-го ліфта реєстр. № 15843, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська, 36 (п. 4) та придбання необхідних матеріалів і устаткування для виконання цих робіт, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити Підряднику вартість робіт і матеріалів, яка визначена в договірній ціні.
Відповідно до п. 2.1. Договору договірна ціна складає 25 238,90 грн.
Згідно з п. 2.3. Договору виконання робіт оформляється актом приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідкою за формою КБ-3 не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.
Оплата вартості ремонту ліфта, згідно п. 2.1 Договору, здійснюється ЗАМОВНИКОМ протягом 5- ти робочих днів з дня підписання акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки за формою КБ-3 (п. 2.4. Договору).
Підрядник відповідно до пункту 3.3. Договору зобов'язаний виконати роботи з ремонту ліфта згідно кошторисної документації не пізніше 3-х місяців з дня підписання Договору.
31.10.2016 року позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи за Договором вартістю 25 238,90 грн., що підтверджується підписаним між сторонами Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2016 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з їх оплати в розмірі 25 283,90 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини, які виникли між сторонами, за своєю правовою природою є правовідносинами, які виникають при укладені договорів підряду.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджується вартість фактично виконаних робіт позивачем за Договором у сумі 25 283,90 грн.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, виконав роботи за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача повну вартість виконаних робіт, та має перед позивачем заборгованість з їх сплати в розмірі 25 283,90 грн.
Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
02.06.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з відповідача 1 261,94 грн. (пені) та 1 600,00 грн.(судового збору), а також зазначив, що сума осново боргу в розмірі 25 283,90 грн. сплачена відповідачем 30.05.2017 року, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, суд дійшов висновку що частину основного боргу в розмірі 25 283,90 грн. сплачено відповідачем, а тому провадження у справі в цій частині стягнення основного боргу підлягає припиненню у зв'язку з відсутню предмету спору.
Суд звертає увагу на тому, що відповідачем сплачено заборгованість після порушення провадження у справі.
Відповідач припустився порушення зобов'язання (сплата вартості отриманих послуг), а тому позивач, керуючись п.4.5. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 1 261,94 грн.
Пунктом 4.5 Договору передбачено, що при порушенні терміну сплати виконаних робіт ЗАМОВНИК сплачує ПІДРЯДНИКУ пеню в розмірі 0,4 % від несплаченої суми за кожен день прострочення терміну платежу, але не більше 5 % від суми Договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Суд зазначає, що позивач жодних збитків та витрат не поніс, в зв'язку з порушенням строків оплати вартості виконаних робіт за Договором.
Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 3 статті 551 ЦК України містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. (Постанова Вищого господарського суду України від 13.03.2013р. справа №21/5005/6113/2012; Постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2013р. справа №11/5025/641/12; Постанова Вищого господарського суду України від 03.04.2014р. справа №908/1608/13).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за порушення відповідачем строків оплати вартості виконаних робіт є надмірно великі, а тому, суд керуючись ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України зменшує розмір штрафу до 100,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини справи, вимоги правових норм викладених вище та клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню і становлять 100,00 грн.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 25 283 (двадцять п'ять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 90 грн.
3. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, будинок 17; код ЄДРПОУ 39607507) на користь Приватного акціонерного товариства "ОТІС" (03062, м. Київ, вулиця Чистяківська, будинок 32; код ЄДРПОУ 14357579) 100 (сто) грн. 00 коп. - пені, 1 532 (одну тисячу п'ятсот тридцять дві) грн. 56 коп. - судового збору.
4. В решті задоволення позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.М. Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 23.06.2017 року.