номер провадження справи 33/21/17
27.06.2017 Справа № 908/906/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтех” (69006, м. Запоріжжя, вул. Мала, буд, 3, кв.253-А)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Наш дім Запоріжжя” (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 49, офіс, 38)
про стягнення суми
Суддя Мірошниченко М.В.
Секретар судового засідання Хилько Ю.І.
За участю представників сторін:
від позивача : ОСОБА_1 - договір про надання правової допомоги № 3-с від 20.03.2017р., довіреність б/н від 20.03.2017 р.; ОСОБА_2 - довіреність б/н від 31.08.2016 р.;
від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність № 023/16 від 14.04.2016 р.;
Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецтех”, м. Запоріжжя звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Наш дім Запоріжжя”, м. Запоріжжя заборгованості за підрядним договором № 91 від 01.04.2016 р. на технічне обслуговування і поточний ремонт ліфтів в розмірі 82887,86 грн., 3% річних в розмірі 388,91 грн., втрат від інфляції в розмірі 1695,37 грн., пені в розмірі 3309,30 грн.
Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 91 від 01.04.2016 р. у грудні 2016 р. - березні 2017 р. позивачем були виконані обумовлені Договором роботи, про що Сторонами було погоджено, підписано та скріплено печатками ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 85581,33 грн. Проте, відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, у встановлені Договором строки оплату у повному обсязі не здійснив. У зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість в загальній сумі 82887,86грн., що потягло за собою нарахування санкцій, передбачених Договором та Законом. Просив позов задовольнити. Також, позивач просив відшкодувати понесені ним судові витрати у справі, зокрема, судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.04.2017 р. порушено провадження у справі № 908/906/17, розгляд якої призначено на 23.05.2017 р.
На підставі ст. 77 ГПК України, судом оголошувались перерви до 06.06.2017 р., до 20.06.2017 р. та до 27.06.2017 р.
Відповідач - свою правову позицію виклав у письмовому відзиві. Зокрема, підтвердив, що позивачем, на виконання умов укладеного між сторонами договору № 91 від 01.04.2016 р. на технічне обслуговування і поточний ремонт ліфтів, були надані обумовлені Договором послуги. При цьому, вказав на допущену позивачем помилку при здійсненні розрахунку 3% річних. Також, відповідач зазначив, що розмір судових витрат на оплату послуг адвоката є не співрозмірним та завищеним. Посилаючись на вищевикладене та на здійснене часткове погашення суми основної заборгованості, відповідач вважає за можливе позов задовольнити частково.
За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
В судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт часткової оплати боргу.
Письмовою заявою від 19.05.2017 р. (вих. № 19/05/17-1), позивач, в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення санкцій. Просив стягнути з відповідача суму 43400,03 грн. основного боргу (за період березень-квітень 2017 р.), за період з 11.01.2017 р. по 19.05.2017 р. суму 4783,54 грн. пені, суму 2441,37 грн. втрат від інфляції (за період січень-квітень 2017 р.) та суму 531,43 грн. 3% річних (за період з 11.01.2017 р. по 19.05.2017 р.).
Заява позивача мотивована збільшенням хронологічного періоду стягнення заборгованості, частковою оплатою суми основного боргу за грудень 2016 р. - лютий 2017р. та додатковим нарахуванням санкцій (за квітень 2017р.).
Письмовою заявою від 19.05.2017 р. (вих. № 19/05/17-4) позивач заявив про збільшення розміру судових витрат на оплату послуг адвоката до суми 7250,00 грн.
26.05.2017 р. позивачем була подана письмова заява в порядку ст. 22 ГПК України, згідно якої, позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення санкцій. Просив стягнути з відповідача суму 21331,33 грн. основного боргу (за період квітень 2017 р.), за період з 11.01.2017 р. по 06.06.2017 р. суму 5083,12 грн. пені, суму 2441,37 грн. втрат від інфляції (за період січень-квітень 2017 р.) та суму 622,83 грн. 3% річних (за період з 11.01.2017 р. по 06.06.2017 р.).
Заява позивача мотивована збільшенням хронологічного періоду нарахування санкцій, частковою оплатою суми основного боргу за грудень 2016 р. - березень 2017р.
В судовому засіданні 27.06.2017 р. позивач подав заяву (вих. № 22/06/17-1 від 22.06.2017 р.) про збільшення/зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача суму 21331,33 грн. основного боргу (за період квітень 2017 р.), за період з 11.01.2017 р. по 27.06.2017 р. суму 5389,94 грн. пені, суму 3005,57 грн. втрат від інфляції (за період січень-травень 2017 р.) та суму 607,05 грн. 3% річних (за період з 11.01.2017 р. по 27.06.2017 р.). Заява позивача мотивована збільшенням хронологічного періоду нарахування санкцій. При цьому, позивачем зазначено, що вимога про стягнення 3% річних була зменшена через допущену технічну описку при виконанні розрахунку.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
За змістом п. 3.10 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
В даному випадку, при звернення з даним позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача суму 82887,86грн. заборгованості за договором № 91 від 01.04.2016 р., яка утворилась за період грудень 2016 р. - березень 2017 р., а також суму 3309,30 грн. пені, суму 388,91 грн. 3% річних та суму 1695,37 грн. втрат від інфляції. Разом з тим, в письмовій заяві від 22.05.2017 р., позивач, посилаючись на часткове погашення відповідачем суми основного боргу та на факт того, що станом на дату розгляду справи, строк оплати за надані послуги в квітні 2017 р. вже настав, просить додатково стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 21331,33 грн. за період квітень 2017 р., а також санкції.
Враховуючи, що вказані заяви позивача не суперечать приписам статті 22 ГПК України та подані у відповідності до вимог ст. 57 ГПК України (з наданням доказів направлення їх копій відповідачу у справі) та зважаючи на факт сплати судового збору в повному обсязі, вони приймаються судом до розгляду.
Таким чином, предметом позову є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтех”, м. Запоріжжя про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Наш дім Запоріжжя”, м. Запоріжжя заборгованості за підрядним договором № 91 від 01.04.2016 р. на технічне обслуговування і поточний ремонт ліфтів в розмірі 21331,33 грн., 3% річних в розмірі 607,05 грн., втрат від інфляції в розмірі 3005,57грн., пені в розмірі 5389,94 грн.
В судовому засіданні 27.06.2017 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Суд зауважує, що відповідачем 06.06.2017р. та 20.06.2017р. були подані заяви про продовження строку розгляду справи на підставі ст. 69 ГПК України на 15 днів. Представники позивача заперечували проти зазначених заяв. Із урахуванням того факту, що передбачений ст. 69 ГПК України двохмісячний строк вирішення спору закінчується 27.06.2017р., суд констатував про завчасність та процесуальну безпідставність поданих 06.06.2017р. і 20.06.2017р. заяв відповідача про продовження строку вирішення спору і вказані заяви залишив без задоволення.
В судовому засіданні 27.06.2017 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Матеріали справи свідчать, що 01.04.2016 р. між позивачем (Підрядником) та відповідачем (Замовником) було укладено підрядний договір № 91 на технічне обслуговування і поточний ремонт ліфтів (надалі -Договір), за умовами якого, Замовник передає, а Підрядник переймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів на об'єктах Замовника.
Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 5 від 01.11.2016 р. до Договору) щомісячна оплата робіт по технічному обслуговуванню ліфтів, відповідно до умов Договору без обліку ПДВ, складає 19375,25 грн. Калькуляція вартості поточного обслуговування ліфтів надана в Додатках № 1, 1-А, 2, 3, 3-А, 4, 5, 6, 7, 8, 9, які також є невід'ємною частиною Договору.
За умовами п. 5.1 Договору у кінці поточного місяця Підрядник дає Замовнику рахунок на оплату та акти виконаних робіт з позначенням їх вартості.
Замовник підписує акт, скріплює підпис печаткою і в триденний термін повертає один примірник акту Підряднику (п. 5.2 Договору).
Згідно із п. 5.3 Договору відповідно до рахунків, поданих Підрядником та на підставі підписаних актів Замовник самостійно оплачує виконані роботи не пізніше десятого числа наступного місяця.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що у разі порушення терміну оплати за виконані роботи, зазначених у п. 5.3 Договору, Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми Договору.
Договір діє з 01.04.2016 р. по 01.04.2017 р. (п. 7.1 Договору).
Як підтверджується матеріалами справи, з боку позивача зобов'язання за Договором були виконані належним чином.
Так, в період грудень 2016 р. - квітень 2017 р. позивач виконав передбачені Договором роботи на загальну суму 106912,66грн., що підтверджується підписаними двосторонніми актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-00418 від 28.12.2016р. на суму 19375,23 грн., № ОУ-0000034 від 31.01.2017 р. на суму 22068,70 грн., № ОУ-0000066 від 24.02.2017 р. на суму 22068,70 грн., № ОУ-0000098 від 27.03.2017 р. на суму 22068,70грн., № ОУ-0000130 від 28.04.2017 р. на суму 21331,33 грн.
Відповідач виконані позивачем роботи оплатив частково в сумі 85581,33 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками: від 06.02.2017р. на суму 2693,47 грн., від 12.05.2017 р. на суму 60819,16 грн., від 23.05.2017 р. на суму 22068,70 грн.
Решта боргу в сумі 21331,33 грн. залишилась несплаченою.
Позовні вимоги ТОВ “Спецтех” про стягнення з ТОВ “Керуюча компанія “Наш дім Запоріжжя” заборгованості за підрядним договором № 91 від 01.04.2016 р. на технічне обслуговування і поточний ремонт ліфтів в розмірі 21331,33 грн., 3% річних в розмірі 607,05 грн., втрат від інфляції в розмірі 3005,57 грн., пені в розмірі 5389,94 грн., стали предметом судового розгляду у даній справі (із урахуванням поданих позивачем заяв про збільшення/зменшення розміру позовних вимог).
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними Договору, який породив взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало виконання робіт, а обов'язком відповідача - прийняття виконаних позивачем робіт і оплата їх вартості.
За своєю правовою природою укладені сторонами Договір є договором підряду.
Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України).
Взяті на себе зобов'язання щодо виконання робіт за Договором позивач виконав належним чином, про що свідчать матеріали справи, зокрема, підписані відповідачем без заперечень та зауважень двосторонні ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2016 р., січень 2017 р., лютий 2017 р., березень 2017 р. та квітень 2017 р. та скріплених печаткою відповідача.
Загальна вартість робіт за Договором за період грудень 2016 р. - квітень 2017 р. становить 106912,66 грн.
Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.
Умовами Договору, а саме пунктом 5.3, встановлено, що відповідно до рахунків, поданих Підрядником та на підставі підписаних актів Замовник самостійно оплачує виконані роботи не пізніше десятого числа наступного місяця.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України.
Однак, всупереч умов Договору та вимог закону, з боку Замовника (відповідача у справі) зобов'язання щодо оплати прийнятих підрядних робіт належним чином виконано не було. Згідно наданих позивачем доказів, прийняті підрядні роботи відповідачем були сплачені лише частково в сумі 85581,33 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками: від 06.02.2017р. на суму 2693,47 грн., від 12.05.2017 р. на суму 60819,16 грн., від 23.05.2017 р. на суму 22068,70 грн.
Внаслідок цього у відповідача утворилась заборгованість за Договором в сумі 21331,33 грн. (за квітень 2017 р.).
Доказів оплати виконаних позивачем за Договором робіт (за квітень 2017 р. в сумі 21331,33 грн.), відповідачем суду надано не було.
Таким чином, позовна вимога про стягнення 21331,33 грн. основного боргу за Договором заявлена обґрунтовано, а тому задовольняється у повному обсязі.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Вирішуючи спір, суд бере до уваги наведені вище приписи законодавства, представлені докази, а також роз'яснення, викладені у п. 1.12 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, відповідно до якого з огляду на вимоги ч.1 ст. 47 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Враховуючи викладене, судом перевірено розрахунки позивача із урахуванням роз'яснень Пленуму, приписів законодавства та за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”. При цьому, суд виходив з дати початку порушення грошового зобов'язання та суми боргу, що існувала у спірний період.
Перевіривши розрахунок 3% річних та втрат від інфляції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню у повному обсязі. Так, судом задовольняється вимога про стягнення 3% річних в сумі 607,05 грн., нарахованих за період з 11.01.2017 р. по 27.06.2017 р. за зобов'язаннями грудня 2016 р. - квітня 2017 р. Також, судом задовольняється вимога про стягнення втрат від інфляції в сумі 3005,57 грн., нарахованих за період січень 2017 р. - травень 2017 р. за зобов'язаннями грудня 2016 р. - квітня 2017 р.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки
Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 6.1 Договору, згідно з яким у разі порушення терміну оплати за виконані роботи, зазначених у п. 5.3 Договору, Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми Договору.
Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо оплати вартості отриманих за Договором послуг, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 5389,94 грн.
В даному випадку, факт порушення відповідачем умов Договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, нарахування позивачем на підставі п. 6.1 Договору пені за порушення відповідачем умов Договору слід визнати правомірним.
Однак, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає, що вимога про її стягнення підлягає частковому задоволенню з огляду на наступні обставини:
У пункті 30.1 статті 30 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” визначено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
За змістом п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Здійснюючи розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що з урахуванням суми основного боргу, періодів заборгованості та дат здійснених відповідачем оплат, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню. Так, за заявлений позивачем період часу: з 11.01.2017 р. по 27.06.2017 р. за прострочення зобов'язань грудня 2016 р. - квітня 2017 р., належний до стягнення розмір пені становить суму 5388,13 грн., але не суму 5389,94 грн., яку заявлено позивачем до стягнення. Тому, в решті вимоги про стягнення пені слід відмовити, як заявленої безпідставно.
Отже, позов задовольняється частково.
Стосовно витрат на послуги адвоката, суд зауважує наступне.
Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст. 44 ГПК України до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в господарському суді, належать витрати з оплати судового збору, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи; витрати пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; витрати на оплату послуг перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Підпунктом 6.3. пункту 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” № 7 від 21.02.2013 р. (далі - постанова Пленуму ВГСУ № 7) передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.
Згідно наданих позивачем доказів, 20.03.2017 р. між ТОВ “Спецтех” (Клієнт) та адвокатом ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги № 3-с.
Відповідно до п. 5.1 Договору Клієнт зобов'язаний сплатити Адвокату гонорар на умовах, визначених Договором.
Розмір гонорару становить 500,00 грн. за 1 годину наданої правової допомоги (п. 7.1 Договору).
Згідно із п. 7.2 Договору гонорар сплачується Клієнтом у готівковій або безготівковій формі на підставі підписаних сторонами актів здачі-прийняття наданих послуг, в яких сторони визначають перелік наданих послуг, суму витрачених адвокатом годин (станом на день підписання акта) і загальний розмір гонорару.
25.04.2017 р. Клієнт та Адвокат склали ОСОБА_3 здачі-прийняття наданих послуг, згідно якого, загальний розмір гонорару, що підлягає сплаті Клієнтом Адвокату, становить 5000,00 грн.
Також, позивачем надано копію квитанції до прибуткового касового ордера № 25/04-1 від 25.04.2017 р. на суму 5000,00 грн., що свідчить про наявність документального підтвердження таких витрат.
19.05.2017 р. Клієнт та Адвокат склали ОСОБА_3 здачі-прийняття наданих послуг, згідно якого, загальний розмір гонорару, що підлягає сплаті Клієнтом Адвокату, становить 2250,00 грн., що свідчить про наявність документального підтвердження таких витрат.
Також, позивачем надано копію квитанції до прибуткового касового ордера № 19/05-1 від 19.05.2017 р. на суму 2250,00 грн.
Також, позивачем надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 988 від 30.08.2012 р. на ОСОБА_1
Позивач просить суд стягнути з відповідача 7250,00 грн. на відшкодування витрат за послуги адвоката.
Відповідно до п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
В даному випадку, суд враховує наступні фактори в їх сукупності: об'єм позовної заяви; ціну позову; обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; складність та новизна правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; відсутність вірогідності того, що прийняття доручення перешкоджає прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнює їх виконання в звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт.
Так, зокрема суд відзначає, що: спір у справі № 908/906/17 не є складним з правової точки зору і не містить необхідності виконання адвокатом дослідження нових питань; ціна позову не є значною; предмет позову (вимоги про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат) не потребує значного досвіду і ніяким чином не ускладнює виконання адвокатом доручення позивача; виїзд у відрядження з метою виконання доручення місця не мав.
З огляду на викладене, господарський суд вважає, що розмір відшкодування витрат за послуги адвоката в сумі 7250,00 грн. не є співрозмірним, тобто є явно завищеним. За таких обставин суд обмежує цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Вказані обставини у їх сукупності свідчать, що процесуально виправданим є стягнення з відповідача на користь позивача суми 4500,00 грн. витрат на послуги адвоката.
Стосовно заперечень відповідача щодо неспіврозмірності адвокатських витрат та безспірності позовних вимог, суд зауважує, що з відзиву на позовну заяву не вбачається безспірність заявлених позовних вимог. Відповідна заява відповідача про визнання позову, в матеріалах справи відсутня. Про наявність між сторонами по справі спору, свідчать проведені судові засідання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.
Також, судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду, сума позову складала 88281,44 грн. Платіжним дорученням № 56 від 24.04.2017 р. позивачем було сплачено 1748,20 грн. судового збору.
Статтею 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку судового збору в 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01.01.2017 р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає - 1600,00грн.
Отже, за вимогами про стягнення 88281,44 грн., позивач повинен був сплатити 1600,00 грн. судового збору (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а сплатив 1748,20 грн. (платіжне доручення № 56 від 24.04.2017 р.). Тобто, сума переплати складає 148,20 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено Законом.
Таким чином, із урахуванням ст. 7 Закону України “Про судовий збір” надміру сплачений судовий збір в сумі 148,20 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, про що слід видати ухвалу згідно ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 1599,84 грн. судового збору та суми 4500,00 грн. витрат на послуги адвоката.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Наш дім Запоріжжя” (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 49, офіс, 38, код ЄДРПОУ 39174349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтех” (69006, м. Запоріжжя, вул. Мала, буд, 3, кв.253-А, код ЄДРПОУ 38069561) суму 21331 (двадцять одна тисяча триста тридцять одна) грн. 33 коп. основного боргу, суму 5388 (п'ять тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 13 коп. пені, суму 607 (шістсот сім) грн. 05 коп. трьох відсотків річних, суму 3005 (три тисячі п'ять) грн. 57 коп. втрат від інфляції, суму 1599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 84 коп. судового збору та суму 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.
Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Видати ухвалу на повернення з державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю “Спецтех” (69006, м. Запоріжжя, вул. Мала, буд, 3, кв.253-А, код ЄДРПОУ 38069561) суми 148 (сто сорок вісім) грн. 20 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 56 від 24.04.2017 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 30.06.2017 р.
Суддя М.В. Мірошниченко