ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
29 червня 2017 року справа № 813/1595/17
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.,
при секретарі Новак Л.М.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінпрод Галичина” про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках, -
Встановив:
Головне управління ДФС у Львівській області звернулося з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінпрод Галичина” про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінпрод Галичина”, що знаходиться за адресою: площа ОСОБА_2, 11, м. Львів, 79000. (код ЄДРПОУ 38946378).
В обгрунтування позовних вимог Головне управління ДФС у Львівській області зазначає, що оскільки посадовими особами ТзОВ “Мінпрод Галичина” не допущено ревізорів- інспекторів ГУ ДФС у Львівській області до проведення фактичної перевірки, провести перевірку відповідача з питань дотримання вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодово- алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законодавчих актів, що регулюють виробництво і обіг алкогольних напоїв та тютюнових виробів - немає можливості. Працівниками податкового органу складено акти: про відмову від допуску до проведення фактичної перевірки, про відмову від підписання акту відмови від допуску до перевірки, про відмову від отримання акту відмови від допуску до перевірки. Оскільки, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду, позивач просить суд постановити рішення про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінпрод Галичина”.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові, просив суд адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заперечення на позов, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
За таких обставин суд вважає, що справу можливо розглядати за відсутності відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст. 71, 128 КАС України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Мінпрод Галичина” (далі - ТзОВ “Мінпрод Галичина” (ЄДРПОУ - 38946378)) зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру станом на 21.04.2017.
ТзОВ “Мінпрод Галичина” знаходиться на обліку платників податків в Личаківській ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.
На підставі п.п.75.1.3 пункту 75.1 ст. 75 та п.п. 80.2.3,80.2.5 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України та наказу ГУ ДФС у Львівській області від 05.04.2017 №1247 виписано направлення від 05.04.2017 року №147,148,149,150 щодо проведення фактичної перевірки ТзОВ “Мінпрод Галичина” з питань дотримання вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодово-алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законодавчих актів, що регулюють виробництво і обіг алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Заступником начальника управління ОСОБА_3, головними державними ревізорами-інспекторами ОСОБА_2 та ОСОБА_4, старшим державним ревізором- інспектором ОСОБА_5 ГУ ДФС у Львівській області складено акт про відмову від допуску до проведення перевірки від 10.04.2017 №82/40-03/38946378, оскільки посадовими особами ТзОВ “Мінпрод Галичина” не допущено до проведення фактичної перевірки.
Заступником начальника управління ОСОБА_3, головними державними ревізорами-інспекторами ОСОБА_2 та ОСОБА_4, старшим державним ревізором-інспектором ОСОБА_5 ГУ ДФС у Львівській області складено акти: відмови від підписання акту відмови від допуску до перевірки від 10.04.17 №83/40- 03/38946378, відмови від отримання акту відмови від допуску до перевірки від 10.04.17 №84/40-03-38946378.
25.04.2017 Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - ТЗОВ “Мінпрод Галичина”.
Податковий орган звернувся до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків у зв'язку із відмовою платника податків від провердення фактичної перевірки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Згідно п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Так, відповідно до пп. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосований контролюючими органами лише за наявності обставин, вичерпній перелік яких наведено у пп. 94.2.1 - 94.2.7 п. 94.2 ст. 94 ПК України, зокрема якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).
За змістом п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Відповідно до п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Судом встановлено, що рішенням від 25.04.2017 № №73/13-01-40-03-11 начальником ГУ ДФС у Львівській області застосовано адміністративний арешт майна відповідача.
Згідно з п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Таким чином, ГУ ДФС у Львівській області, у разі його недопуску платником податків до проведення перевірки, може звернутися до суду з вимогою виключно про арешт майна платника податків або ж з поданням щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Проте, податковий орган звернувся до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.
Враховуючи вимоги ст. 94 ПК України, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з п. 94.2 ст. 94 ПК України.
Враховуючи те, що арешт майна платника податків - ТзОВ “Мінпрод Галичина”, застосованого на підставі рішення начальника ГУ ДФС у Львівській області 25.04.2017 № №73/13-01-40-03-11 не підтверджено судом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки такий арешт є складовою загального арешту майна.
Підпунктом 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Відповідно до пп. 20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
За змістом наведених норм для виникнення у контролюючого органу права звернення до суду для застосування арешту коштів мають настати дві умови: 1) у платника податків виник податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу.
Проте, доказів наявності у ТзОВ “Мінпрод Галичина” податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу суду не надано, таким чином суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках ТзОВ “Мінпрод Галичина”.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вищенаведених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Львівській області до ТзОВ “Мінпрод Галичина” про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках.
Щодо судового збору, то такий на підставі статті 94 КАС України покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 30.06.2017 року.
Суддя Р.М. Брильовський