Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
29 червня 2017 року Справа № 805/2339/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Арестова Л.В., розглянувши матеріали адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про:
- зобов'язання прийняти уточнюючі податкові дерларації з плати за землю за 2016 рік за № НОМЕР_1 від 30.03.2017, за 2015 рік за № НОМЕР_2 від 30.03.2017 датою їх фактичного отримання та відобразити в інтегрованій картці платника податків всі показники зазначених податкових декларацій, у тому числі нарахування до зменшення податкового зобов'язання з арендної плати за землю за 2015 рік та 2016 рік на загальну суму 123 506,68 грн.;
- зобов'язання внести зміни до інтегрованих карток платника податків шляхом визнання сплаченого податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2015 рік у розмірі 54 878,40 грн. надмірно сплаченим грошовим зобов'язанням та шляхом виключення безпідставно нарахованої контролюючим органом суми орендної плати за землю за 2015 рік в розмірі 68 812,80 грн. за податковою декларацією з плати за землю за 2014 рік від 14.02.2014 за № НОМЕР_3.
Дослідивши позовну заяву, а також долучені до неї документи, суддя дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає вона вимогам, встановленим ст. 106 КАС України.
Згідно до ч.ч. 4, 5 ст. 106 КАС України позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.
З матеріалів адміністративного позову вбачається, що позовна заява підписана ОСОБА_2, яка визначена у вступній частині позовної заяви в якості представника позивача.
На підтвердження повноважень представника позивача до позову додано ксерокопію довіреності від 12 червня 2017 року, складеної російською мовою, та посвідченої нотаріусом Мінського міського нотаріального округу ОСОБА_3.
Щодо зазначеного суддя зауважує, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 56 КАС України сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 48 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Згідно з ч.ч. 1, 4, 6 ст. 58 цього Кодексу повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи. Довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності. Довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Згідно зі ст. 2 Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 5 жовтня 1961 року, до якої приєдналась Україна на підставі Закону України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» від 10 січня 2002 року № 2933-III, кожна з договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.
В той же час, відповідно до ст. 3 цієї Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
У п. 10 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 6 березня 2008 року № 2 зауважено про необхідність судів звертати увагу на зазначені вище норми.
Таким чином, додана до позову копії довіреності на представника позивача ОСОБА_2 не оформлена належним чином відповідно до чинного законодавства України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а, отже, позивачем не надано належних документів на підтвердження повноважень свого представник.
Крім цього, як вже зазначено, текст зазначеної довіреності викладено російською мовою.
Згідно зі ст. 15 КАС України мова адміністративного судочинства визначається статтею 14 Закону України "Про засади державної мовної політики".
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про засади державної мовної політики" сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.
Суддя звертає увагу позивача на той факт, що відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії як, зокрема, засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу.
Беручи до уваги наведене, позивачу необхідно надати суду належним чином оформлені документи на підтвердження повноважень свого представника, який підписав позовну заяву, або надати суду власноруч підписану позовну заяву.
Крім цього, відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 106 КАС України у позовній заяві зазначаються ім'я (найменування) сторін, їх поштову адресу, а також номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти, якщо такі є.
В порушення вказаної норми позивачем не зазначено у позові телефонних номерів, засобів електронного зв'язку та не вказано причини неповідомлення таких реквізитів.
Відповідно до ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 КАС України, постановляє ухвалу по залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Зважаючи на виявлені недоліки даного позову, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 105, 106, 108, 160, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу термін протягом семи днів, починаючи з наступного дня після отримання цієї ухвали, впродовж якого позивач має надати суду: належним чином оформлені документи на підтвердження повноважень свого представника, який підписав позовну заяву, або надати суду власноруч підписану позовну заяву; повідомити суду номери телефонного зв'язку, засоби електронного зв'язку зі сторонами або вказати причини неповідомлення таких реквізитів. Тобто, позивачу необхідно привести позовну заяву у відповідність до вимог ст. 106 КАС України.
Роз'яснити позивачу, що при усуненні недоліків в наданий строк, позовна заява буде вважатись поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.
В разі невиконання вимог ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до цієї ухвали, позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачеві.
Копію цієї ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадження або без виклику особу яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Арестова Л.В.