22 червня 2017 р.Р і в н е 817/2175/16
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення , -
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 17000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що рішення за порушення вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» винесено неправомірно з огляду на те, що працівники перевіряючого органу не пред'явили та не надіслати на її адресу ні наказ на проведення перевірки на направлення, крім того спірне рішення прийняте з порушенням терміну тридцяти робочих днів, з дати реєстрації матеріалів перевірок, також вважає, що при проведенні перевірки відповідачем не надано доказів на підтвердження здійснення продажу алкогольних напоїв - пива без ліцензії в приміщенні закусочної «Юлія». Просила визнати протиправним та скасувати рішення №0001494000 від 03.11.2016 року.
Позивач в судовому засіданні визнала факт продажу алкогольного напою без відповідної ліцензії, однак просила позов задовольнити і визнати протиправним та скасувати рішення №0001494000 від 03.11.2016 року.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав вказаних в долученому до матеріалів справи письмовому запереченні
в якому зазначила, що позивач здійснювала торгівлю алкогольними напоями коли ліцензія була відсутня. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 23 вересня 2016 року відповідно до наказу Головного управлінням ДФС у Рівненській області від 22.09.2016 року № 600 (а.с.45), на підставі направлень від 22.09.2016 року №299 та №300 (а.с.42-43), посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку відповідачки у закусочній «Юлія», яка розташована по вул. Шкільна, 10а, с.Яцьковичі, Березнівський район, Рівненська область, за наслідками якої складено акт №130/17-00-40/НОМЕР_1 (а.с.6-7).
Надаючи правову оцінку спірним рішенням, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити, зокрема, фактичні перевірки, яким вважаються перевірки, що здійснюються за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з п. 80.1, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи), та може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Пунктом 80.4. статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція
Відповідно до п.86.5 ст.86 Податкового кодексу України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Матеріалами справи підтверджується правомірність і законність проведення перевірки у відповідності до вимог чинного законодавства.
З висновків перевірки вбачається порушення ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в частині реалізації алкогольних напоїв без наявності ліцензії.
03 листопада 2016 року на підставі акту перевірки №130/17-00-40/НОМЕР_1 від 23 вересня 2016 року ГУ ДФС у Рівненській області прийнято рішення №0001494000, яким до відповідачки. застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 17000,00 грн. (а.с.5).
Факт реалізації алкогольних напоїв позивачка не заперечує, за результатами перевірки встановлено факт реалізації алкогольних напоїв без наявної діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а саме: згідно бази даних ІС «Податковий блок»: в період 10.07.2016 року було реалізовано:
Чек №1 від 10.07.2016 року, продано пиво «ОСОБА_3 Домс», 0,5 одна пляшка по ціні 14 грн.;
Чек №2 від 10.07.2016 року, продано пиво «ІСЕ МІКХ Куба Лібре», 0,5 одна пляшка по ціні 14,50 грн.;
Чек №3 від 10.07.2016 року, продано пиво «ОСОБА_3 Світле», 1,5 одна пляшка по ціні 26,5 грн.;
Чек №4 від 10.07.2016 року, продано пиво «Арсенал», міцне 0,5 одна пляшка по ціні 13 грн.;
Чек №5 від 10.07.2016 року, продано пиво «Арсенал», міцне 1,25 одна пляшка по ціні 23 грн.
Матеріалами перевірки встановлено, що реалізація алкогольних напоїв проводилась без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної чи оптової торгівлі. Ліцензія №317011003108 від 09.07.2015 року з терміном дії по 09.07.2016 року закінчилась і станом на 10.07.2016 року у позивачки діючої ліцензії не було.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами справляється щоквартально рівними частками і зараховується до місцевих бюджетів згідно з чинним законодавством.
Дія ліцензії призупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.
Статтею 1 Закону України №481/95-ВР визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Статтями 251, 252 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Згідно ч.1 ст.255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Постановою Кабінету Міністрів України №493 від 13.05.1996 року затверджений Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами (далі Постанова КМУ №493).
Відповідно до п.25 Постанови КМУ №493 у ліцензії, зокрема, зазначається термін її дії, тобто встановлений певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Враховуючи те, що в ліцензії зазначений термін їх дії, суд вважає, що органом, якій видав ліцензію надано право суб'єкту господарювання здійснювати ліцензійну діяльність, а саме роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами, саме з 09.07.2015 року по 09.07.2016 року, а тому продаж алкогольних напоїв 10.07.2016 здійснено з порушенням норми ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», вказане позивачка підтвердила в судовому засіданні.
За порушення норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», відповідно до статті 17 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до відповідача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафів у розмірі 17000 гривень у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом).
Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій за порушення положень ст.15 Закону України №481/95-BP (продаж алкогольних напоїв без ліцензії) є правомірним, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають .
В силу статті 94 КАС України судові витрати на користь сторони не присуджуються.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення від 03.11.2016 року №0001494000 відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Махаринець Д.Є.