ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.06.2017Справа №910/7044/17
За позовом Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії науки України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології"
про стягнення заборгованості 99 829,54 грн.
Суддя Якименко М.М
Представники сторін:
від позивача: Шерстюк П.І. - за довіреністю №61-4 від 12.01.2017 року;
від відповідача: не з'явилися.
Інститут металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії науки України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" про стягнення заборгованості 99 829,54 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, відшкодування експлуатаційних витрат, відшкодування податку на землю, відшкодування за теплову енергію та електроенергію за умовами Договору оренди №41/16-К майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 11.07.2016 року.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь: 79 872,67 грн. - заборгованості по орендній платі, 11 594,79 грн. - відшкодування за електроенергію, 29,89 грн. - відшкодування за експлуатаційні витрати, 122,29 грн. - відшкодування за теплову енергію, 252,73 грн. - відшкодування податку на землю, 3 993,63 грн. - штрафу, 3 964,54 грн. - пені, 1 600,00 грн. - судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07.06.2017 року.
В судове засідання 07.06.2017 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Провадження у справі порушено ухвалою від 05.05.2017 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 07.06.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 07.06.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
11.07.2016 року між Інститутом металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії науки України (далі по тексту - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (далі по тексту - відповідач, орендар) укладено Договір оренди №41/16-К майна, що належить до майнового комплексу НАН України (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно приміщення (далі - Майно) загальною площею) 1 кв.м. та 6,0 кв.м. розміщене за адресою: м. Київ, б. Вернадського, 36, на технічному поверсі адміністративно-лабораторного корпусу, майданчику на даху та право користування частиною покрівлі (розміщення 9-х антен), що перебуває на балансі Інституту металофізики ім. Г. В. Курдюмова НАН України.
Як вбачається з п. 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів Украйні від 4 жовтня 1995 року №786 зі змінами, і становить без ГІДИ за базовий місяць розрахунку липень 2016 р. за 1 кв.м. - 283,67 гри., за розміщення 9-х антен - 6331,28 грн. та за 6,00 кв.м. - 1882,22 грн.
Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю за розрахунками Орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю.
Відповідно до п. 3.4. Договору орендна плата перераховується Орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.
Зобов'язання Орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць (останні місяці) оренди. Якщо договір оренди укладено на строк, менший ніж один місяць, вноситься завдаток у розмірі орендної плати за цей строк (п. 3.10. Договору).
Відповідно до п. 3.11. Договору не виставлення рахунку Орендодавцем не є підставою для несплати орендної плати Орендарем.
Згідно з п. 5.3. Договору орендар зобов'язується протягом місяця після підписання Договору внести завдаток, передбачений цим Договором. Після закінчення основного строку Договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць (останні місяці) з урахуванням внесеного Орендарем завдатку. У разі порушення Орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати він має відшкодувати Орендодавцю збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку.
Орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого Майна та прилеглої до будинку території, надаванням послуг, сплатою податків та інших платежів (п. 5.18. Договору).
Відповідно до п. 5.19. Договору Орендар зобов'язується протягом п'яти робочих днів після підписання цього Договору укласти з Орендодавцем орендованого Майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю.
11.07.2016 року, на виконання п. 5.19. Договору, між сторонами укладено Договір №41/16-В про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Позивачем передано, а відповідачем прийнято майно за Договором, що підтверджується підписаним між сторонами Актом приймання-передавання приміщення від 11.07.2016.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати орендної плати (за період з липня 2016 року по березень 2017 року), відшкодування експлуатаційних витрат (за листопад 2016р.), відшкодування податку на землю (за період з вересня 2016 року по березень 2017 року), відшкодування за теплову енергію (за лютий 2017 року), відшкодування за електроенергію (за період з липня 2016 року по лютий 2017 року) відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, а саме: 79 872,67 грн. - заборгованості по орендній платі, 11 594,79 грн. - відшкодування за електроенергію, 29,89 грн. - відшкодування за експлуатаційні витрати, 122,29 грн. - відшкодування за теплову енергію, 252,73 грн. - відшкодування податку на землю. На підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності
Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування майном на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача орендну плату, відшкодування експлуатаційних витрат, відшкодування податку на землю, відшкодування за теплову енергію, відшкодування за електроенергію, в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість зі сплати вказаних сум.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відзив відповідача на позовну заяву не приймається судом в якості належного та допустимого доказу та спростовується наявними в матеріалах справи документами та чинним законодавством.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення (79 872,67 грн. - заборгованості по орендній платі, 11 594,79 грн. - відшкодування за електроенергію, 29,89 грн. - відшкодування за експлуатаційні витрати, 122,29 грн. - відшкодування за теплову енергію, 252,73 грн. - відшкодування податку на землю) нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідач припустився порушення зобов'язання, а тому позивач, керуючись пунктами 3.7. та 3.8. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф, які за розрахунками позивача становлять: 3 993,63 грн. - штрафу, 3 964,54 грн. - пені.
Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Згідно з п. 3.8. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 5 % (п'ять) відсотків від суми заборгованості.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 3 993,63 грн. (штрафу) та 3 964,54 грн. (пені) нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75,82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ТРЬОХСВЯТИТЕЛЬСЬКА, будинок 5/1, ЛІТ. А; код ЄДРПОУ 30753866) на користь Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії науки України (03142, м. Київ, БУЛЬВАР АКАДЕМІКА ВЕРНАДСЬКОГО, будинок 36; код ЄДРПОУ 05417331) 79 872 (сімдесят дев'ять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 67 коп. - заборгованості по орендній платі, 11 594 (одинадцять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 79 коп. - відшкодування за електроенергію, 29 (двадцять дев'ять) грн. 89 коп. - відшкодування за експлуатаційні витрати, 122 (сто двадцять дві) грн. 29 коп. - відшкодування за теплову енергію, 252 (двісті п'ятдесят дві) грн. 73 коп. - відшкодування податку на землю, 3 993 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто три) грн. 63 коп. - штрафу, 3 964 (три тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 54 коп. - пені, 1 600 (одну шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.М. Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 23.06.2017 року.