29 червня 2017 року № 810/4121/16
Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДСНС України у Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІЄНТИР-БУДЕЛЕМЕНТ" про застосування заходів реагування,
13 грудня 2016 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДСНС України у Київській області (далі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІЄНТИР-БУДЕЛЕМЕНТ" (далі - відповідач) про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи позивача за адресою: б-р. Незалежності, 28-А, м. Бровари, Київська обл.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем було здійснено позапланову перевірку позивача за адресою: б-р Незалежності, 28-А, м. Бровари, Київська обл., з питань додержання та виконання вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, за результатами якої встановлено ряд порушень, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що ним було прийнято до уваги зауваження, викладені в акті перевірки, та вжито заходи щодо усунення виявлених порушень. Стверджував, що усі викладені в акті перевірки порушення ним усунуто в повному обсязі.
22 червня 2017 р. відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Представник позивача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.
У період з 22 по 30 вересня 2016 р. позивачем було проведено планову перевірку щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки за адресою: б-р Незалежності, 28-А, м. Бровари, Київська обл.
Дану перевірку проведено на підставі наказу позивача від 4 серпня 2016 р. № 363 та посвідчення про проведення перевірки від 10 серпня 2016 р. № 2154 (т. 1 а.с. 60-61).
30 вересня 2016 р., за результатами перевірки, позивачем було складено акт перевірки № 231 (далі - акт перевірки № 231) (т. 1 а.с. 61-83).
У даному акті було зафіксовано виявлені позивачем ряд порушення правил та норм пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей (т. 1 а.с. 68-77).
З метою застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) позивач звернувся до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини врегульовані Кодексом цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 р. № 5403-VI (далі - КЦЗ України), Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 р. № 877-V (далі - Закон України № 877-V) (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 4 Закону України № 877-V державний нагляд здійснюється за місцем провадження господарської діяльності господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 КЦЗ України діяльність із забезпечення техногенної безпеки є складовою виробничої, експлуатаційної та іншої діяльності відповідних посадових осіб і працівників підприємств, установ, організацій. Ця вимога відображається у відповідних статутах або положеннях.
Як убачається із вимог п. 12 ч. 1 ст. 67 КЦЗ України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Згідно з вимогами ч. 2. ст. 68 КЦЗ України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку встановленому законом.
Відповідно до п.п. 1, 4, 10 ч. 1 ст. 70 КЦЗ України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання.
Як вбачається з п. 6.2, 6.4 Інструкції про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду запобіжних заходів, затвердженої наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 21 жовтня 2004 р. № 130, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 08 листопада 2004 р. за № 1416/10015 (далі - Інструкція № 130) (чинної на дату виникнення спірних правовідносин), цією нормою визначено порядок виконання постанови про застосування запобіжних заходів та шляхи її виконання.
Наявні матеріали справи свідчать про таке.
Як вже зазначалося, у період з 22 по 30 вересня 2016 р. позивачем було проведено планову перевірку щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки за адресою: б-р Незалежності, 28-А, м. Бровари, Київська обл., за результатами якої складено акт перевірки № 231 (т. 1 а.с. 61-83).
Названим актом перевірки було встановлено 69 порушень вимог чинного законодавства (т. 1 а.с. 68-75).
Названий акт перевірки було вручено відповідачу 30 вересня 2016 р., що підтверджується підписом останнього (т. 1 а.с. 78).
3 жовтня 2016 р. позивачем було складено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки № 98 (далі - припис № 98) (т. 1 а.с. 84-93).
У названому приписі визначено перелік порушень, які необхідно було усунути відповідачу та визначено строк їх усунення до 24 жовтня 2016 р.
Названий припис було отримано представником відповідача, що підтверджується підписом на тексті припису (т. 1 а.с. 92).
Відповідачем на виконання вимог названого припису було:
- наказом від 5 жовтня 2016 р. № 102-ОД створено комісію по організації виконання заходів щодо усунення недоліків з питань цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки (т. 1 а.с. 94);
- листом від 25 жовтня 2016 р. № 490 повідомлено позивача про виконання частини припису, а саме: п.п. 1, 2, 15, 16, 19, 20, 21, 28, 35, 36, 42, 44, 48, 49, 50, 53, 59, 65, 68, 70, 71, 73, 74, 79 виконано; п.п. 29, 31, 37 - скасовано згідно наказу позивача від 4 жовтня 216 р. № 482; інші пункти в процесі виконання згідно розроблених та затверджених заходів (т. 1 а.с. 99);
- наказом від 4 жовтня 2016 р. № 101-ОД затверджено план організаційно-технічних заходів з усунення виявлених під час перевірки порушень (т. 1 а.с. 100-108);
- листом від 18 листопада 2016 р. № 508 повідомлено позивача про усунення п.п. 14, 17, 27, 51, 88, 60, 61, 62, 63, 64, 67, 76, 78 припису та зазначено, що інші пункти припису в процесі виконання (т. 1 а.с. 109-117).
У подальшому у період з 21 по 22 листопада 2016 р. позивачем було проведено позапланову перевірку відповідача з питань додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, за результатами якої складено акт № 281 (далі - акт № 281) (т. 1 а.с. 125-141).
Названим актом перевірки було встановлено 41 порушення (т. 1 а.с. 132-135).
Позивачем було вчинено дії щодо усунення встановлених актом перевірки № 281 порушень, на підтвердження чого було надано:
- акт готовності об'єкта до експлуатації від 24 липня 2009 р., згідно з яким ТОВ "Монолітспецбуд" було виконано основні будівельно-монтажні роботи, інженерні мережі, благоустрій території, та встановлено, що закінчений будівництвом об'єкт готовий до експлуатації (т. 1 а.с. 142-146);
- свідоцтво про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил № 10000022, яким засвідчено відповідність закінченого будівництва об'єкта позивача проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджено його готовність до експлуатації (т. 1 а.с. 147);
- експертний висновок, яким встановлено, що проведеною повторною експертизою правильності і повноти виконання протипожежних діючих нормативних актів, згідно експертного висновку ГУ МНС за № 9/6/883 від 18 лютого 2009 р., проектно-кошторисній документації (стадія "Проект") "Будівництво підприємства з виробництва дрібнорозмірних стінових будівельних матеріалів позивача" в м. Бровари (в районі "Промвузла"), розробленій в 2008 р. ТОВ "Проектний інститут "Південдіпромбуд", порушень вимог пожежної безпеки не виявлено (т. 1 а.с. 148-158);
- протокол № 111/В-ГЗ(16)-2013, яким проведено експертне дослідження зразків тафтингового килимового покриття для підлоги (т. 1 ас 159-160);
- протокол № 110/В-ГГ(40)-2013, яким проведено експертне дослідження зразків тафтингового килимового покриття для підлоги (т. 1 ас 161-163);
- протокол № 117/В-РП(29)-2013, яким проведено експертне дослідження зразків тафтингового килимового покриття для підлоги (т. 1 ас 164-165);
- протокол № 105/В-ГЗ(19)-2016, яким проведено експертне дослідження зразків гомогенного покриття для підлоги з полівінілхлориду (лінолеуму) (т. 1 ас 166-167);
- протокол № 104/В-РП(20)-2016, яким проведено експертне дослідження зразків гомогенного покриття для підлоги з полівінілхлориду (лінолеуму) (т. 1 ас 168-169);
- протокол № 106/В-КД(23)-2016, яким проведено експертне дослідження зразків гомогенного покриття для підлоги з полівінілхлориду (лінолеуму) (т. 1 ас 170-171);
- протокол № 13/В-ГГ(2)-2016, яким проведено експертне дослідження зразків гомогенного покриття для підлоги з полівінілхлориду (лінолеуму) (т. 1 ас 172-174);
- протокол № 13/В-ГТМ(5)-2016, яким проведено експертне дослідження зразків алюмінієвої пудри (порошку) (т. 1 ас 175-176);
- договір субпідряду від 21 вересня 2016 р. № 2109-16, згідно з якими було надано послуги з облаштування огорожі та додаткові угоди до нього (т. 1 а.с. 177-183);
- договори на виконання підрядних робіт, згідно з якими було надано послуги з проектування та монтажу системи контролю загазованості в котельні в будівлі контрольно-пропускного пункту № 1 (з влаштуванням автоматичного закриття запірного клапану на вводі газопроводу в котельню при спрацюванні системи протипожежного захисту) на об'єкті позивача; вогнезахисних заповнень отворів (зазорів), що утворилися в місцях проходження інженерних мереж через протипожежну перегородку; монтажу протипожежних клапанів; вогнезахисту несучих металевих конструкцій перекриття АБК-1, АБК-2; вогнезахисту транзитних ділянок повітроводів системи вентиляції з адміністартивно-побутових приміщень через виробничі; усунення пошкоджених ділянок вогнезахисту металевих колон котельні; монтажу системи пожежогасіння в ТП1, ТП2, ТП3 тощо (т. 1 а.с. 195-229).
26 січня 2017 р. відповідачем було направлено до позивача лист № 25 у якому зазначалося про усунення порушень, встановлених актом перевірки № 231 та містилося прохання про проведення позапланової перевірки відповідача (т. 2 а.с. 65).
У період з 28 лютого по 1 березня 2017 р. позивачем було проведено позапланову перевірку відповідача, за результатами якої складеного акт перевірки № 300 (т. 2 а.с. 102-111).
Названим актом перевірки встановлено 13 порушень (т. 2 а.с. 108-110).
Крім того, у період з 28 по 29 березня 2017 р. позивачем було проведено перевірку позивача, за результатами якої було складено акт № 301 (т. 2 а.с. 131-143).
Названим актом перевірки було встановлено вже 10 порушень вимог чинного законодавства (т. 2 а.с. 137-138).
У подальшому 13-14 червня 2017 р. позивачем було здійснено чергову позапланову перевірку щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, за результатами якої складено акт перевірки № 73 (далі - акт перевірки № 73) (т. 2 а.с. 205-212).
Названим атом перевірки встановлено 3 порушення, зокрема:
- не проведено (не надано на розгляд відповідні документи) ідентифікацію об'єкта підвищеної небезпеки, з врахуванням усіх джерел небезпеки (п. 1);
- на підприємстві не створений матеріальний резерв (п. 2 );
-для об'єкту не встановлено номенклатуру та обсяги резерву, яка повинна погоджуватися з постійно діючими органами управління у справах цивільного захисту і затверджувати головами комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (п. 3) (т. 2 а.с. 211).
На підтвердження виконання п. 1 акту перевірки № 73 відповідачем було надано суду ідентифікацію об'єкта господарської діяльності відповідача від 16 грудня 2016 р. (т. 2 а.с. 217-219).
Як убачається з названої ідентифікації, яка позивачем була погоджена у встановленому порядку, відповідач за результатами ідентифікації визначається потенційно небезпечним об'єктом (т. 2 а.с. 219).
Крім того, заявою від 26 червня 2017 р. відповідач повідомив суд про запровадження на підприємстві відповідача процедури ідентифікації товариства як об'єкта підвищеної небезпеки та визначено термін виконання робіт - орієнтовано 1,5 місяці.
Наведене свідчить, що відповідачем вчинялися дії на виконання п. 1 акту перевірки № 73 в частині проведення ідентифікації об'єкта підвищеної небезпеки.
Стосовно порушено, визначених в п. 2 та п. 3 акта перевірки № 73, судом встановлено таке.
Порядок створення та використання матеріального резерву для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій визначений постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 775.
Зокрема, згідно з вимогами п. 2 названого Порядку матеріальний резерв - запас будівельних і пально-мастильних матеріалів, лікарських засобів та виробів медичного призначення, продовольства, техніки, технічних засобів та інших матеріальних цінностей (далі - матеріальні цінності), призначених для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, надання допомоги постраждалому населенню, проведення невідкладних відновлювальних робіт і заходів; номенклатура матеріальних резервів (далі - номенклатура) - обґрунтований і затверджений у встановленому порядку перелік матеріальних цінностей.
Відповідно до вимог п. 4 названого Порядку номенклатура та обсяги матеріальних резервів визначаються та затверджуються відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та керівниками підприємств.
Номенклатура та обсяги матеріальних резервів визначаються з урахуванням прогнозованих для конкретної території, галузі, об'єкта підприємства видів та рівня надзвичайних ситуацій, обсягів робіт з ліквідації їх наслідків, розмірів заподіяних збитків, обсягів забезпечення життєдіяльності постраждалого населення.
Як убачається з п. 11 Порядку, створення та накопичення матеріальних резервів здійснюється відповідно до річних графіків, затверджених відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та керівниками підприємств.
Наведене свідчить, що створенню матеріального резерву на підприємстві передує затвердження плану-графіку відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
При цьому позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження включення позивача та продукції, яку він виробляє, органами місцевого самоврядування до номенклатури та обсягів матеріальних резервів.
При вирішенні справи судом враховано таке.
Як вже зазначалося, вимогами ч. 2 ст. 68 КЦЗ України передбачено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Підстави для такого звернення визначені ч. 1 ст. 70 КЦЗ України.
Зокрема, ними є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (ч. 2 ст. 70 КЦЗ України).
Отже, єдиною підставою для повного чи часткового зупинення діяльності підприємства є факт створення відповідачем загрози життю та здоров'ю людей у зв'язку із експлуатацією приміщень, і цей факт має бути доведений належними та допустимими доказами.
При цьому, така ознака як створення загрози життю та/або здоров'ю людей трактується досить широко. Теоретично всі порушення протипожежних норм у тій чи іншій мірі створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей. Отже, застосування цих заходів можливе за будь-яке порушення. Оскільки обов'язок доведення позовних вимог законом покладено на позивача, то саме органи пожежного нагляду мають обґрунтувати необхідність застосування зупинення роботи підприємства, а суд дослідити вказані докази та надати їм відповідної правової оцінки.
Проте, позивач не довів обґрунтованість обрання такого заходу, як повне зупинення експлуатації (роботи) позивача та ступінь загрози життю та здоров'ю громадян, з урахуванням виявлених у ході позапланової перевірки порушень.
Судом також враховано, що виявлені під час перевірки порушення законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки є такими правопорушеннями, які можуть бути усунуті шляхом надання припису, накладення адміністративного стягнення на посадових осіб відповідача або застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій.
Водночас, повне зупинення експлуатації (роботи) відповідача є крайнім заходом, який несе значні негативні фінансові наслідки для відповідача, його працівників та бюджету, тому має застосовуватись лише якщо іншими заходами неможливо забезпечити безпеку для життя та здоров'я людей.
Так, ст. 69 КЦЗ України встановлено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови з питань пожежної безпеки у разі:
- недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;
- порушення вимог пожежної безпеки передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень будівель та споруд виробничого призначення;
- випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки.
Згідно з вимогами п. 1 ст. 68 КЦЗ України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що звернення до суду з даним адміністративним позовом щодо застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівель, споруд та об'єктів відповідача можливе у разі, якщо відповідачем не будуть виконані у встановлений органом державного нагляду строк законні вимоги позивача, які відображені у відповідному рішенні суб'єкта владних повноважень (приписі, розпорядженні чи постанові), яке є обов'язковим для виконання відповідачем згідно вимог ст.ст. 68, 69 Кодексу цивільного захисту України та ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Наявні матеріали справи свідчать, що позивачем за невиконання припису № 98 відносно відповідача жодних санкцій не приймалося.
Крім того, передумовою звернення суб'єкта владних повноважень до адміністративного суду щодо застосування або підтвердження обґрунтованості застосування заходів реагування є встановлення такого порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює реальну загрозу життю та здоров'ю людей.
З урахуванням встановлених обставин, суд зазначає про необхідність встановлення рівноваги між здійсненням контролю за додержанням і виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки і використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано.
Вимога знаходження справедливої рівноваги означає, що завжди має бути розумна пропорційність між використовуваними засобами і метою, яка ними достягається.
Принцип пропорційності спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення.
Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.
Суд вважає, що вимоги позивача стосовно повного зупинення роботи позивача не відповідають тяжкості тих порушень, які зазначені в акті останньої перевірки (т. 2 а.с. 205-212).
Більш того, позивачем не надано суду переконливих доказів того, що перелічені в акті перевірки № 73 порушення позивачем вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей, а усунення цих порушень вимагає вжиття заходів реагування у вигляді саме повного зупинення діяльності позивача і не може бути усунуто іншими можливими заходами.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність необхідності у примусовому порядку застосовувати до відповідача таких заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), як повного зупинення експлуатації (роботи) об'єкту за адресою: бул. Незалежності, 28 -А, м. Бровари, Київська обл., до повного усунення порушень.
Водночас, судом не можуть бути взяті до уваги обґрунтування позову, викладені у позовній заяві, оскільки вони стосувалися 69-ти порушень, зазначених в акті перевірки № 231, тоді як станом на 29 червня 2017 р. (дату розгляду адміністративної справи) був наявний акт перевірки № 73, в якому були зафіксовані лише 3 порушення.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, чого не було зроблено позивачем.
Враховуючи те, що позивачем не було надано докази наявності порушень у сфері пожежної та техногенної безпеки, які б створювали загрозу життю, та приймаючи до уваги факт недоведеності застосування заходів реагування визначених позивачем, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Виноградова О.І.