ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" червня 2017 р. справа № 809/747/17
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Лучко О.О.,
за участю секретаря Волочій Л.І.,
за участю сторін:
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бівібілоджік»,
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 17511,36 грн.,-
15.05.2017 року Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бівібілоджік» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 17511,36 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, суду пояснив, що відповідач в порушення статтей 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2016 році одного інваліда. За непрацевлаштування інваліда відповідач у строк до 19 квітня 2017 року повинен був самостійно сплатити 17400,00 грн. адміністративно-господарських санкцій. Вказана сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій. Крім того, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню в розмірі 13% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, на повну суму недоїмки за весь її строк у розмірі 111,36 грн. Добровільно кошти відповідачем не сплачені, а тому підлягають стягненню в судовому порядку.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неявки суду не надав.
Розглянувши позовну заяву, заперечення проти позову, заслухавши думку позивача, представника відповідачів, дослідивши та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бівібілоджік» є юридичною особою та зареєстроване в Івано-Франківському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, 20.02.2017 року відповідач подав до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік форми №10-ПІ, з якого вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників особового складу складає - 13 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб та кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” - 1 особа (а.с. 7).
Крім того, в звіті самостійно визначено фонд оплати праці штатних працівників - 452,4 грн. та середньорічну заробітну плату штатного працівника визначено в розмірі 34800 грн. (а.с.7).
З урахуванням даних, зазначених відповідачем у вказаному звіті, позивач у зв'язку з невиконанням підприємством нормативу працевлаштування інвалідів в кількості 1 робочого місця нарахував відповідачеві адміністративно-господарські санкції у розмірі 17400,00 грн. та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 111,36 грн. (а.с.8), що стало підставою для звернення з позовом до суду.
При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативного регулювання спірних правовідносин.
Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені в Законі України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон).
Відповідно до ч.1 ст.17 даного Закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда (ч.2 ст.17 Закону).
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.18 зазначеного Закону).
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч.2 ст.19 Закону).
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст.18 цього Закону (ч.3 ст.19 Закону).
Відповідно до ч.7 ст.19 даного Закону порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ч.9 ст.19 даного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч.1 ст.20 зазначеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч.2 ст.20 Закону).
Відповідно до ч.4 ст.20 даного Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31.01.2007 року ''Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.
Відповідно до даного Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Форма вказаного звіту затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України за №42 від 10.02.2007 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування передбачають собою: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством.
Судом встановлено, що відповідачем на виконання вказаних обов'язків, було виділено та створено 2 робочі місця для працевлаштування інвалідів на посаду програміста та дизайнера, що відповідає кількості робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів згідно нормативу.
Вказане підтверджується листом Івано-Франківського міського центру зайнятості №1987-05/18-17 від 13.06.2017 року, з якого вбачається що відповідачем у період з квітня по грудень 2016 року подавалася інформація про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році (звіт форми З-ПН). (а.с.41-64).
Частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачена відповідальність роботодавців за не здійснення працевлаштування інвалідів. А саме: підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Частиною 3 статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Оскільки відповідачем виділено та створено 2 робочі місця для працевлаштування інвалідів при нормативі 1 робочого місця для працевлаштування інваліда, підстави для стягнення із відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні.
Таким чином, позивачем протиправно застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції та пеня в розмірі 17511,36 грн., оскільки відповідачем вжиті необхідні заходи спрямовані на забезпечення прав інвалідів на працевлаштування відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та вжито усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, а за таких обставин в діях роботодавця відсутній склад господарського правопорушення, що виключає застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що застосування адміністративно-господарських санкцій до відповідача є протиправним, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя /підпис/ ОСОБА_2
Постанова складена в повному обсязі 30.06.2017.