ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
29 червня 2017 року справа № 813/665/17
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.,
при секретарі Новак Л.М.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
прокурора - Бойко Н.І.
розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Львівської області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Встановив:
ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Прокуратури Львівської області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що оскільки реорганізація прокуратури Львівської області у 2016-2017 роках не проводилась, звільнення з посади прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Львівської області у зв'язку із «реорганізацією органів прокуратури» є незаконним. Відповідач свого обов'язку працевлаштування працівника не виконав, оскільки позивачу не пропонувались усі вакантні (вільні) посади, які існували у прокуратурі Львівської області на день попередження про наступне звільнення 01.11.2016) і з'явились до дня звільнення (16.01.2017), чим порушено передбачені законом гарантії. Також ОСОБА_1 не відмовлялась від переведення на окремі із запропонованих їй посад, однак будь-яких заходів щодо переведення позивача за її згодою на посади, де і виявила бажання працювати, роботодавцем не вживалося. Крім того відповідачем порушено вимоги Закону щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. Про наступне звільнення у зв'язку із скороченням наказом Генерального прокурора України від 11.08.2016 № 119ш посади прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Львівської області позивача письмово повідомлено попередженням від 01.11.2016 № 11-1032вих-16. Інші працівники, які працювали на аналогічних посадах у відділу ювенальної юстиції про звільнення не попереджались. Безперервний загальний стаж і досвід роботи в органах прокуратури Львівської області позивача становить понад 34 років (з 20.10.1982 до 16.01.2017). За сумлінне виконання службових обов'язків, довготривалу бездоганну службу в органах прокуратури, високий професіоналізм, ініціативність в роботі неодноразово заохочувалась керівництвом прокуратури Львівської області та Генеральним прокурором України.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, мотивуючи тим, що виходячи з інформації начальника відділу ювенальної юстиції ОСОБА_2 від 15.08.2016 № 08-143вн-16, «ОСОБА_1 має найнижчу продуктивність праці та кваліфікацію у сфері захисту прав і свобод дітей у порівнянні з іншими працівниками відділу. ОСОБА_1 01 листопада 2016 року попереджено про наступне вивільнення з 01 січня 2017 року та запропоновано іншу роботу в органах прокуратури області (згідно з переліком у попередженні). В подальшому, у зв'язку з утворенням нових вакантних посад, ОСОБА_1 пропонувалось їх зайняти шляхом вручення відповідних повідомлень. Упродовж більше як 2 місяців з часу вручення попередження від ОСОБА_1 згоди на зайняття однієї з запропонованих вакантних посад не надходило. Згідно зі статтею 42 КЗпП України переважене право в залишенні на роботі враховується лише при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації, а згідно з інформацією начальника відділу ювенальної юстиції ОСОБА_3 від 15.08.2016 № 08-143вн-16 встановлено, що ОСОБА_1 має найнижчу продуктивність праці та кваліфікацію серед інших працівників.
Просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доводи позивача та представника позивача, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, заперечення відповідача та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі правовідносини.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 наказом прокуратури Львівської області №1737к від 03.08.2015 призначена на посаду прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Львівської області. В органах прокуратури позивач працював з 20 жовтня 1982 року.
Наказом Генеральної прокуратури України від 11.08.2016 №119ш скорочено у штатному розписі відділу ювенальної юстиції прокуратури Львівської області одну посаду та зараховано до резерву Генеральної прокуратури України.
01 листопада 2016 року позивача попереджено про наступне вивільнення з 01.01.2017 у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, яке він отримав 01.11.2016 та запропоновано йому іншу роботу в органах прокуратури області, зокрема:
- начальник управління нагляду у кримінальному провадженні;
- начальник відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції;
- керівник Львівської місцевої прокуратури №1;
- керівник Городоцької місцевої прокуратури;
- керівник Радехівської місцевої прокуратури;
- керівник Самбірської місцевої прокуратури;
- керівник Червоноградської місцевої прокуратури;
- перший заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №1;
- перший заступник керівника Дрогобицької місцевої прокуратури;
- перший заступник керівника Самбірської місцевої прокуратури;
- заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №1;
- заступник керівника Стрийської місцевої прокуратури;
- заступник керівника Золочівської місцевої прокуратури на час перебування ОСОБА_4 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 24.08.2018;
-прокурор Львівської місцевої прокуратури №1 на час перебування ОСОБА_5 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 23.01.2017;
- прокурор Кам'янка-Бузького відділу Радехівської місцевої прокуратури на час перебування ОСОБА_6 у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості до 10.09.2017;
- прокурор Бродівського відділу Радехівської місцевої прокуратури на час перебування ОСОБА_7 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 26.01.2019;
- прокурор Львівської місцевої прокуратури №1 на час перебування ОСОБА_8 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 05.04.2019;
- прокурор Мостиського відділу Городоцької місцевої прокуратури на час перебування ОСОБА_9 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 05.05.2018;
- начальник відділу фінансування та бухгалтерського обліку - головний бухгалтер;
головний спеціаліст з питань захисту державних таємниць Стрийської місцевої прокуратури;
спеціаліст Львівської місцевої прокуратури № 1;
спеціаліст Червоноградської місцевої прокуратури на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 08 квітня 2019 року.
Крім цього, в подальшому, у зв'язку з утворенням нових вакантних посад, ОСОБА_1 пропонувалось їх зайняти шляхом вручення відповідних повідомлень:
- 18.11.2016, зокрема: прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в апеляційному суді на час перебування ОСОБА_10 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; заступника керівника Самбірської місцевої прокуратури Львівської області; прокурора Турківського відділу Самбірської місцевої прокуратури Львівської області; прокурора Городоцької місцевої прокуратури Львівської області;
- 08.12.2016, зокрема: прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні; головного спеціаліста відділу інформаційних технологій; прокурора Яворівського відділу Городоцької місцевої прокуратури Львівської області.
Відповідно до довідки прокуратури впродовж 2 місяців з часу вручення попередження від ОСОБА_1 згоди на зайняття однієї з запропонованих вакантних посад не надходило.
Наказом прокуратури Львівської області від 16 січня 2017 року №56к “Про звільнення ОСОБА_1Б.” позивача звільнено з посади головного спеціаліста інформаційних технологій прокуратури Львівської області з 16 січня 2017 року у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру” та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу про працю України.
16 січня 2017 року “Про звільнення ОСОБА_1Б.” ознайомлено з наказом про звільнення і видано трудову книжку.
Вважаючи звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернулася із позовом до суду.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, систему прокуратури України, а також порядок звільнення прокурора з посади, припинення, зупинення його повноважень на посаді, визначено Законом України “Про прокуратуру”.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України “Про прокуратуру” прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо: прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п'ятнадцяти днів; в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення; прокурор не успішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.
Пунктом 2 частини 2 статті 51 Закону №1697-VII встановлено, що особами, які в установленому цим Законом порядку приймають рішення про звільнення прокурора з посади, є керівник регіональної прокуратури - щодо прокурорів відповідної регіональної прокуратури та прокурорів місцевих прокуратур, які розташовані у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури.
Спірні правовідносини окрім норм Закону України “Про прокуратуру”, регулюються також Кодексом законів про працю України (надалі - КЗпП України). При цьому, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, однак трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Виходячи з положень зазначеної норми, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе у випадку змін в організації і праці. Під змінами в організації виробництва і праці мається на увазі ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення численності або штату працівників.
Відповідно до статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України).
При цьому, скорочення чисельності та скорочення штату не тотожні поняття, адже скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій; при цьому, одночасно можуть вводитись інші посади, спеціальності, професії, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватись, а в окремих випадках навіть збільшуватись.
При звільненні за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України необхідним є додержання порядку вивільнення працівників, встановлених статтями 40, 42, 49-1 КЗпП України.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” містяться роз'яснення , згідно з якими розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Як встановлено судом, наказом Генерального прокурора України від 11.08.2016 року №119ш скорочено у штатному розписі відділу ювенальної юстиції прокуратури Львівської області одну посаду та зараховано до резерву Генеральної прокуратури України.
Згідно типового штатного розпису прокуратури Львівської області станом на 01.11.2016 року у відділі ювенальної юстиції прокуратури Львівської області передбачено сім посад, а згідно типового штатного розпису прокуратури Львівської області станом на 01.12.2016 року, 01.01.2017 року та 01.02.2017 року у відділі ювенальної юстиції прокуратури Львівської області передбачено шість посад.
Порядок вивільнення працівників регламентовано статтею 49-2 КЗпП України. Так, згідно частин 1-3 даної статті, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
В матеріалах справи міститься копія попередження про звільнення позивача №11-1032 вих 16 від 01.11.2016 року. Позивач ознайомився зі вказаним попередженням 01.11.2016 року, що ним не заперечується.
Окрім цього, у вказаному попередженні ОСОБА_1 запропоновано 16 вакантних та тимчасово вакантних посад в органах прокуратури Львівської області, зокрема:
- начальник управління нагляду у кримінальному провадженні;
-начальник відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції;
- керівник Львівської місцевої прокуратури №1;
- керівник Городоцької місцевої прокуратури;
- керівник Радехівської місцевої прокуратури;
- керівник Самбірської місцевої прокуратури;
- керівник Червоноградської місцевої прокуратури;
- перший заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №1;
- перший заступник керівника Дрогобицької місцевої прокуратури;
- перший заступник керівника Самбірської місцевої прокуратури;
- заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №1;
- заступник керівника Стрийської місцевої прокуратури;
-заступник керівника Золочівської місцевої прокуратури на час перебування ОСОБА_4 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 24.08.2018;
-прокурор Львівської місцевої прокуратури №1 на час перебування ОСОБА_5 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 23.01.2017;
прокурор Кам'янка-Бузького відділу Радехівської місцевої прокуратури на час перебування ОСОБА_6 у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості до 10.09.2017;
-прокурор Бродівського відділу Радехівської місцевої прокуратури на час перебування ОСОБА_7 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 26.01.2019;
-прокурор Львівської місцевої прокуратури №1 на час перебування ОСОБА_8 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 05.04.2019;
-прокурор Мостиського відділу Городоцької місцевої прокуратури на час перебування ОСОБА_9 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 05.05.2018;
- начальник відділу фінансування та бухгалтерського обліку - головний бухгалтер;
- головний спеціаліст з питань захисту державних таємниць Стрийської місцевої прокуратури;
- спеціаліст Львівської місцевої прокуратури № 1;
- спеціаліст Червоноградської місцевої прокуратури на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 08 квітня 2019 року.
Крім цього, в подальшому, у зв'язку з утворенням нових вакантних посад, ОСОБА_1 пропонувалось їх зайняти шляхом вручення відповідних повідомлень:
- 18.11.2016, зокрема: прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в апеляційному суді на час перебування ОСОБА_10 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; заступника керівника Самбірської місцевої прокуратури Львівської області; прокурора Турківського відділу Самбірської місцевої прокуратури Львівської області; прокурора Городоцької місцевої прокуратури Львівської області;
- 08.12.2016, зокрема: прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні; головного спеціаліста відділу інформаційних технологій; прокурора Яворівського відділу Городоцької місцевої прокуратури Львівської області.
29.06.2017 представник відповідача надав суду додаткові пояснення, відповідно до яких в період з 02.11.2016 по 09.11.2016 вакантними були ряд посад, які ОСОБА_1 не пропонувалися, оскільки на ці посади вже були рекомендовані інші особи, зокрема, посади: начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-економічних потреб; начальника відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя; начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення; заступника начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення; прокурор відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції.
Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд України в постанові від 01.04.2015 у справі № 6-40цс15 висловив правову позицію, згідно якої власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-2487цс15, відповідно до частини третьої статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, в тому числі і вакантні посади осіб, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною.
Всі вище перелічені посади були вакантними чи тимчасово вакантними. Як встановлено судом вище, впродовж 2 місяців та 17 днів з часу вручення попередження від ОСОБА_1 згідно з книгою реєстрації вхідних документів відділу роботи з кадрами згоди на зайняття однієї з запропонованих вакантних посад не надходило.
Що стосується ненадання ОСОБА_1 відповідачем переважного права на залишення на роботі суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Частина 2 статті 42 КЗпП України передбачає, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України (частина 3 статті 42 КЗпП України).
Для перевірки кваліфікації і продуктивності праці повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про збільшення обсягу виконуваної роботи тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Тому при застосуванні положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі слід враховувати в тому числі і наявність дисциплінарного стягнення.
Аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які підлягають звільненню, може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі, такі обставини повинен з'ясовувати сам суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.
В запереченні відповідач зазначив, що згідно зі статтею 42 КЗпП України переважне право в залишенні на роботі враховується лише при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації, а згідно порівняльної таблиці продуктивність праці і кваліфікація ОСОБА_1 найнижча серед інших працівників.
Прокурор Львівської області, взявши до уваги довідку начальника відділу ювенальної юстиції прокуратури Львівської області щодо вивільнення працівників відділу ювенальної юстиції прокуратури Львівської області та інші показники в роботі позивача, надав переважне право на залишення на роботі ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14
В даному випадку, суд зазначає про те, що суд не вправі втручатися в виключне право роботодавця на вибір працівника, який повинен залишитися на посаді в разі скорочення штату чи посад на підприємстві, установі організації тощо.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що при реалізації ним права вибору працівника, який залишиться на роботі у зв'язку зі скороченням посади прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Львівської області, ним дотримано об'єктивних критеріїв оцінки кваліфікації та продуктивності праці вказаних вище працівників.
Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу прокуратури Львівської області від 16 січня 2017 року №56к “Про звільнення ОСОБА_1Б.”, відповідно і вимога ОСОБА_1 про стягнення з прокуратури Львівської області на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягає.
За наведених обставин, суд вважає що позов є безпідставний та необґрунтований, а тому не підлягає до задоволення.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 30.06.2017 року.
Суддя Р.М. Брильовський