ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.06.2017Справа №910/8559/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії
до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок"
про стягнення 12 163,20 грн.
Суддя Якименко М.М
Представники сторін:
від позивача: Родіонова О.В. - за довіреністю №1207 від 12.12.2016 року;
від відповідача: не з'явилися;
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" про стягнення 12 163,20 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати згідно умов Договору №40-27 оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) від 11.06.2013 року.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь: 10 210,00 грн. - заборгованості по орендній платі, 1 230,51 грн. - пені, 593,20 грн. - інфляційних втрат, 129,49 грн. - 3% річних, 1 600,00 грн. - судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 14.06.2017 року.
В судове засідання 14.06.2016 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Провадження у справі порушено ухвалою від 29.05.2017 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 14.06.2017 року представники позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 14.06.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
11.06.2013 року між Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії (далі по тексту - Орендодавець, позивач, ПАТ "Укртелеком") та Державним підприємством дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" (далі по тексту - відповідач, Орендар, ДП "Укрдорзв'язок") укладено Договір №40-27 оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платає користування частину нежитлового приміщення (далі - Майно), розташованого в м. Києві на 2 поверсі 3- поверхового будинку № 79-а по бул. Вернадського (АТС-423), загальною площею 1,0 їй - технологічних приміщень для розміщення обладнання зв'язку.
Відповідно до п. 2.1. Договору передача Орендареві Майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками Сторін Акта приймання-передачі майна (додаток 1), вказаного в п. 1.1 цього Договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Майна переходить до Орендаря з відповідними наслідками.
Майно, передане Орендареві, повертається Орендодавцеві не пізніше дати закінчення строку дії Договору (якщо не укладено договір на наступний строк) за Актом передачі-приймання, звіреним з Актом приймання-передачі Майна, зазначеним у п. 2.1 цього Договору, разом з отриманим від Орендодавця устаткуванням, інвентарем та іншим майном у належному стані, з усіма зробленими поліпшеннями, які неможливо відокремити від об'єкта оренди (п. 2.3. Договору).
Згідно з п. 3.1. Договору місячна орендна плата становить 1 021,00 грн.
Відповідно до п. 3.6. Договору орендна плата перераховується Орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються Орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.
Щомісячна сума, яка підлягає оплаті, визначається у розмірі 100% орендної плати за попередній місяць та збільшується (зменшується) на суму заборгованості (переплати) за фактично надані послуги попереднього місяця, яка утворилась на 1 число розрахункового місяця (п. 3.7. Договору).
Згідно з п. 3.8. Договору орендна плата за перший місяць обчислюється згідно з п. 3.1 з урахуванням фактичного періоду використання, визначеного відповідно до Акта приймаїшя-передачі орендованого майна. Оплата за перший місяць оренди здійснюється Орендарем на підставі рахунку, який складається Орендодавцем на дату підписання Акта приймання-передачі орендованого майна та підлягає оплаті протягом семи робочих днів після отримання Орендарем. Рахунок за перший місяць оренди надається Орендарю одночасно з Актом приймання- передачі майна.
Відповідно до п. 3.9. Договору У разі закінчення строку дії цього Договору чи його дострокового розірвання орендна плата за останній місяць розраховується Орендодавцем з урахуванням фактичного періоду використання, визначеного відповідно до Акта передачі-приймання орендованого майна. Орендна плата за останній місяць сплачується Орендарем на підставі рахунку, який складається Орендодавцем на дату підписання Акта передачі-приймання майна та підлягає оплаті протягом 20 календарних днів.
Пунктом 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» передбачено, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останнім передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.
Згідно з п. 6.1.3. Договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.
Позивачем передано, а відповідачем прийнято в оренду майно, що підтверджується підписаним між сторонами Актом приймання-передачі майна від 11.06.2013 року.
Відповідно до п. 12.1. Цей договір укладено на період з 01.01.2013 року до 31.12.2014 року. Сторони домовились, що умови цього договору поширюються на відносини між ними, які виникли до його укладання, а саме з 01.01.2013р. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього Договору здійснити остаточні розрахунки за ним.
31.12.2014 року між сторонами укладено Додатковий договір №1 до Договору, за умовами якого продовжено строк дії Договору до 30.12.2015 року.
Відповідно до п. 12.3. Договору зміни та доповнення, що вносяться до Договору, розглядаються Сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання умов Договору та внесення змін до нього не допускаються, за винятком обставин передбачених п. 12.4. Всі зміни та доповнення до цього Договору оформляються у вигляді додаткових угод, які дійсні лише тоді, якщо складені в письмовій формі та підписані повноважними представниками Сторін.
ПАТ «Укртелеком» листом від 15.10.2015 року №82К500-2040 надсилало Відповідачу проект договору на новий строк разом з Актом приймання-передачі майна, задля подальшої співпраці, про що листами від 20.10.2016 року №82Е200/82Е000-2/37 наголошував та додатково повідомляв про існуючу заборгованість.
Ні вищевказаний акт, ні новий договір так і не були передані ПАТ «Укртелеком», згоди на укладення договору на новий строк чи повідомлення про відхилення умов ПАТ «Укртелеком» Відповідач не надав.
З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що дія договору припинилася з 31.12.2015 року (останній день користування майном за умовами договору є 30.12.2014 року), однак відповідач фактично користується орендованим майном, що згідно з умовами договору є наслідком сплати орендних платежів за весь час фактичного користування майном.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності сплати орендної плати відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем за період з травня по вересень 2016 року, з листопада 2016 по лютий 2017 року та квітень 2017 року включно виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 10 210,00 грн. На підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних доказів повернення позивачу орендованого майна.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності
Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування майно на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору та після закінчення його дії не сплатив на користь позивача орендну плату в розмірі 10 210,72 грн. (за період з травня по вересень 2016 року, з листопада 2016 по лютий 2017 року та квітень 2017 року включно)та продовжує фактично користуватися орендованим майном, в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість зі сплати вказаної суми.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 10 210,00 грн. (заборгованості по орендній платі), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідач припустився порушення грошового зобов'язання, а тому позивач, керуючись п.8.2. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 1 230,51 грн.
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за Договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, Орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 1 230,51 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.
Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 593,20 грн. (інфляційних втрат) та 129,49 грн. (3% річних).
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 593,20 грн. (інфляційних втрат) та 129,49 грн. (3% річних), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" (03179, м. Київ, ВУЛ. МИХАЙЛА ЧАЛОГО, будинок 3; код ЄДРПОУ 05422987) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 40, р/р 26000503058 в АБ "Укргазбанк" м. Києва, МФО 320478, код ЄДРПОУ 01189910) 10 210 (десять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. - заборгованості по орендній платі, 1 230 (одну тисячу двісті тридцять) грн. 51 коп. - пені, 593 (п'ятсот дев'яносто три) грн. 20 коп. - інфляційних втрат, 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 49 коп. - 3% річних, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.М. Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 27.06.2017 року.