Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 червня 2017 р. Справа №805/2130/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., за участю секретаря судового засідання Смаль О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Зевс Кераміка»
до 1) Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, 2) Головного управління ДФС у Донецькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 9 грудня 2016 року № НОМЕР_1, від 6 лютого 2017 року № НОМЕР_2
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - за дов. від 04.09.2015р.
ОСОБА_2 - за дов. від 04.09.2015р.
від першого відповідача: ОСОБА_3 - за дов. від 16.06.2017р.,
ОСОБА_4- за дов. від 23.06.2017р.
від другого відповідача: ОСОБА_3 - за дов. від 07.06.2017р.
Приватним акціонерним товариством «Зевс Кераміка» заявлено позов до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 9 грудня 2016 року № НОМЕР_1, від 6 лютого 2017 року № НОМЕР_2.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що положення частини 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР є нормами прямої дії, які не потребують додаткового підтвердження і передбачають для суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції звільнення від відповідальності за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на період проведення антитерористичної операції, а саме з 14 квітня 2014 року та до її закінчення. А також зазначає про неправомірність нарахування курсових різниць, посилаючись на те, що перерахування позитивної курсової різниці на користь Державного бюджету України належить до компетенції суб'єктів ринків, якими є уповноважені банки та уповноважені фінансові установи.
Відповідачі проти позовних вимог заперечують, вважають прийняті податкові повідомлення-рішення від 9 грудня 2016 року № НОМЕР_1, від 6 лютого 2017 року № НОМЕР_2 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 224231 грн. 93 коп. та у розмірі 17507 грн. 40 коп. правомірним. Також вважає, що підставою для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, визначених в Законі України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР є наявність сертифікату Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції. Зазначає, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивач не надав відповідний сертифікат.
.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Приватне акціонерне товариство «Зевс Кераміка» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32359747, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19 травня 2016 року, знаходиться на податковому обліку в Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.
23 листопада 2016 року першим відповідачем була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні контрактів № 1351 від 15 жовтня 2010 року, № 335 від 10 грудня 2008 року, № 0116 від 22 серпня 2012 року за період з 13 листопада 2015 року по 16 листопада 2016 року, контракту № 0004 від 02 лютого 2016 року за період з 02 лютого 2016 року по 16 листопада 2016 року, контракту № 0007 від 28 січня 2015 року за період з 28 січня 2015 року по 16 листопада 2016 року, за наслідками якої складений акт від 24 листопада 2016 року № 6857/05-22-12-02-32359747 (далі - акт перевірки № 6857).
За висновками акту перевірки встановлені порушення вимог статті 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР) з урахуванням пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03 червня 2015 року №354, пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03 вересня 2015 року № 581, пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 04 грудня 2015 року № 863, пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03 березня 2016 року № 140, пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 07 червня 2016 року № 342 із змінами та доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 28 липня 2016 року № 361.
За результатами перевірки першим відповідачем та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно зі статтею 4 Закону № 185/94-ВР було прийняте податкове повідомлення-рішення від 9 грудня 2016 року № НОМЕР_1, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 224231 грн. 93 коп. за порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР).
Судом також встановлено, що з 28 листопада 2016 року по 12 січня 2017 року першим відповідачем була здійснена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого за період з 1 січня 2015 року по 30 вересня 2016 року за наслідками якої складений акт від 25 січня 2017 року №187/14-01-32359747 (далі - акт перевірки № 187).
За висновками акту перевірки № 187 встановлені порушення вимог статті 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР), з урахуванням пункту 3 постанови Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16 листопада 2012 року № 1921/22233, з урахуванням пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 01 грудня 2014 року № 758, з урахуванням пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03 березня 2015 року № 160, з урахуванням пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03 червня 2015 року № 354, пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03 вересня 2015 року № 581.
За результатами перевірки другим відповідачем та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно зі статтею 4 Закону № 185/94-ВР було прийняте податкове повідомлення-рішення від 6 лютого 2017 року № НОМЕР_2, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 17507 грн. 40 коп. за порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР).
З позовної заяви позивача, акту перевірки відповідача судом встановлено, що між сторонами не є спірними обставини прострочення позивачем законодавчо встановленого терміну надходження від нерезидента валютних коштів, розміру та періоду нарахованої пені, внаслідок чого дані обставини не підлягають доказуванню в порядку статті 72 КАС України.
Спірним між сторонами є застосування статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» стосовно суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII.
Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке втратило чинність 2 грудня 2015 року, Кабінет Міністрів України затвердив Перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, м. Слов'янськ Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та розпорядженням Кабінет Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Слов'янськ Донецької області знову віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.
Відповідно до частини 2-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з абзацом 1 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» Кабінет Міністрів України не уповноважений зупиняти дію переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Перелік, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року на виконання Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, не скасований. Згідно з додатком до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Слов'янськ. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Слов'янськ Донецької області знову віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Відповідно до частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» даного Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», крім як до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», також були внесені зміни до частини сьомої статті 6 цього Закону, відповідно до якої підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.
Законом № 1669-VII доповнено Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» статтею 14-1 наступним змістом, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту тощо.
Суд не приймає посилання відповідачів на необхідність обов'язкової наявності у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України на підтвердження форс-мажорних обставин, оскільки, як зазначалось вище, положеннями частини 1 статті 4 Закону № 185/94-ВР визначено умови звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, а саме здійснення діяльності на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, додаткових умов вказана стаття не містить. Судом також врахована, що у позивача є сертифікат ТПП України від 28 серпня 2016 року № 2670/05-4 про настання обставин непереборної сили у позивача з 15 червня 2014 року. Стосовно того, що у сертифікаті не зазначено про те, що він виданий саме з метою підтвердження обставин непереборної сили щодо неможливості своєчасного розрахунку за операціями в сфері зовнішньоекономічної діяльності, суд зазначає, що Торгово-Промисловій палаті України Законом № 1669 надане право лише засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікат про наявність таких обставин у суб'єкта господарювання.
Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.
Остаточним рішенням від 7 жовтня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява №39766/05) Європейським судом з прав людини порушення встановлено у зв'язку з тим, що, по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом України, та, по-друге, незастосування судами, всупереч національному законодавству, підходу, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення.
У рішенні від 14 січня 2011 року у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06) Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Також, положеннями підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, у суду при розгляді даної справи відсутні підстави для обмежувального тлумачення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, а навпаки існують достатні передумови для прийняття рішення на користь платника.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 9 грудня 2016 року № НОМЕР_1 та від 6 лютого 2017 року № НОМЕР_2.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір 3626 грн. 10 коп. платіжним дорученням від 31 травня 2017 року № 493.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства «Зевс Кераміка» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 9 грудня 2016 року № НОМЕР_1 та від 6 лютого 2017 року № НОМЕР_2 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 9 грудня 2016 року № НОМЕР_1, яким застосовано суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 224231 грн. 93 коп.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 6 лютого 2017 року № НОМЕР_2, яким застосовано суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 17507 грн. 40 коп.
Стягнути зі Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Зевс Кераміка» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2026 грн. 10 коп.
Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Зевс Кераміка» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 червня 2017 року. Постанова у повному обсязі складена 30 червня 2017 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Смагар С.В.