Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
27 червня 2017 року Справа № П/811/805/17
Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі - відповідач) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом і просить:
1) визнати протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель ФГ "Гнєдича Петра Пилиповича" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Дружелюбівської сільради Добровеличківського району Кіровоградської області, викладену в листі від 20.03.2017 р. за № П-3228/0-3113/0/6-17;
2) зобов'язати надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель ФГ "Гнєдича Петра Пилиповича" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Дружелюбівської сільради Добровеличківського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір - 5,91 умовних кадастрових гектарів.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 24.02.2017 вона звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель ФГ "Гнєдича Петра Пилиповича" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Дружелюбівської сільради Добровеличківського району Кіровоградської області. При цьому, до заяви нею було додано перелік необхідних документів, передбачений ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України. Однак, листом від 20.03.2017р. №П-3228/0-3113/0/6-17 повідомлено про відсутність підстав для надання такого дозволу через відсутність інформації стосовно позиції органу місцевого самоврядування у питані розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності.
Позивач вважає, що дана відмова не відповідає вимогам чинного законодавства.
Позивач у судове засідання не з'явилася. Представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с.47).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача пояснив, що листом від 20.03.2017 р. №П-3228/0-3113/0/6-17 позивача було повідомлено про підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а суд не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень.
Також, представник просив суд розглянути справу без його участі (а.с.43-45).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
При цьому, згідно ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відтак, суд дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_1 є членом фермерського господарства "Гнєдича Петра Пилиповича" та має право на земельну частку (пай) земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в оренді зазначеного господарства на підставі договору оренди землі від 09.11.2012 р., зареєстрованого у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 09.11.2012 р. за №3521781940011637 (а.с.16-18, 25-32).
Зі змісту заяви голови господарства ОСОБА_2 від 24.02.2017 р. вбачається, що він погоджує передачу у приватну власність його членам з наданих йому в оренду земельних ділянок у межах розміру земельної частки (паю) члена с/г підприємства, розташованого на території відповідної ради (а.с.24).
Відповідно довідки відділу Держгеокадастру у Добровеличківському районі від 10.02.2017 №ДС-31-1110-99.2-123/15-17 (а.с.23) середній розмір земельної частки (паю) по колишньому КСП "Дружба" на території Дружелюбівської сільської ради становить 5,91 умовних кадастрових гектарів. Грошова оцінка земельної частки (паю) в цінах 1995 року становила 19 342 грн.. На даний час проіндексована та станом на 01.01.2017 р. становить 162 908 грн..
В подальшому, 24.02.2017 р. позивач звернулася до відповідач із письмовою заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель ФГ "ОСОБА_2П." у розмірі земельної частки (паю) члена с/г підприємства на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. До цієї заяви додано перелік необхідних документів, передбачений ч.6 ст.118 ЗК України, в т.ч.: копію паспорта та ідентифікаційного номера; викопіювання з кадастрової картки (плану) місця розташування земельної ділянки №НВ-3503927472017 від 17.02.2017 р.; довідку з відділу Держгеокадастру у Добровеличківському районі №ЗВ-3504436912017 від 24.02.2017 р. про відсутність раніше набутого права на земельну ділянку; інформаційну довідку Відділу №80698059 від 20.02.2017 р. про відсутність раніше набутого права на земельну ділянку; схеми погодженого розподілу бажаного місця розташування земельних ділянок між членами ФГ "ОСОБА_2П."; копія договору оренди землі на площу 35,70 га; копію витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий №: 3521781900:02:000:9059 площею 35,70 га; довідку з відділу Держгеокадастру у Добровеличківському районі № ДС-31-1110-99.2-123/15-17 від 10.02.2017 р. про середній розмір та вартість земельної частки (паю) по колишньому КСП "Дружба" Дружелюбівської сільської ради; згоду голови ФГ "ОСОБА_2П." щодо передачі членам господарства у власність земельних ділянок із земель господарства; статуту ФГ "ОСОБА_2П."; виписки з ЄДРПОУ (а.с.7-32).
Листом від 20.03.2017 року № П-3228/0-3113/0/6-17 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою через відсутність інформації стосовно позиції органу місцевого самоврядування у питанні розпорядження землями с/г призначення державної форми власності (а.с.33).
Відповідно ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно із ч.1 ст.13 Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Частина 2ст.13 Закону України "Про фермерське господарство" передбачає, що членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.
Відповідно до вимог ч.1ст.118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Згідно із ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Ч.6 ст.118 Земельного кодексу України вказує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Вказана норма кореспондується із положеннями ч.3 ст.123 ЗК України, за якою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Із наведених правових норм Земельного кодексу України вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою.
Виходячи із аналізу вказаних законодавчих положень у системному їх зв'язку, суд приходить до висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Враховуючи наявні в справі матеріали суд дійшов висновку, що при зверненні до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, позивачем подано всі необхідні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.
Суд також враховує, що статтею 12 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських селищних, міських рад на розпорядження земельними ділянками комунальної власності.
Водночас, розпорядження земельними ділянками саме державної власності сільськогосподарського призначення відноситься до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, його територіальні органи тобто у даному випадку - до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.
Разом з цим, чинним законодавством не передбачено обов'язку розпорядника земельними ділянками державної власності з'ясовувати та враховувати позицію органу місцевого самоврядування при вирішенні питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до частини 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження.
Згідно до ч. 3. ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони в т.ч. обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є протиправною, а вимога в цій частині такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, то суд вважає її такою, що задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Стаття 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, вирішення питання щодо надання (або ненадання) дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача. При цьому, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.
У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13, а згідно з статтею 244-2 КАС України суд зобов'язаний привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Таким чином, суд не вправі зобов'язати відповідача вчинити дії, які належать до його компетенції.
Водночас, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення поновлення порушеного права без його практичного застосування.
Згідно вимог ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відтак, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При цьому, при прийнятті в подальшому відповідачем рішення за результатами такого розгляду, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, що вказані у листі від 20.03.2017 р. №П-3228/0-3113/0/6-17.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 280,00 грн. підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства "Гнєдича Петра Пилиповича" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, викладену в листі від 20.03.2017 року за № П-3228/0-3113/0/6-17.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.02.2017 про надати дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства "Гнєдича Петра Пилиповича" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір - 5,91 умовних кадастрових гектарів.
Присудити ОСОБА_1, ід. номер: НОМЕР_1 (27007, Кіровоградська область, Добровеличківський район, с. Скопіївка) судовий збір в сумі 1 280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подати до суду звіт про виконання рішення суду в строк - один місяць з дня набрання чинності постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду по цій справі.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_5