07 лютого 2017 р. Справа № 804/7203/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Бузякова М.Р.,
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро адміністративну справу
за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного підприємства “Криворізька теплоцентраль” про стягнення заборгованості у розмірі 510837,07грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідач на виконання вимог ст.20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон №875-ХІІ), як юридична особа, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, повинен був сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на цьому підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, проте, відповідач означені вимоги закону не виконав, тому позивач просить стягнути суму вказаних адміністративно-господарських санкцій в судовому порядку.
Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав доводи та вимоги позовної заяви та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, оскільки у останнього
відсутній склад господарського правопорушення, оскільки ним вжито всіх необхідних заходів для забезпечення права інвалідів на працевлаштування.
Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що пред'явлений адміністративний позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
За змістом статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Зокрема означеною статтею визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
27 лютого 2015 року державним підприємством “Криворізька теплоцентраль” подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік за формою №10-ПІ, відповідно до якого на підприємстві середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 1382 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 44 особи; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” - 55 осіб; фонд оплати праці штатних працівників - 64115,6 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 46393,00грн.
Отже, вакантні робочі місця для інвалідів становлять 11 штатних одиниць.
Розмір адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 510326,74грн.
Зважаючи на приписи ст.19 Закону № 875-ХІІ, суд приходить до висновку, що відповідачем було вірно визначено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу Державного підприємства “Криворізька теплоцентраль” за 2014 рік, а також вірно розрахована сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, судом встановлено, що відповідачем в 2014 році подавалися відомості про наявність вакансій робочих місць інвалідів: у липні 2014 року - 2 вакансії прибиральника виробничих приміщень (звітність форми №3-ПН від 14.07.2014р. вих. № 5598/05), у листопаді 2014 року - 1 вакансії контролера та 1 вакансії розподілювача робіт (звітність форми №3-ПН від 07.11.2014р. вих. №7992/05 та №3-ПН від 07.11.2014р. вих. № 7993/05), у грудні 2014 року - 1 вакансії контролера та 1 вакансії розподілювача робіт (лист від 03.12.2014р. вих. №8693/05).
З наведеного вбачається, що позивач протягом 2014 року інформував позивача лише щодо 4 вакансій для робочих місць інвалідів.
Доводи відповідача про те, що останнім звітність за формою 3-ПН ще на сім вакантних робочих місць для інвалідів подавалися у 2013 році, коли ці місця фактично вивільнилися, спростовується листом Криворізького міського центру зайнятості №05-14/319 від 21.01.2016р., з якого слідує що підприємством у 2013 році було подано звіт про 4 вакансії для інвалідів, а саме: у березні 2013 року прибиральник виробничих приміщень - 1 вакансія, у квітні 2013 року прибиральник виробничих приміщень - 1 вакансія, у травні 2013 року комірник - 1 вакансія, у червні 2013 року розподілювач робіт - 1 вакансія.
Означене свідчить про неналежне виконання відповідачем вимог ч.3 ст.18 Закону №875-ХІІ.
Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Згідно з частиною 2 цієї статті порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Так, відповідно до частини першої статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно зі ст.18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, при цьому підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.
Статтею 18-1 цього Закону встановлено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний, при цьому Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідачем не було вжито всіх необхідних заходів, передбачених законодавством та спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання.
Зважаючи на те, що відповідачем не доведено факт вжиття ним всіх необхідних заходів, передбачених законодавством та спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання, що в розумінні приписів ст.218 ГК України виключало б притягнення останнього до відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, суд вважає, що адміністративно-господарські санкції були застосовані до відповідача правомірно, відтак позовні вимоги про їх стягнення з Державного підприємства “Криворізька теплоцентраль” підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» (код ЄДРПОУ 00130850) на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2014 рік у розмірі 510326,74грн. (п'ятсот десять тисяч триста двадцять шість гривень сімдесят чотири копійки) та пеню за порушення термінів сплати цих адміністративно-господарських санкцій у сумі 510,33грн. (п'ятсот десять гривень тридцять три копійки).
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_3